вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
11.05.2026м. ДніпроСправа № 904/968/26
За позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ
до Дніпропетровської обласної прокуратури, м. Дніпро
про стягнення 2 063 800,14грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Секретар судового засідання Большакова А.О.
Представники:
Від позивача: Павлов П.І., довіреність №24/а від 17.12.2025; самопредставництво
Від відповідача: Барановська А.В., довіреність №12-3723вн-26 від 04.03.2026
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Дніпропетровської обласної прокуратури заборгованості у розмірі 2 063 800,14грн, з яких:
- основний борг у розмірі 957 141,84грн;
- пеня у розмірі 34,81грн;
- 15 % річних у розмірі 568 025,13грн;
- інфляційні втрати у розмірі 538 598,36грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в частині повної та своєчасної оплати за спожиту електроенергію.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що визнає заборгованість у сумі 957 141,84грн та зобов'язується її оплатити, після затвердження мирової угоди Господарським судом Дніпропетровської області протягом 90 днів. Наразі між сторонами узгоджується положення мирової угоди, про укладення якої, буде повідомлено суд відповідно до вимог ст.192 Господарського процесуального кодексу України
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2026 справу №904/968/26 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою суду від 03.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.03.2026.
З 24.03.2026 підготовче засідання відкладено на 20.04.2026.
Ухвалою господарського суду від 20.04.2026 закрито підготовче провадження у справі; справу призначено до судового розгляду на 11.05.2026.
Під час розгляду справи судом досліджені наявні в матеріалах справи докази.
У судовому засіданні 11.05.2026 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, господарський суд, -
Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Постачальник "останньої надії" - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу (п. 66 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про ринок електричної енергії").
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 (зі змінами) Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 01.01.2019 до 31.12.2025. Територією провадження діяльності зазначеного підприємства територію України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті (частина 6 статті 64 ЗУ "Про ринок електричної енергії").
Згідно частини одинадцятої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник "останньої надії" зобов'язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному веб-сайті.
Пунктом 1.2.9 глави 1.2 розділу І Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ) передбачено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Відповідно до п. 5,7 п. 5.4.2 ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" зобов'язаний оприлюднити та оновлювати на своєму офіційному вебсайті Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", розміщувати на своєму офіційному вебсайті інформацію щодо порядку укладення та приєднання споживача до договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії", у тому числі з використанням електронної ідентифікації за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації.
На виконання частини одинадцятої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", як постачальником "останньої надії", на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; Комерційна пропозиція для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії"; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".
Відповідно до частин першої та другої ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з частиною першою ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини восьмої ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Згідно з п. 6.2.1 ПРРЕЕ (в редакції Постанови НКРЕКП № 1811 від 20.10.2021) постачання електричної енергії споживачу здійснюється постачальником "останньої надії" у випадках, визначених у розділі III цих Правил.
Положенням пункту 6.2.4 ПРРЕЕ встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави.
Адміністратор комерційного обліку повідомляє постачальника "останньої надії" в одноденний термін про перелік споживачів, які переходять до постачальника "останньої надії", не пізніше дати такого переходу.
Відповідно до положень пункту 10 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (у редакції, чинній до 01.07.2024) до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.
Приватне акціонерне товариство "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна Енергетична компанія" (далі - ПрАТ "ПЕЕМ "ЦЕК", ОСР) та Акціонерне товариство "ДТЕК "Дніпровські електромережі" (АТ "ДТЕК "Дніпропетровські електромережі", ОСР) визначені як оператори системи розподілу згідно реєстру суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг та на яких покладені функції адміністраторів комерційного обліку відповідно до положень пункту 10 ПРРЕЕ.
ПрАТ "ПЕЕМ "ЦЕК" листом від 04.01.2022 № 2/010.01-04 було надано Позивачу Повідомлення оператора системи про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником "останньої надії", відповідно до якого постачання електричної енергії наведеним у даному повідомленні споживачам, у тому числі Відповідачу, з 01.01.2022 здійснюватиметься постачальником "останньої надії".
АТ "ДТЕК "Дніпропетровські електромережі" листом від 11.01.2022 № 1011/1001 було надано Позивачу інформацію про споживачів електричної енергії, переведених постачальниками на постачання електричної енергії до постачальника "останньої надії" з 01.01.2022.
Відповідно до Повідомлення оператора системи про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником "останньої надії", Відповідача віднесено до даної категорії споживачів з зазначеної дати.
Пунктом 6.2.8 ПРРЕЕ передбачено, що постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів.
Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу (ч. 9 ст. 64 ЗУ "Про ринок електричної енергії").
Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" визначено як Оператор системи розподілу (передачі) згідно реєстру суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, діяльність яких регулюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
З огляду на викладене, між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (постачальник), яке виконує функції постачальника "останньої надії" та діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, та Дніпропетровською обласною прокуратурою (Споживач) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", ПРРЕЕ, укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - Договір).
За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція) (п. 2.1 договору).
Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та комерційну діяльність (п. 2.2 договору).
Пунктом 3.1 договору визначено, що постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.
Електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об'єкт призупиняється (п. 3.4 договору).
З першим рахунком за електричну енергію, який надає постачальник споживачу, постачальник має надати споживачу інформацію про: ціни (тарифи) та термін дії договору (не більше 90 діб); оплату послуг з розподілу через постачальника з наступним переведенням цієї оплати оператору системи; право споживача змінити постачальника. Постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за електричну енергію, що не визначена цим договором (п. 3.5 договору).
Початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ у разі укладання договору між сторонами (п. 3.6 договору).
Згідно з пунктами 5.1, 5.2 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком 1 до договору.
Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника.
Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію.
Пунктом 5.7 договору визначено, що ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Згідно з пунктами 5.8, 5.10 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Як зазначено в преамбулі комерційної пропозиції №5 дана комерційна пропозиція є невід'ємним додатком до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Предмет комерційної пропозиції: постачання електричної енергії, як товарної продукції.
Відповідно до комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 ціна на електричну енергію формується згідно з Порядком формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП №1179 від 05.10.2018.
Споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОС) (п.4.1. Комерційної пропозиції).
Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці/періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ (п.4.2. Комерційної пропозиції).
Акт купівлі-продажу електричної енергії (далі - акт купівлі-продажу) складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС.
У разі наявності зауважень до акту купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи постачальника та споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей.
До усунення розбіжностей сторони керуються даними, вказаними ОС, з подальшим коригуванням після врегулювання розбіжностей (п.4.4. Комерційної пропозиції).
Пунктом 4.5. Комерційної пропозиції №5 встановлено, що оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, зазначений в договорі або розрахункових документах.
При здійсненні оплати за електричну енергію споживач обов'язково зазначає у призначені платежу номер та дату рахунку та період за який здійснюється оплата.
Пунктом 6.1. Комерційної пропозиції передбачено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також 15% (п'ятнадцять процентів) річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання (п.7.4. Комерційної пропозиції).
Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання або неналежне виконання зобов'язання припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (штраф, пеня) не звільняє споживача від обов'язку відшкодувати постачальнику в повному обсязі збитки, спричинені порушенням умов договору (п.13.1. Комерційної пропозиції).
Відповідно до п.14.1. Комерційної пропозиції №5, керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України, сторони домовились встановити в договорі збільшений строк позовної давності: - строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п'ять років; - строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю два роки.
Цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів. Якщо споживач протягом 90 календарних днів не укладе відповідний договір про постачання з іншим електропостачальником або договір купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії, електроживлення його об'єкта (об'єктів) має бути припинено оператором системи за зверненням постачальника (п.15.1. Комерційної прпозиції).
Інформування споживача, з яким укладено договір, про зміни в умовах договору, про закінчення термічну його дії, зміну цін, надсилання рахунків на оплату (із вкладенням сканованої копії рахунку у форматі PDF), попереджень про припинення постачання електричної енергії (із вкладенням сканованої копії попередження у форматі PDF) також може здійснюватися шляхом надсилання інформації/документів засобами електронного зв'язку на електрону адресу споживача (п.16.1. Комерційної пропозиції).
У випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою сторони договору використовують наступні адреси електронної пошти:
постачальника - pon@uie.kiev.ua;
споживача - зазначена на вебсайті споживача, або надана постачальнику споживачем у будь-який спосіб.
Такі документи вважаються направленими однією стороною та офіційно отриманими іншою стороною без додаткового оформлення на паперовому носії.
На підставі наданого ПрАТ "ПЕЕМ "ЦЕК" Звіту щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу, за січень 2022, Позивачем було складено акт купівлі-продажу електричної енергії № 017663 від 31.01.2022 та рахунок № 000002909938/30/О01/25134 від 08.02.2022, згідно з якими Відповідач спожив електроенергію в обсязі - 1 628 кВт*год на суму 9 074,71 грн.
Зазначені акт та рахунок було надіслано Відповідачу на адресу його електронної пошти, що підтверджується роздруківкою з системи Microsoft Outlook.
Згідно з розрахунком заборгованості за спожиту електричну енергію по ОСР ПрАТ "ПЕЕМ "ЦЕК" заборгованість Дніпропетровської обласної прокуратури перед ДПЗД "Укрінтеренерго" за спожиту електричну енергію за період січень 2022 року становить 9074,71 грн.
На підставі наданого АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" Звіту щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу, за січень 2022, Позивачем було складено акт купівлі-продажу електричної енергії № 018585 від 31.01.2022 та рахунок №000002909938/03/О01/26056 від 14.02.2022, згідно з якими Відповідач спожив електроенергію в обсязі - 170 083 кВт*год на суму 948 067,13 грн.
Зазначені акт та рахунок було надіслано Відповідачу на адресу його електронної пошти, що підтверджується роздруківкою з системи Microsoft Outlook.
Зідно з розрахунком заборгованості за спожиту електричну енергію по ОСР АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" заборгованість Дніпропетровської обласної прокуратури перед ДПЗД "Укрінтеренерго" за спожиту електричну енергію за період січень 2022 року становить 948 067,13 грн.
Отже, загальна сума заборгованості Відповідача по операторам систем розподілу ПрАТ "ПЕЕМ "ЦЕК" та "ДТЕК Дніпровські електромережі" за спожиту електричну енергію за період січень 2022 року становить 957 141,84 грн.
Відповідач звернувся до Позивача листом від 30.08.2023 № 34-274вих-23, згідно з яким з метою забезпечення внутрішнього контролю за укладанням та виконанням господарських договорів у сфері закупівлі електричної енергії просив надати інформацію щодо того, чи здійснював Позивач поставку електричної енергії для Дніпропетровської обласної прокуратури у 2023 році, в який період та в яких обсягах (а.с.41).
У відповідь на зазначений лист Відповідача Позивач листом № 44/09-3854/ПОН від 28.12.2023 надав останньому запитувану інформацію, а також повідомив про наявність у Відповідача заборгованості за період постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" за січень 2022 у розмірі 957 141,84 грн, а також повідомив про те, що в разі несплати зазначеної суми заборгованості, Позивач буде вимушений на виконання Комерційної пропозиції від 08.10.2021 № 5, що є невід'ємним додатком до Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та яка діяла в період постачання електричної енергії Позивачем Споживачу, нарахувати за невиконання грошового зобов'язання на підставі отриманих споживачем рахунків пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та інші види відповідальності, що визначені Договором (15% річних, інфляція), а також звернутись до суду з метою стягнення їх зі Споживача (а.с.42-43).
З метою досудового врегулювання спору, Позивачем було направлено Відповідачу на адресу його електронної пошти Вимогу про сплату штрафних санкцій на суму 1 020 065,05 грн та боргу за спожиту електроенергію на суму 957141,84 грн № 44/11-011147 від 02.09.2025, до якої були додані вищезазначені акти та рахунки на оплату, з вимогою про сплату суми боргу за спожиту електричну енергію (а.с.44-45).
Листом від 19.09.2025 № 34- 304вих-25 (а.с.47-48) відповідач повідомив позивача, що згідно вимог бюджетного законодавства не має можливості сплатити заборгованість за січень 2022 року, оскільки зазначена заборгованість за 2022 рік, тобто минулий бюджетний період, за який неможлива реєстрація бюджетного зобов'язання в поточному бюджетному періоді.
Станом на час звернення до суду заборгованість відповідачем не сплачена, що і є причиною звернення з позовом до суду
Позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 957 141,84грн, пеню у розмірі 34,81грн, 15 % річних у розмірі 568 025,13грн та інфляційні втрати у розмірі 538 598,36грн.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору про постачання електричної енергії, строк дії договору, строк та порядок надання послуг, загальна вартість наданих за договором послуг, порядок оплати за надані послуги, наявність заборгованості за надані послуги, наявність оплати, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України (що був чинний на дату виникнення спірних відносин) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами (ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії").
У разі покладення на електропостачальника зобов'язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника "останньої надії" ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються відповідно до цього Закону (ч. 3 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку (ч. 6 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п. 1 ч. 3 ст. 58 ЗУ "Про ринок електричної енергії").
За умовами "Комерційної пропозиції" остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання Споживача, отриманих від ОСР. У разі наявності зауважень до Акту купівлі - продажу, Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.
Відповідно до п. 5.10 Договору, оплата виставленого Постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
З огляду на положення спірного договору строк оплати за спожиту в січні 2022 року електричну енергію є таким, що настав.
Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов'язання з оплати вартості поставленої електричної енергії не виконав.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 957141,84грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 957141,84грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідач заявлені до нього позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором у сумі 957141,84грн визнав у повному обсязі, про що зазначив у відзиві на позовну заяву та підтримав у судовому засіданні.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Частиною першою статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частинами першою, четвертою статті 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 6 ст. 46, ч. 7 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України).
Відзив підписано представником Дніпропетровської обласної прокуратури Барановською А.В., повноваження якої, в тому числі й на визнання позову, підтверджуються довіреністю №12-3723вн-26 від 04.03.2026 (а.с.88).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що визнання відповідачем позову в частині суми основного боргу у сумі 957141,84грн, за встановлених судом обставин, не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів інших осіб, у зв'язку з чим приймається судом.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як зазначено в частині першій ст. 230 та частині шостій ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини другої ст. 343 ГК України та ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно з вимогами п.п. 2 та п.п. 6 п. 6.2 глави 6 Договору про постачання електричної енергії з постачальником "останньої надії", споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії та відшкодувати Постачальнику збитки, понесені ним у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов'язань перед Постачальником, що покладені на нього чинним законодавством, та/або цим Договором.
Разом з тим, відповідно до положень п.п. 6 п. 7.1. глави 7 Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", Постачальник має право отримувати відшкодування збитків від Споживача, що понесені Постачальником у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов'язань перед Постачальником, відповідно до умов Договору та чинного законодавства.
Згідно із п. 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.
Розділом "Розмір пені" Комерційної пропозиції встановлено, що за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 34,81грн за період з 17.02.2022 по 23.02.2022.
Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені помилок не виявлено.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 34,81грн за період з 17.02.2022 по 23.02.2022 підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу вимог частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Такий висновок наведено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
На підставі комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 та статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення 15 % річних у розмірі 568 025,13грн за загальний період з 17.02.2022 по 09.02.2026 та інфляційні втрати у розмірі 538 598,36грн за загальний період з 17.02.2022 по 31.12.2025.
Суд перевірив складений позивачем розрахунок річних та інфляційної складової. Розрахунок складений з дотриманням вимог чинного законодавства та є арифметично правильним.
Позовні вимоги про стягнення 15 % річних у розмірі 568 025,13грн та інфляційної складової в розмірі 538 598,36грн є правомірними та обґрунтованими.
Щодо зменшення судом розміру інфляційних втрат та процентів річних
Як уже зазначалося, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексуУкраїни).
Згідно пункту 7.4. комерційні пропозиції №5, яка є додатком до договору, Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також 15% (п'ятнадцять процентів) річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Тобто сторони в договорі встановили інший розмір процентів річних, відповідно у цій справі до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних на заборгованість слід застосовувати положення договору про постачання електричної енергії, а саме пункт 7.4. комерційної пропозиції.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
У пункті 117 постанови Велика Палата Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначено, що саме 3% річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
Окрім того, у постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №910/10010/23 зазначалося, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, а також процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
У справі №902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
Зменшення розміру відсотків річних не може бути застосовано судами як "загальна практика" при розгляді в інших справах питання зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі приписів ст.625 Цивільного кодексу України на рівні мінімально визначеного розміру трьох процентів (п.52 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №922/444/24).
Ураховуючи, що нараховані пеня, 15% річних та втрати від інфляції у сукупності складають 1 106 658,83грн (115,6% від суми основного боргу), тобто значно перевищують суму основного боргу, очевидно, що наслідки невиконання зобов'язання більш вигідні для кредитора ніж належне виконання такого зобов'язання.
Таким чином, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір суми 15% річних з 568025,13грн до 113605,02грн, тобто до розміру не менше трьох процентів річних.
Нарахована позивачем сума втрат від інфляції зменшенню не підлягає з огляду на таке.
Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.
Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.
Оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) викладено правовий висновок про можливість зменшення судом за певних умов розміру як неустойки, штрафу, так і процентів річних, але взагалі не зазначено про зменшення розміру інфляційних втрат, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення нарахованих позивачем втрат від інфляції.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 1609380,03грн, з яких: основний борг у розмірі 957 141,84грн, пеня у розмірі 34,81грн, 15% річних у розмірі 113605,02грн, інфляційні втрати у розмірі 538 598,36грн.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 24765,60, що підтверджується платіжною інструкцією №224 від 25.02.2026 (а.с.8,63).
Стаття 130 Господарського процесуального кодексу України регламентує розподіл судових витрат у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.
Відповідно до частини першої названої статті у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, частина перша статті 130 ГПК України встановлює спеціальні правили, які стосуються певних окремих випадків розподілу судового збору, зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.
Такі положення статті 130 ГПК України кореспондуються із частиною третьою статті 7 Закону України "Про судовий збір", де, зокрема відзначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 ГПК України до питань, що суд вирішує при ухваленні судового рішення належать, зокрема питання розподілу судових витрат.
Системний аналіз положень частини першої статті 130, частини першої статті 129, пункту 5 частини першої статті 237 ГПК України та частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку, що у разі, зокрема визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу із державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.
При цьому, як відзначив Верховний Суд у постанові від 30.01.2025 у справі № 910/1157/24, з аналізу цих норм убачається, що відсутня умова повернення позивачу із державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, саме за заявою чи клопотанням учасника справи: як-то позивача чи відповідача.
Частина перша статті 130 цього Кодексу передбачає, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 957141,84грн, 50 відсотків судового збору, а саме: 5742,85грн (957141,84грн * 1,5% * 0,8 = 11485,70грн * 50%) слід повернути позивачу з державного бюджету.
За таких обставин, з Державного бюджету на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у сумі 5742,85грн, про що суд зазначає в судовому рішенні.
В іншій частині витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення розміру нарахованих відсотків річних покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі покладаються на відповідача у розмірі 19022,75 (5742,85грн + 13279,90грн (1 106 658,83грн х1,5%х0,8).
Керуючись статтями 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Дніпропетровської обласної прокуратури про стягнення 2 063 800,14грн -задовольнити частково.
Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02909938; проспект Дмитра Яворницького, будинок 38, м. Дніпро, 49044) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (ідентифікаційний код 19480600; вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080) основний борг у розмірі 957 141,84грн, пеня у розмірі 34,81грн, 15% річних у розмірі 113605,02грн, інфляційні втрати у розмірі 538 598,36грн, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 19022,75грн.
У решті позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повернути Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (ідентифікаційний код 19480600; вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5742,85грн, сплачений згідно платіжної інструкції №224 від 25.02.2026, яка містяться у матеріалах справи №904/968/26, видати ухвалу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 14.05.2026
Суддя Н.М. Євстигнеєва