Постанова від 06.05.2026 по справі 910/12838/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2026 р. Справа№ 910/12838/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Сибіги О.М.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.05.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 (повний текст рішення складено 05.01.2026) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025

у справі № 910/12838/25 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансолар»

до Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

про стягнення 22 299 050,33 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сансолар» (далі - позивач, Товариство) 15.10.2025 звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення 22 299 050,33 грн, з яких 17 386 342,39 грн основного боргу, 3 638 929,34 грн інфляційних втрат та 1 273 778,60 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором № 16632/01 від 28.02.2019 щодо повної оплати придбаної у позивача електроенергії за період жовтень 2021 року, лютий - грудень 2022 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансолар» 17 386 342 грн 39 коп. заборгованості, 3 638 929 грн 34 коп. інфляційних втрат, 1 273 778 грн 60 коп. 3 % річних та 267 588 грн 60 коп. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної оплати вартості відпущеної електроенергії у період жовтень 2021 року, лютий - грудень 2022 року за договором № 16632/01 від 28.02.2019.

Враховуючи прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими у розмірі визначеному позивачем.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансолар» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансолар» витрати на правничу допомогу в розмірі 42 000 грн 00 коп.

Задовольняючи заяву позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що сума витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 42 000,00 грн відповідає критерію розумності, реальності таких витрат, а також їх обґрунтованості.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулося 23.01.2026 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 23.01.2026, у якій просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі №910/12838/25 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Сансолар» у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу повністю. Також просив відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення апеляційним судом постанови у даній справі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі №910/12838/25 прийняте з порушенням норм процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам відповідача стосовно застосування п. 11.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок №641), яким передбачено, що при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, а також сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП, відповідно до договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Враховуючи, що заборгованість НЕК «Укренерго», яке є оператором системи передачі, перед Підприємством станом на 31.10.2025 становить 16,10 млрд. грн, то зобов'язання відповідача перед позивачем у розрахунковий період не виникло у розумінні частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Скаржник також наголошує на тому, що останній має право на зменшення рівня розрахунків, відповідно до пп.12 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, оскільки за період з вересня 2022 року по грудень 2023 року у позивача наявна заборгованість перед відповідачем за договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця від 14.02.2024 № 1988/07/24, у розмірі 7 564 494,47 грн щодо частки відшкодування вартості небалансу та 2,66 грн щодо частки відшкодування вартості відхиляння.

Підприємство зазначає, про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 №206 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у спірний період, а тому враховуючи, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у справі №910/4439/23, нарахування 3% річних та інфляційних втрат до 01.05.2024, на переконання апелянта, є необґрунтованим.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, на переконання апелянта не є обґрунтованим, оскільки з вказаного розрахунку не вбачається за можливе встановити дати початку розрахунку, а також чи враховано позивачем часткові оплати здійсненні Підприємством.

Судом першої інстанції при розгляді заяви позивача про розподіл судових витрат, порушено приписи ч. 2 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, та ухвалено додаткове рішення без постановлення ухвали про прийняття вказаної заяви до розгляду.

Також, на переконання апелянта, розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданої правничої допомоги, часом витраченим на виконання відповідних робіт (наданих послуг), а також із ціною позову, оскільки середня ціна за голину роботи адвоката по м. Києву складає 1500,00 грн, а позивач просить стягнути 42 000,00 грн за 11 годин роботи, що за годину становить 3 818,18 грн.

При ухваленні додаткового рішення, судом першої інстанції не враховано фінансовий стан відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/12838/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Кравчук Г.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 відмовлено Державному підприємству «Гарантований покупець» у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 у справі №910/12838/25 залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки, а саме надати докази, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 401 382,90 грн.

06.02.2026 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, яка сформована в системі «Електронний суд» 05.02.2026, до якого долучено докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, заперечення на відзив. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Розгляд справи №910/12838/25 призначено на 11.03.2026. Витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12838/25.

13.02.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 - залишити без змін.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач зазначив, що пункт 11.4 Порядку №641 не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП (НЕК «Укренерго»), строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за «зеленим» тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів, а тому наявність боргу НЕК «Укренерго» перед відповідачем не є підставою для невиконання останнім своїх грошових зобов'язань перед позивачем.

Посилання апелянта на наявність у останнього права на зменшення рівня розрахунків на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення є необґрунтованими, оскільки Підприємством не надано доказів звернення до позивача із відповідною заявою та не надано первинних документів у яких відображено таке зменшення.

Також Товариство зазначило, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат було проведено на сукупність усіх невиконаних грошових зобов'язань, які склали єдиний борг відповідача, з урахуванням здійснених часткових оплат, відображених у матеріалах справи, оскільки на переконання позивача враховуючи усталену практику Верховного Суду, нарахування інфляційних втрат та 3% річних може здійснюватися на зведену суму боргу без необхідності штучного поділу на її окремі часові проміжки.

Щодо витрат позивач на професійну правничу допомогу, то судом першої інстанції стягнуто з відповідача витрати у розмірі 42 000,00 грн, що складає 0,19 % від суми задоволених позовних вимог, відтак доводи апелянта про неспівмірність стягнутих судом витрат є необґрунтованими.

Доводи апелянта про те, що вартість однієї години роботи адвоката у м. Києві складає 1500,00 грн є безпідставними, оскільки посилання лише на п'ять юридичних компаній, не може бути доказом середньої вартості послуг адвоката у м. Києві.

23.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/12838/25.

У зв'язку з участю судді Кравчука Г.А. у з'їзді суддів України, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.03.2026 у справі №910/12838/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 справу №910/12838/25 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 прийнято колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М. Розгляд справи призначено на 06.05.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 замінено відповідача Державне підприємство «Гарантований покупець» на його правонаступника Акціонерне товариство «Гарантований покупець».

