14 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/11623/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель»
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асікс Груп»
до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (правонаступник Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу»),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Банк Восток»,
про визнання незаконними та скасування оперативно-господарських санкцій, стягнення безпідставно набутих коштів за банківськими гарантіями та стягнення 47 779 720,00 грн,
Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (далі - Агенція) 08.05.2026 через Електронний суд звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 (повний текст постанови складено 20.04.2026) у справі №910/11623/25 в частині задоволення позовних вимог; ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі №910/11623/25 залишити без змін. Цього ж дня Агенція через Електронний суд подала до Верховного Суду заяву про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у справі №910/11623/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026 для розгляду касаційної скарги у справі №910/11623/25 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), суддів Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі Агенція із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає про те, що під час розгляду справи суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме статті 11, 525, 526, 546, 560-569, 610, 611, 625, 629, 1212 Цивільного кодексу України, статті 2, 23, 48, 49 Бюджетного кодексу України щодо виникнення, реєстрації та виконання бюджетних зобов'язань, здійснення платежів виключно в межах відповідних бюджетних асигнувань та бюджетних зобов'язань, взятих розпорядником бюджетних коштів у встановленому законом порядку, а також не врахували правову природу банківської гарантії як самостійного способу забезпечення виконання зобов'язань та особливості здійснення розрахунків за рахунок бюджетних коштів та порушили норми процесуального права, а саме статті 73-79, 86 ГПК України, оскільки суди не надали належної оцінки усім наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №904/1156/19, від 27.01.2021 у справі №910/16334/19, від 28.05.2025 у справі №910/11598/23.
З огляду на викладене касаційна скарга Агенції подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, адже на момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги не є очевидно неприйнятними, а відтак подані матеріали достатні для касаційного розгляду на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Касаційна скарга подана в межах строку на касаційне оскарження постанови у цій справі, беручи до уваги дату складання її повного тексту.
Щодо заяви про зупинення виконання судових рішень.
У заяві Агенція із посиланням на приписи статті 332 ГПК України, просить Суд зупинити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі №910/11623/25 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. В обґрунтування заяви зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а також те, що Агенція заснована на державній власності, як державне комерційне підприємство та належить до сфери управління Уповноваженого органу управління і уповноважена на здійснення закупівель та укладення державних контрактів (договорів) на закупівлю товарів оборонного призначення; Агенція забезпечує централізовану закупівлю товарів, робіт і послуг, призначених для виконання державних програм у сферах національної безпеки і оборони, за кошти державного бюджету та інших джерел фінансування, засноване на державній власності, як державне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України, яке є критично важливим для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період; звертає увагу Суду на врахуванні питання щодо дотримання балансу інтересів сторін; наразі запущено процедуру примусового стягнення заборгованості; якщо не буде дотриманий баланс інтересів сторін, відбудеться неправомірне стягнення грошової суми, яка оспорюється сторонами; виконання судового рішення унеможливить поворот виконання рішення у разі його скасування; також просить урахувати, що загальна сума коштів, яка підлягає стягненню з Агенції на підставі оскаржуваних судових рішень та виданих наказів у цій справі становить 45 804 770,47 грн, що свідчить про значний розмір спірних коштів та додатково підтверджує необхідність зупинення виконання судових рішень до завершення їх перегляду у касаційному порядку (копії наказів додано до матеріалів заяви).
Проаналізувавши чинне законодавство та доводи, наведені скаржником у клопотанні про зупинення виконання спірного судового рішення у справі, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання з огляду на таке.
Повноваження суду стосовно зупинення виконання спірного судового рішення унормоване положеннями частини першої статті 332 та частиною четвертою статті 294 ГПК України, відповідно до яких суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2019 у справі № 904/94/19, зазначено про те, що: «Заява про зупинення виконання судових рішень повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали / не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов'язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин».
Однак необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (§43).
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).
Верховний Суд виходить з того, що вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, необхідно враховувати необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, перешкоди його виконанню, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки тощо.
Сумніви скаржника щодо дотримання попередніми судовими інстанціями норм права під час постановлення оскаржуваних судових рішень покладені в основу касаційної скарги та за умов дотримання їх відповідності нормам ГПК України є підставою для перегляду цих рішень судом касаційної інстанції. Водночас вони (аргументи для касаційного оскарження) не обґрунтовують підстави для зупинення виконання оскаржуваних рішень та не можуть аргументовано свідчити про таку необхідність.
Сама собою незгода учасника судового процесу із судовими рішеннями не є достатньою підставою для зупинення їх виконання, оскільки правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи по суті у касаційному порядку судові рішення.
Твердження про процедуру примусового стягнення заборгованості, неправомірне стягнення значної суми коштів, яка оспорюється сторонами не є безумовною і достатньою підставою, яка засвідчує неможливість повороту виконання рішення у разі його скасування, а тому не є очевидною / безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання оскаржуваного судового рішення, що набрало законної сили і є обов'язковим до виконання (стаття 1291 Конституції України, стаття 326 ГПК України).
Верховний Суд під час розгляду доводів заявника наголошує, що ГПК України передбачає інструмент повернення виконання судового рішення, зокрема у статті 333 ГПК України унормовано питання про поворот виконання рішення, постанови у разі зміни або скасування судового рішення після його виконання.
Суд має право зупинити виконання судового рішення, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати своє клопотання належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх виконання у разі, якщо рішення буде скасовано.
Заява Агенції про зупинення виконання оскаржуваних рішень у цій справі зазначеному вище не відповідає та не доводить, що захист її прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судового рішення у разі, якщо воно буде скасоване, і не свідчить про наявність підстав для застосування статті 332 ГПК України.
За таких обставин Суд враховує, що у заяві скаржника про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень не наведені аргументовано / обґрунтовані доводи, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення виконання судових рішень, а наведені мають декларативний характер, а тому твердження оцінюються як припущення, адже відсутні докази на підтвердження факту необхідності зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
З огляду на викладене, зупинення виконання судового рішення в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов'язком суду, та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення з урахуванням відсутності у суду касаційної інстанції належно обґрунтованих та підтверджених підстав для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваних судових рішень в частині задоволених позовних вимог, у задоволенні заяви слід відмовити.
Ураховуючи доводи касаційної скарги, які не є очевидно неприйнятними, письмову форму матеріалів справи №910/11623/25, з огляду на технічний стан функціонування та наповнення Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи на момент прийняття ухвали, Суд доходить висновку про необхідність витребування матеріалів справи.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 290, 294, 314, 332 ГПК України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження у справі №910/11623/25 за касаційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026.
2. Призначити розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні Касаційного господарського суду на 23 червня 2026 року о 12:20 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. №302.
3. Інші учасники справи мають право подати відзив на касаційну скаргу до 29 травня 2026 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду шляхом надсилання / подання процесуальних документів через Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремих підсистем (модулів), що забезпечує обмін документами. Реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) не позбавляє права на подання документів у паперовій формі. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
4. Відмовити Державному підприємству Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» у задоволенні заяви про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі №910/11623/25 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
5. Довести до відома учасників справи, що їхня явка в судове засідання є необов'язковою. З урахуванням воєнного стану, сторони можуть подати до Верховного Суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
6. Витребувати матеріали справи №910/11623/25 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асікс Груп» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (правонаступник Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Банк Восток», про визнання незаконними та скасування оперативно-господарських санкцій, стягнення безпідставно набутих коштів за банківськими гарантіями та стягнення 47 779 720,00 грн.
7. Копії ухвали надіслати до Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду для виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов