79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
01.05.2026 Справа № 914/3922/25
За позовом:Фізичної особи-підприємця Жук Марії Іванівни, Львівська обл., с. Годині
до відповідача:Мостиської міської ради Львівської області, Львівська обл., м. Мостиська
про:визнання укладеним договору купівлі-продажу
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Зусько І.С.
Представники сторін:
від позивача:Куля В.С. - адвокат;
від відповідача:не з'явився.
СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.
Фізична особа-підприємець Жук Марія Іванівна (надалі - Позивачка, ФО Жук М.І.) звернулася до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Мостиської міської ради Львівської області (надалі - Відповідач, Міська рада) про визнання укладеним договору купівлі-продажу.
Ухвалою від 29.12.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 26.01.2026.
Ухвалою від 26.01.2026 відкладено підготовче засідання на 19.02.2026.
Підготовче засідання 19.02.2026 не відбулося у зв'язку із відсутністю доступу до підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС, що підтверджується Актом від 19.02.2026. Наведене унеможливило проведення підготовчого засідання.
Зважаючи на це, ухвалою від 19.02.2026 підготовче засідання призначено на 16.03.2026.
Ухвалою від 16.03.2026 задоволено заяву позивачки про зміну предмета позову (вх. №6900/26 від 10.03.2026) та вирішено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням такої, закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 20.04.2026.
Ухвалою від 20.04.2026 суд відклав судове засідання на 01.05.2026.
Представник позивача з'явився у судове засідання 01.05.2026, подав додаткові пояснення у справі (вх. №11577/26 від 23.04.2026) та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач не забезпечив явку повноважного представника у судове засідання 01.05.2026, подав клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу (вх. №12219/26 від 30.04.2026).
ДОВОДИ СТОРІН.
Доводи позивача.
Позов обґрунтовано тим, що рішенням відповідача №15 від 05.08.2019 вирішено, серед іншого, продати Жук М.І. у власність земельну ділянку площею 0,04 га, кадастровий номер 4622481000:01:007:0006 у селі Годині по АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування будівель торгівлі та доручено їй провести оплату за придбання земельної ділянки.
Як зазначає позивачка, станом на дату подання позову продаж земельної ділянки так і не відбувся. Вона неодноразово зверталася до відповідача для укладення договору та виготовлення останнім відповідного примірника договору. У зв'язку із бездіяльністю відповідача, позивачка зверталася до суду із позовом про зобов'язання виконати рішенням №15 від 05.08.2019. Проте, у межах справи №914/3104/24 суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову, вказавши, що належним способом захисту прав позивачки є позов про визнання укладеним договору у відповідній редакції.
Зважаючи на це, позивачка просить суд визнати укладеним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 4622481000:01:007:0006 площею 0,04 га, між Мостиською міською радою Львівської області, як продавцем, та ФОП Жук Марією Іванівною, як покупцем, у відповідній редакції.
Доводи відповідача.
Відповідач заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що продаж земельної ділянки мав відбуватися на аукціоні, адже на спірній ділянці відсутнє належне позивачці нерухоме майно та натомість наявний лише фундамент, щодо якого у позивачки немає правовстановлюючих документів. Вказане, на переконання відповідача, унеможливить укладення договору купівлі-продажу, адже нотаріус вимагатиме докази наявності на земельній ділянці об'єкта нерухомості. Рішення про визнання договору укладеним не буде реалізовано через необхідність внесення відомостей до Державного реєстру речових прав.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
На території Мостиської територіальної громади знаходиться земельна ділянка із кадастровим номером 4622481000:01:007:0006 площею 0,04 га (надалі - Земельна ділянка), право власності на яку зареєстровано за Міською радою, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №341594282 від 04.08.2023, №46780482 від 09.03.2026 та Витягом з Державного земельного кадастру НВ-4611806692019 від 03.12.2019 (Т.1; зворотна сторона а.с. 65-66, 113-115, 193-194).
Рішенням Годинівської сільської ради від №10 від 10.12.2008 вирішено: 1) затвердити проєкт землеустрою щодо відведення позивачці Земельної ділянки для передачі її в оренду для розширення території наданої для розміщення та обслуговування магазину в АДРЕСА_1 ; 2) передати підприємцю Жук М.І. в оренду Земельну ділянку площею 400 м2 терміном на 10 років; 3) встановити орендарю орендну плату у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки; 4) зобов'язати підприємця Жук М.І. укласти договір оренди Земельної ділянки та подати його на державну реєстрацію (Т.1; а.с. 76).
29.01.2009 між Годинівською сільською радою, правонаступником якої є Міська рада, (орендодавець) та позивачкою (орендар) укладено Договір оренди землі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №04:09:454:00001 від 16.06.2009 (Т.1; зворотна сторона а.с. 76-79, зворотна сторона а.с.80-82).
Згідно із пунктами 1-3, 15, 16 Договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування Земельну ділянку загальною площею 0,04 га для розширення території наданої для розміщення та обслуговування магазину, яка знаходиться на території села Годині по вул. Сагайдачного, 9А Мостиського району. На момент укладення договору на земельній ділянці немає об'єктів нерухомого майна. Цільове призначення земельної ділянки: землі комерційного призначення (для розширення території наданої для розміщення та обслуговування магазину).
