вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"14" травня 2026 р. Справа № 918/174/26
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А.,
за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАДЗ-АГРО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар"
про стягнення заборгованості в сумі 3 046 954 грн 06 коп.,
у судове засідання учасники справи не з'явилися.
Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАДЗ-АГРО" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 3 046 954 грн 06 коп., з яких: 2 436 999 грн 00 коп. - основний борг, 135 854 грн 62 коп. - 3% річні та 474 100 грн 44 коп. - інфляційні втрати.
Також позивач просить стягнути з відповідача усі судові витрати. В позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс, і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, та який складається з судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, в розмірі 36 549 грн 03 коп. з та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 150 000 грн.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу від 26 лютого 2024 року № 26/02, а саме зобов'язань щодо здійснення оплати за проданий товар в сумі 2 436 999 грн 00 коп. в строки, встановлені умовами договору, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі. Крім того у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання позивачем з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 135 854 грн 62 коп. та інфляційних втрат в розмірі 474 100 грн 44 коп.
Ухвалою суду від 16 лютого 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАДЗ-АГРО" залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 (п'ять) днів з дня вручення даної ухвали та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
- письмової заяви із зазначенням вірного місцезнаходження відповідача.
- доказів про сплату судового збору за подання даної позовної заяви в розмірі 36 563 грн 45 коп.
20 лютого 2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків з додатками, до якої, крім іншого, долучено платіжну інструкцію (безготівковий переказ в національній валюті) від 20.02.2026 року № 1902153 про сплату судового збору за подання даної позовної заяви в розмірі 36 563 грн 45 коп.
Ухвалою суду від 25 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено підготовче засідання на 23 березня 2026 року. Крім того вказаною ухвалою клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАДЗ-АГРО" про витребування доказів задоволено та постановлено витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" оригінал або належним чином посвідчену копію Договору купівлі-продажу за № 26/02 від 26.02.2024 року, укладеного між ТОВ "Агроянтар" та ТОВ "ГАДЗ-АГРО". Зазначені докази постановлено надати суду до 16.03.2026 року.
23 березня 2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи, в якій у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання просив підготовче засідання проводити за відсутності представника позивача.
Ухвалою суду від 23 березня 2026 року підготовче засідання відкладено на 20 квітня 2026 року на 12:50 год. Крім того вказаною ухвалою повторно витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" оригінал або належним чином посвідчену копію Договору купівлі-продажу за № 26/02 від 26.02.2024 року, укладеного між ТОВ "Агроянтар" та ТОВ "ГАДЗ-АГРО". Зазначені докази постановлено надати суду до 03.04.2026 року.
15 квітня 2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 15.04.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просив надати можливість участі у судовому засіданні у даній справі, призначеному на 20.04.2026 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 15 квітня 2026 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАДЗ-АГРО" від 15.04.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та постановлено підготовче засідання у справі № 918/174/26, призначене на "20" квітня 2026 року на 12:50 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАДЗ-АГРО".
Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 4 травня 2026 року на 13:20 год. Крім того вказаною ухвалою повторно витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" оригінал або належним чином посвідчену копію Договору купівлі-продажу за № 26/02 від 26.02.2024 року, укладеного між ТОВ "Агроянтар" та ТОВ "ГАДЗ-АГРО". Зазначені докази постановлено надати суду до 30.04.2026 року.
1 травня 2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання від 01.05.2026 року про стягнення судових витрат з додатками, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАДЗ-АГРО" судові витрати в загальному розмірі 186 549,03 грн., які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 36 549,03 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 150 000,00 грн.
4 травня 2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 01.05.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просить надати можливість участі у судовому засіданні у даній справі, призначеному на 01.05.2026 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 4 травня 2026 року у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАДЗ-АГРО" від 01.05.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 918/174/26 відмовлено.
Позивач у судове засідання 4 травня 2026 року не з'явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 20.04.2026 року, до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАДЗ-АГРО" та його представника (а.с. 66). В той час 4 травня 2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання.
