Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/351/26 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 394/22/26 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_1
Категорія 127
07.05.2026 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому матеріали кримінального провадження №12025121110000406 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 02 квітня 2026 року, якою обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 127 КК України повернуто прокурору для виконання вимог ст.291 КПК України
за участю сторін кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_6
Ухвалою Новоархангелського районного суду Кіровоградської області від 02 квітня 2026 року повернуто обвинувальний акт з додатками по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121110000406 від 20.08.2025 по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 127 КК України до прокуратури для виконання вимог ст.291 КПК України. Суд мотивував своє рішення тим, що обвинувальному акті, складеному слідчим та погодженому прокурором, проігноровано норми п.5 ч.2 ст. 291 КПК України та викладено формулювання 2 обвинувачення та правову кваліфікацію кримінального правопорушення в одному пункті 5.1 тексту обвинувального акту, але воно повинно зазначатись окремо, а не разом із фактичними обставинами кримінального провадження. Крім того, в порушення пунктів 1, 2, 3 ч 2 ст. 109 України, в реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначено повних даних щодо всіх процесуальних дій, їхніх реквізитів та часу проведення. Також прокурором порушено вимоги положень п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема зазначенні в обвинувальному акті (у всьому тексті) прізвища обвинуваченої, оскільки як слідує зі світлокопії свідоцтва про одруження від 02.12.2025 року ОСОБА_5 , одружилася з ОСОБА_7 та прийняла прізвище чоловіка «Прийма». Разом з тим виходячи з обвинувального акту (всього тексту) складеного слідчим 30.12.2025 року та затвердженого прокурором 03.01.2026 року прізвище обвинуваченої зазначено « ОСОБА_8 », тобто станом на день складання та затвердження обвинувального акту неправильно зазначено прізвище особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 127 КПК України. Вищеописані порушення процесуального закону дають підстави дійти висновку, що обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні не відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 9,21, 22, 291 КПК України та складений з істотним порушенням вимог КПК України, порушує гарантовані законом процесуальні права сторін кримінального провадження, а також порушує основні засади кримінального провадження, зокрема верховенство права. Наведені порушення фактично нівелюють принципи безсторонності, об'єктивності та неупередженості суду до початку судового розгляду та унеможливлюють призначення судового розгляду на підставі даного обвинувального акту, а тому даний обвинувальний акт підлягає поверненню прокуророві для усунення допущених недоліків та приведення його у відповідність до вимог статті 291 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду про повернення обвинувального акта скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції. Свої вимоги обґрунтовує тим, що питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, конкретизація правової кваліфікації правопорушення, як і питання, що стосуються змісту та достовірності викладених прокурором фактичних обставин кримінального правопорушення, не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин та пропонувати прокурору зазначати в обвинувальному акті інші обставини чи події або викладати їх в інший спосіб. Також суд стверджував, що в порушення пунктів 1, 2, 3 ч 2 ст. 109 КПК України, в реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначено повних даних щодо всіх процесуальних дій, їхніх реквізитів та часу проведення. Однак судом не конкретизовані, які самі порушення на думку суду вбачаються у реєстрі доданому до обвинувального акту. При цьому, під час підготовчого засідання судом не досліджувалися матеріали кримінального провадження №12025121110000406 від 20.08.2025, тому встановлення судом розбіжностей та недоліків між проведеними процесуальними діями, їх реквізитами та часом проведення, та процесуальними діями, що зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування є об'єктивно неможливим. Також суд вважав, що прокурором порушено вимоги положень п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема зазначенні в обвинувальному акті (у всьому тексті) прізвища обвинуваченої, оскільки як слідує зі світлокопії свідоцтва про одруження від 02.12.2025 року ОСОБА_5 , одружилася ОСОБА_7 та прийняла прізвище чоловіка «Прийма». Разом з тим, виходячи з обвинувального акту (всього тексту) складеного слідчим 30.12.2025 та затвердженого прокурором 03.01.2026 прізвище обвинуваченої зазначено « ОСОБА_8 », тобто станом на день складання та затвердження обвинувального акту неправильно зазначено прізвище особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 127 КПК України. Однак, що під час вручення повідомлення про підозру ОСОБА_5 , проведення допиту підозрюваної ОСОБА_5 , подачі клопотань про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування ОСОБА_5 , ознайомлення з матеріалами досудового розслідування та вручення обвинувального акту, ОСОБА_5 , використовувала для ідентифікації особи паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5 № НОМЕР_1 від 30.03.2022, в якому також зазначені РНОКПП НОМЕР_2 , номер запису в демографічному реєстрі 19991013-06122. Зазначені ідентифікаційні дані також підтверджуються відомостями державної міграційної служби. Проте ОСОБА_5 не було надано на адресу прокурора чи суду відомості про зміну паспорта, в якому зазначене змінене прізвище. Враховуючи викладене, в прокурора при складені обвинувального акту були належні відомості щодо ідентифікації особи, які і слугували підставою для зазначення прізвища обвинуваченої в обвинувальному акті.
Заслухавши доповідача, прокурора у кримінальному провадженні, який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
У відповідності до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Тобто, обов'язковою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінального процесуального законодавства на всіх стадіях судового розгляду.
Апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону, виходячи з наступного.
Суд, повертаючи обвинувальний акт прокурору обґрунтовує своє рішення тим, що в обвинувальному акті проігноровано норми п.5 ч.2 ст. 291 КПК України та викладено формулювання 2 обвинувачення та правову кваліфікацію кримінального правопорушення в одному пункті 5.1 тексту обвинувального акту, але воно повинно зазначатись окремо, а не разом із фактичними обставинами кримінального провадження.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що перелік відомостей, які обов'язково має містити обвинувальний акт визначено у ч. 2 ст. 291 КПК України. Таким чином, рішення про повернення обвинувального акту прокурору може бути прийнято, якщо при його складанні допущено порушення вимог ч. 2 ст. 291 КПК України та наявні обставини, які перешкоджають подальшому судовому розгляду кримінального провадження.