У судове засідання 06.05.2026 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Додаткове рішення також скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північним апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 28.02.2019 між Державним підприємством «Енергоринок» (далі - ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сансолар» (далі - ВАД ) було укладено договір № 16632/01.

В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод, зокрема №71/01 від 30.06.2019, №369/01/20 від 12.03.2020, №1064/01/21 від 05.03.2021, №1271/07/24 від 26.01.2024, відповідно до яких внесено зміни та доповнення до договору № 16632/01 від 28.02.2019.

Так, 30.06.2019 між Державним підприємством «Енергоринок», Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сансолар» (виробник за «зеленим» тарифом за договором) укладено додаткову угоду № 71/01 до договору № 16632/01 від 28.02.2019, в преамбулі якої визначено, що з метою реалізації вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» в частині правонаступництва гарантованого покупця за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом між ДПЕ та виробником електричної енергії, укладено цю додаткову угоду про зміну сторони зобов'язання договору про купівлю-продаж електричної енергії між ДПЕ та суб'єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії 16632/01 від 28.02.2019 та приведення такого договору у відповідність до Типового договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) від 26.04.2019 №641.

Відповідно п. п. 1, 2 Додаткової угоди № 71/01 сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова «Державне підприємство «Енергоринок», що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 № 579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах» замінити на слова «Державне підприємство «Гарантований Покупець», що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функції гарантованого покупця.

Сторони дійшли згоди статті 1-10 договору замінити статтями 1-8 в новій редакції.

Таким чином, на підставі Додаткової угоди № 71/01 відбулась заміна покупця виробленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Сансолар» електроенергії, а умови договору викладено у новій редакції, з метою приведення його змісту у відповідність з Типовим договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП №641 від 26.04.2019.

12.03.2020 між Державним підприємством «Гарантований Покупець» (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сансолар» (продавець за «зеленим» тарифом) було укладено Додаткову угоду № 369/01/20 до договору №16632/01 від 28.12.2019, у якій сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова «виробник за «зеленим» тарифом» замінити словами «продавець за «зеленим» тарифом» та статті 1-7 договору викласти в новій редакції.

Відповідно до умов 1.1. договору в редакції Додаткової угоди № 369/01/20 від 12.03.2020 продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок № 641) або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (надалі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Відповідно до пункту 2.1 договору в редакції Додаткової угоди № 369/01/20 від 12.03.2020 сторони визнають свої зобов'язання згідно з законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком № 641, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

Продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу (п. 2.3. договору в редакції Додаткової угоди № 369/01/20 від 12.03.2020).

Умовами пункту 2.4, 2.5 договору в редакції Додаткової угоди № 369/01/20 від 12.03.2020 сторонами погоджено, що продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку № 641, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.

Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці визначається відповідно до глави 10 Порядку № 641 або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Відповідно до п.п. 3.1.-3.2. договору в редакції Додаткової угоди № 369/01/20 від 12.03.2020 обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку № 641 або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку № 641 або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.

Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку №641 або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами (п. 3.3 договору в редакції додаткової угоди №1064/01/21 від 05.03.2021).

Відповідно до пункту 4.1 договору в редакції додаткової угоди № 369/01/20 від 12.03.2020 продавець за «зеленим» тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.

Пунктом 4.5 договору в редакції додаткових угод № 369/01/20 від 12.03.2020 та №1064/01/21 від 05.03.2021 визначено, що гарантований покупець зобов'язаний: купувати у продавця за «зелений» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію; розраховувати розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за «зелений» тарифом відповідно до глави 9 Порядку №641.

Якщо продавцем за «зеленим» тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановлено йому «зелений» тариф і продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01 січня 2030 року) (пункт 7.4 договору в редакції додаткової угоди № 369/01/20 від 12.03.2020).

26.01.2024 набули чинності зміни до Порядку №641, які змінили порядок регулювання правовідносин між сторонами.

У зв'язку з цим додатковою угодою №1271/07/24 від 26.01.2024 положення договору були приведені у відповідність до положень Порядку №641 в новій редакції.

Відповідно до п. 3.3 договору в редакції додаткової угоди №1271/07/24 від 26.01.2024 оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку №641.

За змістом пунктів 4.1. договору в редакції додаткової угоди №1271/07/24 від 26.01.2024 продавець має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.

Відповідно до пункту 4.4. договору в редакції додаткової угоди №1271/07/24 від 26.01.2024 гарантований покупець зобов'язаний: здійснювати купівлю та продаж електричної енергії в обсязі, визначеному відповідно до Порядку №641; своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за куплену у продавця електричну енергію; виконувати інші зобов'язання, пов'язані з виконанням цього договору та покладені на гарантованого покупця Законом, Порядком №641 та цим договором.

Як вбачається з матеріалів та правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору № 16632/01 від 28.02.2019 в період жовтень 2021 року, лютий - грудень 2022 року позивачем продано, а відповідач придбано електричну енергію за «зеленим» тарифом на загальну суму 37 525 021,76 грн, а саме:

у жовтні 2021 року на суму 4 429 274,14 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.10.2021;

у лютому 2022 року на суму 1 834 569,71 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2022;

у березні 2022 року на суму 2 127 172,69 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.03.2022;

у квітні 2022 року на суму 3 340 031,82 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 30.04.2022;

у травні 2022 року на суму 3 585 942,84 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.05.2022;

у червні 2022 року на суму 3 937 123,00 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 30.06.2022;

у липні 2022 року на загальну суму 4 807 679,33 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.07.2022 на суму 4 776 446,42 грн та актом коригування від 16.05.2024 на суму 31 232,91 грн;

у серпні 2022 року на загальну суму 4 730 489,86 грн , що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.08.2022 на суму 4 699 758,41 грн та актом коригування від 17.05.2024 на суму 30 731,45 грн;

у вересні 2022 року на загальну суму 3 032 036,64 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 30.09.2022 на суму 3 012 339,13 грн та актом коригування від 30.04.2024 на суму 19 697,51 грн;

у жовтні 2022 року у розмірі 3 418 148,51 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.10.2022;

у листопаді 2022 року на суму 1 011 943,07 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 30.11.2022;

у грудні 2022 року на суму 1 270 610,15 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.12.2022.

