за наслідками розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення
14 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/8832/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача Ніколаєва Леоніда Федоровича про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 у даній справі, яке набрало законної сили 10.02.2026, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань надання відстрочки військовозобов'язаним при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом від 02.05.2025 №18, в частині відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.08.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу та прийняти рішення надання чи відмову у наданні відстрочки на підставі пунктів 3 та 5 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 807,47 грн (вісімсот сім грн 47 коп.).
30.04.2026 до суду надійшла заява представника заявника Шевчика Б.П. про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 надати звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 у справі №140/8832/25.
Відповідач у поясненнях на вищевказану заяву зазначив про те, що заяву ОСОБА_1 від 30.08.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянута, за результатами якої протоколом №6 від 06.02.2026 прийнято рішення про відмову у наданні йому відстрочки на підставі пунктів 3 та 5 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Причина відмови: некоректно написана заява (або абзац 3 або абзац 5). Про вказаний факт ІНФОРМАЦІЯ_4 було повідомлено ОСОБА_1 шляхом надіслання на його адресу відповідного повідомлення за №821 від 10.02.2026
При розгляді заяви про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення суд враховує таке.
За приписами частин першої, другої статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції.
Заяву розглянуто судом в письмовому провадженні.
Вирішуючи подану позивачем заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі, суд виходить з наступного.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Норма статті 382 КАС України не містить застереження, що суд може встановити судовий контроль за виконанням судового рішення лише одночасно з ухваленням останнього.
У випадку ухилення боржника - суб'єкта владних повноважень від виконання судового рішення суд може постановити ухвалу про зобов'язання останнього подати звіт і після постановлення рішення у справі, якщо цього потребують обставини справи.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання або неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст.382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові ВС від 03.04.2019 у справі №820/4261/18.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 у справі №800/320/17 сформульовано правовий висновок про можливість встановлення судового контролю, передбаченого статтею 382 КАС України, після прийняття кінцевого рішення у справі.
З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання рішення суду від 09.01.2026, яке набрало законної сили 10.02.2026, в частині повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.08.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу та прийняття рішення надання чи відмови у наданні відстрочки на підставі пунктів 3 та 5 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ІНФОРМАЦІЯ_5 прийняло рішення, яке оформлене протоколом від 06.02.2026 №6 про відмову у наданні відстрочки на підставі пунктів 3 та 5 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Причина відмови: некоректно написана заява (або абзац 3 або абзац 5).
З наведеного вбачається, що під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 відповідач фактично обмежився лише посиланням на некоректність оформлення заяви, при цьому не надав належної правової оцінки документам, поданим заявником на підтвердження наявності права на відстрочку відповідно до пунктів 3 та 5 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Такі дії свідчать про неналежне виконання відповідачем обов'язку, покладеного на нього рішенням суду, оскільки зазначена причина відмови є тотожною підставам, які були наведені при первинному розгляді заяви від 30.08.2024 та яким уже надано правову оцінку у рішенні суду від 09.01.2026. Повторне посилання на формальні недоліки заяви без дослідження поданих документів свідчить про надмірний формалізм з боку відповідача та не може вважатися належним і повним виконанням судового рішення.
Отже, встановлені обставини дають підстави дійти висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_5 фактично не виконало судове рішення по суті, оскільки не забезпечило належного повторного розгляду заяви від 30.08.2024 та не надало правової оцінки документам, долученим до неї. Таке невчинення дій свідчить про ухилення від виконання судового рішення та є підставою для застосування судом передбачених законом заходів реагування і механізмів примусового виконання судового рішення.
Крім того, суд зауважує, що Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не обмежує право громадян отримати відстрочку від призову з двох передбачених цим Законом підстав, на наявність яких вказував ОСОБА_1 у своїй заяві від 30.08.2024. Проте відповідач не надав правової оцінки цим підставам і не прийняв обґрунтованого рішення про надання або відмову в наданні відстрочки відповідно до зобов'язання, покладеного на нього рішенням суду у даній справі.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Керуючись статтями 248, 256, 382, 382-1 КАС України, суд
Заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задовольнити.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 в строк тридцять днів з дня отримання копії цієї ухвали подати до Волинського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 у справі №140/8832/25 в частині прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 30.04.2026 про надання чи відмову у наданні відстрочки на підставі пунктів 3 та 5 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій