29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
_______________________________________________________________________ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" травня 2026 р. Справа № 924/776/24 (924/180/26)
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши (без виклику сторін) клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі
за заявою ліквідатора комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради - арбітражного керуючого Перепелиці В.В.
до Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Головного управління ДПС у Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, комунального підприємства "Теофіпольлісвод"
про покладання субсидіарної відповідальності
у межах справи №924/776/24 про банкрутство комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради
встановив: ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2024, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів та призначено розпорядника майна - арбітражного керуючого Гриценка І.І..
22.01.2024 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради.
Постановою Господарського суду Хмельницької області від 24.03.2025 зокрема, припинено процедуру розпорядження майном комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради, припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Гриценка Ігоря Івановича, визнано комунальне підприємство "Тепловик" Теофіпольської селищної ради банкрутом, відкрито відносно комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради ліквідаційну процедуру, на строк, що не може перевищувати 12 місяців, ліквідатором комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради призначено арбітражного керуючого Перепелицю Василя Володимировича, припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном.
Ліквідатор комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради - арбітражний керуючий Перепелиця В.В. звернувся до Господарського суду Хмельницької області із заявою (від 17.02.2026) до Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, в якій просив покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради у розмірі 1946485,86 грн у зв'язку з доведенням товариства до банкрутства на Теофіпольську селищну раду Хмельницького району Хмельницької області та стягнути з вказаної селищної ради на користь комунального підприємства 1946485,86 грн, у якості субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями КП "Тепловик" Теофіпольської селищної ради, у зв'язку із доведенням до банкрутства, стягнути з Теофіпольської селищної ради понесені судові витрати. Також, посилаючись на положення ст. ст. 123,129 ГПК України, повідомив, що докази в підтвердження понесених витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2026 у справі №924/776/24 (924/180/26) задоволено заяву ліквідатора комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради - арбітражного керуючого Перепелиці В. В. про покладення субсидіарної відповідальності; покладено субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради у розмірі 1946485,86 грн на Теофіпольську селищну раду Хмельницького району Хмельницької області у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства; стягнуто з Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області на користь комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради грошові кошти у розмірі 1946485,86 грн у якості субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради у зв'язку із доведенням до банкрутства; стягнуто з Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області в дохід державного бюджету України судовий збір у розмірі 5324,80 грн.
04.05.2026 на адресу суду від ліквідатора комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради - арбітражного керуючого Перепелиці В. В. надійшло клопотання (від 04.05.2026) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №924/776/24 (924/180/26), у якому, керуючись ст. ст. 129, 221 ГПК України, просить: ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про судові витрати, понесені ліквідатором КП "Тепловик" арбітражним керуючим Перепелицею В. В., а саме: стягнути з Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області на користь ліквідатора КП "Тепловик" арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича основну грошову винагороду арбітражного керуючого за здійснення повноважень ліквідатора КП "Тепловик" за період з 24.03.2025 по 31.03.2026 в сумі 300680,00 грн, витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з проведенням ліквідаційної процедури КП "Тепловик" (в т. ч. витрати на професійну правничу допомогу) за період з 24.03.2025 по 31.01.2026 в сумі 87568,37 грн, в підтвердження чого надав відповідні докази.
Ліквідатор, в обґрунтування вищезазначеного клопотання, посилаючись на прийняте Господарським судом Хмельницької області рішення від 29.04.2026 у справі №924/776/24 (924/180/24), яким задоволено заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на Теофіпольську селищну раду, положення ч. ч. 1, 3 ст. 123, ч. 8 ст. 129 ГПК України, зазначає, що витрати на оплату винагороди (основної та додаткової) арбітражного керуючого, витрати понесені під час ліквідаційної процедури входять до складу судових витрат і їх стягнення повинно здійснювались у справі, під час розгляду якої такі витрати виникли.
Повідомляє, що звіти арбітражного керуючого Перепелиці В. В. про нарахування основної грошової винагороди в розмірі 248798,00 грн та понесені ним витрати в розмірі 73989,35 грн в ліквідаційній процедурі банкрута за період з 24.03.2025 по 31.01.2026, про нарахування основної грошової винагороди в ліквідаційній процедурі банкрута за період з 01.02.2026 по 31.03.2026 в розмірі 51882,00 грн були схвалені рішенням комітету кредиторів КП "Тепловик" на засіданні, що відбулось 06.02.2026.
Зауважує, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача та на виконання ч. 1 ст. 124 ГПК України позивачем до позовної заяви було додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.
Посилаючись на положення ч. 3 ст. 30 КУзПБ, відповідно до якої право вимоги додаткової грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого з дня фактичного надходження до боржника стягнутого на його користь майна, яке на день відкриття провадження у справі перебувало у третіх осіб, або з дня фактичного надходження коштів на рахунок боржника, які спрямовуються на погашення вимог кредиторів, вказує, що витрати з виплати додаткової грошової винагороди на сьогоднішній день не заявляються, як передчасні.
Повідомляє, про надання доказів розміру понесених судових витрат: основна грошова винагорода арбітражного керуючого Перепелиці В. В. за здійснення своїх повноважень ліквідатора КП "Тепловик" за період з 24.03.2025 по 31.01.2026 складає 300680,00 грн; витрати арбітражного керуючого Перепелиці В.В., пов'язані з проведенням ліквідаційної процедури КП "Тепловик" (в т. ч. числі на оплату поштових витрат, банківської комісії, судового збору, витрат на відрядження, витрат на залученого спеціаліста - адвоката, послуги аудитора з вивчення руху коштів по банківським рахункам банкрута та в розрізі їх призначення та інше) за період з 24.03.2025 по 29.04.2026 складають 87568,37 грн: на оплату послуг адвоката Костіна К.М. (участь у судових засіданнях та складання документів) - 13500,00 грн, на оплату послуг адвоката Хоменка В.О. (участь у судових засіданнях та складання документів) - 21000,00 грн, на оплату судового збору - 19201,00 грн, на поштові витрати "Укрпошти" - 3444,00 грн, на оплату виготовлення дублікату печатки КП "Тепловик" - 400,00 грн, на оплату банківських та інших послуг - 583,50 грн, на оплату аудиторських послуг з аналізу банківських виписок КП "Тепловик" - 15000,00 грн, транспортні витрати на проведення комітетів кредиторів КП "Тепловик" в м. Києві, що відбулися 29.10.2025, 06.02.2026, 19.03.2026, 15.04.2026 (витрати на паливо на 700 км/65 літрів бензину А-95 на 1 відрядження) - 14439,87 грн.
Ухвалою суду від 05.05.2026 клопотання ліквідатора комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради - арбітражного керуючого Перепелиці В. В. (від 04.05.2026) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат прийнято до розгляду.
Відповідач письмових пояснень з приводу вищезазначеного клопотання ліквідатора не надав, своїм процесуальним правом не скористався, хоча був повідомлений про прийняття судом до розгляду клопотання ліквідатора про ухвалення додаткового рішення, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (ухвали суду від 05.05.2026) до електронного кабінету відповідача та його представника Багінського А.О..
Треті особи письмових пояснень на клопотання ліквідатора не надали.
У контексті наведеного судом враховуються положення ч. 4 ст. 13 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Розглядаючи клопотання ліквідатора про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі судом враховується таке.
Статтею 244 ГПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Згідно із ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
У статті 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як зазначалось вище, ліквідатором КП "Тепловик" Теофіпольської селищної ради подано клопотання з посиланням на ст. ст. 123, 129, 221, 244 ГПК України про ухвалення додаткового рішення у справі №924/776/24 (924/180/26), у якому просить вирішити питання про судові витрати понесені ліквідатором КП "Тепловик" - арбітражним керуючим Перепелицею В. В., стягнувши з Теофіпольської селищної ради Хмельницького району на користь ліквідатора КП "Тепловик" арбітражного керуючого Перепелиці В. В. основну грошову винагороду арбітражного керуючого за здійснення повноважень ліквідатора КП "Тепловик" за період з 24.03.2025 по 31.03.2026 в сумі 300680,00 грн, витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з проведенням ліквідаційної процедури КП "Тепловик" (в т. ч. витрати на професійну правничу допомогу) за період з 24.03.2025 по 31.01.2026 в сумі 87568,37 грн.
До витрат пов'язаних з проведенням ліквідаційної процедури КП "Тепловик" ліквідатор відносить: оплату послуг адвокатів (участь у судових засіданнях, складання документів), сплату судового збору, поштові витрати, оплата виготовлення дублікату печатки КП "Тепловик", оплата банківських та інших послуг, оплата послуг аудитора, транспортні витрати на проведення комітетів кредиторів КП "Тепловик".
При цьому в заяві про покладення субсидіарної відповідальності на Теофіпольську селищну раду, ліквідатором було зазначено орієнтовний розмір витрат та повідомлено, що докази на їх підтвердження будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
З приводу стягнення з відповідача - Теофіпольської селищної ради на користь ліквідатора судових витрат у вигляді основної грошової винагороди, витрат пов'язаних з проведенням ліквідпроцедури судом звертається увага, що питання відшкодування грошової винагороди, витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство унормовані Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КузПБ).
