06.05.2026 року м.Дніпро Справа № 904/4170/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Мартинюка С.В. (доповідач у справі)
суддів: Соп'яненко О.Ю., Фещенко Ю.В.
за участю секретаря судового засідання Рибалки Г.Д.
представники:
від скаржника: Григоренко А.В. (представник);
від позивача: Загрія Р.О. (адвокат).
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2026 (повний текст складено 26.01.2026), суддя Дичко В.О.
у справі №904/4170/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Апрескі», м. Запоріжжя
до Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про зобов'язання вчинити певні дії
Товариство з обмеженою відповідальністю «Апрескі» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Дніпровської міської ради про зобов'язання вжити відповідно до вимог чинного законодавства України всіх необхідних заходів щодо укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:017:0140 площею 0,4625 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 19А, по фактичному розміщенню нежитлових будівель та споруд.
В обґрунтування позову зазначає, що Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради листом від 24.01.2025 № 7/9-88 повідомив про відмову в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Апрескі» від 25.07.2024 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:017:0140 площею 0,4625 га, що розташована за адресою: м.Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 19А, по фактичному розміщенню нежитлових будівель та споруд, оскільки заявником надано неповний пакет документів, а саме: відсутність письмового погодження меж земельної ділянки із суміжним землекористувачем. На думку позивача, така відмова не відповідає нормам чинного законодавства України та порушує право Товариства з обмеженою відповідальністю «Апрескі» на укладення договору оренди земельної ділянки.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2026 у справі №904/4170/25 позовну заяву ТОВ «Апрескі» до Дніпровської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії задоволено та зобов'язано Дніпровську міську раду вжити відповідно до вимог чинного законодавства України всіх необхідних заходів щодо укладення з ТОВ «Апрескі» договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:017:0140 площею 0,4625 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 19А, по фактичному розміщенню нежитлових будівель та споруд.
Судове рішення мотивоване тим, що відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про передачу в оренду земельної ділянки за результатами розгляду клопотання позивача свідчить про те, що Дніпровська міська рада не прийняла жодного рішення з числа тих, які вона повинна прийняти за законом.
Не погодившись з рішенням суду, через систему "Електронний суд" Дніпровська міська рада звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2026 у справі №904/4170/25 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ "Апрескі" відмовити в повному обсязі.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
В обґрунтування апеляційної скарги Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права які мають значення для справи, що призвело до прийняття невірного рішення.
У поданій скарзі Скаржник посилається на те, що системний аналіз норм статей 22, 116, 118 Земельного кодексу України дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян.
Скаржник зазначає, що отримання Позивачем дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або у користування є лише першою стадією у процедурі вирішення питання про передачу земельної ділянки зацікавленій особі.
Відповідач вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.
У поданому 10.03.2026 відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "АПРЕСКІ" заперечує щодо задоволення апеляційної скарги.
В обґрунтування заявленої позиції Позивач зазначає, що відмова Дніпровської міської ради щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не відповідає нормам чинного законодавства України, порушує права Позивача на укладання договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Мартинюка С.В. (доповідач), судді - Соп'яненко О.Ю., Фещенко Ю.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2026 апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2026 у справі №904/4170/25 залишено без руху.
25.02.2026 до суду від ТОВ «Апрескі» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Також в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2026 у справі №904/4170/25. Розгляд справи №904/4170/25 призначено у судовому засіданні на 15.04.2026.
10.03.2026 до суду через систему "Електронний суд" від ТОВ "АПРЕСКІ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заявник заперечує щодо задоволення апеляційної скарги.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Апрескі» на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.04.2018 набуло у власність об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19а.
Указане підтверджується наданим до суду витягом № 119876547 від 05.04.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, за яким нежитлові будівлі та споруди (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1067418212101, номер запису про право власності: 25615920), що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19а, з 05.04.2018 належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Апрескі».
