адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018
Код ЄДРПОУ 03500004
12.05.2026 Справа № 917/1310/25
Суддя Мацко О.С. , розглянувши матеріали заяви Комунального підприємства теплового господарства «Гадячтеплоенерго" про надання відстрочки виконання рішення суду у справі
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676,
до Комунального підприємства теплового господарства «Гадячтеплоенерго», 37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Полтавська, 19А, код ЄДРПОУ 34401528,
про стягнення коштів
Секрета судового засідання Токар А.В.
Представники: відсутні
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.04.2026 р. прийнято заяву Комунального підприємства теплового господарства «Гадячтеплоенерго» від 21.04.2026 р., (вх. № 5300 від 21.04.2026 р.) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 04.12.2025 р. у справі № 917/1310/25 до розгляду та призначено розгляд заяви в судовому засіданні на 12.05.2026 р. на 10:30. Стягувач надав суду заяву, згідно якої проти задоволення заяви про відстрочку виконання рішення категорично заперечує.
24.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від представника стягувача надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 12.05.2026 р. на 10:30 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистемі відеоконференцзвязку ЄСІТС, у задоволенні якої судом було відмовлено.
Учасники справи в судове засідання не з"явилися, направивши на адресу суду заяви про проведення засідання без їх участі, які судом задовольняються.
Розглянувши матеріали заяви, суд виходить з наступного:
У заяві боржник просить суд відстрочити виконання рішення суду у справі на 12 місяців та зупинити проведення виконавчих дій з тих підстав, що :
- 10.04.2026 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень відкрито виконавче провадження № 80735311;
- відповідно до розпорядження Полтавської ОВА, КПТГ «Гадячтеплоенерго» визначено критично важливим для забезпечення функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;
- КПТГ «Гадячтеплоенерго» є учасником процедури врегулювання заборгованості теплопостачальних підприємств та включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, відповідно до наказу Мінрегіону від 10.07.2017 № 168 (номер особового запису в Реєстрі 65);
- наявна перед позивачем заборгованість виникла виключно через затримку виконання державою в особі Кабінету Міністрів України взятих на себе зобов'язань з компенсації різниці в тарифах. Державні гарантії з різниці в тарифах на послуги з постачання теплової енергії повністю перекривають стягувану по наказу №917/1310/25 суму заборгованості;
- оскільки тариф на теплову енергію є регульованим та не покриває фактичних витрат, самостійне накопичення коштів для погашення боргу є неможливим, що свідчить про наявність об'єктивних, незалежних від волі Підприємства обставин, які роблять виконання рішення суду в даний момент нездійсненним;
- існує загроза припинення діяльності підприємства з надання послуг теплопостачання в м. Гадяч, внаслідок чого в першу чергу постраждає населення та важливі соціальні об'єкти. Таке недопустимо під час дії воєнного стану. Арешт рахунків теплопостачального підприємства унеможливить проведення робіт з підготовки тепломереж та котелень до майбутнього опалювального сезону 2026/2027 років та забезпечити його своєчасний початок і стабільне проходження;
Стягувач заперечує проти задоволення заяви боржника про відстрочення виконання рішення (заперечення від 24.04.2026 вх. № 5538), посилаючись, зокрема, на таке:
- неналежне планування господарської діяльності Боржником не повинно порушувати права інших господарюючих суб'єктів, які належним чином виконали свої обов'язки. Ризики від власної господарської діяльності Боржника не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості. З невідомих причин Боржник не реалізує своє право на судовий захист порушених прав, а саме стягнення заборгованості за теплопостачання зі споживачів, заборгованості між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого тарифу для населення з Держави, натомість, порушує право Стягувача, шляхом невиконання договірних зобов'язань, безпідставних затримок виконання судового рішення по справі № 917/1310/25;
- Комунальним підприємством теплового господарства «Гадячтеплоенерго» не було надано відповідних доказів, які б підтверджували складне матеріальне становище та неплатоспроможність, зокрема, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, довідки про відсутність майна (рухомого/нерухомого) у власності;
- Стягувач вказує, що аналізуючи веб-портал використання публічних коштів та електронну систему публічних закупівель «Prozorro» дійшов висновку, що Боржник веде активну господарську діяльність, про що свідчать рух коштів, укладені договори з контрагентами;
- для діяльності Стягувача необхідні кошти, що складаються з витрат на закупівлю газу у видобувних компаній, оплату послуг розподілу та транспортування газу по магістральних та місцевих мережах, покриття операційних витрат компанії (зарплати, обслуговування, технічні потреби) та забезпечення фінансової стабільності для покриття непередбачених витрат та ризиків, тому відстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області може вплинути на господарську діяльність Стягувача та, як наслідок, призвести до негативних наслідків для національної безпеки країни;
- Боржником не доведено й дійсність намірів виконання рішення суду по справі № 917/1310/25, наведені в заяві обставини не свідчать про наявність підстав, визначених у ст.331 ГПК України для відстрочення виконання рішення.