Так, арбітражний керуючий, у силу приписів ч. ч. 1, 2 ст. 10 КузПБ, є суб'єктом незалежної професійної діяльності, який з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 12 КУзПБ унормовано, що арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Порядок сплати винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого під час виконання повноважень у справі про банкрутство визначено статтею 30 КУзПБ.
Частиною першою цієї статті передбачено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.
Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень (абз. 5 ч. 2 ст. 30 КУзПБ).
Згідно з абз. 6 ч. 2 ст. 30 КУзПБ сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.
У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення) (абз. 7 ч. 2 ст. 30 КУзПБ).
Отже, наведеними приписами ст. 30 КУзПБ визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого у справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного кредиторами фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №918/454/18, Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011).
Водночас обов'язковою процесуальною дією, що забезпечує реалізацію права арбітражного керуючого на отримання грошової винагороди та відшкодування витрат є затвердження господарським судом відповідного звіту за підсумками кожної із процедур банкрутства (неплатоспроможності) (правова позиція такого змісту викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2026 у справі №927/149/22).
Порядок та передумови затвердження згаданого звіту визначені ч. 6 ст. 30 КУзПБ, якою встановлено, що арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
З наведених норм слідує, що за результатом розгляду звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат господарський суд постановляє ухвалу, якою затверджує такий звіт (повністю або частково) чи відмовляє у його затвердженні.
Також звертається увага, що якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу шостого частини другої статті 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, подаючи на затвердження звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за підсумками ліквідаційної процедури, ліквідатор не може бути позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на оплату його грошової винагороди за період виконання повноважень та відшкодування його витрат у справі (наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011).
Окрім того, положеннями ч. 4 ст. 30 КУзПБ передбачено, що витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності, а також витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.
Суд звертає увагу, що ліквідатором також включено до витрат ліквідатора, пов'язаних з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство за період з 24.03.2025 по 29.04.2026 і витрати на оплату послуг адвокатів Костіна К. М. - 13500 грн, Хоменка В. О. - 21000,00 грн.
Поряд з цим щодо витрат на правничу допомогу, які ліквідатором також включено до витрат пов'язаних з виконанням ним повноважень, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України).
Судом береться до уваги останні висновки Верховного Суду викладені в ухвалі від 16.04.2026 у справі №910/7523/25, у якій Суд зазначив таке:" Статтею 131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Згідно з положеннями п. п. 1, 2, 4, 9 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту; договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
За приписами ч. 3 ст. 4, ч. 2 ст. 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Іншими формами адвокатської діяльності Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено адвокатське бюро (стаття 14) та адвокатське об'єднання (стаття 15).
Згідно з частинами першою, третьою статті 26 Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому визначення поняття самозайнятої особи міститься у підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до якого самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
З урахуванням наведених положень ПК України діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а аналіз наведеної норми дозволяє виснувати, що законодавцем встановлено дві взаємовиключні форми самозайнятості фізичної особи: (1) у формі фізичної особи-підприємця (підприємницька діяльність) або (2) у формі провадження незалежної професійної діяльності до якої, зокрема, відноситься діяльність адвокатів.
Аналіз наведених положень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" також дозволяє виснувати, що: лише адвокат є тією фізичною особою, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правничої допомоги, на підставі якого здійснюється адвокатська діяльність згідно з нормою частини першої статті 26 Закону, в силу норми пункту 4 частини першої статті 1 Закону є домовленістю, за якою саме адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору".
Також Верховний Суд у зазначеній ухвалі, аналізуючи у сукупності наведені вище положення Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та ч. 3 ст. 123, ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, виснував, що "(1) адвокатська діяльність не є підприємницькою діяльністю; (2) хоча укладення договору з метою надання правничої допомоги фізичною особою як фізичною особою-підприємцем і не позбавляє таку особу статусу адвоката, проте такий правочин не є договором про надання правничої допомоги в розумінні положень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", відповідно, на підставі такого договору витрати на професійну правничу допомогу не підлягають розподілу в порядку статей 126, 129 ГПК України".