Відповідно до пункту 8 Договору оренди його укладено строком на 10 років із наданням орендарю переважного права поновлення його на новий строк.
На виконання умов Договору оренди позивачка прийняла в користування Земельну ділянку, що підтверджується Актом приймання-передачі від 16.06.2009 (Т.1; зворотна сторона а.с. 79).
27.02.2012 Годинівською сільською радою прийнято рішення №9, яким дозволено приватному підприємцю Жук М.І. здійснити добудову магазину змішаних товарів в селі Годні по вул. Сагайдачного, 9А Мостиського району Львівської області (Т.1; зворотна сторона а.с. 86).
Для виконання вказаного рішення позивачка звернулася за розробкою проєкту «Добудова магазину змішаних товарів в селі Годні по вул. Сагайдачного, 9А Мостиського району Львівської області», який було виготовлено КП «Мостиське архітектурно-планувальне бюро» (Т.1; а.с. 87-103). Дотримання вимог при розробці проєктної документації встановлено ДП «Укрдержбудекспертиза» у Експертному звіті №14-02870-12 від 05.09.2012 (Т.1; а.с. 104-105).
17.10.2012 позивачка подала до Інспекції ДАБК у Львівській області Декларацію про початок виконання будівельних робіт (Т.1; а.с. 106-107).
В 2019 році позивачка та Міська рада підписали Додаткову угоду до Договору оренди землі, у якій погодили, що у зв'язку із закінченням строку дії цього Договору його слід вважати укладеним на 1 рік, а орендну плату потрібно вносити у розмірі 3'182,54 грн. в рік (Т.1; а.с. 83).
Надалі, 03.12.2019 між Міською радою (орендодавець) та позивачкою (орендар) укладено новий Договір оренди землі щодо тієї ж Земельної ділянки (Т.1; а.с. 108-111).
Новим Договором передбачено, що в оренду передається Земельна ділянка для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (магазин) загальною площею 0,04 га у т.ч. забудовані землі. На земельній ділянці розміщений об'єкт незавершеного будівництва. Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування нежитлової будівлі (пункти 2, 3, 15).
05.12.2019 позивачка зареєструвала право оренди Земельної ділянки, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав №192229665 від 10.12.2019 (Т.1; а.с. 112).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка здійснювала орендні платежі за Договорами оренди, що підтверджується змістом наданих нею платіжних документів (Т.1; зворотна сторона а.с.83-86, зворотна сторона а.с. 115-156).
Крім цього, судом встановлено, що 20.05.2019 між позивачкою (сторона-2) та Виконавчим комітетом Міської ради (сторона-1) укладено Договір про сплату авансового внеску №49, згідно із пунктами 2.1, 2.2 якого сторона-1 зобов'язується замовити проведення експертної грошової оцінки Земельної ділянки (яку має намір купити сторона-2) у землевпорядної організації, а сторона-2 зобов'язується сплатити авансовий внесок у розмірі 10'608,46 грн., що складає 10% від нормативної грошової оцінки Земельної ділянки, яка становить 106'084,59 грн. протягом п'яти днів на рахунок, вказаний стороною-1 (Т.1; а.с. 72).
Пунктами 4.1, 4.2 цього Договору передбачено, що за рахунок авансового внеску, внесеного стороною-2, здійснюється фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки Земельної ділянки. У разі укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки її ціна визначається експертною грошовою оцінкою, а сума авансового платежу зараховується до ціни продажу земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка оплатила аванс у розмірі 10'608,46 грн., що підтверджується платіжним дорученням №157 від 21.05.2019 (Т.1; а.с. 74), а відповідач - забезпечив організацію виготовлення експертної грошової оцінки Земельної ділянки.
05.08.2019 Міська рада прийняла рішення №15 (Т.1; зворотна сторона а.с. 71), яким:
- затвердила звіт про експертну грошову оцінку Земельної ділянки, відповідно до якого ринкова вартість ділянки становить 33'368,00 грн. без ПДВ;
- вирішила продати Земельну ділянку позивачці для будівництва і обслуговування будівель та споруд та доручила голові Міської ради укласти від імені ради договір купівлі-продажу.
Тривалий час вказане рішення не виконувалося. 24.02.2023 представниками відповідача було проведено обстеження Земельної ділянки, за результатами якого встановлено, що на ділянці знаходиться нерухоме майно (фундамент), правовстановлюючі документи на яке зі слів Жук М.І. відсутні. У зв'язку із цим, було рекомендовано відмінити рішення №15 від 05.08.2019. Викладене вбачається зі змісту Акту обстеження (Т.1; зворотна сторона а.с. 70).
26.05.2023 Міська рада прийняла рішення №29 про відміну рішення №15 від 05.08.2019 (Т.1; а.с. 71), яке було визнано протиправним та скасовано рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 у справі №380/18340/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2024 (Т.1; а.с. 53-62). У зв'язку із цим, Міська рада прийняла рішення №15 від 25.09.2024, яким вирішила скасувати рішення від №29 від 26.05.2023 (Т.1; а.с. 53).