Рішенням Дніпровської міської ради від 24.04.2024 № 203/49 надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Апрескі» дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Богдана Хмельницького, 19А по фактичному розміщенню нежитлових будівель та споруд, а також зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Апрескі» замовити у суб'єктів господарювання, що є розробниками документації із землеустрою, згідно з вимогами, передбаченими чинним законодавством, розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та подати цю документацію до міської ради для прийняття відповідного рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Експерт» на замовлення позивача розробило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по фактичному розміщенню нежитлових будівель та споруд по вул. Богдана Хмельницького, 19А, в Індустріальному районі м.Дніпра.
25 липня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Апрескі» звернулось до Дніпровської міської ради із клопотанням про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,4625 га, кадастровий номер 1210100000:04:017:0140, яка розташована за адресою: м.Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 19А (Індустріальний район), по фактичному розміщенню нежитлових будівель та споруд. До клопотання позивач долучив копію проєкту землеустрою, засвідчену в установленому порядку, та копію картографічних матеріалів, засвідчених у встановленому порядку.
Листом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 16.09.2024 № 7/9-1173 «Про розгляд клопотання», з посиланням на п. 4 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про землеустрій», повідомлено відповідачу, що підготовку відповідного проєкту рішення міської ради унеможливлює відсутність письмового погодження суміжних землекористувачів.
Згідно з листом Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради від 16.12.2024 № 5/1-256погодження меж земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 19А, можливе лише після державної реєстрації речового права на земельну ділянку Комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №217 Дніпровської міської ради (далі - КЗДО № 217 ДМР). Зазначено, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, просп. Петра Калнишевського, 68, не сформована, речове право на неї не зареєстровано. Отже, для виключення можливості обмеження прав на користування земельною ділянкою КЗДО № 217 ДМР, підписання акта погодження меж є можливим лише після реєстрації права постійного користування нею за Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради.
Листом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 24.01.2025 №7/9-88 «Про розгляд клопотання» за результатами розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Апрескі» від 25.07.2024 (вх. № 36/1391), оскільки наданий пакет документів є неповним, а повний пакет документів не надано, відмовлено в задоволенні вказаного клопотання, документи списано до архіву.
У зазначеному листі повідомлено, що на підставі рішення міської ради від 20.03.2024 №57/48 «Про внесення змін до рішення міської ради від 19.10.2022 № 52/28 «Про затвердження Положення про департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради» Департамент по роботі з активами уповноважено від імені міської ради приймати рішення про відмову в задоволенні клопотання, яке викладається у формі листа.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Перевіряючи правильність застосування судом попередньої інстанції норм права при ухвалені оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються приписи частин першої, другої статті 373 Цивільного кодексу України та статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Згідно із частинами першою - третьою статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Частинами першою, другою статті 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
За змістом статті 144 Конституції України, статей 12, 122 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції, зокрема, міських рад належить вирішення питань про надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад. Також відповідно до пункту «в» статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відтак вирішення питання про надання у користування спірної земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, буд 19А, належить до компетенції Дніпровської міської ради.
Відповідно до абзацу першого частини першої та частини другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
При цьому частиною першою статті 93 Земельного кодексу України, приписи якої кореспондуються зі статтею 1 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі», визначено, що засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, є правом оренди земельної ділянки.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (за змістом частини дев'ятої статті 93 Земельного кодексу України та частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено статтею 124 Земельного кодексу України, за змістом частини першої якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (частини друга та третя статті 124 Земельного кодексу України).
Згідно з абзацами першим і другим частини другої статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Частиною першою статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
Аналогічні за змістом норми були закріплені й частиною першою статті 123 та частиною першою статті 124 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час звернення позивача до Київради з клопотанням про передачу спірної земельної ділянки в оренду, відповідно до яких надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (стаття 125 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час набуття позивачем права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на спірній земельній ділянці).
Разом з тим, згідно з частиною другою статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
З наведеного вбачається, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення відповідного договору оренди. Тобто прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про передачу в користування (оренду) земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є необхідною умовою для передачі такої земельної ділянки в оренду.
Апеляційний суд виснує, що відсутність рішення Дніпровської міської ради про передачу позивачеві в оренду для експлуатації та обслуговування нежилих приміщень земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19А, тобто волевиявлення орендодавця на виникнення орендних земельних правовідносин, виключає можливість передачі цієї земельної ділянки в користування (оренду) ТОВ «АПРЕСКІ» шляхом укладення з ним відповідного договору оренди.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування приписів статті 116 і частини першої статті 124 Земельного кодексу України при вирішенні спору про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки комунальної власності викладено, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 по справі №32/563.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що за викладених обставин надання Дніпровською міською радою дозволу на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки не може свідчити про наявність волевиявлення органу місцевого самоврядування на передачу цієї земельної ділянки у користування (оренду), оскільки, надаючи дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, орган місцевого самоврядування дозволяє особі здійснити певні дії на землі власника, щоб мати змогу в подальшому визначити предмет користування (оренди).
Також надання дозволу вповноваженим органом місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом договору оренди за умови досягнення сторонами згоди щодо умов такого договору.
Подібний правовий висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16.
Апеляційний суд зазначає, що порядок переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду визначено статтею 377 Цивільного кодексу України, приписи якої кореспондуються зі статтею 120 Земельного кодексу України, за змістом яких до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 120 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час набуття позивачем права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на спірній земельній ділянці, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
Згідно з частинами першою, другою цієї статті (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
В свою чергу, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції не встановлено передачі Дніпровською міською радою спірної земельної ділянки, належної до земельних ділянок комунальної власності, у власність чи в користування (оренду) будь-яким фізичним або юридичним особам, тому відсутні й підстави для переходу відповідного права власності чи користування (оренди) такою земельною ділянкою до власника зазначеного нерухомого майна (ТОВ "АПРЕСКІ").
Апеляційний суд виснує про те, що спірна земельна ділянка може надаватися в користування (оренду) власнику розташованого на ній нерухомого майна (ТОВ «АПРЕСКІ») у порядку, визначеному, зокрема статтями 116, 124 Земельного кодексу України, - на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення відповідного договору оренди.
В свою чергу колегія господарського апеляційного суду звертає увагу на те, що цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 123 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. При цьому суд не може перебирати на себе повноваження органу місцевого самоврядування та приймати рішення замість нього.
За відсутності відповідного рішення Дніпровської міської ради про передачу земельної ділянки в оренду, Позивач не може заявляти позовні вимоги про зобов'язання укласти договір чи визнання договору укладеним, а може лише ставити питання про зобов'язання розглянути питання про затвердження технічної документації на земельну ділянку та передачу її в оренду.
Крім того колегія суддів зазначає, що формулювання позивачем заявлених позовних вимог не відповідає принципу правової визначеності з огляду на те, що відповідні вимоги повинні бути сформульовані достатньо чітко, щоб учасники спірних правовідносин могли регулювати свою поведінку належним чином.
В даному випадку позивачем не конкретизовано та не визначено, які саме дії Відповідача повинні привести для відновлення порушеного права Позивача.
Дотримання сторонами принципу правової визначеності є важливим для захисту легітимних очікувань останніх. В свою чергу, порушення цього принципу призведе до правової невизначеності та неможливості реального виконання рішення, а відтак і відновлення порушених прав позивача.
Підсумовуючи вищенаведене, врахувавши доводи та вимоги апеляційної скарги щодо оскарження судового рішення, а також з огляду на зазначені вище мотиви та норми чинного законодавства України, колегія суддів дійшла до висновку про скасування оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду з ухваленням нового рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.
На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Дніпровської міської ради підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв'язку зі скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення про задоволення позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч. 4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги Дніпровської міської ради, судові витрати, понесені останнім, підлягають відшкодуванню та покладаються на Позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2026 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2026 у справі №904/4170/25 - скасувати.
Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АПРЕСКІ» (69034, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 9; ідентифікаційний код юридичної особи 41699115) на користь Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код юридичної особи 26510514) 3 633, 60 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 14.05.2026.
Головуючий суддя С.В. Мартинюк
Суддя О.Ю. Соп'яненко
Суддя Ю.В. Фещенко