До клопотання про постановлення додаткового рішення ліквідатором долучено, зокрема, договір №12/12/2025 від 12.12.2025, укладений між КП "Тепловик" Теофіпольської селищної ради, як замовником та фізичною - особою - підприємцем Костіним К. М. як виконавцем, відповідно до якого виконавець зобов'язується надавати юридичні послуги та виконувати безпосередньо пов'язані з ними роботи в обсязі та на умовах, передбачених договором, а саме участь в судових засіданнях по справі №924/776/24 про банкрутство КП "Тепловик" Теофіпольської селищної ради, акти прийому-передачі наданих послуг від 17.01.2025, 24.12.2025, 14.01.2026, 27.01.2026; рахунки-фактури від 17.01.2025, 24.12.2025, 14.01.2026, 27.01.2026, у яких відображено надання юридичних послуг - участь в судових засіданнях у справі №924/776/24 (924/1170/25), квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 17.12.2025, від 26.12.2025, 14.01.2026, 28.01.2026, від 30.04.2026; договір №19/05-2025 щодо надання юридичних послуг від 19.05.2025, укладений між КП "Тепловик" Теофіпольської селищної ради як замовником та фізичною - особою - підприємцем Хоменко Віталієм Олексійовичем як виконавцем, відповідно до якого виконавець, зокрема, бере на себе зобов'язання надати замовнику юридичні послуги з питань супроводу (участь у судових засіданнях) в господарській справі №924/776/24 про банкрутство КП "Тепловик" Теофіпольської селищної ради та інших справ в межах розгляду цієї справи, акти прийому-передачі наданих послуг від 28.05.2025, 10.06.2025, 26.06.2025, 11.03.2026, 24.03.2026, 21.04.2025, рахунки на оплату від 28.05.2025, 10.06.2025, 26.06.2025, 11.03.2026, 24.03.2026, 21.04.2025, квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 28.05.2025, 10.06.2025, 26.06.2025, 11.03.2026, 24.03.2026, 21.04.2025.
Тобто із доданих матеріалів вбачається, що КП "Тепловик" було укладено договори щодо надання юридичних послуг з фізичними особами-підприємцями, що враховуючи вищенаведені висновки Верховного Суду не є договором про надання правничої допомоги в розумінні положень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та на підставі якого здійснюється розподіл витрат на професійну правничу допомогу в порядку статей 126, 129 ГПК України.
Отже, враховуючи вищезазначене, виходячи із змісту заяви ліквідатора про прийняття додаткового рішення, вищенаведених положень ГПК України та КУзПБ, суд зазначає, що сплата основної грошової винагороди арбітражному керуючому за здійснення повноважень ліквідатора, витрати арбітражного керуючого пов'язані з проведенням ліквідпроцедури у справі про банкрутство не є судовими витратами в розумінні положень ст. 123 ГПК України, які підлягають розподілу у справі про покладення субсидіарної відповідальності, оскільки порядок сплати відповідних витрат регулюється безпосередньо положеннями КУзПБ.
Ліквідатором не доведено, що заявлені ним до стягнення з Теофіпольської селищної ради як відповідача у справі № 924/776/24 (924/180/26) про покладення субсидіарної відповідальності, витрати в сумі 300680,00 грн основної грошової винагороди арбітражному керуючому, 87568,37 грн витрт пов'язаних з проведенням ліквідпроцедури є судовими витратами саме у справі №924/776/24 (924/180/26).
Водночас суд звертає увагу, що ліквідаційна процедура відносно комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради не завершилася, ліквідатор на час прийняття рішення у справі №924/776/24 (924/180/26) до господарського суду відповідного звіту за підсумками ліквідаційної процедури на затвердження не подав.
З огляду на наведене у сукупності, клопотання ліквідатора про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача судових витрат у справі №924/776/24 (924/180/26) є необґрунтованим, підстави для стягнення з відповідача - Теофіпольської селищної ради судових витрат у вигляді основної грошової винагороди арбітражного керуючого за здійснення повноважень ліквідатора КП "Тепловик" за період з 24.03.2025 по 31.03.2026 в сумі 300680,00 грн, витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з проведенням ліквідаційної процедури КП "Тепловик" за період з 24.03.2025 по 31.01.2026 в сумі 87568,37 грн відсутні, тому в їх стягненні суд відмовляє.
Керуючись ст. ст. 74, 86, 123, 126, 129, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити ліквідатору комунального підприємства "Тепловик" Теофіпольської селищної ради - арбітражному керуючому Перепелиці В. В. в стягненні з Теофіпольської селищної ради судових витрат у справі №924/776/24 (924/180/26): основної грошової винагороди арбітражного керуючого за здійснення повноважень ліквідатора КП "Тепловик" за період з 24.03.2025 по 31.03.2026 в сумі 300680,00 грн, витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з проведенням ліквідаційної процедури КП "Тепловик" за період з 24.03.2025 по 31.01.2026 в сумі 87568,37 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Суддя В.В. Виноградова