З матеріалів справи вбачається, що позивачка неодноразово ініціювала укладення договору купівлі-продажу, а саме:
- 23.03.2023 представник позивачки звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо виконання рішення №15 від 05.08.2019, у відповідь на який Міська рада вказала, що Земельна ділянка не продана з невідомих причин, а для виконання рішення потрібно звернутись до нотаріуса для укладення договору (Т.1; зворотна сторона а.с. 66-68);
- 05.11.2024 позивачка звернулася до Міської ради із заявою, в якій просила підготувати проект договору купівлі-продажу та направити їй на погодження; надати реквізити для оплати; призначити дату та місце укладання договору; укласти договір купівлі-продажу на затверджених умовах, а також оформити інші необхідні для вчинення угоди документи. Однак, у відповіді від 20.11.2024 відповідач рекомендував їй звернутись до суду за захистом своїх прав (Т.1; зворотна сторона а.с. 50-52).
Оскільки відповідач продовжував ігнорувати власне рішення, позивачка подала до Господарського суду Львівської області позов про визнання незаконною бездіяльності Міської ради та зобов'язання виконати рішення №15 від 05.08.2019, вимоги за якою розглядалися у межах справи №914/3104/24.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 у справі №914/3104/24, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 25.11.2025, у задоволенні позову ФОП Жук М.І. відмовлено повністю у зв'язку із обранням неефективного способу захисту. Згідно із висновками судів належним способом захисту прав ФОП Жук М.І. є вимога про визнання укладеним договору купівлі-продажу в редакції позивачки (Т.1; а.с. 24-34).
У листопаді 2025 року позивачка потворно звернулася до Міської ради з метою укладення договору, проте відповідач відмовив в задоволенні вимог ФОП Жук М.І., посилаючись на судові рішення у справі №914/3104/24 (Т.1; а.с. 22-23).
Станом на дату ухвалення цього рішення, у матеріалах справи відсутні докази укладення сторонами договору купівлі-продажу Земельної ділянки на виконання чинного рішення Міської ради №15 від 05.08.2019.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України в редакції чинній на момент прийняття Міською радою рішення №15 від 05.08.2019) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частиною 1 статті 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 127 ЗК України).
Оскільки Міська рада є органом місцевого самоврядування, якому на праві комунальної власності належить Земельна ділянка, то вона вправі здійснювати продаж такої ділянки на користь позиваки в межах своїх повноважень.
Згідно із частинами 2, 3, 8 статті 128 ЗК України громадяни та юридичні особи,зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови. Ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться суб'єктами господарювання, які є суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до закону, на замовлення органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Судом встановлено, що на початку 2019 року між сторонами мали місце переддоговірні відносини, обумовлені бажанням позивачки задовольнити власний інтерес із придбання Земельної ділянки. Зацікавленість ФОП Жук М.І. була зумовлена економічними вигодами та нерозривно пов'язана із провадженням нею господарської діяльності на відповідній території. Так, з 2009 року вона безперервно використовувала ділянку на підставі Договору №04:09:454:00001, яку було передано їй для розширення території, наданої для розміщення та обслуговування магазину змішаних товарів за адресою: Львівська обл., с. Годині, вул. Сагайдачного, 9А. Крім того, у 2012 році позивачка отримала дозвіл на добудову магазину, розробила відповідний будівельний проєкт та розпочала будівельні роботи на Земельній ділянці згідно із декларацією від 17.10.2012.
Отже, інтерес позивачки у придбанні земельної ділянки комунальної власності не є ситуативним, а сформувався внаслідок тривалого і безперервного користування ділянкою.
За результатами переговорів, сторони досягли попередньої згоди щодо укладення договору купівлі-продажу, для реалізації якої вони, керуючись вимогами статті 128 ЗК України, підписали Договір про сплату авансового внеску від 20.05.2019. Відповідний договір опосередкував зобов'язання відповідача замовити експертну грошову оцінку Земельної ділянки з метою визначення ціни майбутнього продажу ділянки позивачці, а також зобов'язання позивачки оплатити проведення такої оцінки землевпорядною організацією.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка виконала свій обов'язок та сплатила аванс у розмірі 10'608,46 грн., а відповідач затвердив звіт про експертну грошову оцінку Земельної ділянки, відповідно до якого її ринкова вартість становить 33'368,00 грн. без ПДВ.
Відповідно до частини 6 статті 128 ЗК України рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Міська рада прийняла рішення №15 від 05.08.2019, згідно із яким вирішила продати Земельну ділянку позивачці для будівництва і обслуговування будівель та споруд і доручила голові Міської ради укласти від імені ради договір купівлі-продажу.
Станом на дату вирішення спору між сторонами, наведене рішення Міської ради залишається чинним та у встановленому законом порядку скасоване не було, а відтак воно є обов'язковим до виконання. Поряд з цим, судом встановлено, що відповідач ухиляється від виконання власного рішення та відмовляється укладати із позивачкою договір купівлі-продажу Земельної ділянки, не зважаючи на те, що остання вчиняє активні дії для цього.
Бездіяльність відповідача стала підставою для звернення позивачки до суду із цим позовом про визнання укладеним договору купівлі-продажу у відповідній редакції.
У спірних правовідносинах обраний позивачкою спосіб захисту є належним і ефективним, тобто забезпечить захист її права на права на набуття земельної ділянки у власність.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд враховує заперечення Міської ради, на переконання якої, продаж Земельної ділянки за договором неможливий без проведення аукціону, адже на спірній ділянці відсутнє належне позивачці нерухоме майно та натомість наявний лише фундамент, щодо якого у позивачки немає правовстановлюючих документів.
З цього приводу слід зазначити, що згідно із частиною 1 статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (частина 2 статті 134 ЗК України).
На спірній Земельній ділянці знаходиться належне позивачці майно, а саме фундамент, який було законно закладено нею під час виконання будівельних робіт із добудови магазину. Відповідач визнає вказаний факт, про що свідчить зміст підписаного ним Договору оренди від 03.12.2019, згідно із пунктом 3 якого на земельній ділянці розміщений об'єкт незавершеного будівництва.
За своєю правовою природою фундамент є об'єктом незавершеного будівництва, тобто новоствореною річчю, фізичне створення якої розпочато, але не завершено, тобто не виконані всі передбачені проєктом роботи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2026 у справі №607/10858/22 вказано, що об'єкт незавершеного будівництва, незалежно від того, на якій стадії готовності він перебуває, як правило, відповідає одній з основних ознак, визначених законом для об'єктів нерухомості - «стаціонарності», тобто неможливості їхнього вільного переміщення у просторі без їх знецінення та зміни їх призначення, оскільки такий об'єкт нерозривно пов'язаний із земельною ділянкою (землею), на якій він зводиться, і переміщення цього об'єкта без завдання йому шкоди є неможливим. Визначення об'єкта незавершеного будівництва винятково як сукупності будівельних матеріалів і конструкцій є неповним і таким, що не відповідає ні природі створення такого об'єкта, ні правовим наслідкам втрати будівельними матеріалами і конструкціями своєї ідентичності як об'єктами цивільного обороту. Таким чином, об'єкт незавершеного будівництва є річчю особливого роду, щодо якої можливе існування цивільних прав і обов'язків та яка тяжіє до нерухомого майна за своїми фізичними властивостями.
Враховуючи викладене, фундамент, закладений позивачкою на спірній Земельній ділянці, за своїми фізичними властивостями є нерозривно пов'язаним із земельною ділянкою об'єктом, вільне переміщення якого у просторі без його знецінення та зміни призначення є об'єктивно неможливим. Зазначені ознаки, як то випливає з правової позиції Великої Палати Верховного Суду, є визначальними для кваліфікації об'єкта незавершеного будівництва як такого, що тяжіє до нерухомого майна, незалежно від ступеня його будівельної готовності.
З огляду на це, посилання відповідача на необхідність застосування конкурентної процедури відчуження не може бути визнане судом обґрунтованим у повній мірі.
Визначальним у цій справі є те, що поведінка відповідача суперечить принципу добросовісності, яка є однією із основоположних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України). Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16 зазначено, що в праві України доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи, та базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності. Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.
У постанові від 01.07.2025 у справі №922/2635/24 Верховний Суд вказав, що по суті згаданий принцип римського права є вираженням equitable estoppel однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.
Одним із способів захисту добросовісної сторони є правовий принцип, згідно з яким особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування своєї позиції, якщо її попередня поведінка свідчила про те, що вона дотримується протилежної позиції (принцип естопеля). Під принципом естопеля розуміється неможливість суперечливої (непослідовної) поведінки, яка може проявлятися як в матеріальних правовідносинах, так і в судовому процесі. Найчастіше процесуальний естопель знаходить свій вияв під час оскарження судових рішень і може полягати в тому, що сторона радикально змінює свою правову позицію у справі в порівнянні з правовою позицію у суді попередньої інстанції. Юридичним наслідком принципу естопеля є втрата права, за захистом якого сторона звернулася до суду, в зв'язку з оцінкою судом фактичної поведінки сторони та її добросовісності (постанови Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №932/1140/21, від 29.05.2024 у справі №910/3508/22, від 04.09.2024 у справі №906/1311/23).
У спірних правовідносинах позивачка є добросовісною стороною, для захисту якої щодо відповідача, як сторони, яка діє всупереч доктрини venire contra factum proprium, необхідно застосувати принцип естопеля. Насамперед суд враховує, що ФОП Жук М.І. користується Земельною ділянкою понад 17 років та належним чином виконує орендні зобов'язання за договором оренди, зокрема, сплачує на користь орендодавця орендні платежі. Упродовж розгляду цієї справи відповідач не заявляв про порушення позивачкою умов договору оренди. Крім того, позивачка розпочала будівельні роботи на Земельній ділянці на законних підставах, а саме на підставі рішення Годинівської сільської ради від 27.02.2012, розробленої та погодженої проєктної документації і поданої декларації про початок виконання будівельних робіт від 17.10.2012. На її добросовісність вказує й проведення оплати авансового внеску за Договором від 20.05.2019.
Натомість поведінка Міської ради є очевидно суперечливою та несумісною з принципом добросовісності. Відповідач самостійно вчинив увесь комплекс юридично значимих дій, спрямованих на продаж Земельної ділянки позивачці: вів переговори про укладення договору, уклав Договір про сплату авансового внеску від 20.05.2019, замовив і затвердив звіт про експертну грошову оцінку Земельної ділянки за рахунок проведеної позивачкою оплати та врешті-решт прийняв рішення №15 від 05.08.2019 про продаж ділянки із дорученням голові ради укласти відповідний договір. Такими діями він сформував у позивачки обґрунтовані очікування того, що вона зможе набути Земельну ділянку собі у власність. Протягом усього цього процесу, який тривав понад пів року, Міська рада не повідомляла позивачку про те, що для продажу земельної ділянки необхідним буде провести земельні торги. Відповідний аргумент був висунутий відповідачем лише в межах цього провадження.
За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач діє всупереч доктрині venire contra factum proprium, а тому позбавлений права посилатися на обставини, що суперечать його власній попередній поведінці, яка сформувала у добросовісної сторони правомірні очікування.
Статтею 132 ЗК України (у редакції чинній на момент постановлення цього рішення) передбачено що угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угоди повинні містити: а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи); б) вид угоди; в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо); г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку; ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки; д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо); е) договірну ціну; є) права та обов'язки сторін; ж) кадастровий номер земельної ділянки; з) момент переходу права власності на земельну ділянку.
Проаналізувавши договір купівлі-продажу, який позивачка просить визнати укладеним, суд встановив, що його умови відповідають вимогам статті 132 ЗК України. Зокрема, договір містить положення про ціну та враховує здійснений позивакою авансовий внесок за Договором від 20.05.2019, а також зазначення відсутності зареєстрованих відомостей про обмеження у використанні ділянки, що ґрунтується на наявній у матеріалах справи Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №467280482 від 09.03.2026 (Т.1; а.с. 192-194).
Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання укладеним договору купівлі-продажу слід задовольнити у повному обсязі.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки у розмірі 2'422,40 грн.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 43'000,00 грн.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначає відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Частиною 1 стаття 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У додатках до позову ФОП Жук М.І. вказала, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які будуть понесені нею у зв'язку із розглядом справи, становить 46'000,00 грн. (Т.1; зворотна сторона а.с. 13-14).
Згідно із частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Остаточний розмір витрат на правову допомогу позивачка визначила у розмірі 43'000,00 грн. На підтвердження таких витрат нею подано до суду:
1) Копію Договору про надання правової допомоги №130723-38В від 13.07.2023, відповідно до якого адвокат Куля В.С. (адвокат) зобов'язується надати Жук М.І. (клієнт) правову допомогу, яка полягає у ознайомленні з матеріалами справи, формуванні правової позиції, написанні і поданні до суду позову про визнання протиправним і скасування рішення №29 від 26.05.2023 та зобов'язання вчинити певні дії.
Вартість послуг адвоката та різноманітних витрат, пов'язаних з виконанням договору регулюється додатковою угодою (пункт 3).
2) Копію Додаткової угоди №4 від 09.12.2025 до Договору про надання правової допомоги №130723-38В від 13.07.2023, відповідно до якого адвокат та клієнт обумовили вартість надання таких юридичних послуг:
- ознайомлення з матеріалами справи, формування правової позиції, написання, підготовка, відправка сторонам і подання до суду позову про визнання укладеним договору купівлі-продажу Земельної ділянки - 20'000,00 грн. з 1 документ (8 год.);
- написання, підготовка, відправка учасникам справи і подання до суду відповіді на відзив - 8'000,00 грн. за 1 документ (4 год.);
- участь та представництво інтересів заінтересованої особи у судових засіданнях - 5'000,00 грн. за одне судове засідання;
- написання заяв, пояснень і заперечень - 3'000,00 грн. за 1 документ (2 год.).
3) Копії Актів прийому-передачі юридичних послуг і гонорару від 19.03.2026 на загальну суму 43'000,00 грн., згідно із якими адвокат надав клієнту такі юридичні послуги:
- ознайомлення з матеріалами справи, формування правової позиції, написання, підготовка, відправка сторонам і подання до суду позову про визнання укладеним договору купівлі-продажу Земельної ділянки - 20'000,00 грн. (8 год.);
- юридичний аналіз відзиву, написання, узгодження із клієнтом, підготовка, відправка сторонам і подання до суду відповіді на відзив у справі №914/3922/25 - 8'000,00 грн. (4 год.);
- участь у судових засіданнях 26.01.2026, 16.03.2026 та 01.05.2026 - 15'000,00 грн.
4) Копії квитанцій до прибуткового касового ордера.
У матеріалах справи наявні також копії ордеру серії ВН №1399513 від 13.12.2024, виданого адвокату Кулі В.С., та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД №004889 від 21.10.2022.
Здійснивши аналіз та оцінку представлених позивачкою доказів понесення нею витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд дійшов висновку, що факт надання позивачці професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи.
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Необхідно зазначити, що на підставі критеріїв, які визначені в частині 4 статті 126 ГПК України, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, що уможливлює застосування судом при вирішенні питання про стягнення судових витрат положень частини 4 статті 126 ГПК України критеріями. Так, відповідач вказує, що заявлена сума не відповідає критерію обґрунтованості, співмірності і розумності. Справа належить до категорії справ незначної складності, правові питання, що розглядаються, не потребують вчинення великого обсягу практики або проведення наукових досліджень. Представнику позивачки добре відомі обставини даної справи, враховуючи подання ним позову у справі №914/3104/24, який є по суті ідентичним з позовом у цій справі. До розміру витрат включено суми, які не є правовими послугами, а саме витрати на відправку заяв по суті справи. Відтак, відповідач просить зменшити заявлені витрати до 5'000,00 грн.
При здійсненні розподілу судових витрат суд також керуватиметься положеннями статті 129 ГПК України, зокрема критеріями, що визначені частинами п'ятою сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Верховний Суд неодноразово (наприклад, в постанові від 25.05.2021 у справі №910/7586/19) висловлював правову позицію про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, повністю або частково у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу.
Крім цього, виробленою практикою Верховного Суду деталізовано як критерії, які суд з власної ініціативи може застосовувати при вирішенні питання про повну чи часткову відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, так і їх порядок застосування. Зокрема:
1) Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 у справі №921/2/18, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВПВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
2) Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанови КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.06.2018 у справі №904/8478/16).
З урахуванням наведених вище норм процесуального законодавства України та правових позицій Верховного Суду, вирішуючи питання, щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які розподіляються позивачці.
При цьому, суд бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, котрі вона неодноразово викладала в постановах від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (пункт 5.44), від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (пункти 135, 147) про те, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
На переконання суду, заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не відповідає критерію розумності зважаючи на відносну складність даної справи, яка є поширеною в українському судочинстві, а судова практика щодо вирішення спорів у таких справах є сформованою та широко застосовною судами.
Загальна вартість послуг є неспівмірною із обсягом наданих послуг. У даній справі зміст наданої правової допомоги включає лише подання позову і відповіді на відзив та участь у судових засіданнях. У ході розгляду справи судом не вирішувалося питання про забезпечення позову, а представник позивачки не подавав заперечення на відповідь на відзив.
Не залишається поза увагою суду і те, що у провадженні Господарського суду Львівської області уже перебувала справа №914/3144/24 за участі тих самих сторін та за тих самих обставин, що і у справі №914/3922/25. Верховний Суд у справі №914/3144/24 прямо вказав, який спосіб захисту прав позивачки є належним. Відтак, представник ФОП Жук М.І. при поданні нового позову був добре обізнаний про те, яку позицію у справі слід займати.
Не підлягають відшкодуванню позивачці здійснені нею витрати на оплату послуг з відправки відповідачу позову і відповіді на відзив, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.02.2021 у справі №920/39/20. Верховний Суд виснував, що послуги щодо направлення матеріалів до суду та сторонам, виготовлення копії (оформлення документальних матеріалів) не є юридичними послугами, не потребують спеціальних професійних навичок, а відтак не відносяться до витрат на правову допомогу.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 вказано, що зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, врахувавши наявність заперечень відповідача щодо розміру стягнення правової допомоги, складність справи, характер, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, час, необхідний для надання відповідних послуг, обставини даної справи, суд, керуючись критеріями реальності (дійсності та необхідності) наданих послуг, пов'язаності цих послуг із розглядом справи №914/3922/25, співмірності та розумності їх розміру, доходить висновку, що розумним та справедливим розміром витрат на професійну правничу допомогу позивачки буде 7'000,00 грн. Вказана сума грошових коштів підлягає стягненню із відповідача.
Керуючись статтями 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати укладеним Договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 4622481000:01:007:0006 площею 0,04 га, між Мостиською міською радою Львівської області (81300, Львівська обл., м. Мостиська, вул. Грушевського М., буд. 6; код ЄДРПОУ 26307500), як продавцем, та фізичною особою-підприємцем Жук Марією Іванівною ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), як покупцем, для розміщення та обслуговування магазину в с. Годині по вул. П. Сагайдачного, 9 «А», в такій редакції:
ДОГОВІР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ
________. 2026 року м. Мостиська
З однієї сторони - Мостиська міська рада Львівської області, надалі - «Продавець», місцезнаходження: м. Мостиська, вул. Грушевського М., буд. 6, код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України 26307500, та з другої сторони - фізична особа-підприємець Жук Марія Іванівна, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації постійного місця проживання: АДРЕСА_2 , надалі «Покупець», в подальшому «Сторони», дійшовши згоди, та уклали цей Договір про наступне:
1. Предмет договору
1.1. Продавець на підставі рішення Мостиської міської ради Львівської області ХІ-сесії VII-го скликання від 05.08.2019 №15; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.02.2023 року за індексним номером витягу 321833120, при умові повної сплати вартості земельної ділянки Покупцем, згідно умов пункту 2.2 цього Договору, зобов'язується передати у власність - продати із земель комунальної власності, що знаходиться у віданні та розпорядженні Мостиської міської ради Львівської області, а Покупець зобов'язується оплатити суму коштів, згідно умов п.2.4 цього Договору та прийняти у власність - купити земельну ділянку площею 0,04 га, за визначеними в Державному земельному кадастрі зовнішніми межами, кадастровий номер якої - 4622481000:01:007:0006, що розташована за адресою: Львівська область, с. Годині, вул. Сагайдачного, номер дев'ять літера «А», 9-А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав - 1919280046224 (надалі - земельна ділянка).