Крім того відповідач у судове засідання 4 травня 2026 року також не з'явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 20.04.2026 року, до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" (а.с. 67). В той час про причини неявки суд не повідомив.
Суд зазначає, що станом на 4 травня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" не надійшли повторно витребувані ухвалою суду від 20.04.2026 року відповідні докази. Крім того Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" не повідомлено суду про неможливість подати докази, витребувані судом.
Ухвалою суду від 4 травня 2026 року постановлено застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" заходи процесуального примусу у вигляді штрафу та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" в дохід державного бюджету в особі Державної судової адміністрації України штраф у розмірі 6 656 грн 00 коп.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).
Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявка останнього не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, то за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглянувши у судовому засіданні 04.05.2026 року клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи суд відмовив в його задоволенні, так як відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Верховний Суд вже неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.
Та обставина, що відповідні повноваження суду є дискреційними не створює імунітету від перевірки належності застосування судом свого розсуду при розгляді справи на предмет відповідності такого цілям та завданням, які стоять перед судом, та в аспекті відповідності таких дій принципу верховенства права як стримуючого фактору.
При цьому будь-який законодавчий припис, що встановлює певні межі розсуду, повинен бути оцінений на предмет дотримання фундаментальних вимог верховенства права, зокрема щодо співмірності (пропорційності) тій меті, за якою законом передбачене відповідне обмеження, або яке відбулось унаслідок застосування розсуду суду.
Пропорційність є загальною умовою для вирішення всіх процесуальних питань у межах дискреційних повноважень і повинна належно застосовуватись на кожній стадії правозастосування.
Оцінюючи дотримання принципу пропорційності, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
При цьому, судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.
Будь-яких інших поважних причин відкладення розгляду справи, зокрема, необхідність подання додаткових доказів, ознайомлення з матеріалами справи представником позивача зазначено та обґрунтовано не було.
Таким чином, оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази, необхідні для вирішення судом спору у даному судовому засіданні, а представником позивача не подано обґрунтованих доказів необхідності відкладення розгляду справи, суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
У той же час суд зазначає, що повторне відкладення розгляду справи призведе до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).
У судовому засіданні 4 травня 2026 року судом було ухвалено рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
26 лютого 2024 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАДЗ-АГРО" (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 26/02 (далі - Договір).
Згідно умов п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язаний продати, а Покупець зобов'язаний купити: Сівалку HORSCH Maestro 16SW, вживану, 2017 рік випуску, зав. № 24651334 - 1 (одна) одиниця, надалі іменоване "Товар" в цілому та відповідно як окремі його складові, зазначені в Додатку № 1 "Специфікація" до цього Договору.
Відповідно до умов пункту 2.1. Договору, ціна Товару, що постачається за цим Договором, становить 3 481 732,80 (три мільйони чотириста вісімдесят одна тисяча сімсот тридцять дві гривні 80 коп.) в т.ч. ПДВ, що на день укладення даного Договору є гривневим еквівалентом 84 000,00 (вісімдесят чотири тисячі Євро 00 центів), надалі - "Загальна Ціна". Сторони домовились, що розміри курсу продажу ЄВРО на МВР, які застосовуються при визначенні грошового еквіваленту в п. 5.1. за цим Договором, визначаються на підставі даних оприлюднених на міжбанківській інформаційній системі "Мінфін" (http://minfin.com.ua/) та остаточно визначається Сторонами на день 100% оплати Товару і зазначається Сторонами в Акті приймання-передачі.
Згідно п. 3.1. Договору Поставка Товару здійснюється за рахунок Продавця за адресою: Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька ТГ, с. Звенигород.
Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що строк поставки Товару до 01.04.2024 року за умови перерахування на рахунок Продавця оплати за Товар на умовах цього Договору. Часткова поставка Товару не допускається, поставка здійснюється відповідно до умов Договору. Продавець зобов'язаний письмово повідомити Покупця не пізніше ніж за 3 (три) робочих дні до дати фактичної поставки Товару про дату його поставки (надалі - "Дата Поставки").
