13.05.2026 м. Дніпро Справа № 904/7419/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),
суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.,
за участю секретаря судового засідання Рибалки Г.Д.
та представників:
від скаржника (відповідача): не з'явився;
від позивача: Солодухін М.В. (в залі суду),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінгруп Фактор"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2026 (ухваленого суддею Васильєвим О.Ю., повне рішення складене 10.03.2026) у справі № 904/7419/25
за позовом Антимонопольного комітету України (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор", яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінгруп Фактор" (м.Дніпро)
про стягнення штрафу та пені за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у загальному розмірі 680 000 грн 00 коп.,
У грудні 2025 року Антимонопольний комітет України (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінгруп Фактор" (далі по тексту - відповідач) штраф та пеню за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у загальному розмірі 680 000 грн 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Антимонопольного комітету України від 01.10.2020 № 608-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 143-26.13/113-19 дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" визнані порушенням, передбаченим пунктом 4 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", на підставі чого на відповідача накладений штраф у розмірі 737 327 грн. 00 коп., який своєчасно та у добровільному порядку ним не сплачений. При цьому рішення Антимонопольного комітету України від 01.10.2020 № 608-р у справі № 143-26.13/113-19 було оскаржене відповідачем до суду, однак за результатом розгляду рішення в частині штрафу в сумі 340 000 грн 00 коп. залишено без змін, на підставі чого позивач вважає, що сума штрафу у розмірі 340 000 грн 00 коп. підлягає стягненню з відповідача. Також, на підставі частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 340 000 грн 00 коп.
Станом на теперішній час відповідно до інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" змінило найменування юридичної особи на ТОВ "Фінгруп Фактор".
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2026 у справі №904/7419/25:
- позовні вимоги задоволено повністю;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" в дохід загального фонду Державного бюджету України 340 000 грн 00 коп. - штрафу та 340 000 грн 00 коп. - пені.
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" на користь Антимонопольного комітету України 8 160 грн 00 коп. - судового збору.
Рішення обґрунтоване наступним:
- Антимонопольним комітетом України за результатами розгляду справи № 143-26.13/113-19 прийнято рішення № 608-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 01.10.2020, яким, зокрема, визнано, що ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор", ТОВ "ФК "Толкфін" та ТОВ "Солтекс Капітал" вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону з продажу права вимоги за кредитним договором юридичних осіб: № 37/2012-КК; із забезпеченням: іпотека земельних ділянок 5,6152 га; 6,6548 га; 3,4500 га за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 1, 1а; - 1.00 лот та права вимоги за кредитним договором юридичних осіб: № 2/1/2-1/2013/980-КЛ/25; із забезпеченням: майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, а саме: багатофункціональний торгівельно-розважальний комплекс з паркінгом, що є складовою частиною проєкту "Житлова та громадська забудова з автовокзалом території за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в" - 1.00 лот, проведених ПАТ "КБ "Надра" відповідно до оголошення № UA-EA-2019-01-15-000094-b, оприлюдненого на вебпорталі "Prozorro.Salе" (пункт 1 рішення). За ці порушення на відповідача накладено штраф у загальному розмірі 737 327 грн 00 коп.;
- рішення Антимонопольного комітету України в частині накладення на ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" штрафу у розмірі 340 000 грн 00 коп. є законним та відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" є обов'язковим до виконання;
- у зв'язку з не сплатою відповідачем штрафу позивач нарахував пеню у розмірі 340 000 грн 00 коп. (за період з 30.06.2023 (наступний день після постановлення ухвали судом касаційної інстанції від 29.06.2023 про закриття касаційного провадження у справі №910/1490/21) по 31.12.2023 включно (день, до якого розраховано пеню);
- таким чином, загальна сума грошових коштів, що підлягає стягнення з відповідача на користь державного бюджету, складає 680 000 грн 00 коп. (340 000 грн 00 коп. штраф + 340 000 грн 00 коп. пеня = 680 000 грн 00 коп.);
- оскільки до цього часу відповідач штраф та пеню не сплатив; вищезазначене рішення Антимонопольного комітету України відповідними повноважними органами чи судом не відмінено та не скасовано, то позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінгруп Фактор" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" з апеляційною скаргою (вх. № суду 49449 від 30.03.2026), в якій просить:
- скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2026 у справі № 904/7419/25 повністю;
- ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі № 904/7419/25 у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінгруп Фактор" на користь Антимонопольного комітету України штрафу у розмірі 340 000 грн 00 коп.;
- у частині стягнення нарахованої пені у розмірі 340 000 грн 00 коп., зменшити її розмір на 50%.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- рішенням суду першої інстанції від 06.09.2022 у справі № 910/1490/21 позовні вимоги ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" про визнання недійсним та скасування рішення в частині оскарження пункту 2 резолютивної частини рішення Комітету задоволено частково та визнано пункт 2 резолютивної частини рішення Комітету недійсним в частині накладення на ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" штрафу у розмірі 397 327 грн 00 коп.; відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання пункту 2 резолютивної частини рішення Комітету недійсним в частині накладення на ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" штрафу у розмірі 340 000грн 00 коп. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.11.2022 у справі № 910/1490/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комітету на зазначене рішення суду першої інстанції. Постановою суду апеляційної інстанції від 26.04.2023 у справі № 910/1490/21 апеляційну скаргу Комітету залишено без задоволення, а зазначене рішення суду першої інстанції - без змін. Ухвалою суду касаційної інстанції від 07.06.2023 у справі № 910/1490/21 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Комітету на зазначені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції. Таким чином, питання щодо стягнення штрафу у розмірі 340 000 грн 00 коп. вже було предметом розгляду господарського суд та не підлягає розгляду повторно;
- відповідач заперечує проти позовних вимог в частині стягнення пені та просить відмовити у задоволенні позову у цій частині. Законом № 3295-IX від 09.08.2023 доповнено статтю 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" пунктами 8, 9 наступного змісту: "у разі якщо протягом строку, встановленого абзацом першим частини третьої цієї статті, рішення органу Антимонопольного комітету України не виконується, Голова Антимонопольного комітету України, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України видає наказ про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу. Наказ Голови Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу, є виконавчим документом, який пред'являється до органів державної виконавчої служби для примусового виконання в порядку, визначеному законом". Отже, зазначеними положеннями закону встановлено новий порядок стягнення штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Тобто, саме по собі рішення Антимонопольного комітету України є таким, на підставі якого видається наказ та не підлягає повторному стягненню в судовому порядку;
- щодо зменшення розміру пені скаржник зазначає таке. При вирішенні цього спору необхідно застосовувати принцип пропорційності за статтею 15 Господарського процесуального кодексу України та врахувати завдання господарського судочинства; особливості предмета спору - пеня у розмірі 340 000 грн 00 коп. за прострочення сплати штрафу у розмірі 340 000 грн 00 коп., накладеного рішенням АМКУ від 01.10.2020 № 608-р тривалістю у 66 календарних днів; ціну позову; необхідність забезпечення розумного балансу між приватними (товариством) й публічними інтересами (АМКУ); значення розгляду справи для сторін, в тому числі впливом вирішення справи на ділову репутацію сторони, в даному випадку - ТОВ "Фінгруп Фактор"; справедливо вирішити спір між державою та юридичною особою приватної форми власності, що виник із здійснення нею господарської діяльності - завдання господарського судочинства (частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.
Апеляційну скаргу було подано без додержання вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2026 апеляційну скаргу було залишено без руху та скаржнику надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Від скаржника за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. № суду 4983/26 від 17.04.2026) щодо усунення недоліків апеляційної скарги.
Враховуючи вказане, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2026 подану апеляційну скаргу прийнято до провадження зазначеною колегією суддів; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 13.05.2026.
Від позивача (Антимонопольного комітету України) до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 5449/26 від 28.04.2026), в якому він просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі № 904/7419/25; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2026 у справі № 904/7419/25 - залишити без змін.
Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований позивачем наступними обставинами:
- посилання відповідача на частину 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що стосується видачі Комітетом наказу про стягнення з відповідача штрафу, не можуть братися до уваги, оскільки зазначену норму було прийнято після того, як Комітет прийняв рішення і ця норма до розгляду цієї справи не застосовується. Так, 09.08.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" № 3295-IX (далі - Закон №3295). При цьому, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3295 установлено, зокрема, що рішення органів Комітету, прийняті до дня набрання чинності цим Законом, підлягають виконанню відповідно до законодавства, яке діяло на момент прийняття рішення;
- позовні вимоги Комітету обґрунтовані порушенням відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції, у зв'язку з чим рішенням від 01.10.2020 № 608-р на нього було накладено штраф, який відповідач не сплатив, тому позивачем також заявлено до стягнення пеню;
- відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" в редакції, яка діяла на 01.10.2020 (момент виникнення спірних правовідносин), у разі несплати штрафу у визначені строки, та пені органи Комітету стягують штраф та пеню в судовому порядку;
- наведене вище спростовує твердження скаржника про те, що саме по собі рішення Антимонопольного комітету України є таким, на підставі якого видається наказ та не підлягає повторному стягненню в судовому порядку;
- оскільки предметом спору у справі № 910/1490/21 була законність прийнятого Комітетом від 01.10.2020 № 608-р і судом не розглядались вимоги Комітету про стягнення з ТОВ "Фінгруп Фактор" штрафу та/або пені, на сьогоднішній день відсутнє таке, що набрало законної сили, рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або примиренням сторін, ухвалені щодо спору за позовом Комітету до відповідача про стягнення штрафу у розмірі 340 000 грн 00 коп. та пені у розмірі 340 000 грн 00 коп. на підставі рішення Комітету від 01.10.2020 № 608-р;
- до повноважень судів не належать право зменшувати розміри (а відтак і суми) стягуваних штрафу, накладеного органом Комітету на суб'єкта господарювання за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, та/або пені за прострочення сплати цього штрафу чи звільняти від їх сплати (у разі їх правомірного нарахування). Така правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/20661/16.
Від скаржника (відповідача) за допомогою системи "Електронний суд" до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № суду 6235/26 від 13.05.2026), в якому він посилається на те, що підприємство не укладало у даній справі договір про надання правничої допомоги, а директор підприємства не має можливості з'явитися у призначене на 13.05.2026 судове засідання, у зв'язку перебуванням по господарським питанням у м. Києві.
У судове засідання 13.05.2026 з'явився представник позивача; представник скаржника (відповідача) у вказане засідання не з'явився.
При цьому апеляційним господарським судом встановлено, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а саме: шляхом направлення ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2026 до Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 22.04.2026 доставлена до Електронних кабінетів всіх учасників справи (позивача та відповідача) - 22.04.2026 після 17 години (з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала вважається врученою 23.04.2026).
Апеляційним господарським судом враховано, що відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
З приводу поданого скаржником (відповідачем) клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
У поданому до суду клопотанні скаржник (відповідач) послався на неможливість явки у судове засідання представника відповідача (директора підприємства) через його перебування у м. Києві по господарським питанням.
Колегія суддів прийшла до висновку про неповажність зазначеної причини неявки у судове засідання, та, як наслідок, про відсутність підстав для відкладення судового засідання, оскільки:
- відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
- скаржник (відповідач) був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що було встановлено судом вище; у даному випадку скаржник (відповідач) 23.04.2026 отримав ухвалу суду від 22.04.2026, отже, за три тижні до судового засідання знав про призначене на 13.05.2026 судове засідання;
- скаржником (відповідачем) не доведена неможливість заміни представника на іншого, враховуючи завчасну обізнаність скаржника (відповідача) про призначене на 13.05.2026 судове засідання; на пошук представника у скаржника (відповідача) у нього було близько одного місяця;
- ухвалою суду від 22.04.2026 явка у судове засідання 13.05.2026 була визнана необов'язковою (пункт 3 ухвали);
- правова позиція скаржника (відповідача) щодо обставин справи детально викладена ним в апеляційній скарзі. Таким чином, апеляційним господарським судом забезпечено принцип змагальності сторін та створено всі необхідні умови для реалізації учасниками справи їхніх процесуальних прав. Крім того, у клопотанні не наведено причин неможливості проведення судового засідання 13.05.2026 за відсутності представника скаржника (відповідача);
- також скаржник (відповідач) не був позбавлений права на участь у судовому засіданні особисто або його представника в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у відповідності до статті 197 Господарського процесуального кодексу України, між тим з таким клопотанням до суду не звертався;
- відповідно до положень частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Крім того, судом зауважено, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічну правову позицію викладено у численних постановах Верховного Суду, зокрема, в постановах Верховного Суду від 19.03.2026 по справі № 908/1324/21, від 16.03.2026 по справі № 916/1838/25, від 13.03.2026 по справі № 904/2851/20, від 10.03.2026 по справі № 917/1735/21(917/1992/24), від 24.02.2026 по справі № 917/1899/23, від 10.02.2026 по справі № 50/790-43/173, від 27.01.2026 по справі №922/639/23, від 20.01.2026 по справі № 910/16249/21, від 13.01.2026 по справі № Б15/101-08.
Також колегія суддів наголошує, що розумність строків розгляду справи судом є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.
Враховуючи вказані вище обставини в їх сукупності, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що наведені у клопотанні скаржника (відповідача) про відкладення розгляду справи причини неявки його представника не є поважними, що у відповідності до пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за відсутності такого учасника справи.
Враховуючи викладене, у судовому засіданні 13.05.2026 протокольною ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання скаржника (відповідача) про відкладення розгляду справи.
Судом відзначено, що у даному випадку всі учасники справи отримали ухвалу суду від 22.04.2026 завчасно; підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні 13.05.2026, визначені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.
Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, всі учасники справи були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у призначеному судовому засіданні.
Суддею-доповідачем у судовому засіданні 13.05.2026 було оголошено зміст апеляційної скарги відповідача.
У судовому засіданні 13.05.2026 представник позивача просив апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції у даній справі залишити в силі, посилаючись на доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу.
Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження.
У судовому засіданні 13.05.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю правових підстав для стягнення штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, нарахування та стягнення з відповідача пені за прострочення сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у заявленій сумі; наявність підстав для закриття провадження в частині вимог про стягнення штрафу, наявність підстав для зменшення пені.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Рішенням Антимонопольного комітету України від 01.10.2020 № 608-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 143-26.13/113-19 ухвалено:
1. Визнати, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Фінгруп Фактор", Товариство з обмеженою відповідальністю "К "Толкфін", Товариство з обмеженою відповідальністю "Солтекс Капітал" вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону з продажу права вимоги за кредитним договором юридичних осіб: № 37/2012-КК; із забезпеченням; іпотека земельних ділянок 5,6152 га, 6,6548 га, 3,4500 га, за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 1, 1а; 1.00 лот та права вимоги за кредитним договором юридичних осіб: №2/1/2-1/2013/980-КЛ/25; із забезпеченням: майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, а саме: багатофункціональний торгівельно-розважальний комплекс з паркінгом, що є складовою частиною проєкту "Житлова та громадська забудова з автовокзалом території" за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в. 1.00 лот, проведених ПАТ "КБ "Надра" відповідно оголошення № UA-EA-2019-01-15-000094-b, оприлюдненого на вебпорталі "Prozorro.Sale".
2. За порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Фінгруп Фактор" штраф у розмірі 737 327 грн 00 коп.
Апеляційним господарським судом також встановлено, що відповідно до інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" змінило найменування юридичної особи на ТОВ "Фінгруп Фактор".
В рішенні також зазначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення; відповідно до статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу; рішення може бути оскаржене до господарського суду міста Києва у двомісячний строк з дня його одержання.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Комітету надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Копія рішення Антимонопольного комітету України від 01.10.2020 № 608-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 143-26.13/113-19 була надіслана Комітетом разом із супровідним листом від 09.11.2020 № 143-26.13/04-15335 та отримана відповідачем 09.12.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303504549472.
Відповідно до статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Відповідач скористався вказаним правом та оскаржив рішення Антимонопольного комітету України від 01.10.2020 № 608-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 143-26.13/113-19 до Господарського суду м. Києва.
Як убачається з матеріалів справи, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 відкрито провадження у справі № 910/1490/21 за позовом ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 01.10.2020 № 608-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" в частині.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі № 910/1490/21 визнано недійсним та скасовано: пункт 1 рішення Антимонопольного комітету України в частині визнання ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" таким, що вчинило порушення; пункт 2 рішення Комітету щодо накладення на ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" штрафу у розмірі 737 327 грн 00 коп.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 у справі №910/1490/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Антимонопольного комітету України на зазначене рішення суду першої інстанції.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 у справі №910/1490/21 апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України залишено без задоволення, а зазначене рішення суду першої інстанції - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 20.12.2021 у справі № 910/1490/21 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Антимонопольного комітету України на зазначені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.
Постановою Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 910/1490/21 касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задоволено частково, зазначені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасовано: у визнанні недійсним та скасуванні пункту 1 рішення Антимонопольного комітету України стосовно ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" відмовлено; в частині визнання недійсним та скасування пункту 2 рішення Комітету справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 прийнято справу №910/1490/21 за позовом ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 01.10.2020 № 608-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" до свого провадження.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі № 910/1490/21 позовні вимоги ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" про визнання недійсним та скасування рішення в частині оскарження пункту 2 резолютивної частини рішення Комітету задоволено частково та визнано пункт 2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України недійсним в частині накладення на ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" штрафу у розмірі 397 327 грн 00 коп.; відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання пункту 2 резолютивної частини рішення Комітету недійсним в частині накладення на ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" штрафу у розмірі 340 000 грн 00 коп.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі №910/1490/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Антимонопольного комітету України на зазначене рішення суду першої інстанції.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 у справі №910/1490/21 апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України залишено без задоволення, а зазначене рішення суду першої інстанції - без змін.