Судом встановлено, що відповідно до виписки по рахунку позивача за період з 01.10.2021 до 28.09.2025, долученої до матеріалів справи, відповідачем було здійснено наступні оплати електроенергії, поставленої у спірний період:

- за придбану у жовтні 2021 року електричну енергію на загальну суму 4 272 812,67 грн, а саме: 13.10.2021 на суму 715 754,53 грн, 25.10.2021 на суму 613 476,03 грн, 29.10.2021 на суму 411 469,47 грн та 142 914,97 грн, 15.11.2021 на суму 847 125,02 грн, 28.09.2022 на суму 599 051,23 грн, 18.10.2022 на суму 654 841,65 грн, 18.10.2023 на суму 2 128,90 грн, 20.10.2023 на суму 892,26 грн, 26.10.2023 на суму 3 229,60 грн, 30.11.2023 на суму 2 873,74 грн, 28.12.2023 на суму 4 906,83 грн, 21.02.2024 на суму 14 483,07 грн, 30.07.2024 на суму 234 624,19 грн, 28.08.2024 на суму 25 041,18 грн.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за жовтень 2021 року у розмірі 156 461,47 грн;

- за придбану у лютому 2022 року електричну енергію на загальну суму 1 556 747,81 грн, а саме: 15.02.2022 на суму 521 818,07 грн, 24.02.2022 на суму 1 034 929,74 грн.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за лютий 2022 року у розмірі 277 821,90 грн;

- за придбану у березні 2022 року електричну енергію на загальну суму 367 653,47 грн, а саме: 29.03.2022 на суму 219 964,40 грн, 07.04.2022 на суму 147 689,07 грн.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за березень 2022 року у розмірі 1 759 519,22 грн;

- за придбану у квітні 2022 року електричну енергію на загальну суму 1 648 823,85 грн, а саме: 15.04.2022 на суму 184 637,82 грн, 25.04.2022 на суму 299 828,89 грн, 06.05.2022 на суму 92 813,29 грн, 07.12.2022 на суму 172 335,55 грн, 31.05.2023 на суму 315 540,15 грн, 06.06.2023 на суму 583 668,15 грн.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за квітень 2022 року у розмірі 1 691 207,97 грн;

- за придбану у травні 2022 року електричну енергію на загальну суму 619 782,46 грн, а саме: 16.05.2022 на суму 214 766,94 грн, 25.05.2022 на суму 230 114,78 грн, 07.06.2022 на суму 174 900,74 грн.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за травень 2022 року у розмірі 2 966 160,38 грн;

- за придбану у червні 2022 року електричну енергію на загальну суму 988 328,04 грн, а саме: 15.06.2022 на суму 129 121,34 грн, 27.06.2022 на суму 219 440,26 грн, 30.06.2022 на суму 199 037,62 грн, 07.07.2022 на суму 204 166,38 грн, 29.07.2022 на суму 147 956,69 грн, 25.08.2022 на суму 88 605,75 грн.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за червень 2022 року у розмірі 2 948 794,96 грн;

- за придбану у липні 2022 року електричну енергію на загальну суму 1 529 580,41 грн, а саме: 14.07.2022 на суму 477 105,33 грн, 25.07.2022 на суму 470 014,15 грн, 29.07.2022 на суму 582 460,93 грн.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за липень 2022 року у розмірі 3 278 098,92 грн;

- за придбану у серпні 2022 року електричну енергію на загальну суму 2 268 932,72 грн, а саме: 15.08.2022 на суму 824 596,22 грн, 25.08.2022 на суму 740 464,04 грн, від 31.08.2022 на суму 703 872,46 грн.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за серпень 2022 року у розмірі 2 461 557,14 грн;

- за придбану у вересні 2022 року електричну енергію на загальну суму 2 021 803,05 грн, а саме: 15.09.2022 на суму 631 116,95 грн, 26.09.2022 на суму 798 903,77 грн, 30.09.2022 на суму 591 782,33 грн.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за вересень 2022 року у розмірі 1 010 233,59 грн;

- за придбану у жовтні 2022 року електричну енергію на загальну суму 2 785 326,97 грн, а саме: 14.10.2022 на суму 1 013 199,67 грн, 25.10.2022 на суму 599 953,29 грн, 31.10.2022 на суму 1 012 127,96 грн, 31.01.2023 на суму 117 787,12 грн, 11.07.2024 на суму 42 258,93 грн.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за жовтень 2022 року у розмірі 632 821,54 грн;

- за придбану у листопаді 2022 року електричну енергію на загальну суму 970 703,38 грн, а саме: 15.11.2022 на суму 599 374,86 грн, 21.11.2022 на суму 31 732,06 грн, 25.11.2022 на суму 246 946,41 грн, 30.11.2022 на суму 92 650,05 грн.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за листопад 2022 року у розмірі 41 239,69 грн;

- за придбану у грудні 2022 року електричну енергію на загальну суму 1 108 184,54 грн, а саме: 15.12.2022 на суму 234 352,53 грн, 19.12.2022 на суму 16 520,77 грн, 26.12.2022 на суму 375 028,19 грн, 30.12.2022 на суму 319 063,29 грн, 11.07.2024 на суму 163 219,76 грн.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за грудень 2022 року у розмірі 162 425,61 грн.

Як зазначає позивачу у позовній заяві, відповідач неналежним чином виконував зобов'язання по оплаті електричної енергії за договором № 16632/01 від 28.02.2019, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 17 386 342,39 грн.

Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення за загальний період прострочення з 21.03.2023 до 13.10.2025 інфляційні втрати у розмірі 3 638 929,34 грн та три відсотки річних у розмірі 1 273 778,60 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи як окремо так і в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, проте вважає за необхідне викласти мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови за розрахунком суду апеляційної інстанції 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини щодо стягнення боргу за куплену електричну енергію та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов'язань, регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) чинного на час виникнення правовідносин та ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, Закону України «Про ринок електричної енергії» та відповідними підзаконними нормативними актами.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини, які склались між сторонами в ході виконання договору № 16632/01 від 28.02.2019, за правовою природою є договором купівлі-продажу енергетичної енергії, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 ЦК України, §3 глави 30 ГК України та Закону України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У пункті 18 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Згідно з частиною 1 статті 66 Закону (у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

Відповідно до частини 2 статті 65 Закону (у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом раніше, за умовами пункту 3.3 договору в редакції додаткової угоди №1064/01/21 від 05.03.2021 оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку №641 або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони, керуючись принципом свободи договору, визначили із вказівкою на подію, яка має неминуче настати, а саме: затвердження вартості послуги НКРЕКП з посиланням на главу 10 Порядку № 641.

Пунктом 10.1 Порядку №641 (у редакції чинній станом на момент виникнення заборгованості) встановлено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної кваліфікованим електронним підписом (КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцю із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Відповідно до пункту 10.2. Порядку №641, з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку, гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

Пунктом 10.3 Порядку №641 закріплено, що після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.

Гарантований покупець у п'ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.

За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.

Відповідно до пункту 10.4 Порядку №641 після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.04.2023 у справі №910/15867/21, та в постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23 вказала, що з огляду на положення статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», статті 530 Цивільного кодексу України, пункту 10.4. Порядку, умови спірного договору, грошове зобов'язання відповідача за розрахунком вартості придбаної у позивача електричної енергії за заявлені у позові періоди мало бути виконано після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів із дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Водночас, постановою НКРЕКП №178 від 24.01.2024 Порядок №641 був викладений у новій редакції. Зміни набули чинності 26.01.2024.

Відповідно до пункту 11.4 Порядку №641 (у редакції чинній з 26.01.2024) гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Судом встановлено, що постановою від 09.09.2022 №1117 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор) (далі - НКРЕКП) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 12.09.2022).

Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 №1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством у липні 2022 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 21.09.2022).

Постановою НКРЕКП від 14.03.2023 №473 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством у серпні 2022 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 15.03.2023).

Постановою НКРЕКП від 08.05.2024 №896 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством у грудні 2022 року, у березні - червні 2023 року та у листопаді та грудні 2023 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 10.05.2024).

Постановою НКРЕКП від 15.05.2024 №946 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством у вересні-листопаді 2022 року та у жовтні 2023 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 16.05.2024).

Відповідно до частини 1 статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Згідно із частиною 4 статті 4 ЦК України інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

Строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, у тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП). Таким чином, спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо остаточного розрахунку виникають не з моменту підписання між сторонами акта купівлі-продажу електроенергії, а саме з події, яка має неминуче настати - затвердження вартості послуги Регулятором. До затвердження рішення регулятора щодо розміру вартості послуги у відповідному місяці в гарантованого покупця не виникає зобов'язання з остаточного розрахунку за електроенергію.

З огляду на вищенаведені правові норми, оскільки постанови НКРЕКП № 1117 від 09.09.2022, №1190 від 20.09.2022 та №473 від 14.03.2023 затверджені до 26.01.2024, розрахунки за електричну енергію, відпущену у жовтні 2021 року, лютому - серпні 2022 року, мали здійснюватися у порядку та строки, встановлені п. 10.4 Порядку №641 (відповідач зобов'язаний здійснити оплату за придбану ним електричну енергію в обсязі 100% протягом 3 робочих днів з моменту оприлюднення розміру вартості послуг та отримання акту).

Водночас, так як постанови НКРЕКП №896 від 08.05.2024 та №946 від 15.05.2024 затверджені після 26.01.2024, тобто, після набрання чинності змін до Порядку №641, то розрахунки за електричну енергію, відпущену вересні - грудні 2022 року мали здійснюватися у порядку та в строки, встановлені саме п. 11.4 Порядку №641 в редакції, чинній з 26.01.2024 (відповідач зобов'язаний здійснити оплату за придбану ним електричну енергію в обсязі 100% протягом 5 робочих днів з моменту оприлюднення розміру вартості послуг та отримання акту).

Таким чином, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставку електричної енергії:

за жовтень 2021 року, лютий - червень 2022 року в строк до 15.09.2022 включно,

за липень 2022 року в строк до 26.09.2022 включно,

за серпень 2022 року в строк до 20.03.2023 включно,

за вересень - листопад 2022 року в строк до 23.05.2024 включно,

за грудень 2022 року в строк до 17.05.2024 включно.

Враховуючи зазначене, строк заборгованості з оплати за електричну енергію, придбану відповідачем у жовтні 2021 року, лютому-червні 2022 року розпочинається з 16.09.2022; у липні 2022 року - з 27.09.2022; у серпні 2022 року - з 21.03.2023; у вересні-листопаді 2022 року - з 24.05.2024, у грудні 2022 року - з 18.05.2024.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України та статтею 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи, станом на дату подання цього позову строк виконання зобов'язань відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію жовтень 2021 року, лютий - грудень 2022 року є таким, що настав як у розумінні умов укладеного Договору, так і статей 526, 530 Цивільного кодексу України та пункту 10.4. Порядку №641 (у редакції до 26.01.2024), пункту 11.4. Порядку №641 (у редакції з 26.01.2024).

Колегією суддів встановлено, що станом на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, у відповідача наявна заборгованість за куплену у позивача електроенергію за період жовтень 2021 року, лютий-грудень 2022 року у розмірі 17 386 342,39 грн, що також підтверджується актом звірки від 31.12.2024.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вказаної заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення основного боргу.

Доводи апелянта про те, що строк виконання зобов'язання щодо остаточного розрахунку є таким, що не настав через наявність заборгованості НЕК «Укренерго» перед відповідачем за надані згідно із умов Договору №0414-09051/52/01 від 26.06.2019 у розрахунковому місяці послуги відхиляються судом апеляційної інстанції з огляду на таке.

Так, відповідно до абзацу 2 пункту 11.4 Порядку №641 (у редакції з 26.01.2024) при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Сума коштів, отриманих відповідачем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, як правильно зазначив відповідач, є складовою суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію. При цьому вказаний пункт Порядку №641 не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку відповідача з продавцем за «зеленим» тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів, тобто є відкладальною умовою в силу приписів частини 1 статті 212 ЦК України.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою статті 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відтак, колегія суддів зазначає, що невиконання НЕК «Укренерго» умов договору №0414-09051/52/01 від 26.06.2019 перед відповідачем не звільняє останнього від обов'язку щодо здійснення оплати за відпущену позивачем електричну енергію відповідно до умов договору №16632/01 від 28.02.2019.

Стосовно посилань відповідача на наявну у позивача заборгованість за послуги з відшкодування частки вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця в сумі 7 564 494,47 грн та з відшкодування вартості відхилення у сумі 2,66 грн, які на переконання скаржника, є підставою для зменшення суми заборгованості, колегія суддів зазначає таке.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.04.2024 №652, абзац третій підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» викладено у такій редакції: «Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення».

Водночас, колегія суддів зауважує, що дані положення не звільняють відповідача від обов'язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за відповідними договорами.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази внесення сторонами змін до договору в частині встановлення порядку проведення відповідних розрахунків за період 2022-2023 років, а тому господарсько-правові відносини його учасників регулюються договором у схваленій раніше сторонами редакції.

Разом з тим, колегія суддів враховує посилання відповідача на пункт 5 постанови НКРЕКП від 24.01.2024 №178 «Про внесення змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», якою на відповідача покладено обов'язок забезпечити виконання положень глави 16 Порядку № 641 у частині врегулювання відносин щодо відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, які виникли в період з 08 вересня 2022 року до 26 січня 2024 року.

Втім, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з вимогами погасити заборгованість за актами приймання-передачі послуги з відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи на відповідну суму.

У даному контексті колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що норма абзацу 3 підпункту 13 пункту 1 Постанови № 332, якою відповідачеві надано право зменшити рівень розрахунків із продавцем електричної енергії за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення може бути застосована у позапроцесуальному порядку, зокрема, шляхом укладення відповідного правочину, в результаті якого відбулося б зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно у позивача були б відсутні підстави для заявлення позову у цій частині.

Матеріали справи також не містять актів зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно підстав для зменшення розміру боргу на вказану відповідачем в апеляційній скарзі суму, колегія суддів не вбачає.

При цьому, у разі наявності у позивача заборгованості перед відповідачем, останній не був позбавлений можливості заявити відповідні вимоги в межах даної справи шляхом пред'явлення зустрічного позову. Однак, відповідач таким процесуальним правом не скористався.

Окрім основної заборгованості позивач просив стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання за спірним договором.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція) (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №910/21124/20, від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21, від 07.11.2024 у справі № 925/1404/23).

Питання розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання також було предметом розгляду об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19, за результатами розгляду якого об'єднана палата в постанові від 26.06.2020 виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 вказала на те, що при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.

Встановлення компетентним органом механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що «вартість грошей з індексом інфляції за попередній період» є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18, зазначено, що нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.

Подібні за змістом правові позиції викладено Верховним Судом в постановах від 13.12.2023 у справі №921/475/22, від 15.11.2023 у справі №921/489/22 та від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

У судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке Верховний суд в постанові від 23.09.2021 по справі №924/2/21 вважав за доцільне роз'яснити, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці «А» на певну суму (до прикладу 100 грн.) до уваги береться сума боргу на початок розрахункового періоду «Х», помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу, « і-1»), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:

«Х» * «і-1» - 100 грн = «ЗБ»,

де «Х» - залишок боргу на початок розрахункового періоду, «і-1» - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а «ЗБ» - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць («ЗБ» відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, і від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду («ЗБ») перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100 %.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Також, Верховний суд у постанові від 23.09.2021 у справі №924/2/21 зазначив, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.

Отже, при зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та постанові Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №924/534/19.

Також у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, Верховний Суд не погодився із правильністю визначення судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін - 107,637090183 %, зазначивши, що він має заокруглюватися до десяткового числа після коми та становить за період із жовтня 2017 року до квітня 2018 року 107,6 % (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України).

Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що перевірив порядок нарахування позивачем 3% річних згідно наданого розрахунку та встановив, що період прострочення, визначений позивачем, відповідає умовам договору, розрахунок 3% річних є арифметично вірним, а тому дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 273 778,60 грн 3% річних.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат, місцевим господарським судом встановлено, що період прострочення, визначений позивачем, відповідає умовам договору, однак за розрахунком суду розмір інфляційних втрат складає 3 646 506,74 грн, що є більшим ніж заявлено позивачем, а тому задоволенню підлягають інфляційні втрати у розмірі 3 638 929,34 грн, розрахованому позивачем.

Північний апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, зазначає, що позивачем здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість, яка виникла у жовтні 2021 року, лютому - серпні 2022 року за загальний період прострочення з 21.03.2023 до 13.10.2025, а на заборгованість, яка виникла у вересні - грудні 2022 року за загальний період прострочення з 24.05.2024 до 13.10.2025.

При цьому, з матеріалів справи вбачається та встановлено колегією суддів раніше, з огляду на приписи статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», Порядку №641, пункту 3.3 договору №16632/01 від 28.02.2019 та статті 530 ЦК України строк заборгованості з оплати за електричну енергію, придбану відповідачем у жовтні 2021 року, лютому - червні 2022 року розпочинається з 16.09.2022, у липні 2022 року - з 27.09.2022; у серпні 2022 року - з 21.03.2023, у вересні - листопаді 2022 року - з 24.05.2024, у грудні 2022 року - з 18.05.2024.

Відтак, враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних підлягає здійсненню за період визначений позивачем.

Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок позивача, період його нарахування та встановлено, що сума інфляційних втрат та 3% річних розрахована позивачем неправильно, оскільки розрахунок здійснено не по кожному акту купівлі-продажу окремо.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що по актах купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року, квітень, жовтень, грудень 2022 року, розмір заборгованості на початок періоду, визначена позивачем, не відповідає встановленим обставинам у даній справі.

Відтак, враховуючи правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19та від 07.11.2024 у справі № 925/1404/23, колегія суддів здійснила розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого втрати від інфляції:

- за жовтень 2021 року за період з 21.03.2023 до 13.10.2025 складаються з:

1) 444 641,24 грн (заборгованість на початок періоду 21.03.2023) * 100,20/100 * 100,50/100 * 100,80/100 * 99,40/100 * 98,6/100 * 100,50/100 * 100,80/100 = 448 119,61 грн (основний борг з інфляційною складовою за період квітень-жовтень 2023 року), інфляційні втрати: 3 478,37 грн (448 119,61 грн - 444 641,24 грн). У жовтні 2023 року відбулося погашення боргу на загальну суму 6 250,76 грн;

2) 441 868,85 грн (залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній період) 100,50/100 = 444 078,19 грн (основний борг з інфляційною складовою за період листопад 2023 року), інфляційні втрати: 2 209,34 грн (444 078,19 грн - 441 868,85 грн). У листопаді 2023 року відбулося погашення богу на суму 2 873,74 грн;

3) 441 204,45 грн (залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній період) * 100,70/100 = 444 292,88 грн (основний борг з інфляційною складовою за період грудень 2023 року), інфляційні втрати: 3 088,43 грн (444 292,88 грн - 441 204,45 грн). У грудні 2023 року відбулося погашення богу на суму 4 906,83 грн;

4) 439 386,05 грн (залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній період) 100,40/100*100,30/100 = 442 467,02 грн (основний борг з інфляційною складовою за період січень-лютий 2024 року), інфляційні втрати: 3 080,97 грн (442 467,02 грн-439 386,05 грн). У лютому 2024 року відбулося погашення боргу на суму 14 483,07 грн;

5) 427 983,95 грн (залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній період) *100,50/100 * 100,20/100 * 100,60/100 * 102,20/100 *100/100 = 443 108,56 грн (основний борг з інфляційною складовою за період березень-липень 2024 року), інфляційні втрати: 15 124,61 грн (443 108,56 грн - 427 983,95 грн). У липні 2024 року відбулося погашення боргу на суму 234 624,19 грн;

6) 208 484,37 грн (залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній період) * 100,60/100 = 209 735,28 грн (основний борг з інфляційною складовою за період серпень 2024 року), інфляційні втрати: 1 250,91 грн (209 735,28 грн - 208 484,37 грн). У серпні 2024 року відбулося погашення боргу на суму 25 041,18 грн;

7) 184 694,10 грн (залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній період) * 101,50/100 * 101,80/100 * 101,90/100 * 101,40/100 * 101,20/100 * 100,80/100 * 101,50/100 * 100,70/100 * 101,30/100 * 100,8/100 * 99,80/100 * 99,80/100 * 100,30/100 = 209 723,71 грн (основний борг з інфляційною складовою за період вересень 2024 року - вересень 2025 року), інфляційні втрати: 25 029,61 грн (209 723,71 грн - 184 694,10 грн).

Відтак, за розрахунком суду інфляційні втрати за неоплачену електричну енергію, придбану відповідачем у жовтні 2021 року складають 53 262,24 грн (3 478,37 грн + 2 209,34 грн + 3 088,43 грн + 3 080,97 грн + 15 124,61 грн + 1 250,91 грн +25 029,61 грн).

- за лютий 2022 року за період з 21.03.2023 до 13.10.2025 складають 59 664,30 грн (277 821,90 грн заборгованість на початок періоду);

- за березень 2022 року за період з 21.03.2023 до 13.10.2025 складають 377 869,69 грн (1 759 519,22 грн заборгованість на початок періоду);

- за квітень 2022 року за період з 21.03.2023 до 13.10.2025 складаються з:

1) 2 590 416,27 грн (заборгованість на початок періоду 21.03.2023) *100,20/100 * 100,50/100 = 2 608 575,09 грн (основний борг з інфляційною складовою за період квітень-травень 2023 року), інфляційні втрати: 18 158,82 грн (2 608 575,09 грн - 2 590 416,27 грн). У травні 2023 року відбулося погашення боргу на суму 315 540,15 грн;

2) 2 293 034,94 грн (залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній період) *100,80/100 = 2 311 379,22 грн (основний борг з інфляційною складовою за період червень 2023 року), інфляційні втрати: 18 344,28 грн (2 311 379,22 грн - 2 293 034,94 грн). У червні 2023 року відбулося погашення боргу на суму 583 668,15 грн;

3) 1 727 711,07 грн (залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній період) *99,4/100 * 98,6/100 * 100,5/100 * 100,8/100 * 100,5/100 * 100,7/100 * 100,4/100 * 100,3/100 * 100,5/100 * 100,2/100 * 100,6/100 * 102,2/100 * 100,0/100 * 100,6/100 * 101,5/100 * 101,8/100 * 101,9/100 * 101,4/100 * 101,2/100 * 100,8/100 * 101,5/100 * 100,7/100 * 101,3/100 * 100,8/100 * 99,8/100 * 99,8/100 * 100,3/100 = 2 067 599,11 грн (основний борг з інфляційною складовою за період липень 2023 року - вересень 2025 року) інфляційні втрати: 339 888,04 грн (2 067 599,11 грн - 1 727 711,07 грн).

Відтак, за розрахунком суду інфляційні втрати за неоплачену електричну енергію, придбану відповідачем у квітні 2022 року складають 376 391,14 грн (18 158,82 грн + 18 344,28 грн + 339 888,04 грн);

- за травень 2022 року за період 21.03.2023 до 13.10.2025 складають 637 004,76 грн, (2 966 160,38 грн заборгованість на початок періоду);

- за червень 2022 року за період з 21.03.2023 до 13.10.2025 складають 633 275,40 грн (2 948 794,96 грн заборгованість на початок періоду);

- за липень 2022 року за період з 21.03.2023 до 13.10.2025 складається з:

1) 3 246 866,04 грн (заборгованість на початок періоду 21.03.2023) * 100,2/100 * 100,5/100 * 100,8/100 * 99,4/100 * 98,6/100 * 100,5/100 * 100,8/100 * 100,5/100 * 100,7/100 * 100,40/100 * 100,3/100 * 100,5/100 * 100,2/100 * 100,6/100 = 3 378 395,71 грн (основний борг з інфляційною складовою за період квітень 2022 року - травень 2024 року) інфляційні втрати: 131 529,70 грн (3 378 395,71 грн - 3 246 866,04 грн). 16.05.2024 підписано акт коригування, яким збільшили розмір купленої електроенергії у липні 2022 року на суму 31 232,91 грн.

2) 3 409 628,62 грн (борг разом з інфляційною складовою за попередній період, враховуючи акт коригування) * 102,2/100 * 100,0/100 * 100,6/100 * 101,50/100 * 101,8/100 * 101,9/100 * 101,4/100 * 101,2/100 * 100,8/100 * 101,50/100 * 100,7/100 * 101,3/100 * 100,8/100 * 99,8/100 * 99,8/100 * 100,3/100 = 3 980 617,65 грн (основний борг з інфляційною складовою за період червень 2024 року - вересень 2025 року) інфляційні втрати: 570 989,03 грн (3 980 617,65 грн - 3 409 628,62 грн).

Відтак, за розрахунком суду інфляційні втрати за неоплачену електричну енергію, придбану відповідачем у липні 2022 року складають 702 518,73 грн (131 529,70грн + 570 989,03 грн);

- за серпень 2022 року за період з 21.03.2023 до 13.10.2025 складається з:

1) 2 430825,69 грн (заборгованість на початок періоду 21.03.2023) * 100,2/100 * 100,5/100 * 100,8/100 * 99,4/100 * 98,6/100 * 100,5/100 * 100,8/100 * 100,5/100 * 100,7/100 * 100,40/100 * 100,3/100 * 100,5/100 * 100,2/100 * 100,6/100 = 2 529 297,81 грн (основний борг з інфляційною складовою за період квітень 2022 року - травень 2024 року) інфляційні втрати:98 472,12 грн (2 529 297,81 грн- 2 430825,69 грн). 17.05.2024 підписано акт коригування, яким збільшили розмір купленої електроенергії у серпні 2022 року на суму 30 731,45 грн.

2) 2 560 029,26 грн (борг разом з інфляційною складовою за попередній період, враховуючи акт коригування) * 102,2/100 * 100,0/100 * 100,6/100 * 101,50/100 * 101,8/100 * 101,9/100 * 101,4/100 * 101,2/100 * 100,8/100 * 101,50/100 * 100,7/100 * 101,3/100 * 100,8/100 * 99,8/100 * 99,8/100 * 100,3/100 = 2 988 741,23 грн (основний борг з інфляційною складовою за період червень 2024 року - вересень 2025 року) інфляційні втрати: 428 711,97 грн (2 988 741,23 грн - 2 560 029,26 грн);

Відтак, за розрахунком суду інфляційні втрати за неоплачену електричну енергію, придбану відповідачем у липні 2022 року складають 527 184,09 грн (98 472,12 грн + 428 711,97 грн);2461

- за вересень 2022 року за період з 24.05.2024 до 13.10.2025 складають 216 955,09 грн (1 010 233,59 грн заборгованість на початок періоду);

- за жовтень 2022 року за період з 24.05.2024 до 13.10.2025 складаються з:

1) 675 080,47 грн (заборгованість на початок періоду) * 102,20/100 * 100,00/100 = 689 932,24 грн (основний борг з інфляційною складовою за період червень - липень 2024 року), інфляційні втрати: 14 851,77 грн (689 932,24 грн - 675 080,47 грн). У липні 2024 року відбулося погашення боргу на суму 42 258,93 грн;

2) 647 673,31 грн (залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній період) * 100,60/100 * 101,50/100 * 101,80/100 * 101,90/100 * 101,40/100 * 101,20/100 * 100,80/100 * 101,50/100 * 100,70/100 * 101,30/100 * 100,8/100 * 99,80/100 * 99,80/100 * 100,30/100 = 739 858,20 грн (основний борг з інфляційною складовою за період серпень 2024 року - вересень 2025 року), інфляційні втрати: 92 184,89 грн ( 739 858,20 грн - 647 673,31 грн).