У день відвантаження Товару, Продавець зобов'язаний надіслати Покупцю кур'єром та факсом/ел. поштою такі відвантажувальні документи: Рахунок-фактуру; Видаткову накладну; Акт приймання-передачі; Свідоцтво про реєстрацію з відміткою про зняття з обліку (пункт 3.3. Договору).
Відповідно до п. 4.1. Договору, Покупець зобов'язаний оглянути Товар на власний ризик та за власний рахунок протягом 3 (трьох) робочих днів в Місці Поставки. Продавець та Покупець підписують Акт приймання-передачі, який буде невід'ємною частиною цього Договору. Товар вважається прийнятим Покупцем повністю і у належному технічному стані після підписання такого Акту приймання-передачі уповноваженою особою.
Підписання Акту приймання-передачі є доказом приймання Товару на дату підписання Акту приймання передачі та відсутності будь-яких скарг або претензій Покупця стосовно Товару, якщо інше не зазначено у Акті приймання-передачі (пункт 4.2. Договору).
Розділом 5 Договору передбачено, що:
5.1. Оплата Товару повинна бути здійснена Покупцем Продавцю на наступних умовах:
5.1.1. Оплата Товару в розмірі 30% Загальної ціни Товару, що постачається по цьому Договору, здійснюється до 15.03.2024 року включно.
5.1.2. Остаточний платіж в розмірі 70% відсотків від Загальної ціни Товару, що постачається по цьому Договору, здійснюється до 01.04.2024 року включно.
5.1.3. Загальна оплата проводиться у розмірі гривневого еквівалента 84 000,00 (вісімдесят чотири тисячі Євро 00 центів), що по курсу Євро, на день підписання Договору складає 3 481 732,80 (три мільйони чотириста вісімдесят одна тисяча сімсот тридцять дві гривні 80 коп.). Платіж здійснюється за курсом продажу Євро на момент закриття торгів, оприлюдненими на міжбанківській інформаційній системі "Мінфін" (http://minfin.com.ua/), на день, що передує дню 100% оплати Товару, шляхом безготівкового перерахування на рахунок Продавця.
5.2. З моменту здійснення Покупцем 30% оплати Товару право власності на Товар переходить до Покупця, за умови надання Покупцем Продавцеві гарантійного листа Банку про надання кредитних коштів на придбання Товару.
Відповідачем на виконання умов підпункту 5.1.1. пункту 5.1. Договору було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАДЗ-АГРО" суму в загальному розмірі 1 044 733,64 грн., в якості сплати 30% вартості Товару, що підтверджується платіжними інструкціями АТ "Ощадбанк" за № 186 від 15.03.2024 року та № 201 від 12.04.2024 року.
Згідно гарантійного листа АБ "Укргазбанк" за № 05-414/03/78/2024 від 12.04.2024 року, АБ "УКРГАЗБАНК" прийнято рішення щодо видачі кредиту Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" (код ЄДРПОУ 44804585) у розмірі 2 437 000,21 грн. (два мільйони чотириста тридцять сім тисяч) гривень 21 копійку для купівлі у Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАДЗ-АГРО" (код ЄДРПОУ 00952829) сільськогосподарської техніки, а саме, Сівалки HORSCH Maestro l6SW, вживаної, 2017 рік випуску, зав. № 24651334 - 1 (одна) одиниця. АБ "УКРГАЗБАНК" зобов'язується перерахувати на рахунок НОМЕР_1 в АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" м. Київ, МФО 380805, кошти у розмірі 2 437 000,21 грн. (два мільйони чотириста тридцять сім тисяч) гривень 21 копійку згідно рахунку для Сівалка HORSCH Maestro 16SW, вживана, 2017 рік випуску, зав. № 24651334.
На виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАДЗ-АГРО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" підписано акт переходу права власності, відповідно до якого в порядку та на умовах визначених Договором № 26/02 від 26.02.2024 року Продавець передав, а Покупець прийняв у власність Сівалку HORSCH Maestro 16SW, вживану, 2017 рік випуску, зав. № 24651334.
