14 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 911/680/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Баранець О.М.
розглянувши у письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека Інфрадорпроект"
про ухвалення додаткового рішення
за результатами розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Європетроліум"
на рішення Господарського суду Київської області
(суддя - Бабкіна В.М.)
від 04.09.2026
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Сибіга О.М., судді: Михальська Ю.Б., Кравчук Г.А. )
від 12.03.2026
у справі № 911/680/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека Інфрадорпроект"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європетроліум"
про стягнення 1 908 499,74 грн заборгованості за договором підряду № 04/10/22Р від 04.10.2022, у тому числі 1 702 000,31 грн основного боргу, 182 531,54 грн пені, 13 616,00 грн інфляційних втрат, 10 351,89 грн 3% річних,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Безпека Інфрадорпроект" (далі - ТОВ "Безпека Інфрадорпроект") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європетроліум" (далі - ТОВ "Європетроліум") про стягнення 1 908 499,74 грн, з них: основного боргу - 1 702 000,31 грн, пені - 182 531,54 грн, інфляційних втрат - 13 616,00 грн та 3% річних - 10 351,89 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 04.09.2025 у справі №911/680/23 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європетроліум" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека Інфрадорпроект" 1702000,31 грн основного боргу, 172531,54 грн пені, 13 616,00 грн інфляційних втрат, 10 351,89 грн 3% річних.
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 16.10.2025 у справі №911/680/23 заяву ТОВ "Безпека Інфрадорпроект" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Європетроліум" на користь ТОВ "Безпека Інфрадорпроект" 39790,41 грн витрат на правничу допомогу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2025 у справі №911/680/23 залишено без змін.
Верховний Суд постановою від 07.05.2026 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європетроліум" залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 у справі №911/680/23 - без змін.
Після прийняття Верховним Судом постанови, позивачем ТОВ "Безпека Інфрадорпроект" було подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №911/680/23, якою останній просить стягнути з ТОВ "Європетроліум" на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн.
На підтвердження витрат товариство надало: копію договору про надання правової допомоги від 31.01.2023, копію додаткової угоди №3 від 07.04.2026 до договору про надання правової допомоги, копію детального опису виконаних адвокатом робіт у справі №911/680/23, копію платіжної інструкції №900 від 28.04.2026.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частинами першою та другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
Кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями статті 124 Господарського процесуального кодексу України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені. Відповідний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 14.02.2019 у справі №916/24/18, від 21.06.2022 у справі №908/574/20.
За вказаних обставин вирішення питання стосовно витрат, які поніс позивач у суді касаційної інстанції, має вирішуватися з урахуванням положень частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду.
Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі подання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Колегія суддів враховує, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/9024/21, від 11.01.2024 у справі №924/423/23).
Верховний Суд у додатковій постанові від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011 (925/1502/20) зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21).
Водночас, на відміну від розгляду справи (в порядку загального провадження) в суді першої та апеляційної інстанцій (стаття 218, частина сьома статті 270 Господарського процесуального кодексу України), судове засідання в яких має стадію судових дебатів, розгляд справи в судовому засіданні в суді касаційної інстанції, за змістом статті 301 Господарського процесуального кодексу України, не передбачає проведення судових дебатів.
Отже, якщо справа в суді касаційної інстанції розглядається з повідомленням учасників справи, заява про відшкодування судових витрат в суді касаційної інстанції, за винятком витрат щодо сплаченого нею судового збору, має бути зроблена до закінчення проведення судового засідання в цьому суді, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення касаційним судом за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18 зазначила, що потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів у підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на касаційну скаргу, який є першою заявою, поданою під час касаційного провадження, позивач не зазначав попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона очікує понести чи понесла у зв'язку із розглядом справи в суді касаційної інстанції та не зазначило, що у порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України подасть відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Як зазначалося вище, відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів у порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі.
Суд виходить з того, що відповідно до послідовної та сталої правової позиції Верховного Суду певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).
Заява про подання доказів у порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України по своїй суті не є тотожним попередньому визначенню учасником справи суми судових витрат на професійну правничу допомогу, а також заяві про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат. Схожий висновок щодо заяв надано у постанові Верховного Суду від 30.05.2024 у справі №910/5316/21 та в ухвалі від 21.10.2025 у справі №904/3718/24.
Відповідно до відеозапису судового засідання касаційної інстанції від 07.05.2026, в якому представник позивача брав участь, останній не робив усної заяви про відшкодування судових витрат в суді касаційної інстанції до закінчення судового засідання, а також про подання доказів на підтвердження вказаних витрат до закінчення задовгого засідання у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, як і не зазначено про це у відзиві, що свідчить про недотримання заявником вимог, встановлених частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зокрема в частині заявлення про намір подати докази понесення судових витрат у встановленому законом порядку.
З огляду на викладене, встановивши, що товариство ні у відзиві на касаційну скаргу у цій справі, ані у судовому засіданні не вказувало (не заявляло) заяви/клопотання про намір подати докази на підтвердження судових витрат після ухвалення судового рішення, Суд, ураховуючи сталу та послідовну практику правових позицій у застосуванні статей 124, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, адже, зокрема, неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про намір подати докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомог, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат, не вбачає підстав для задоволення заяви у цій справі.
Наведене, в свою чергу, виключає необхідність здійснення Судом перевірки наданих заявником доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції та надання їм оцінки.
Керуючись статтями 124, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека Інфрадорпроект" про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат у справі №911/680/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Баранець