13.05.2026 Справа № 908/1124/26
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом: Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (53400, Дніпропетровська область, Нікопольський район, місто Марганець, вул. Єдності, 62, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00190911)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 81, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00186536)
про стягнення коштів,
Без виклику представників сторін
До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» 07.05.2026 надійшла позовна заява (вх. № 1333/08-07/26 від 08.05.2026) Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» до Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» про стягнення 2239165,83 грн заборгованості, яка складається із: 2165596,00грн суми основного боргу за договором № 11250051 від 18.03.2025, 57 462,62 суми інфляційних втрат, 16107,21грн суми 3% річних.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 08.05.2026 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1124/26 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.
Обґрунтовуючи подану позовну заяву позивач вказує на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань за договором № 11250051 від 18.03.2025 щодо оплати поставленої позивачем продукції.
У пункті 2 прохальної частини позовної заяви позивачем заявлено клопотання про надання відстрочки сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
В обґрунтування заявленого клопотання позивач вказує на те, що АТ «Марганецький ГЗК» та його виробничі потужності розташовані на території громади, включеної до переліку територій активних бойових дій. Внаслідок бойових дій на території Марганецької міської територіальної громади, де розташоване АТ «Марганецький ГЗК» та його виробничі потужності, постійних обстрілів території громади та території підприємства, суттєвого зниження попиту на готову продукцію з боку основних споживачів та відсутності інших ринків збуту готової продукції, АТ «Марганецький ГЗК» було вимушене призупинити з 01.10.2022 роботу Грушевської збагачувальної фабрики та виробництво готової продукції, а з 01.10.2023 зупинити роботи з видобування марганцевої руди.
Існуючі негативні фактори, зокрема: військова агресія рф; суттєве збільшення вартості електричної енергії; скорочення виробництва основними споживачами та, відповідно, зменшення обсягів закупівлі товарної продукції АТ «Марганецький ГЗК»; обмеженість зовнішніх ринків збуту товарної продукції; порушення логістичних ланцюгів внаслідок пошкодження залізничної інфраструктури, з використанням якої здійснювалось перевезення продукції підприємства, призвели до суттєвого зменшення надходжень грошових коштів в бюджет підприємства, вкрай складного фінансового стану АТ «Марганецький ГЗК» та відсутності економічних передумов для відновлення виробництва та збуту готової продукції.
Розглянувши клопотання Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, суд вважає необхідним зазначити таке.
Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У відповідності до вимог ГПК України сплата судового збору є обов'язковою.
Частиною 2 цієї ж статті ГПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюється Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до приписів ст. ст. 1, 2 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Згідно з ч.1 ст. 3 Закону судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною 1 статті 4 Закону передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328,00 грн.
Згідно із підпунктами 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328,00 грн), а за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328,00 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 164 800,00 грн).
Позивачем заявлено вимогу майнового характеру про стягнення 2 239 165, 83 грн, яка, виходячи з наведених норм Закону, повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 33587,49 грн, з урахуванням коефіцієнту при поданні процесуальних документів через «Електронний суд» - у розмірі 26869,99грн.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
У відповідності до ч. 2 цієї же статті Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу статті 8 Закону вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).
Суд також звертається до правової позиції, викладеної в ухвалі Верховного Суду від 15.07.2024 № 917/1920/21, щодо доказів, якими можуть / могло бути підтверджено наявність майнового стану сторони, з якої вбачається, що:
"Суд зазначає, що положення статей Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01).
З урахуванням зазначених рішень Європейського суду з прав людини, Верховний Суд, у постановах від 21.10.2022 у справі № 905/1059/21 та від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, зробив висновок, що скрутний майновий стан підтверджується відповідними доказами, які містять інформацію, у тому числі, щодо наявності/відсутності коштів (на банківських або депозитних рахунках), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів.
Таку ж правоу позицію щодо доказів висловлено й в низці інших ухвал Верховного Суду, зокрема, від 26.04.2024 у справі № 910/5346/23, від 18.07.2024 у справі № 924/681/22.
Отже, аналіз положень Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням, у порядку статті 86 ГПК України та дотриманням статей 73, 76- 79 ГПК України.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у нього коштів та/або неможливості сплати судового збору за наведених доводів, а клопотання заявлено без підтверджуючих документів в обґрунтування відповідних тверджень щодо неможливості сплати судового збору.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні «Креуз проти Польщі» у справі 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
З огляду на викладене суд на час постановлення відповідної ухвали не вбачає правових підстав для надання відстрочки для сплати судового збору, а відтак у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 123, 234 Господарського процесуального кодексу України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд
1. Відмовити Акціонерному товариству «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» в задоволенні клопотання про надання відстрочки по сплаті судового збору до ухвалення судового рішення у справі № 908/1124/26.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Повний текст ухвали складено та підписано 13.05.2026. Дана ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя І.Є. Лєскіна