10.07.2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАДЗ-АГРО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" підписано видаткову накладну за № 19, з якої вбачається факт переходу права власності на Сівалку HORSCH Maestro 16SW, вживану, 2017 рік випуску, зав. № 24651334 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАДЗ-АГРО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар".
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАДЗ-АГРО" в повному обсязі виконало умови Договору купівлі-продажу від 26.02.2024 року № 26/02, зокрема передало у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" Сівалку HORSCH Maestro 16SW, вживана, 2017 рік випуску, зав. № 24651334.
Водночас відповідачем на виконання умов Договору № 26/02 станом на даний час сплачено лише 1 044 733,64 грн., в якості сплати 30% вартості Товару.
Таким чином станом на дату подання позовної заяви розмір заборгованості відповідача за договором купівлі-продажу від 26.02.2024 року № 26/02 становить 2 436 999,00 грн.
22.12.2025 року позивачем засобами поштового зв'язку спрямовано на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, претензію про сплату вказаної заборгованості. Вказана претензія отримана Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" в грудні 2025 року, що підтверджується відомостями АТ "Укрпошта".
Однак, станом на дату звернення до суду відповідачем не вчинено будь-яких дій спрямованих на погашення існуючої заборгованості, що стало підставою для звернення позивача з вказаним позовом до суду.
У позивача відсутній оригінал Договору купівлі-продажу від 26.02.2024 року № 26/02, підписаний з обох сторін, однак наявний примірник підписаний Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАДЗ-АГРО".
Верховний Суд у своїй постанові від 01.06.2020 року у справі № 906/355/19 зробив висновок про те, що у випадку якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.10.2018 року у справі № 922/189/18, від 06.11.2018 року у справі № 926/3397/17, від 09.04.2019 року у справі № 910/3359/18, від 29.10.2019 року у справі № 904/3713/18, від 19.02.2020 року у справі № 915/411/19.
Аналогічної правової позиції також дійшов Верховний Суд України в постановах від 23.09.2015 року у справі № 914/2846/14 та від 06.07.2016 року у справі № 914/4540/14.
Факт виконання позивачем у повному обсязі та відповідачем частково своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу від 26.02.2024 року № 26/02 підтверджується видатковою накладною від 10.07.2024 року № 19, податковими накладними від 15.03.2024 року № 404, від 10.07.2024 року № 245, від 12.04.2024 року № 349, Актом переходу права власності на Сівалку HORSCH Maestro 16SW, вживану, 2017 рік випуску, зав. № 24651334 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАДЗ-АГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар", а також платіжними інструкціями АТ "Ощадбанк" від 15.03.2024 року № 186 та від 12.04.2024 року № 201.
Видаткова накладна, складена відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", засвідчує факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відсутність певного документа за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 року у справі № 3-77гс15).
Вищенаведені обставини свідчать про фактичне існування між сторонами договірних відносин щодо продажу Сівалки HORSCH Maestro 16SW, вживаної, 2017 рік випуску, зав. № 24651334.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАДЗ-АГРО" свої зобов'язання за Договором купівлі-продажу від 26.02.2024 року № 26/02 виконало у повному обсязі, в той час як Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" допустило порушення виконання своїх зобов'язань за Договором.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України)
Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України ).
При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Так, відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як зазначалося вище, 22.12.2025 року позивачем була спрямована засобами поштового зв'язку на адресу місцезнаходження відповідача претензія про сплату заборгованості за договором купівлі-продажу від 26.02.2024 року № 26/02, яка отримана останнім в грудні 2025 року, однак за перебігом семиденного строку відповідач не погасив існуючу заборгованість.
Матеріали справи не містять жодних доказів оплати вартості переданого товару на суму 2 436 999 грн 00 коп.
Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав.
У зв'язку з цим суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за Договором у розмірі 2 436 999 грн 00 коп.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 135 854 грн 62 коп. та інфляційних втрат в розмірі 474 100 грн 44 коп. суд зазначає наступне.
