12 травня 2026 року
м. Київ
справа № 554/10906/24
провадження № 61-13073св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Полтавська міська територіальна громада в особі Полтавської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П.,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , у зв'язку з чим вона звернулася приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Башинської Т. В. (далі - приватний нотаріус Башинська Т. В.) із заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Постановою приватного нотаріуса Башинської Т. В. від 04 серпня 2023 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
Посилаючись на те, що строк для подання заяви про прийняття спадщини вона пропустила з поважних причин, зокрема: введення на всій території України із 12 березня 2020 року карантинних обмежень; тривала хвороба; запровадження воєнного стану та перебування за кордоном, ОСОБА_1 провила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю два місяці із дня набрання законної сили рішенням суду.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 січня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю два місяці із дня набрання законної сили рішенням суду.
Вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені позивачкою обставини свідчать про поважність причин пропуску нею шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року апеляційну скаргу Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради задоволено.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 січня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зібрані у справі докази дають підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 без поважних причин пропустила строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилаючись на наявність поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини позивачка надала довідки про звернення до лікарів м. Полтави та проходження обстежень від 17 грудня 2021 року, 27 січня 2022 року та 14 листопада 2022. Водночас будь-яких доказів, які б підтверджували її перебування на стаціонарному лікуванні з 14 грудня 2021 року до 14 червня 2022 року, що унеможливлювало подання нею заяви про прийняття спадщини, позивачка не надала. За межі території України вона виїхала 13 березня 2022 року.
Водночас проживання спадкоємців за межами України не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки спадкоємці не позбавлені можливості реалізувати свої спадкові права шляхом подання відповідних заяв про прийняття спадщини засобами поштового зв'язку або шляхом звернення із відповідною заявою до консульської установи.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарженнязаявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 206/3473/20, від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21, від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, від 01 червня 2020 року у справі № 185/777/17, від 24 травня 2025 року у справі № 306/355/23, від 07 жовтня 2020 року у справі № 234/17511/19, від 02 лютого 2022 року у справі № 756/957/18 та інших (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилалася на сукупність об'єктивних причин, що унеможливили вчасне подання нею заяви про прийняття спадщини, а саме: дія карантинних обмежень пов'язаних із поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19; тривале лікування, що підтверджується медичними довідками, тривале перебування за кордоном, правова невизначеність щодо строку подання заяви про прийняття спадщини, що визначений Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».
У зв'язку із необхідністю дотримуватися карантинних обмежень і запобігання зараженню й поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, позивачка мала об'єктивні причини, які унеможливлювали вчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Крім того, суд апеляційної інстанції не перевірив доводів позивачки про те, що в силу правової невизначеності, зумовленої суперечністю положень ЦК України та постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» щодо визначення строку для подання заяви про прийняття спадщини та його зупинення, внаслідок чого ОСОБА_1 не змогла вчасно подати відповідну заяву нотаріусу.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Шевченківського районного суду м. Полтави матеріали цивільної справи № 554/10906/24; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У листопаді2025 року матеріали справи № 554/10906/24 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 -ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на наявне спадкове майно.
Постановою приватного нотаріуса Башинської Т. В. від 04 серпня 2023 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
Згідно з довідкою 22 листопада 2023 року, виданої приватним нотаріусом Бишинською Т. В. спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_3 не заводилася. Інформація про посвідчені заповіти або спадкові договори відсутня.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені статтями 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частин першої та третьої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо:
1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними (постанова Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23).
Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16,
від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22, від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (постанова Верховного Суду
від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21).
Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду
від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22).
Безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).
Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття/відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв'язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати
(на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність у нього права на спадкування (постанова Верховного Суду від 26 березня 2025 року у справі № 522/18483/21).
Належно дослідивши зібрані у справі докази, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані ОСОБА_1 довідки про звернення до лікарів м. Полтави та проходження обстежень від 17 грудня 2021 року, 27 січня 2022 року та 14 листопада 2022 року не дають підстав для висновку про її перебування на стаціонарному лікуванні з 14 грудня 2021 року до 14 червня 2022 року, а отже не свідчать про те, що позивачка пропустила встановлений законом шестимісячний строк для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у зв'язку із тривалою хворобою.
Посилання ОСОБА_1 на те, що пропуск строку для прийняття спадщини був зумовлений дією карантинних обмежень, а надалі її перебуванням за кордоном у зв'язку із введенням воєнного стану, є необґрунтованими зважаючи на значний пропуск строку для прийняття спадщини, а також те, що з метою реалізації свого права на прийняття спадщини після смерті батька, вона могла подати заяву про прийняття спадщини через консульські установи України та/або надіслати поштою, а в екстрених випадках, коли існує ризик пропущення строку для прийняття спадщини, - направити нотаріусу за місцем відкриття спадщини електронне повідомлення (аналог телеграми), в якому вказати про прийняття спадщини, що можливо і при встановленні карантинних обмежень.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 березня 2023 року у справі № 522/18483/21.
Колегія суддів Верховного Суду не бере до уваги доводи позивачки про те, що в силу правової невизначеності, зумовленої суперечністю положень ЦК України та постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» щодо визначення строку для подання заяви про прийняття спадщини та його зупинення, вона не змогла вчасно подати відповідну заяву нотаріусу, з огляду на те що, вказану постанову Кабінету Міністрів України прийнято після спливу встановленого статтею 1270 ЦК України строку для прийняття спадщини після ОСОБА_3 .
За встановлених у цій справі обставин, висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до надання суб'єктивної оцінки обставинам, які були предметом аналізу суду апеляційної інстанції.
Водночас встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують і на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а тому Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник