ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.05.2026Справа № 910/5600/26
Суддя господарського суду міста Києва Ломака В.С., розглянувши
заяву ОСОБА_1
до 1. Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод"
2. Фонду державного майна України
про забезпечення позову,
Без виклику представників учасників справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач, заявник) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (далі - відповідач-1, Завод) та Фонду державного майна України (далі - відповідач-2, Фонд) про визнання недійсним з моменту прийняття рішення Фонду про скликання та проведення дистанційних позачергових зборів акціонерів Заводу на 05.05.2026 року, оформлене наказом відповідача-2 від 23.03.2026 року № 506, а також визнання недійсними з моменту прийняття рішень позачергових загальних зборів акціонерів Заводу, які відбулися дистанційно 05.05.2026 року (оформлені протоколом № 1/2026).
Також, разом із позовом ОСОБА_1 подала заяву від 12.05.2026 року, в якій просила до набрання законної сили рішенням суду вжити заходи забезпечення позову шляхом:
1. Зупинення дії рішень позачергових загальних зборів акціонерів Заводу, які проводилися дистанційно 05.05.2026 року (оформлені протоколом № 1/2026), а саме:
- зупинення дії рішення за результатами голосування по першому питанню порядку денного про припинення з 18.05.2026 року повноважень виконуючого обов'язки Голови Правління - директора Заводу ОСОБА_2 та розірвання укладеного з ним контракту від 13.08.2024 року;
- зупинення дії рішення за результатами голосування по другому питанню порядку денного про обрання з 19.05.2026 року виконуючим обов'язки Голови Правління - директором Заводу ОСОБА_3 (РНОКПП (ІПН): НОМЕР_1 ) до прийняття наглядовою радою рішення про обрання Голови Правління - директора Заводу (в.о. Голови Правління - директора Заводу);
- зупинення дії рішення за результатами голосування по третьому питанню порядку денного 1) про затвердження умов контракту, що укладатиметься з виконуючим обов'язки Голови Правління - директором Заводу ОСОБА_3 ; 2) встановлення розміру його винагороди згідно з умовами контракту, що укладатиметься з ним; 2) визначення особи, яка підписуватиме контракт від імені товариства з виконуючим обов'язки Голови Правління - директором Заводу - Голову цих загальних зборів акціонерів Заводу.
2) Заборони Заводу в особі виконавчого органу - Правління, Голові Правління - директору Заводу, виконуючому обов'язки директора Заводу, а також іншим особам від імені Заводу, вчиняти дії, спрямовані на розкриття особливої інформації відповідно до вимог "Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, а також особами, які надають забезпечення за такими цінними паперами", затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.06.2023 року № 608, про зміну складу посадових осіб емітента в частині розкриття (складення, подання тощо) особливої інформації, яка стосується припинення з 18.05.2026 року повноважень виконуючого обов'язки Голови Правління - директора Заводу ОСОБА_2 та розірвання укладеного з ним контракту від 13.08.2024 року.
3. Заборони будь-яким державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, комісіям, технічним адміністраторам Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, іншим органам чи особам, які відповідно до законодавства України виконують функції реєстратора в сфері державної реєстрації, вносити записи (зміни) до відомостей про Завод (код ЄДРПОУ 00206539), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме до: 1) відомостей про органи управління юридичної особи; 2) відомостей про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв'язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи; 3) відомостей про членів керівних органів: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, посада, інформація для здійснення зв'язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти), контактний номер телефону та інші засоби зв'язку - для громадського формування.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є акціонером Заводу. У той же час, з метою усунення перешкод для виконання рішення суду в даній справі, предметом спору в якій є визнання недійсним рішення Фонду про скликання та проведення дистанційних позачергових зборів акціонерів Заводу на 05.05.2026 року, оформленого наказом відповідача-2 від 23.03.2026 року № 506, і визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів акціонерів Заводу, які відбулися дистанційно 05.05.2026 року та оформлені протоколом № 1/2026, а також для забезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, існує необхідність у зупиненні (блокуванні) виконання незаконного, на думку ОСОБА_1 , спірного рішення загальних зборів акціонерів Заводу шляхом вжиття запропонованих нею заходів забезпечення позову. Разом із тим, невжиття таких заходів унеможливить ефективний захист прав ОСОБА_1 у межах одного провадження та зумовить необхідність звернення з новими позовами щодо скасування записів (змін) до відомостей про Завод, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, скасування наказів, розпоряджень та інших організаційно-розпорядчих документів, кадрових рішень з питань трудових відносин, прийнятих на реалізацію оскаржуваного рішення загальних зборів та вчинення інших дій, спрямованих на виконання "Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, а також особами, які надають забезпечення за такими цінними паперами", затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.06.2023 року № 608.
13.05.2026 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Фонду від 12.05.2026 року проти задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з положеннями частини 5 статті 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Положеннями частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Розглянувши подану ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову від 12.05.2026 року, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на таке.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 року в справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується:
- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
- зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
- зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
- арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
- іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема у вигляді арешту грошових коштів або майна відповідача з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту тощо) права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.
У матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
При цьому, у разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, у разі задоволення якої не вимагатиметься примусового виконання судового рішення, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
У цьому висновку суд звертається до правової позиції, сформульованої Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 року в справі № 910/1040/18.
Суд врахував, що під час вирішення питання про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову суд не має вдаватися до оцінки обґрунтованості позову та вірогідності його задоволення, а керується власним уявленням про те, чи може у даному випадку невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у разі задоволення позову.
Разом із тим, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно виходити із законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі судів, у господарські відносини.
Така стала правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 19.10.2020 року в справі № 916/3844/19, від 30.06.2021 року в справі № 922/145/21, від 28.07.2021 року в справі № 910/3704/21 та інших.
Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову також слід враховувати, що такими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність юридичної особи; вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.
У поданій заяві про забезпечення позову від 12.05.2026 року ОСОБА_1 просила суд застосувати заходи забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішень позачергових загальних зборів акціонерів Заводу, які проводилися дистанційно 05.05.2026 року (оформлені протоколом № 1/2026), а також заборони вчиняти похідні дії щодо реалізації означених рішень. У цій заяві ОСОБА_1 прямо вказувала на існування, на її думку, необхідності у зупиненні (блокуванні) виконання спірного рішення загальних зборів акціонерів Заводу. За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що запропоновані заявником заходи забезпечення позову за своєю правовою природою фактично спрямовані на блокування виконання рішень загальних зборів відповідача-1 та діяльності органів управління Заводу.
З огляду на викладене, суд звертає увагу на приписи частини 10 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, за якими заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.
Однак, запропоновані позивачем заходи забезпечення позову фактично спрямовані на повне блокування реалізації корпоративних прав акціонерів Заводу, в тому числі Фонду як акціонера, який володіє контрольним пакетом акцій, а також на втручання у господарську діяльність Заводу, що свідчить про неспівмірність та невідповідність таких заходів меті забезпечення позову.
Більше того, за змістом частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України перелік заходів забезпечення позову визначений законом, а застосування інших заходів можливе лише у випадках, прямо передбачених законом або міжнародним договором. У той же час, приписами статті 137 Господарського процесуального кодексу України не передбачено такого заходу забезпечення позову, як зупинення дії рішень загальних зборів юридичної особи.
Судом враховано, що положення пункту 10 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України допускають можливість застосування інших заходів забезпечення позову виключно у випадках, прямо передбачених законами України або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Водночас ОСОБА_1 не навела жодної норми закону чи міжнародного договору, яка б прямо передбачала можливість застосування такого заходу забезпечення позову, як зупинення дії рішень загальних зборів юридичної особи.
Правова позиція щодо неможливості застосування судом заходу забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення загальних зборів товариства (оскільки останній не належить до передбачених процесуальним законом заходів забезпечення) також викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2022 року в справі № 910/4445/21.
Наведені обставини свідчать про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень позачергових загальних зборів акціонерів Заводу, які проводилися дистанційно 05.05.2026 року (оформлені протоколом № 1/2026), а також відповідно й решти похідних вимог, викладених у заяві ОСОБА_1 від 12.05.2026 року.
Суд також зазначає, що вимоги позивача про заборону Заводу та його уповноваженим особам вчиняти дії, спрямовані на розкриття особливої інформації про зміну складу посадових осіб емітента в частині розкриття (складення, подання тощо) особливої інформації, яка стосується припинення з 18.05.2026 року повноважень виконуючого обов'язки Голови Правління - директора Заводу ОСОБА_2 та розірвання укладеного з ним контракту від 13.08.2024 року, а також вимоги про заборону будь-яким суб'єктам державної реєстрації вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань записи (зміни) щодо відомостей про Завод, адресовані невизначеному колу осіб та охоплюють невизначений обсяг можливих реєстраційних дій, що свідчить про їх надмірну широту та невідповідність вимогам визначеності і співмірності заходів забезпечення позову.
Слід також зазначити, що такі вимоги фактично спрямовані на блокування реалізації передбачених законом процедур, що є похідними від можливих рішень загальних зборів акціонерів, та не мають безпосереднього зв'язку із предметом спору, який стосується правомірності рішення про скликання та проведення загальних зборів і прийнятих на означених зборах рішень, а не дій суб'єктів державної реєстрації.
Суд також враховує, що застосування запропонованих позивачем заходів забезпечення позову призвело б до фактичного втручання у здійснення повноважень суб'єктів державної реєстрації, блокування діяльності органів управління Заводу та обмеження реалізації корпоративних прав його акціонерів, що порушує баланс інтересів сторін та інших учасників правовідносин.
Більше того, запропоновані ОСОБА_1 заходи забезпечення позову за своїм змістом фактично спрямовані на недопущення настання правових наслідків прийняття загальними зборами Заводу рішень та змін у системі управління цією юридичною особою, що за своєю суттю є тотожним попередньому задоволенню позовних вимог до розгляду справи по суті та суперечить вимогам частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України (згідно з якою не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті).
Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 12.05.2026 року про забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 136-141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 12.05.2026 року про забезпечення позову.
2. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (14.05.2026 року) та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.
Суддя В.С. Ломака