Ухвалою суду касаційної інстанції від 07.06.2023 у справі № 910/1490/21 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Комітету на зазначені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 910/1490/21 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Антимонопольного комітету України на зазначені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18).
Слід також відзначити, спір у справі, що розглядається, виник у зв'язку з несплатою відповідачем суми штрафу у розмірі 340 000 грн. 00 коп., внаслідок чого позивачем додатково було нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 340 000 грн. 00 коп., яка також у добровільному порядку відповідачем не сплачена. Викладене і стало причиною звернення позивача з позовом до суду для захисту свого порушеного права.
Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Статтею 239 Господарського кодексу України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Згідно зі статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності посадових чи уповноважених представників суб'єкта господарювання за відповідною юридичною адресою, - рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача). Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Згідно з частиною 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.
Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Посилання скаржника на зміни, внесені Законом України № 3295-IX від 09.08.2023, яким доповнено статтю 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" пунктами 8, 9 наступного змісту: "у разі якщо протягом строку, встановленого абзацом першим частини третьої цієї статті, рішення органу Антимонопольного комітету України не виконується, Голова Антимонопольного комітету України, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України видає наказ про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу, відхиляється колегією суддів апеляційного господарського суду, з огляду на таке.
Рішення Антимонопольного комітету України від 01.10.2020 № 608-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", на підставі кого уданій справі заявлений до стягнення штраф в сумі 340 000 грн. 00 коп., прийняте 01.10.2020.
09.08.2023 було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" (далі - Закон № 3295-IX).
Згідно з пунктом 1, абзацом першим пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3295-IX цей Закон набирає чинності з 01.01.2024, крім пунктів 4 і 5 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону; рішення органів АМК, прийняті до дня набрання чинності цим Законом, підлягають виконанню відповідно до законодавства, яке діяло на момент прийняття рішення.
Так, рішення Антимонопольного комітету України від 01.10.2020 № 608-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" прийняте 01.10.2020, тобто до набрання чинності Законом № 3295-IX. При цьому в самому Законі № 3295-IX міститься чітке та однозначне положення про те, що виконання рішень АМК, прийнятих до набрання чинності Закону 3295-IX, здійснюється за тими законодавчими правилами, що діяли на момент прийняття рішення.
Отже, апеляційний господарський суд вважає, що до спірних правовідносин сторін у цій справі має бути застосована редакція Закону, що була чинною на момент прийняття Рішення Антимонопольного комітету України.
Відповідно до частин 3, 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Слід також відзначити, що в матеріалах справи відсутні докази надсилання відповідачем Антимонопольному комітету України документів, що підтверджують сплату штрафу; під час розгляду справи судом відповідач не заперечував, що штраф, накладений рішенням Антимонопольного комітету України від 01.10.2020 № 608-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 143-26.13/113-19 в сумі 340 000 грн. 00 коп. на час розгляду справи не сплатив.
Таким чином, відповідач, всупереч вимогам частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ухилився від сплати накладеного на нього позивачем штрафу у встановлений Законом термін.
Оскільки, рішення Антимонопольного комітету України від 01.10.2020 № 608-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 143-26.13/113-19 було отримано відповідачем 09.12.2020, то двомісячний строк, протягом якого відповідач зобов'язаний був сплатити штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розпочав перебіг 10.12.2020 і закінчився у відповідне число останнього місяця строку - 10.02.2021.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає однією із засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Станом на день розгляду справи судом штраф в сумі 340 000 грн. 00 коп. відповідачем не сплачений, доказів на підтвердження його оплати відповідачем не надано.
Доводи апеляційної скарги в частині наявності підстав для закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення 340 000 грн 00 коп. штрафу апеляційним господарським судом відхиляються, оскільки у справі № 910/1490/21 розглядались вимоги ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 01.10.2020 № 608-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 143-26.13/113-19; вимоги про стягнення 340 000 грн 00 коп. штрафу, накладеного зазначеним рішенням, предметом розгляду у даній справі не були.
Враховуюче викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 340 000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Здійснюючи перевірку розрахунку пені, наведеного в тексті позовної заяви, а також з приводу вимог про стягнення пені в сумі 340 000 грн 00 коп. апеляційний господарський суд зазначає таке.
Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Колегією суддів враховується правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 917/530/21, згідно з яким у застосуванні приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (щодо стягнення з суб'єктів господарювання штрафу та пені у зв'язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) необхідно враховувати наступне:
- абзацами 3-5 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу АМКУ про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
- отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.
Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене) (постанова Верховного Суду від 06.08.2024 у справі №914/3599/23).
В силу вимог частини 2 статті 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції", перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.
Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.
Апеляційним господарським судом також досліджено рух господарської справи №910/1490/21.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що розрахунок пені за прострочення відповідачем сплати штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України від 01.10.2020 № 608-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 143-26.13/113-19, обчислюється таким чином:
- з 07.09.2022 (наступний день після ухвалення судом першої інстанції рішення від 06.09.2022 у справі № 910/1490/21) по 15.11.2022 включно (день, який передував постановленню ухвали від 16.11.2022 судом апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/1490/21);
- з 27.04.2023 (наступний день після ухвалення судом апеляційної інстанції постанови від 26.04.2023 у справі № 910/1490/21) по 06.06.2023 включно (день, який передував постаноленню ухвали судом касаційної інстанції від 07.06.2023 про відкриття касаційного провадження у справі № 910/1490/21);
- з 30.06.2023 (наступний день після постанолення ухвали судом касаційної інстанції від 29.06.2023 про закриття касаційного провадження у справі № 910/1490/21) по 31.12.2023 включно (день, до якого розраховано пеню);
- кількість днів прострочення сплати штрафу становить 296 днів;
- розмір пені за один день прострочення сплати штрафу становить: 340 000 грн 00 коп. х 1,5 % = 5 100 грн 00 коп., де 340 000 грн 00 коп. - розмір штрафу, накладеного рішенням Комітету; 1,5 % - відсоток від суми штрафу відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції";
Отже, за 296 днів прострочення сплати штрафу сума пені становить: 5 100 грн 00 коп. х 296 = 1 509 600 грн 00 коп.
У той же час, відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Комітету.
Враховуючи викладене, розмір пені становить 340 000 грн 00 коп.
Таким чином, розрахунок пені здійснений позивачем (арк.с. 3-4) визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки штраф, накладений рішенням Антимонопольного комітету України від 01.10.2020 №608-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 143-26.13/113-19, складає 340 000 грн. 00 коп., з урахуванням обмежень, встановлених частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розмір пені становить 340 000 грн. 00 коп.
Станом на день розгляду справи судом штраф та пеня не сплачені, доказів на підтвердження їх оплати відповідачем не надано.
Враховуюче викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 340 000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо доводів скаржника про наявність підстав для зменшення пені колегія суддів зазначає наступне.
Правовідносини, що склалися між сторонами у справі виникли не з актів цивільного законодавства, а в результаті порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій.
Пеня, нарахована позивачем, є видом відповідальності за несплату штрафу у строк встановлений частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Водночас, нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування.
Відносини, пов'язані з притягненням до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом накладення штрафів та їх стягнення у судовому порядку органами Антимонопольного комітету України, не є господарськими (або цивільними) відносинами, оскільки в даному випадку орган Антимонопольного комітету не виступає як суб'єкт господарсько-правових (або цивільно-правових) відносин, а реалізує повноваження, встановлені законодавством про захист економічної конкуренції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/20661/16, від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 16.06.2022 у справі №917/530/21.
Накладений на відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані Антимонопольним комітетом України на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції" та не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов'язання або зобов'язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 910/1548/19 та від 23.01.2020 у справі № 910/4585/19.
Також необхідно враховувати, що Закон України "Про захист економічної конкуренції" не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування) (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/20661/16 та від 22.01.2019 у справі 915/304/18).
Враховуючи те, що заявлена до стягнення пеня є видом відповідальності за несплату штрафу у строк, встановлений частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", і її розмір не підлягає зменшенню, то доводи скаржника щодо наявності підстав для її зменшення до уваги судом апеляційної інстанції не приймаються.
Враховуючи все вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача у даній справі підлягають задоволенню повністю.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.
За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2026 у справі № 904/7419/25 таким, що підлягає залишенню без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
З підстав наведеного та керуючись статтями 129, 269, 270, 275 - 284, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінгруп Фактор" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2026 у справі №904/7419/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2026 у справі №904/7419/25 - залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінгруп Фактор".
4. Матеріали справи № 904/7419/25 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 14.05.2026.
Головуючий суддя Ю.В. Фещенко
Суддя Я.С. Золотарьова
Суддя С.В. Мартинюк