Питання про викладення в обвинувальному акті, власне, фактичних обставин справи, не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин.
Згідно з.3 ст. 314 КПК України на стадії підготовчого судового засідання суд має встановити, чи відповідає обвинувальний акт вимогам КПК України, зокрема ст. 291 КПК України, та чи не містить він положення, що суперечать одне одному, водночас обставини, викладені в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення, тобто суть обвинувального акта є предметом розгляду в судовому засіданні кримінального провадження по суті.
Підстава для повернення обвинувального акта прокурору визначена в п. 3 ч.3 ст. 314 КПК України, яким передбачено, що суд має право прийняти рішення повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Таким чином, вказаною нормою закону визначено виключний перелік підстав для повернення обвинувального акту прокурору, а саме невідповідність обвинувального акту вимогам закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Згідно ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим кодексом.
При цьому, в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому (п. 2 Постанови ВС від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16).
Таким чином, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладаються в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне прокурор. Питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті, власне, фактичних обставин справи, а також узгодженість викладених фактичних обставин справи з правовою кваліфікацію кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації кримінального правопорушення не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин.
Водночас, суд першої інстанції, всупереч вимогам КПК України здійснив оцінку встановленим фактичним обставинам кримінального правопорушення та не навів обґрунтованих підстав, які б не давали змоги розглянути дане кримінальне провадження.
Вдавшись у підготовчому судовому засіданні до правової оцінки правильності досудового розслідування, суд першої інстанції вийшов за межі компетенції, наданої йому главою 27 КПК України, чим порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Також суд стверджував, що в порушення пунктів 1, 2, 3 ч 2 ст. 109 КПК України, в реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначено повних даних щодо всіх процесуальних дій, їхніх реквізитів та часу проведення.
В той же час, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки під час підготовчого засідання судом не досліджувалися матеріали кримінального провадження №12025121110000406 від 20.08.2025, тому встановлення судом розбіжностей та недоліків між проведеними процесуальними діями, їх реквізитами та часом проведення, та процесуальними діями, що зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування є об'єктивно неможливим.
Крім того, висновки суду щодо неналежного встановлення особи обвинуваченої за допомогою належних документів під час досудового розслідування та при складанні обвинувального акту, також є необґрунтованими.
Так, виходячи з обвинувального акту (всього тексту) складеного слідчим 30.12.2025 та затвердженого прокурором 03.01.2026 прізвище обвинуваченої зазначено « ОСОБА_8 », тобто станом на день складання та затвердження обвинувального акту неправильно зазначено прізвище особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 127 КПК України.
Однак, що під час вручення повідомлення про підозру ОСОБА_5 , проведення допиту підозрюваної ОСОБА_5 , подачі клопотань про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування ОСОБА_5 , ознайомлення з матеріалами досудового розслідування та вручення обвинувального акту, ОСОБА_5 , використовувала для ідентифікації особи паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5 № НОМЕР_1 від 30.03.2022, в якому також зазначені РНОКПП НОМЕР_2 , номер запису в демографічному реєстрі 19991013-06122. Зазначені ідентифікаційні дані також підтверджуються відомостями державної міграційної служби. Проте ОСОБА_5 не було надано на адресу прокурора чи суду відомості про зміну паспорта, в якому зазначене змінене прізвище. Тому при складені обвинувального акту були належні відомості щодо ідентифікації особи, які і слугували підставою для зазначення прізвища обвинуваченої в обвинувальному акті.
Отже, зазначені у рішенні суду недоліки, є такими, що не відповідають вимогам кримінального процесуального кодексу України, оскільки вони суперечать ч. 4 ст. 22, п.п. 13-15 ч. 2 ст. 36, ч. 1 ст. 291 КПК України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами прокурора про те, що підстави, на які послався суд першої інстанції при поверненні обвинувального акту, на розгляд обвинувального акту судом не впливають. Під час апеляційного розгляду не встановлено таких недоліків обвинувального акта, які є суттєвим порушенням прав особи, а також не дозволяють суду визначити межі обвинувачення, в яких має бути розглянуто кримінальне провадження, тобто унеможливлюють призначення справи до розгляду.
На будь-які інші порушення закону, які би давали підстави для повернення обвинувального акта в ухвалі суду не вказується й таких апеляційним судом не встановлено.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що повернення обвинувального акту із зазначених в ухвалі підстав, призведе до необґрунтованого затягування розгляду кримінального провадження, і як наслідок, до порушення передбачених ст. 28 КПК України розумних строків судового розгляду.
Також, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження, що є одним з основоположних принципів кримінального провадження та гарантією швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду кримінального провадження, який закріплений у ст. 2 КПК України, що відображає вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Про обов'язковість дотримання розумного строку розгляду кримінальних справ неодноразово наголошував та встановлював порушення і Європейський суд з прав людини (справи «Вітрук проти України» від 16 вересня 2010 року, «Юртаєв проти України» від 31 січня 2006 року та інші).
Отже, судом першої інстанції в повній мірі не дотримані вимоги кримінального процесуального закону при прийнятті рішення про повернення обвинувального акта щодо ОСОБА_5 , прокурору, в зв'язку із чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду обвинувального акту в суді першої інстанції у підготовчому судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376 ч.2, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.
Ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 02 квітня 2026 року, якою обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.127 КК України повернуто прокурору для усунення недоліків скасувати.
Призначити новий розгляд в тому ж суді у підготовчому судовому засіданні.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.