Боржник заперечує щодо аргументів Стягувача про відсутність підстав для відстрочення виконання рішення (заперечення від 25.04.2026 вх. № 5597), посилаючись на таке:
- держава взяла на себе зобов'язання компенсувати різницю в тарифах, і, основне джерело погашення боргу перед Стягувачем це державні субвенції, виділення яких залежить від урядових рішень, а не від «планування» Боржника, як стверджує Стягувач;
- ситуація з боргами теплопостачальних організацій має системний загальнодержавний характер. Боржник чудово розуміє обов'язок оплати, проте в умовах системної кризи галузі єдиним шляхом вирішення є виконання державних програм, а не взаємне знищення підприємств судовими рішеннями;
- позов до Держави в особі Уряду є недоцільним за наявності вже існуючих законодавчих механізмів виплати субвенцій, які просто потребують часу для фінансування з держбюджету;
- Стягувач є великим державним постачальником, тоді як Боржник комунальним підприємством невеликого населеного пункту України, що забезпечує тепловою енергією лікарні, школи та населення. Одномоментне вилучення всієї суми заборгованості з бюджету підприємства неможливе. Для виконання вказаного рішення суду, без фінансування різниці у тарифах із Державного бюджету, потрібно, як мінімум рік, за умови, що всі кошти надходитимуть виключно в рахунок погашення заборгованості згідно вказаного судового рішення. Це поставить під загрозу не лише підготовку до опалювального сезону 2026/2027 років, яка проводиться на виконання розпоряджень Президента України, Кабінету Міністрів України та профільного Міністерства щодо підготовки до опалювального сезону 2026/2027 років, а й сам опалювальний сезон, його початок та стале проходження, який призведе до техногенної кризи в регіоні у період воєнного часу, що є значно тяжчим наслідком, ніж затримка розрахунку для Стягувача.
Також боржник повідомляє суд про часткове поступове погашення заборгованості (докази сплати 1 105 407,24 грн, з яких 1000000 грн заборгованості та 105 407,24 грн судового збору додано з клопотанням від 08.05.2026р.).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2)стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
За змістом наведених норм, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
При цьому, відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
В основу ухвали про надання розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду.
У зв'язку з тим, що відстрочка виконання рішення подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суду в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 року, відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співрозмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме відстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.
Надання судом першої інстанції відстрочки виконання рішення повинне ґрунтуватися на обставинах справи, які носять виключний (надзвичайний) характер, що встановлені судом при дослідженні поданих сторонами належних, допустимих та достовірних доказів, враховуючи при цьому принципи розумності та справедливості, з врахування балансу інтересів сторін.
Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача. Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.
Господарський суд під час розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення враховує не лише можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а також наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не повинен допускати їх настання.
Отже, визначальним фактором у вирішенні вказаного процесуального питання є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення і при цьому повинні враховуватися інтереси обох сторін.
На державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003).
Подібний висновок наведено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 р. у справі №910/8153/17 та від 21.01.2020 у справі №910/1180/19.
Суд зауважує, що з аналізу статті 331 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що відстрочка виконання рішення є правом суду, а не обов'язком суду (судова дискреція або "суддівський розсуд"), яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Відповідно до приписів ст.ст. 74, 76-79 Господарського процесуального кодексуУкраїни саме на заявника покладається обов'язок доведення існування відповідних обставин.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В обгрунтування клопотання про відстрочення виконання рішення суду відповідач посилається, зокрема, на існування на даний час незалежних від нього обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення найближчим часом.
Разом з цим, як обгрунтовано зазначає стягувач, відстрочення виконання рішення суду порушить баланс інтересів сторін, з огляду на те, що стягувач так само як і боржник є соціально значущим підприємством критичної інфраструктури, який здійснює ліцензовану діяльність з постачання природного газу на території багатьох областей України, зокрема - промисловим підприємствам, бюджетним організаціям, військовим частинам і т.д. в умовах воєнного стану, забезпечуючи безперебійне та безпечне функціонування обладнання, у зв'язку з чим теж несе значні витрати та збитки, і через наявність надмірної, тривалий час непогашеної заборгованості боржника за рішенням суду не може в повній мірі та належно забезпечувати діяльність підприємства та його повноцінне функціонування. Адже для діяльності стягувача необхідні кошти, що складаються з витрат на закупівлю газу у видобувних компаній, оплату послуг розподілу та транспортування по магістральних і місцевих мережах, покриття операційних втрат компанії і т.д.
В контексті даної справи доводи боржника щодо його скрутного матеріального становища, яке не дозволяє виконати рішення суду найближчим часом не є беззаперечними а надані докази не є належними доказами його неплатоспроможності, оскільки реальний матеріальний стан має оцінюватися в сукупності з іншими доказами, зокрема, але не виключно, інформацією про розрахунки боржника, доказами відсутності руху коштів за банківськими рахунками, доказами про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів та доказами того, що задоволення вимог стягувача призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, тощо.
Разом з цим слід враховувати, що з огляду на засади розумності та справедливості, самі по собі обставини щодо наявності у стягувача кращого фінансового становища як результату його господарської діяльності порівняно з боржником не можуть бути підставою для перекладення відповідних негативних наслідків господарської діяльності боржника на стягувача, тим більш, за тих обставин, що стягувач також, як і боржник, є підприємством критичної інфраструктури.
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Тобто відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Судом враховано, що стягнута за рішенням суду сума складається тільки з основної заборгованості, що виникла за поставлений газ у період жовтня 2023 - березня 2024 , у той час як станом на час розгляду даної заяви боржником сплачено тільки 08.05.2026р. - 1 000 000,00 грн з усієї суми заборгованості, підтвердженої рішенням суду. Відтак, фактично відповідачем вже відстрочено зобов'язання з оплати отриманого у 2023-2024 роках газу.
Тому надання відстрочки ще на 12 місяців, як про те просить боржник, безсумнівно призведе до порушення прав позивача на отримання коштів у розумний строк.
Водночас, суд погоджується з твердженнями позивача, що відповідачем суду не надано жодних доказів, які свідчать про існування обставин, що сприятимуть відновленню платоспроможності підприємства, та доказів на підтвердження можливості виконати рішення у строк після запропонованої відстрочки. У даному випадку відстрочка виконання рішення суду не стимулює виконання зобов'язань за договором, оскільки надасть боржнику легальну можливість не проводити погашення заборгованості ще протягом певного часу навіть за наявності такої можливості; надана відстрочка істотно порушуватиме майнові інтереси позивача внаслідок тривалого перенесення терміну виконання зобов'язання відповідача у спірних правовідносинах.
Таким чином, несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання по договору ставить позивача у невигідне становище порівняно з відповідачем, оскільки позивач поставив газ ще у 2023-2024р., а відповідач не здійснив його оплату ні своєчасно відповідно до умов договору, ні станом на 2026 рік, що у фактично позбавило позивача можливості користуватися коштами. Водночас, наведені відповідачем обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають його поточну господарську діяльність, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.234,331 ГПК України, суд,-
Відмовити у задоволенні заяви Комунального підприємства теплового господарства «Гадячтеплоенерго" про надання відстрочки виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 04.12.2025р. у справі 917/1310/25.
Ухвала складена і підписана 14.05.2026р., набирає законної сили 14.05.2026р. та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку і строки, встановлені ст.ст.255,256 ГПК України.
Суддя О.С.Мацко