ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.05.2026Справа № 910/5496/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Куценко К.К., розглянувши справу за позовом Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2) в інтересах держави в особі Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36) до Товариства з обмеженою відповідальністю «РУЖ-СПА» (04050, місто Київ, вул. Іллєнка Юрія, будинок 12, офіс 90), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), про витребування нерухомого майна та скасування державної реєстрації,
За участю:
прокурора - Геращенко В.І.;
представника позивача - Мітін І.І.;
представника відповідача - Пошелюзний С.В.;
01.05.2025 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «РУЖ-СПА» про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "РУЖ-СПА" на користь Київської міської ради нерухоме майно - групу нежитлових приміщень №70а літ. "А" загальною площею 56,2 кв.м., розташоване у будинку АДРЕСА_2, в Печерському районі м. Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2431655380000) та скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "РУЖ-СПА" на групу нежитлових приміщень №70а літ. "А", у будинку АДРЕСА_2, в Печерському районі м. Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2431655380000), проведену 09.09.2021 на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Кузьмича В.М. №60270367 від 09.09.2021, припинивши права власності на це нерухоме майно та була передана 01.05.2025 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані зокрема тим, що Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1112 від 10.12.2010 «Про питання організації управління районами в місті Києві» будинок АДРЕСА_2 у м. Києві віднесено до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.
Рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 №359/9416 також підтверджується належність вказаного будинку до комунального майна територіальної громади міста Києва (пункт 145).
Крім того, вказаний житловий будинок є об'єктом пам'ятки архітектури, охоронний № 995-Кв та взятий під охорону рішенням виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів від 04 серпня 1980 року № 1102.
За ініціативи Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» як балансоутримувача будинку у 2006 році технічні приміщення у будинку АДРЕСА_2 загальною площею 123,8 кв.м. були проінвентаризовані та позначені під № 70.
Перебування вказаних нежитлових приміщень у комунальній власності встановлено також рішеннями судів у справі №757/27707/17-ц, у тому числі постановою Верховного Суду від 21.06.2022.
Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва зазначає, що перебування нежитлових приміщень № 70 по АДРЕСА_2 в м. Києві загальною площею 123, 80 кв.м., а отже і їх частини- групи приміщень №70а літ. "А" загальною площею 56,2 кв.м., у комунальній власності та незаконності вибуття з неї вказаних приміщень встановлено рішеннями судів у справі №757/27707/17-ц, у тому числі постановою Верховного Суду від 21.06.2022.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №922/643/19).
Відтак прокурор вказує, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 19.12.2019 по справі №916/1041/17).
Прокурор зазначає, що відповідачем у справі №757/27707/17-ц є ОСОБА_3., яка у 2021 році займала посаду директора ТОВ «РУЖ-СПА», а позивачем - Київська місцева прокуратура №6 (Печерська окружна прокуратура міста Києва) в інтересах Київської міської ради.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене прокурор вважає, що мають преюдиціальний характер наступні факти, установлені в рамках справи №757/27707/17-ц: належність до комунальної власності нежитлових приміщень № 70 загальною площею 123,80 кв.м. у будинку № АДРЕСА_2 у місті Києві; протиправність набуття права власності на вказані приміщення ОСОБА_3.; вибуття останніх з власності територіальної громади міста Києва поза волею Київської міської ради, тощо.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.06.2025.
03.06.2025 розгляд справи відкладено на 17.07.2025.
05.06.2025 представником відповідача в системі Електронний суд сформовано відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позову заперечив. Зазначав, що станом на 01.12.2010 власниками квартир та нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_2 у м. Києві були фізичні та юридичні особи приватного права, враховуючи твердження та надані докази прокуратури про технічний статус нежитлових приміщень №70, останні могли перебувати у спільній сумісній власності усіх співвласників квартир та нежитлових приміщень, однак не у комунальній власності територіальної громади. Також зазначав, що в будинку АДРЕСА_2 в місті Києві станом на 12.07.1988 були відсутні нежитлові приміщення №70 загальною площею 123,8 кв.м. Оскільки станом на дату набуття ТОВ «РУЖ-СПА» права власності на групу нежитлових приміщень №70 літ «А» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні будь-які обтяження щодо вказаного нерухомого майна, тому передача майна до статутного капіталу ТОВ «РУЖ-СПА» відбулася з дотриманням вимогам законодавства. Наголошував на пропуску строку позовної даності.
Окрім того представник повідомив, що оскільки ТОВ «РУЖ-СПА» не було учасником справи № 757/27707/17-ц, в якій за твердженням заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва встановлені преюдиційні обставини для справи № 910/5496/25, представником відповідача будуть надані матеріали справи № 757/27707/17-ц після їх отримання у встановленому порядку. Оскільки ТОВ «РУЖ-СПА» не було учасником справи № 757/11989/15-ц, в якій за твердженням заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва встановлені преюдиційні обставини для справи № 910/5496/25, представником відповідача будуть надані матеріали справи № 757/11989/15-ц після їх отримання у встановленому порядку.
11.06.2025 в системі «Електронний суд» прокурором сформовано відповідь на відзив, у відповідності до якого прокурор зокрема обґрунтовує відсутність права власності на спірні приміщення у ТОВ "РУЖ-СПА" тим, що групу нежитлових приміщень №70 літ "А" загальною площею 67,6 кв.м. було утворено шляхом поділу (висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна №166/21), нежитлових приміщення № 70 загальною площею 123,80 кв.м. у будинку № АДРЕСА_2 у місті Києві на групу нежитлових приміщень №70 літ "А" загальною площею 67,6 кв.м., та групу нежитлових приміщень №70а літ "А" загальною площею 56,2 кв.м.
Відповідно до п. 54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (в редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації), для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або об'єднання, перш за все заявником подається документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його поділу або об'єднання (крім випадків, коли право власності вже зареєстровано в Державному реєстрі прав).
Підставою права власності, вказаною у висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна №166/21 є Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.10.2013, яка як раз і була предметом спору у справі №757/27707/17-ц.
Таким чином прокурор вказує, що реєстрація права власності ТОВ «РУЖ-СПА» на групу нежитлових приміщень №70а літ "А" загальною площею 56,2 кв.м. є лише одним із заходів ОСОБА_3., направлених на заволодіння майном територіальної громади міста Києва та унеможливлення виконання законного судового рішення у справі №757/27707/17-ц.
З огляду на викладене прокурор просить в разі вирішення судом, що строк позовної давності для витребування нерухомого майна був пропущений, визнати причини пропуску такого строку поважними з наведених у відзиві підстав відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України та задовольнити позовну заяву Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ «РУЖ-СПА» про витребування нерухомого майна з незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності.
14.07.2025 представник Київської міської ради подав до суду пояснення по справі, у яких просив задовольнити позов, оскільки ТОВ «РУЖ-СПА» зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості, яке фактично є частиною комунального майна за відсутності волевиявлення дійсного власника на його відчуження та документів, що підтверджують факт набуття вказаним товариством права власності на нього.
У судовому засіданні 17.07.2025 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "РУЖ-СПА" подано клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
У судовому засіданні 17.07.2025 судом оголошено перерву на 24.07.25.
22.07.2025 Київською міською радою подано заперечення щодо клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
23.07.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача було сформовано клопотання про долучення доказів, а саме матеріалів справи 757/27707/17-ц.
Окрім того, представником Товариства з обмеженою відповідальністю "РУЖ-СПА" подано заяву про залучення третьої особи ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.
24.07.2025 в системі «Електронний суд» прокурором сформовано заперечення щодо клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
24.07.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "РУЖ-СПА" подано клопотання про залишення без розгляду клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Ухвалою суду від 29.07.2025 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "РУЖ-СПА" про залишення без розгляду клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи; відмовлено у долученні матеріалів справи №757/27707/17-ц; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); встановлено третій особі строк для надання суду письмових пояснень з викладенням своїх аргументів і міркувань на підтримку або заперечення проти позову та відповідні докази - протягом 5 днів з дня одержання позовної заяви, а щодо відзиву та відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня його отримання з доказами направлення пояснень з доданими до них документами на адреси позивача, відповідача; зобов'язано позивача, не пізніше двох днів з дня отримання даної ухвали направити третій особі копії позовної заяви з додатками, а також подані заяви по суті, докази направлення надати суду в строк до 31.07.2025; зобов'язано відповідача не пізніше двох днів з дня отримання даної ухвали направити третій особі копію відзиву на позов з додатками, а також подані заяви по суті, докази направлення надати суду в строк до 31.07.2025.
31.07.2025 прокурором на виконання ухвали суду надано докази надіслання копії позовної заяви.
31.07.2025 від представника відповідача надійшли докази надіслання відзиву на позовну заяву.
31.07.2025 представником відповідача у судовому засіданні подано клопотання про витребування доказів у Комунального підприємства Київської міської ради «Київського міського бюро технічної інвентаризації» інформацію та документи про те, за ким, коли та на якій підставі реєструвалось право власності на нерухоме майно: нежитлове приміщення № 70, що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2.
У судовому засідання 31.07.2025 суд, заслухавши пояснення представників сторін, відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів у Комунального підприємства Київської міської ради «Київського міського бюро технічної інвентаризації».
Ухвалою суду від 31.07.2025 відкладено підготовче засідання на 07.08.2025.
06.08.2025 в системі «Електронний суд» представником третьої особи сформовано пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У відповідності до означених пояснень представник просив відмовити у задоволенні позову Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «РУЖ-СПА» про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "РУЖ-СПА" на користь Київської міської ради нерухоме майно - групу нежитлових приміщень №70а літ. "А" загальною площею 56,2 кв.м., розташоване у будинку АДРЕСА_2, в Печерському районі м. Києва та скасування державної реєстрації права власності.
07.08.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано клопотання про долучення доказів, а саме належним чином засвідчена копія Висновку судового експерта за результатом проведення судової будівельно-технічної експертизи №63/07.
Ухвалою суду від 07.08.2025 відкладено підготовче засідання на 16.09.2025.
25.08.2025 від Київської міської ради на адресу суду надійшли заперечення щодо висновку експерта №63/07 за результатом проведення судової будівельно-технічної експертизи по справі №910/5496/25, у відповідності до яких останній не погоджується з висновком експерта від 06.08.2025 № 63/07 та просив не враховувати при ухваленні рішення.
16.09.2025 в системі «Електронний суд» прокурором сформовано заперечення, у відповідності до яких прокурор зазначає, що вказаний висновок експерта не відповідає матеріалам справи, направлений на подальше унеможливлення відновлення прав та законних інтересів територіальної громади міста Києва та не підлягає врахуванню під час прийняття рішення у справі.
16.09.2025 у судовому засіданні представником відповідача подано клопотання про долучення доказів, а саме засвідчена копія висновку судового експерта №65/09 від 15.09.2025 за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи.
У судовому засіданні 16.09.2025 оголошено перерву на 25.09.2025 о 11:30 год.
24.09.2025 від представника Київської міської ради на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
24.09.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано клопотання про відкладення судового засідання.
25.09.2025 в системі «Електронний суд» прокурором сформовано пояснення, у відповідності до яких прокурор зазначив, що перебування нежитлових приміщень №70 по АДРЕСА_2 в м. Києві загальною площею 123, 80 кв.м., у комунальній власності встановлено рішеннями судів у справі №757/27707/17-ц, у тому числі постановою Верховного Суду від 21.06.2022. З огляду на викладене прокурор просить задовольнити позовну заяву.
Ухвалою суду від 25.09.2025 відкладено підготовче засідання на 02.10.2025.
01.10.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано клопотання про зупинення провадження у справі.
Останнє обґрунтоване тим, що ухвалою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року поновлено товариству з обмеженою відповідальністю «Руж-Косметик» пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2020 року у справі № 757/27707/17-ц; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Руж-Косметик» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року у справі за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 6 Ігнатенка Владислава Юрійовича в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_3., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про витребування майна.
Окрім того, ухвалою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року у справі № 757/27707/17-ц поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 09вересня 2020 року у справі № 757/27707/17-ц; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року у справі за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 6 Ігнатенка Владислава Юрійовича в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_3., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про витребування майна; зупинено дію рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року до закінчення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 у справі №757/27707/17-ц.
З огляду на викладене представник просить на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України зупинити провадження у справі № 910/5496/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 757/27707/17-ц.
02.10.2025 в системі «Електронний суд» представником третьої особи сформовано заяву, у відповідності до якої представник підтримав клопотання представника відповідача про зупинення розгляду справи та просив здійснювати розгляд підготовчого засідання, призначеного на 02.10.2025, без участі представника третьої особи.
У судовому засіданні 02.10.2025 судом оголошено перерву на 16.10.2025.
У судове засідання 16.10.2025 прокурор, представники позивача та відповідача прибули, надали пояснення по справі, представник від третьої особи у судове не прибув, повідомлявся належним чином.
Ухвалою суду від 16.10.2025 клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі № 910/5496/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 757/27707/17-ц задоволено; зупинено провадження у справі № 910/5496/25 до вирішення справи № 757/27707/17-ц та набрання законної сили рішення суду; зобов'язано учасників справи повідомити Господарський суд міста Києва про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження в даній справі.
23.12.2025 в системі «Електронний суд» заступником керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва сформовано клопотання про поновлення провадження у справі.
Ухвалою суду від 02.01.2026 поновлено провадження у справі № 910/5496/25; призначено підготовче судове засідання на 20.01.26 о 12:15 год.; сторонам у строк до 15.01.2026 запропоновано надати письмові пояснення з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 10.12.2025 у справі № 757/27707/17-ц.
19.01.2026 в системі «Електронний суд» заступником керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва сформовано пояснення.
20.01.2026 на адресу суду від ОСОБА_2 надійшла заява про залучення до участі у справі останнього в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 20.01.2026 відкладено підготовче засідання на 29.01.2026.
Ухвалою суду від 26.01.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_2 про залучення до участі у справі третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача відмовлено.
29.01.2026 на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "РУЖ-СПА" надійшло клопотання про відкладення.
Ухвалою суду від 29.01.2026 відкладено підготовче засідання на 26.02.26 о 10:30 год.
24.02.2026 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "РУЖ-СПА" сформовано клопотання про поновлення строку та долучення до матеріалів справи № 910/5496/25 документів з інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .
25.02.2026 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "РУЖ-СПА" сформовано клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 26.02.2026 відкладено підготовче засідання на 10.03.26.
09.03.2026 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "РУЖ-СПА" сформовано клопотання про зупинення провадженні у справі.
Останнє обґрунтоване тим, що у провадженні Печерського районного суду м. Києва знаходиться справа № 757/9604/26-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТОВ «РУЖ-КОСМЕТИК», ТОВ «РУЖ-СПА», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьмич В.М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бєлломі О.В., а предметом позову у справі № 757/9604/26-ц є позовні вимоги про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_2 до ОСОБА_3 нежитлового приміщення № 70 загальною площею 123,80 кв.м., яке знаходиться в будинку АДРЕСА_2 ; визнання недійсним Акта прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «РУЖ-СПА», складеного 07.09.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьмичем В.М. та зареєстрованого за реєстровими номерами № 670, № 671; скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьмича В.М. № 60270367 від 09.09.2021 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «РУЖ-СПА» на користь ОСОБА_3 групи нежитлових приміщень № 70а літ. «А» загальною площею 56,2 кв.м (РНОНМ 2431655380000); визнання недійсним Акта прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «РУЖ- КОСМЕТИК», складеного 07.09.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьмичем В.М. та зареєстрованого за реєстровими номерами № 672, № 673; скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьмича В.М. № 60273658 від 09.09.2021 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «РУЖ- КОСМЕТИК» на користь ОСОБА_3 групи нежитлових приміщень № 70 літ. «А» загальною площею 67,6 кв.м (РНОНМ 2431625780000); скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бєлломі О.В. № 59798118 від 12.08.2021 про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи, № 59796479 від 12.08.2021 та № 59797346 від 12.08.2021 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; поділу спільного сумісного майна та визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину нежитлового приміщення №70, загальною площею 123,80 кв.м, яке знаходиться в будинку АДРЕСА_2 , а також визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину зазначеного нежитлового приміщення.
Представник вважає, що за результатом розгляду справи № 757/9604/26-ц може бути поставлений під сумнів правовий титул ТОВ «РУЖ-СПА» на спірне майно, яке у справі витребовується на користь Київської міської ради. Окрім того, у разі ухвалення рішення про задоволення позовних вимог у справі № 757/9604/26-ц та набрання ним законної сили може змінитися правовий статус предмета спору.
З огляду на викладене представник просить визнати поважними причини пропуску та поновити процесуальний строк для звернення з клопотанням про зупинення провадження у справі та зупинити провадження у справі № 910/5496/25, що перебуває на розгляді Господарського суду міста Києва, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 757/9604/26-ц.
10.03.2026 в системі «Електронний суд» представником ОСОБА_2 сформовано заяву про залучення до участі у справі останнього в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.
Вищеозначене клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.03.2026 у справі №757/9604/26-ц відкрито провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТОВ «РУЖ-СПА», ТОВ «РУЖ-КОСМЕТИК» про визнання недійсними.
Представник заявника вважає, що предметом спору у цій господарській справі є нерухоме майно, похідне від майна, що належить на праві власності ОСОБА_2 , останній є особою, на чиї права та обов'язки очевидно вплине рішення у справі. Зокрема, ОСОБА_2 є особою, чия власність може бути витребувана на користь територіальної громади міста Києва.
10.03.2026 до початку судового засідання від прокурора надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 10.03.2026 відкладено судове засідання на 20.03.2026.
20.03.2026 в системі «Електронний суд» заступником керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва сформовано заперечення щодо клопотання про зупинення розгляду справи.
20.03.2026 представник відповідача подав до суду клопотання про колегіальний розгляд справи.
У судовому засіданні 20.03.2026 відмовлено у клопотанні про залучення третьої особи, відмовлено у клопотанні про зупинення провадження у справі, відмовлено у задоволенні клопотання про колегіальний розгляд справи, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.04.2026.
01.04.2026 в системі «Електронний Суд» заступником керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва сформовано заяву про виправлення описки, згідно якої просить вважати правильним у п. 3 прохальної частини позовної заяви посилання на ТОВ «РУЖ- СПА».
02.04.2026 представник відповідач подав до суду заперечення проти доводів прокурора щодо преюдиційного характеру висновків суду про належність майна до комунальної власності, клопотання про залучення спеціаліста.
У судовому засіданні 02.04.2026 розгляд справи відкладено на 16.04.2026.
15.04.2026 в системі «Електронний Суд» заступником керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва сформовано пояснення по справі.
16.04.2026 в системі «Електронний Суд» представником відповідача сформовано пояснення по справі.
16.04.2026 розгляд справи відкладено на 24.04.2026.
24.04.2026 в системі «Електронний Суд» представником відповідача сформовано клопотання про долучення доказів.
24.04.2026 представником третьої особи подано до суду клопотання про призначення експертизи, яке мотивовано тим, що учасниками справи не надано висновку судового експерта щодо наявності або відсутності спірного приміщення станом на 13.01.1992 та його технічних характеристик на зазначену дату. Висновки експертів, наявні у матеріалах справи, стосуються інших питань і не охоплюють дослідження стану будинку на дату виникнення права комунальної власності. Просить поновити строк на подання клопотання про призначення експертизи та задовольнити його.
24.04.2026 представник відповідача подав до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про витребування оригіналів доказів.
У судовому засіданні 24.04.2026 відмовлено у клопотанні про призначення експертизи, відмовлено у клопотанні про залучення спеціаліста, відмовлено у задоволені клопотань представника відповідача, оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення. Оголошено перерву до 04.05.2026.
У судове засідання 04.05.2026 представники сторін прибули.
В судовому засіданні 04.05.2026 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, Заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва зазначав, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1112 від 10.12.2010 «Про питання організації управління районами в місті Києві» будинок АДРЕСА_2 у м. Києві віднесено до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.
Рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 №359/9416 також підтверджується належність вказаного будинку до комунального майна територіальної громади міста Києва (пункт 145).
Будинок має складну форму забудови, стіни дворового фасаду щільно прибудовані до дворової стіни будинку АДРЕСА_3. В місці межування будинків, з боку будинку №3 утворений «колодязь», який розмежований на дві частини цегляним муруванням контрфорсу товщиною 640,00 мм, який виконаний у вигляді трикутника на висоту третього поверху, для підсилення несучої здатності зовнішньої стіни будинку №3, вхід до зазначеного «колодязя» можливий лише через технічне приміщення, яке вбудоване між першим та другим поверхами житлового будинку №3. Вказані приміщення до загальної площі будинку не включаються, проте відносяться до його конструктивних елементів.
Крім того, вказаний житловий будинок є об'єктом пам'ятки архітектури, охоронний № 995-Кв та взятий під охорону рішенням виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів від 04 серпня 1980 року № 1102.
За ініціативи Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» як балансоутримувача будинку у 2006 році технічні приміщення у будинку АДРЕСА_2 загальною площею 123,8 кв.м. були проінвентаризовані та позначені під № 70.
Перебування вказаних нежитлових приміщень у комунальній власності встановлено також рішеннями судів у справі №757/27707/17-ц, у тому числі постановою Верховного Суду від 21.06.2022.
Так, з постанови Верховного Суду від 21.06.2022 у справі №757/27707/17-ц (провадження №612-16435св21) вбачається, що «Відповідно до листа комунального підприємства Київської міської ради Київського міського бюро технічної інвентаризації від 31 січня 2017 року № 062/14-963 (И-2017) нежилі приміщення № 70 загальною площею 123,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 у м. Києві, на праві власності не зареєстровані.
Згідно з листом Департаменту комунальної власності міста Києва від 31 січня 2017 року № 062/11/10-1021, Департамент не здійснював приватизацію нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_2
Таким чином, спірні приміщення перебували у комунальній власності і приватизація нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_2 у м. Києві не здійснювалася.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 лютого 2017 року № 79437051, право власності на нежилі приміщення № 70, загальною площею 123,80 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 у м. Києві, було зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності № 786, посвідченого 14 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотухіною О.М.
У свідоцтві про право власності № 786 зазначено, що нежитлове приміщення АДРЕСА_2 у. Києві, загальною площею 123,80 кв. м, раніше належало ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідченого 26 вересня 1995 року державним нотаріусом Двадцятої державної Київської нотаріальної контори Голубинською Л. А. за реєстровим № 7821-у.
Згідно з листом Головного територіального управління юстиції у м. Києві, за даними архівного фонду № 25 Двадцятої київської державної нотаріальної контори у справах 1995 року не знайдено договору купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 у м. Києві ; у справах Двадцятої київської державної нотаріальної контори відсутні відомості щодо держаного нотаріуса Голубинської О. М. (за даними наявними в КДНА нотаріус з таким прізвищем в 20 КДНК не працював) та за час існування (1994-2002 роки) Двадцятої київської нотаріальної контори реєстри з індексом "у" не заводились.
Разом із тим, свідоцтво про право власності № 786 видано ОСОБА_4 на підставі акта про реалізацію майна, належного ОСОБА_5 , виданого державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Сливкою А. І., при примусовому виконанні виконавчого провадження № 38493816 по виконанню виконавчого листа № 2604/6087/12 виданого 28 вересня 2012 року Дніпровським районним судом міста Києва.
Однак, згідно з листом Дніпровського районного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року № 684 за період 2011-2017 цивільні справи за участю ОСОБА_5 , як сторони у справі, у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва не перебували, а за виконавчим листом № 2604/6087 значиться інша цивільна справа, з іншими сторонами та з іншими позовними вимогами.
Також, відповідно до листа Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 01 лютого 2017 року встановлено, що виконавчий лист № 2604/6087/12 виданий 28 вересня 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг» суми у розмірі 1 128 204,57 грн до відділу не надходив та на примусовому виконанні у відділі не перебував, а також державним виконавцем відділу не проводився опис та арешт боржника, у зв'язку із чим майно не передавалося на прилюдні торги та державним виконавцем не видавався акт про реалізацію майна.
Отже, враховуючи, що предметом продажу з прилюдних торгів, були нежитлові приміщення №70 на АДРЕСА_2 в м. Києві, загальною площею 123,80 кв.м, які є власністю територіальної громади м. Києва, та відсутність у Відділі державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві виконавчого провадження №38493816, то протокол від 10 вересня 2013 року № 22279/1 проведення прилюдних торгів з реалізації майна, яке належить ОСОБА_5 , є нікчемним.
Також судами встановлено, що на момент розгляду справи, право власності на спірні приміщення було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 12563 від 23 жовтня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В. Реєстрація права власності на вищезазначені нежитлові приміщення, що розташовані в будинку - об'єкті культурної спадщини, здійснена за ОСОБА_3 без отримання погодження відповідного органу охорони культурної спадщини та без укладення охоронного договору на пам'ятку».
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09.09.2020 у справі №757/27707/17-ц, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02.09.2021 та постановою Верховного Суду від 21.06.2022, позов задоволено. Витребувано з володіння ОСОБА_3 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нежитлові приміщення № 70 загальною площею 123,80 кв. м, що знаходяться у будинку АДРЕСА_2 .
Вказані факти також встановлені й Апеляційним судом м. Києва при розгляді справи 757/11989/15-ц за позовом Печерської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_6 , державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Сливки А.І., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотухіної О.М. та ін. про визнання недійсним та скасування свідоцтва, акту про реалізацію майна.
З огляду на вказане, Заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва вважає, що право власності на дані приміщення зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №12563 від 23.10.2013 та є наслідком низки нікчемних правочинів.
В подальшому, вказані нежитлові приміщення, які фактично є комунальним майном, 11.08.2021 державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Бєлломі О.В., на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна №166/21 від 01.06.2021, яким нежитлові приміщення №70 загальною площею 123,80 кв.м. поділено на групу нежитлових приміщень №70 літ "А" загальною площею 67,6 кв.м., та групу нежитлових приміщень №70а літ "А" загальною площею 56,2 кв.м., зареєстровано право власності ОСОБА_3 на групу нежитлових приміщень №70а літ "А" загальною площею 56,2 кв.м. у будинку АДРЕСА_2 (РНОНМ 2431655380000).
07.09.2021 групу нежитлових приміщень №70а літ "А" передано на підставі акту приймання-передачі від 07.09.2021, зареєстрованого в реєстрі за №№ 670,671 до статутного капіталу ТОВ "РУЖ-СПА" (код ЄДРПОУ 44440013), директором якого на той час була ОСОБА_3 .
10.09.2021 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки №4579,4580, який посвідчено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Бєлломі О.В. та внесено останньою до державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №43903304.
Згідно з п.п 1.1, 1.2 вказаного договору ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов'язань за договором позики у розмірі 270 000,00 грн. передано в іпотеку групу нежитлових приміщень №70а літ "А" загальною площею 56,2 кв.м. у будинку АДРЕСА_2 .
Прокурор зазначає, що після встановлення вказаних обставин в ході досудового розслідування, 10.10.2023 у кримінальному провадженні винесено постанову про визнання об'єкту нерухомості - групи нежитлових приміщень №70а літ "А" загальною площею 56,2 кв.м., що знаходяться у будинку АДРЕСА_2 у місті Києві (РНОНМ 2431655380000) речовим доказом у кримінальному провадженні № 42014100060000134 від 23.04.2014.
Відповідно до листа Департаменту комунальної власності м. Києва від 05.02.2024 приватизацію групи нежитлових приміщень №70а літ. "А" загальною площею 56,2 кв.м., що знаходяться у будинку № АДРЕСА_2 у місті Києві, Департамент не здійснював.
Відповідно до листа Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.03.2025 №066-1289, охоронний договір на групу нежитлових приміщень №70а літ "А" загальною площею 56,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 з Департаментом не укладено.
З огляду на вказане Заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва зазначав, що набуття права власності на об'єкт нерухомості - групу нежитлових приміщень №70а літ "А" загальною площею 56,2 кв.м., що знаходяться у будинку АДРЕСА_2 у місті Києві (РНОНМ 2431655380000), попри судове рішення, що набрало законної сили, та всупереч волі чинного власника сторонніми особами, є незаконним та порушує майнові права законного власника зазначених нежитлових приміщень - територіальної громади міста Києва.
Просив витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "РУЖ-СПА" на користь Київської міської ради нерухоме майно - групу нежитлових приміщень №70а літ. "А" загальною площею 56,2 кв.м., розташоване у будинку АДРЕСА_2, в Печерському районі м. Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2431655380000) та скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "РУЖ-СПА" на групу нежитлових приміщень №70а літ. "А", у будинку АДРЕСА_2, в Печерському районі м. Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2431655380000), проведену 09.09.2021 на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Кузьмича В.М. №60270367 від 09.09.2021, припинивши права власності на це нерухоме майно.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способи захисту цивільних прав і інтересів визначені у статті 16 ЦК України, і наведений в ній перелік не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
У статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Положеннями статей 328, 329 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого володіння суд витребує це майно від відповідача, який незаконно ним володіє, на користь позбавленого володіння позивача-власника. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 68), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 38)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212 - 1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 96).
Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовну презумпцію права власності такої особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17).
При цьому, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 387 ЦК України особа, яка звернулася до суду із позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 910/8298/21, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22.
У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин в іншій судовій справі, зокрема, не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 915/690/19, від 09.02.2023 у справі № 904/4140/21, від 21.03.2023 у справі № 925/1288/20, від 25.07.2023 у справі № 917/1058/22.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09.09.2020 у справі № 757/27707/17-ц, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02.09.2021 та постановою Верховного Суду від 21.06.2022, витребувано з володіння ОСОБА_3. на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нежитлові приміщення № 70 загальною площею 123,80 кв.м, що знаходяться у будинку АДРЕСА_2 .
У вказані справі зокрема встановлено, що «житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_2 у м. Києві, знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Києва та відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 грудня 2010 року № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» переданий до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.
Цей будинок має складну форму забудови, стіни дворового фасаду щільно прибудовані до дворової стіни будинку АДРЕСА_4. В місці межування будинків, з боку будинку № 3 утворений «колодязь», який розмежований на дві частини цегляним муруванням контрфорсу товщиною 640,00 мм, який виконаний у вигляді трикутника на висоту третього поверху, для підсилення несучої здатності зовнішньої стіни будинку № 3, вхід до зазначеного «колодязя» можливий лише через технічне приміщення, яке вбудоване між першим та другим поверхами житлового будинку № АДРЕСА_2. Вказані приміщення до загальної площі будинку не включаються, проте відносяться до його конструктивних елементів.
Відповідно до інформації Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 березня 2017 року № 060-2324, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 у м. Києві є об'єктом пам'ятки архітектури, охоронний № 995-Кв та взятий під охорону рішенням виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів від 04 серпня 1980 року № 1102
За ініціативи Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» як балансоутримувача будинку у 2006 році вказані технічні приміщення були проінвентаризовані та позначені під № 70.
Відповідно до листа комунального підприємства Київської міської ради Київського міського бюро технічної інвентаризації від 31 січня 2017 року № 062/14-963 (И-2017) нежилі приміщення № 70 загальною площею 123,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 у м. Києві, на праві власності не зареєстровані.
Згідно з листом Департаменту комунальної власності міста Києва від 31 січня 2017 року № 062/11/10-1021, Департамент не здійснював приватизацію нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_2 .
Таким чином, спірні приміщення перебували у комунальній власності і приватизація нежитлових приміщень у будинку № АДРЕСА_2 у м. Києві не здійснювалася.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 лютого 2017 року № 79437051, право власності на нежилі приміщення № 70, загальною площею 123, 80 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 було зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності № 786 посвідченого 14 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотухіною О. М.
У свідоцтві про право власності № 786 зазначено, що нежитлове приміщення № АДРЕСА_2 у м. Києві загальною площею 123,80 кв. м раніше належало ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідченого 26 вересня 1995 року державним нотаріусом Двадцятої державної Київської нотаріальної контори Голубинською Л. А. за реєстровим № 7821-у.
Згідно з листом Головного територіального управління юстиції у м. Києві, за даними архівного фонду № 25 Двадцятої київської державної нотаріальної контори у справах 1995 року не знайдено договору купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 у м. Києві; у справах Двадцятої київської державної нотаріальної контори відсутні відомості щодо держаного нотаріуса Голубинської О. М. (за даними наявними в КДНА нотаріус з таким прізвищем в 20 КДНК не працював) та за час існування (1994-2002 роки) Двадцятої київської нотаріальної контори реєстри з індексом "у" не заводились.
Разом із тим, свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 видано ОСОБА_4 на підставі акта про реалізацію майна, належного ОСОБА_5 , виданого державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківького районного управління юстиції у м. Києві Сливкою А. І., при примусовому виконанні виконавчого провадження № 38493816 по виконанню виконавчого листа № 2604/6087/12 виданого 28 вересня 2012 року Дніпровським районним судом міста Києва.
Однак, згідно з листом Дніпровського районного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року № 684 за період 2011-2017 цивільні справи за участю ОСОБА_5 , як сторони у справі, у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва не перебували, а за виконавчим листом № 2604/6087 значиться інша цивільна справа, з іншими сторонами та з іншими позовними вимогами.
Також, відповідно до листа Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 01 лютого 2017 року встановлено, що виконавчий лист № 2604/6087/12 виданий 28 вересня 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг» суми у розмірі 1 128 204,57 грн до відділу не надходив та на примусовому виконанні у відділі не перебував, а також державним виконавцем відділу не проводився опис та арешт боржника, у зв'язку із чим майно не передавалося на прилюдні торги та державним виконавцем не видавався акт про реалізацію майна.
Отже, враховуючи, що предметом продажу з прилюдних торгів, були нежитлові приміщення № 70 на АДРЕСА_2 в м. Києві загальною площею 123,80 кв. м, які є власністю територіальної громади м. Києва, та відсутність у Відділі державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві виконавчого провадження № 38493816, то протокол від 10 вересня 2013 року № 22279/1 проведення прилюдних торгів з реалізації майна, яке належить ОСОБА_5 , є нікчемним.
Також судами встановлено, що на момент розгляду справи, право власності на спірні приміщення було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 12563 від 23 жовтня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В. Реєстрація права власності на вищезазначені нежитлові приміщення, що розташовані в будинку - об'єкті культурної спадщини, здійснена за ОСОБА_3 без отримання погодження відповідного органу охорони культурної спадщини та без укладення охоронного договору на пам'ятку».
За загальним правилом кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 ГПК України).
Разом з тим ст.75 ГПК України встановлює підстави звільнення від доказування, що вбачається із її найменування - "Підстави звільнення від доказування".
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Такий припис ч.4 ст.75 ГПК спрямований на забезпечення дотримання принципу правової визначеності та його складової - res judicata.
В основі принципу правової визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися (пар.61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brumarescu v. Romania" (заява №28342/95). Базове тлумачення принципу res judicata вміщено в рішеннях ЄСПЛ у справах "Ryabykh v. russia" (заява №52854/99), "Науменко проти України" (заява №41984/98), "Pravednaya v. russia" (заява №69529/01), "Христов проти України" (заява №24465/04), "Понамарьов проти України" (заява №3236/03), в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності.
Частинами 1 та 2 ст.2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
До основних засад (принципів) господарського судочинства відносяться принципи верховенства права, обов'язковості судового рішення (пункти 1, 7 ч.3 ст.2 ГПК України).
Принцип res judicata передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків (постанова Верховного Суду від 28.04.2023 у справі №904/5121/19).
Крім того, цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (постанова Об'єднаної палати від 18.08.2023 у справі №927/211/22).
Поняття "перегляд" охоплює не лише перегляд рішення суду нижчої інстанції судом вищої інстанції в межах однієї справи чи перегляд рішення за нововиявленими обставинами. У рішенні ЄСПЛ від 25.11.2021 у справі "Центр "Украса" проти України" (заява №2836/10) ЄСПЛ дійшов висновку, що судові рішення у провадженні №15/140 фактично нівелювали результати провадження №12/254, що призвело до порушення принципу юридичної визначеності (констатував порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Правило про звільнення від доказування, передбачене ч.4 ст.75 ГПК, має абсолютний характер, така його дія спрямована на те, щоб спір між сторонами вирішувався в одній судовій справі, а не був штучно розбитий на декілька позовів/справ, де сторони мали би можливість подавати нові докази на підтвердження чи спростування тих самих фактів.
Інше тлумачення, яке вказує на можливість "спростування преюдиційних обставин" за допомогою нових доказів, призводить до розмивання змісту ч.4 ст.75 ГПК, а відтак до правової невизначеності - адже не зрозуміло, за яких умов, керуючись якими критеріями, суд, замість застосування приписів ч.4 ст.75 ГПК, має надати стороні можливість доводити/спростовувати за допомогою нових доказів ті чи інші обставини, що входять до предмету доказування і були вже встановлені в іншій справі за участю тих самих сторін.
Зазначене узгоджується із висновком Об'єднаної палати, викладеним у постанові від 18.06.2021 у справі №910/16898/19: "Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Цей правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №922/2391/16".
Винятками із загального правила, передбаченого ч.4 ст.75 ГПК України, є випадки, встановлені, зокрема, частинами 5, 6, 7 цього Кодексу.
Так, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч.5 ст.75 ГПК).
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду (ч.7 ст.75 ГПК України).
Аналізуючи положення ч.7 ст.75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 (п.32) дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
У п.7.10 постанови від 01.09.2020 у справі №907/29/19 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.
Отже, потрібно чітко розмежовувати преюдиційні обставини, які не підлягають повторному доказуванню, та правову оцінку, надану судом певному факту.
В даному випадку у справі № 757/27707/17-ц було встановлено обставини, що нежилі приміщення № 70, загальною площею 123,80 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 у м. Києві перебували у комунальній власності і приватизація нежитлових приміщень у будинку не здійснювалася, а також що нежитлові приміщення № 70, загальною площею 123,80 кв. м вибули з власності територіальної громади міста Києва поза волею Київської міської ради.
Неприйняття особою участі у справі, в якій щодо неї були встановлені певні обставини, може бути підставою для спростування особою цих обставин в загальному порядку.
Однак, означені обставини встановлені не щодо відповідача - ТОВ «РУЖ-СПА», а щодо Київської міської ради і правового статусу нежитлового приміщення № 70, загальною площею 123,80 кв.м, а обставини щодо набуття ТОВ «РУЖ-СПА» права власності на групу нежитлових приміщень №70а літ. "А" загальною площею 56,2 кв.м., розташованих у будинку АДРЕСА_2 в Печерському районі м. Києва, є предметом дослідження у даній справі.
Таким чином, у даному випадку положення ч. 5 ст. 75 ГПК України у даній справі не можуть бути застосовані, оскільки обставини у справі № 757/27707/17-ц встановлювались щодо нерухомого майна, власником якого ТОВ «РУЖ-СПА» не було, та щодо Київської міської ради - як особи, уповноваженої розпоряджатись нежитловими приміщеннями № 70, загальною площею 123,80 кв.м, так і щодо ОСОБА_3 , особи, у якої витребувано такі нежитлові приміщенні.
Водночас, підставою для реєстрації за ТОВ «РУЖ-СПА» права власності на приміщення №70а літ «А» загальною площею 56,2 кв.м., у будинку № АДРЕСА_2 у місті Києві (РНОНМ 2431655380000) став висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, серія та номер: 166/21, виданий 01.06.2021 ТОВ «ПРОЕКТТЕХСЕРВІСГРУП».
Проте відповідно до п. 54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (в редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації), для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або об'єднання, перш за все заявником подається документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його поділу або об єднання (крім випадків, коли право власності вже зареєстровано в Державному реєстрі прав).
Однак, станом на дату реєстрації права власності на приміщення, рішенням Печерського районного суду міста Києва (від 09.09.2020) з володіння ОСОБА_3 вже було витребувано на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нежитлові приміщення № 70 загальною площею 123,80 кв.м., шо знаходяться у будинку АДРЕСА_2 .
При цьому, ТОВ «РУЖ-СПА», керівником якого на момент проведення реєстрації була ОСОБА_3 , достеменно знало про ненабуття вказаним товариством права власності на нерухоме майно у зв'язку з наявним судовим рішенням у справі №757/27707/17-ц.
Вищевказані обставини свідчать про те, що передача об'єкту нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «РУЖ-СПА» здійснена особою, у якої у справі № 757/27707/17-ц було витребувано нерухоме майно і вказана особа знала правовий статус майна, розуміла що вчиняє незаконні дії, однак вчинила дії з метою поділу об'єкту нерухомого майна та внесла його до статутного капіталу ТОВ «РУЖ-СПА».
Не спростовує наведених обставин і наданий відповідачем висновок судового експерта, який у відповідності до ч. 1 ст. 104 ГПК України не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Доводи відповідача про те, що позивачем і прокурором не надано доказів існування спірного приміщення і факту того, що площа приміщення складала саме 123,8 кв.м, а також доводи про те, що станом на 1988 та 1992 роки приміщення №70 не існувало як окремого об'єкта, воно з'явилося лише в документах БТІ у 2006 році як результат інвентаризації технічного простору, а тому неможливо витребувати майно, яке не було сформовано як об'єкт права на момент його нібито вибуття з комунальної власності, є безпідставними.
Власник із дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з'ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій є оціночним і стосується суб'єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з'ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.
Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, постанова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 761/17557/15-ц).
Зважаючи, що відповідач є недобросовісним набувачем спірного майна, оскільки керівник ТОВ «РУЖ-СПА» - ОСОБА_3. була обізнана про витребування нерухомого майна згідно рішення Печерського районного суду міста Києва, і це майно вибуло з комунальної власності поза волею її власника, про що керівник відповідача був обізнаний, а отже витребування майна є законним та пропорційним заходом, є виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
Водночас, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).
Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.
Отже, судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
Також відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження".
Згідно із пунктами 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Отже, в розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
Як встановлено судом, у даній справі, за відповідачем було зареєстровано нерухоме майно, яке 11.08.2021 державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Бєлломі О.В., всупереч волі власника нерухомого майна та рішення суду, на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна №166/21, утворилось внаслідок поділу нежитлових приміщень № 70 загальною площею 123,80 кв.м. на групу нежитлових приміщень №70 літ "А" загальною площею 67,6 кв.м., та групу нежитлових приміщень №70а літ "А" загальною площею 56,2 кв.м.
З огляду на викладене, вимога про скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "РУЖ-СПА" на групу нежитлових приміщень №70а літ. "А", у будинку АДРЕСА_2, в Печерському районі м. Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2431655380000), проведеної 09.09.2021 на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Кузьмича В.М. №60270367 від 09.09.2021, припинивши права власності на це нерухоме майно, також підлягає задоволенню.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У той же час, постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".
У подальшому дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, продовжувалася, та була продовжена до 30.06.2023.
Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.10.2023 у справі № 910/21220/21, від 28.03.2023 у справі № 911/2446/21, від 02.02.2023 у справі № 916/2767/21, від 27.04.2023 у справі № 924/544/22, від 07.11.2023 у справі № 904/8804/21.
Також, підпунктом 2 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022 «Про несення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено розділ «Прикінцеві положення» Цивільного кодексу України пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії».
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжено і наразі триває.
За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.
До позовних вимог про визнання недійсними договорів та витребування майна на підставі статей 203, 215, 387, 388 ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки.
Така правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 05.12.2018 у справі №522/2201/15-ц та відображена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №911/926/17, від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15, від 23.01.2019 у справі №910/2868/16.
Таким чином, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
У визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об'єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.
У постанові від 26.11.2019 справі № 914/3224/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, висловлених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 711/802/17 та від 06.06.2018 у справі № 520/14722/16-ц, згідно з якими початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно, а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Закон також не пов'язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.
Отже, Велика Палата Верховного Суду визначила, що початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно.
В свою чергу, як вбачається з постанови Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 757/27707/17-ц, про порушення інтересів держави, в зв'язку з неналежним виконанням повноважень щодо контролю за використанням комунального майна його власником, тобто Київською міською радою прокурору стало відомо лише у січні 2017 року в ході здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42014100060000134, під час якого встановлено порушення майнових прав територіальної громади міста Києва, а саме вибуття поза волею власника спірних нежитлових приміщень, які належать територіальній громаді міста Києва, а з позовом останній звернувся у травні 2017 року, тому встановлений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності щодо вимог про витребування майна прокурором у справі № 757/27707/17-ц не є пропущеним.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
При цьому, позовна давність шляхом пред'явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред'явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Обов'язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред'явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб'єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц).
Як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Враховуючи вищевикладене, оскільки групу нежитлових приміщень №70а літ "А" передано на підставі акту приймання-передачі від 07.09.2021 серія та номер: 672.673 до статутного капіталу ТОВ «РУЖ-СПА», директором якого на той час була ОСОБА_3 , до якої було пред'явлено позов про витребування майна у межах строку позовної давності і майно передано до статутного капіталу ТОВ «РУЖ-СПА» після набрання законної сили рішенням про витребування нежитлових приміщень, суд приходить до висновку, що позивачем на момент звернення з позовом до суду не пропущений встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності.
Крім того, суд зазначає, що статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною 3 вказаної статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ч. 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але, якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20.
В даному випадку Київська міська рада брала участь у розгляді справи №757/27707/17 у якості позивача у всіх інстанціях, проте жодних заходів для виконання рішення і недопущення подальшого відчуження майна не вживала.
Печерською окружною прокуратурою на адресу Київської міської ради направлено листи від 19.03.2025 та 01.04.2025 щодо вжиття останніми заходів цивільно-правового характеру з приводу повернення вказаного комунального майна, однак такі здійснені не були.
Також, 01.04.2025 листом №57-279ВИХ-25 Печерська окружна прокуратура міста Києва повідомила Київську міську раду в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про подання позовної заяви в інтересах держави в особі Київської міської ради.
Таким чином, враховуючи наведене у сукупності, оскільки позивач не належним чином здійснював свої повноваження, що проявилось у неподанні позову самостійно до відповідача протягом розумного строку, будучи обізнаним про порушення інтересів держави, прокурор правомірно звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 ГПК України).
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В статті 86 ГПК передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач належних доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав, а його аргументи не знайшли свого підтвердження у матеріалах даної справи та положеннях законодавства.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «РУЖ-СПА» (04050, місто Київ, вул. Іллєнка Юрія, будинок 12, офіс 90, код ЄДРПОУ 44440013) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 22883141) нерухоме майно - групу нежитлових приміщень №70а літ. «А» загальною площею 56,2 кв.м., розташоване у будинку АДРЕСА_2, в Печерському районі м. Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2431655380000).
3. Скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «РУЖ-СПА» (04050, місто Київ, вул. Іллєнка Юрія, будинок 12, офіс 90, код ЄДРПОУ 44440013) на групу нежитлових приміщень №70а літ. «А» у будинку АДРЕСА_2 в Печерському районі міста Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2431655380000), проведену 09.09.2021 на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Кузьмича В.М. №60270367 від 09.09.2021, припинивши права власності на це нерухоме майно.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РУЖ-СПА» (04050, місто Київ, вул. Іллєнка Юрія, будинок 12, офіс 90, код ЄДРПОУ 44440013) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; код ЄДРПОУ 02910019) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 22 984 (двадцять дві тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) грн 37 коп.
5. Після набрання рішенням суду законної сили видати відповідні накази.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 14.05.2026
Суддя Владислав ДЕМИДОВ