1.2. Об'єктом Договору є земельна ділянка, категорія якої за цільовим призначенням: 03 - Земельні ділянки громадської забудови (земельні ділянки, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об'єктів загального користування). Кадастровий номер земельної ділянки - 4622481000:01:007:0006.
1.3. Земельна ділянка, вид використання якої - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі передається у власність на умовах дотримання Покупцем діючого законодавства та даного Договору.
1.4. Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, не зареєстровані.
2. Ціна договору і порядок оплати.
2.1. Продаж Предмету Договору вчиняється за 33368 грн 00 коп. на підставі рішення Мостиської міської ради Львівської області ХІ-сесії VII-го скликання від 05.08.2019 №15 «Про затвердження Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в АДРЕСА_1 ». До купівельної ціни земельної ділянки зараховується сплачений Покупцем за Договором №49 про сплату авансового внеску від 20.05.2019 року, авансовий внесок в розмірі 10608,46 грн. (десять тисяч шістсот вісім гривень сорок шість коп.).
2.2. Покупець перераховує кошти за Предмет договору протягом 5 банківських днів з моменту укладення цього Договору на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Мостиської міської ради Львівської області № UA808999980314111941000013807 в ГУ ДКСУ у Львівській області, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), ЄДРПОУ 38008294, призначення платежу - Кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній або комунальній власності та земельних ділянок, які знаходяться на території Автономної Республіки Крим.
3. Гарантії та запевнення сторін.
3.1. Продавець гарантує, що земельна ділянка, яка є предметом цього Договору, відноситься до категорії земель які можуть знаходитись у приватній власності, згідно до чинного законодавства України, та що він наділений повноваженнями необхідними для укладання та підписання цього Договору. Продавець гарантує, що земельна ділянка, ні будь-яка її частина на момент укладення даного договору нікому іншому не продана, не подарована, не відчужена іншим способом, не надана в іпотеку, не передана в оренду чи безоплатне користування, не є предметом обтяження, в податковій заставі і під забороною (арештом) не перебуває, права третіх осіб (права наймача, право застави, право довічного утримання тощо) щодо земельної ділянки відсутні, питання права власності на належну земельну ділянку не є предметом судового розгляду, будь-які спори щодо зазначеної земельної ділянки відсутні, земельна ділянка вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які в момент складання договору Продавець чи Покупець не міг знати, земельні сервітути як постійні, так і строкові, відсутні.
3.2. Відсутність будь-яких речових прав третіх осіб щодо Земельної ділянки, обтяжень (заборон, арештів тощо), іпотек тощо в т.ч. податкової застави щодо Земельної ділянки та Продавця, підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №467280482 від 09.03.2026.
3.3. Покупець оглянув земельну ділянку в натурі, ознайомився з її кількісними і якісними характеристиками та не виявив недоліків, що перешкоджають використанню земельної ділянки за її цільовим призначенням.
3.4. Представник Покупця свідчить, що він наділений необхідними повноваженнями, діє добросовісно та даний Договір укладається ним в інтересах юридичної особи, яку він представляє.
3.5. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданого Відділом у Мостиському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 03.12.2023 року, номер витягу НВ-4611806692019, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані.
3.6. Земельна ділянка як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не передана; щодо земельної ділянки відсутні будь-які судові спори; земельна ділянка не надана в користування наймачам (орендарям, суборендарям), земельна ділянка є вільною від будь-яких прав і претензій інших осіб; договір не укладається під впливом тяжкої для «Продавця» обставини.
4. Права та обов'язки сторін.
4.1. Продавець і Покупець зобов'язуються виконувати обов'язки, покладені на них цим договором та сприяти другій стороні у виконанні її обов'язків. Права, обов'язки і відповідальність сторін, що не передбачена в цьому договорі визначаються відповідно до законодавства України.
4.2. Продавець зобов'язується прийняти оплату Покупцем вартості Земельної ділянки в розмірі та в терміни, обумовлені цим Договором.
4.3. Продавець зобов'язується передати земельну ділянку за актом приймання-передачі впродовж 5 (п'яти) робочих днів у стані придатному для її використання за цільовим призначенням, у порядку та в строки передбачені цим Договором.
4.4. Покупець, зобов'язується сплатити вартість Предмета договору в розмірі, в порядку та в строки вказані в розділі 2 цього Договору, прийняти від Продавця придбану земельну ділянку, використовувати її відповідно до цільового призначення.