Суд вважає, що зазначені суми нараховані позивачем відповідачеві обґрунтовано. Підставами такого висновку є наступне.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, свідчать про правомірність нарахування відповідачеві 3% річних та інфляційних витрат.
З огляду на вимоги статей 79, 86, частини п'ятої статті 236, статті 237 ГПК України, господарський суд у вирішенні спору має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд вважає, що надані розрахунки є арифметично вірними.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, а також перевіривши суми заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАДЗ-АГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" про стягнення 2 436 999 грн 00 коп. основного боргу, 135 854 грн 62 коп. 3% річних та 474 100 грн 44 коп. інфляційних втрат є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача усі судові витрати. Зокрема в позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс, і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, та який складається з судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, в розмірі 36 549 грн 03 коп. з та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 150 000 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня складає 3 328 грн 00 коп.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру, за яку судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, та позовну заяву подано через систему "Електронний суд", відповідно останній зобов'язаний був сплатити при поданні позову до суду, судовий збір в розмірі 36 563 грн 45 коп., так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (3 046 954,05*1,5%*0,8).
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні даного позову Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАДЗ-АГРО" було сплачено 36 563 грн 45 коп., що підтверджується платіжною інструкцією (безготівковий переказ в національній валюті) від 20.02.2026 року № 1902153.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 36 563 грн 45 коп. покладаються на відповідача у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження понесених витрат в сумі 150 000 грн 00 коп. представник позивача надав суду договір про надання професійної правничої допомоги від 2 лютого 2026 року № 02/02, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАДЗ-АГРО" та адвокатом Лосем Андрієм Михайловичем; Акт прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід'ємною частиною договору про надання професійної правничої допомоги від 2 лютого 2026 року № 02/02) від 01.05.2026 року на суму 150 000 грн 00 коп. та рахунок № 1 від 01.05.2026 року на суму 150 000 грн 00 коп.
Відповідно до умов п. 1.1. вказаного договору, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати професійну правничу допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором у справі про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар", код 44804585.
Згідно умов п. п. 4.1.-4.4. договору, отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. За надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі - 150 000,00 (сто п'ятдесят тисяч) гривень. Детальний опис наданих послуг зазначається сторонами в акті прийому-передачі наданих послуг, який підписується сторонами. Підписаний з обох сторін акт прийому-передачі наданих послуг вважається належним доказом надання адвокатом клієнту послуг з правової допомоги у повному обсязі. Визначений сторонами розмір гонорару підлягає сплаті клієнтом на рахунок адвоката протягом 30 календарних днів після ухвалення рішення судом першої інстанції на підставі виставленого рахунку на оплату.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведеного, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, окрім документального обґрунтування та доведеності, мають відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
За змістом частини третьої статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/1964/21 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами другою та третьою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважує у справі № 922/1964/21, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.
Суд, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, дійшов висновку про те, що обсяг заявлених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 150 000 грн 00 коп. є пропорційним до предмету спору та ціни позову, відповідає критеріям реальності, розумності та співрозмірності.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дану позицію підтримує Верховний Суд відповідно до постанови Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019 року.
Відповідно до частини п'ятої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявив.
Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, суд вважає правомірним покладення на відповідача витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу при розгляді спору в суді на суму 150 000 грн 00 коп.
Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 126, 129, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроянтар" (34140, Рівненська обл., Сарненський р-н, село Лютинськ, вул. Світанкова, буд. 5-в, код ЄДРПОУ 44804585) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАДЗ-АГРО" (48431, Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Трибухівці, вул. Горішня, буд. 79, код ЄДРПОУ 00952829) 2 436 999 (два мільйони чотириста тридцять шість тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 00 коп. - основного боргу, 135 854 (сто тридцять п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) грн 62 коп. - 3% річних, 474 100 (чотириста сімдесят чотири тисячі сто) грн 44 коп. - інфляційних втрат, 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу та 36 563 (тридцять шість тисяч п'ятсот шістдесят три) грн 45 коп. - витрат по оплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 14 травня 2026 року.
Суддя Політика Н.А.