4.5. Покупець зобов'язується додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, екологічної безпеки землекористування, забезпечувати охорону та збереження якості землі відповідно до вимог законодавства України.
4.6. Покупець зобов'язується не порушувати права власників сусідніх суміжних земельних ділянок і землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.
4.7. Покупець зобов'язується сплачувати земельний податок з моменту посвідчення договору купівлі-продажу.
5. Перехід права власності.
5.1. Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. Право власності на земельну ділянку переходить до «Покупця» після повного розрахунку та виконання зобов'язань за цим Договором і передачі Земельної ділянки Продавцем Покупцю за Актом приймання передавання та підлягає державній реєстрації у відповідності зі ст.182 Цивільного кодексу України.
6. Відповідальність сторін.
6.1. У разі невиконання Сторонами умов цього договору останні мають право вимагати виконання покладених, відповідно до Договору обов'язків, належним чином, а також відшкодування завданих збитків.
6.2. Відшкодування збитків не звільняє Сторони від належного виконання умов цього Договору.
6.3. «Продавець» не несе відповідальність за збитки, яких «Покупець» понесе через форс-мажорні обставини.
6.4. За невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.
7. Розгляд спорів.
7.1. Всі спори, котрі можуть виникнути з даного договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами, а у разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів - у судовому порядку.
8. Форс-мажорні обставини
8.1. Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків за Договором, якщо це невиконання за обставин, які виникли після укладення Договору є наслідком невідворотних дій надзвичайного характеру, які Сторони не могли ні передбачити, ні попередити вжитими заходами (повінь, пожежа, землетрус, осідання ґрунту та інші явища природи, а також війна або військові дії, кібератаки), які призвели до неможливості виконання даного Договору. Доказом форс-мажорних обставин є відповідна довідка, видана уповноваженими на те органами. Доказ не вимагається, якщо Сторони визнають форс-мажорну обставину загальновідомою.
9. Інші умови.
9.1. Зміст ст.ст.12, 82, 83, 90, 91, 103, 110-114, 120, 122, 125, 127, 128, 131, 132, 140, 143,158, 210, 211 Земельного Кодексу України, ст.31 Закону України «Про оренду землі», щодо припинення права користування земельною ділянкою, в разі поєднання в особі орендаря та власника; ст.ст.182, 203, 229, 230, 231, 233-236, 334, 373-378, 628, 632, 640,653-660, 680, 681 Цивільного кодексу України, ст.ст.15,17 Закону України «Про плату за землю»; ст.4 Закону України «Про санкції», та ст.287 Податкового кодексу України, сторонам відомо.
9.2. Цей Договір і документ про сплату вартості земельної ділянки є підставою для державної реєстрації речового права на земельну ділянку. Витрати пов'язані з державною реєстрацією права власності здійснює «Покупець».
9.3. Сторони підтверджують, що: укладення цього договору відповідає їх інтересам; волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому.
9.4. Сторони свідчать, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки. Будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього договору і не відображені у його тексті, після підписання договору не матимуть правового значення.
9.5. Сторони свідчать, що вони усі разом і кожен окремо в даний момент ні в якій мірі ні законом чи іншим нормативним актом, ні судовим рішенням, ні іншим способом не обмежені в праві укладати та виконувати цей чи подібні договори. Необхідність дотримання встановлених законодавством процедур і правил не розглядаються сторонами як обмеження їх прав за умови їх доброчесного і своєчасного виконання.
9.6. Якщо після укладення цього договору з'ясується, що яка-небудь з сторін не мала права укладати цей договір і він підлягає припиненню, то винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні всі витрати, які вона понесла по реалізації цього договору, а також інші збитки, включаючи моральну шкоду.
9.7. Витрати у зв'язку з укладенням цього договору сплачує Покупець.
9.8. Норми чинного законодавства щодо порядку оформлення права власності на землю, в тому числі недопущення власником земельної ділянки зміни її цільового призначення, нам, що підписали цей договір, відомі.
9.9. Договір прочитаний нами, сторонами договору, особисто, з текстом якого ми погоджуємося, про що й розписуємось.
Продавець:
Мостиська міська рада Львівської області
Місцезнаходження: вул. Михайла Грушевського, 6, м. Мостиська, Яворівський р-н, Львівська область, 81300
ЄДРПОУ: 26307500
м.п.___________________________________
Покупець:
Фізична особа-підприємець
Жук Марія Іванівна
РНОКПП: НОМЕР_1
Паспорт громадянина серії НОМЕР_2 , виданий Мостиським РВУМВС України у Львівській області 27.08.1996 року
3. Стягнути з Мостиської міської ради Львівської області (81300, Львівська обл., м. Мостиська, вул. Грушевського М., буд. 6; код ЄДРПОУ 26307500) на користь фізичної особи-підприємця Жук Марії Іванівни ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 2'422,40 грн. судового збору та 7'000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Повне рішення складено та підписано 11.05.2026.
Суддя Крупник Р.В.