Відтак, за розрахунком суду інфляційні втрати за неоплачену електричну енергію, придбану відповідачем у жовтні 2022 року складають 107 036,66 грн (14 851,77 грн + 92 184,89 грн);

- за листопад 2022 року за період з 24.05.2024 до 13.10.2025 складають 6 906,15 грн;

- за грудень 2022 року за період з 24.05.2024 до 13.10.2025 складаються з:

1) 325 645,37 грн (заборгованість на початок періоду) * 102,20/100 * 100,00/100 = 332 809,57 грн (основний борг з інфляційною складовою за період червень - липень 2024 року), інфляційні втрати: 7 164,20 грн (332 809,57 грн - 325 645,37 грн). У липні 2024 року відбулося погашення боргу на суму 163 219,76 грн;

2) 169 589,81 грн (залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній період) * 100,60/100 * 101,50/100 * 101,80/100 * 101,90/100 * 101,40/100 * 101,20/100 * 100,80/100 * 101,50/100 * 100,70/100 * 101,30/100 * 100,8/100 * 99,80/100 * 99,80/100 * 100,30/100 = 193 727,93 грн (основний борг з інфляційною складовою за період серпень 2024 року - вересень 2025 року), інфляційні втрати: 24 138,12 грн (193 727,93 грн - 169 589,81 грн).

Відтак, за розрахунком суду інфляційні втрати за неоплачену електричну енергію, придбану відповідачем у грудні 2022 року складають 31 302,32 грн (7 164,20 грн + 24 138,12грн).

Враховуючи здійснений судом апеляційної інстанції розрахунок, загальний розмір інфляційних втрат складає 3 729 370,57 грн (53 262,24 грн + 59 664,30 грн + 377 869,69 грн + 376 391,14 грн + 637 004,76 грн + 633 275,40 грн + 702 518,73 грн + 527 184,09 грн + 216 955,09 грн +107 036,66 грн +6 906,15 грн +31 302,32 грн).

З огляду на приписи ст. 237 ГПК України, колегія суддів зазначає, що за розрахунком суду загальний розмір інфляційних втрат за неоплачену електричну енергію, придбану відповідачем у жовтні 2021 року, лютому - грудні 2022 року, є більшим ніж заявлено позивачем, а тому задоволенню підлягають інфляційні втрати за ці періоди у розмірі розрахованому позивачем, а саме у сумі 3 638 929,34 грн.

У частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних, колегія суддів зазначає, що за перерахунком суду, з використанням калькулятора Ліга-закон, сума 3 % річних за прострочені зобов'язання з оплати відпущеної електроенергії: в жовтні 2021 року складає 23 389,44 грн за період з 21.03.2023 до 13.10.2025 (сума заборгованості на початок періоду 444 641,24 грн) з врахуванням здійснених відповідачем оплат;

- в лютому 2022 року - 21 396,10 грн за період з 21.03.2023 до 13.10.2025 (сума заборгованості на початок періоду 277 821,90 грн);

- в березні 2022 року - 135 507,08 грн за періодз 21.03.2023 до 13.10.2025 (сума заборгованості на початок періоду 1 759 519,22 грн);

- в квітні 2022 року складає 135 781,45 грн за період з 21.03.2023 до 13.10.2025 (сума заборгованості на початок періоду 2 590 416,27 грн) з врахуванням здійснених відповідачем оплат;

- в травні 2022 року складає 228 434,99 грн за період з 21.03.2023 до 13.10.2025 (сума заборгованості на початок періоду 2 966 160,38 грн);

- в червні 2022 року складає 227 097,61 грн за період з 21.03.2023 до 13.10.2025 (сума заборгованості на початок періоду 2 948 794,96 грн);

- в липні 2022 року складає 251 335,21 грн за період з 21.03.2023 до 13.10.2025 (сума заборгованості на початок періоду 3 246 866,01 грн) з врахуванням акта коригування від 16.05.2024;

- в серпні 2022 року складає 188 468,34 грн за період з 21.03.2023 до 13.10.2025 (сума заборгованості на початок періоду 2 430 825,69 грн) з врахуванням акта коригування від 17.05.2024;

- в вересні 2022 року складає 42 130,35 грн за період з 24.05.2024 до 13.10.2025 (сума заборгованості на початок періоду 1 010 233,59 грн);

- в жовтні 2022 року складає 26 557,18 грн за період з 24.05.2024 до 13.10.2025 (сума заборгованості на початок періоду 675 080,47 грн) з врахуванням здійснених відповідачем оплат;

- в листопаді 2022 року складає 1 719,84 грн за період з 24.05.2024 до 13.10.2025 (сума заборгованості на початок періоду 41 239,69 грн);

- в грудні 2022 року складає 7 415,90 грн за період з 24.05.2024 до 13.10.2025 (сума заборгованості на початок періоду 325 645,37 грн) з врахуванням здійснених відповідачем оплат.

Загальна суму 3% річних за розрахунком суду апеляційної інстанції складає 1 289 233,49 грн (23 389,44 грн + 21 396,10 грн + 135 507,08 грн + 135 781,45 грн + 228 434,99 грн + 227 097,61 грн + 251 335,21 грн + 188 468,34 грн + 42 130,35 грн + 26 557,18 грн + 1 719,84 грн + 7 415,90 грн).

Оскільки за розрахунком суду сума 3 % річних є більшою ніж заявлено позивачем, то враховуючи приписи ст. 237 ГПК України, задоволенню підлягають позовні вимоги, саме, у розмірі 1 273 778,60 грн, що визначений позивачем.

Доводи апелянта щодо відсутності підстав нараховувати, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, інфляційні втрати та 3% річних до 01.05.2024 (час втрати чинності наказу Міністерства енергетики України №206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом», яким встановлено обмеження щодо розміру коштів, які підлягали сплаті виробникам ВДЕ), відхиляються судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Так, метою наказів №140 та №206 визначено забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.

Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за «зеленим» тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов'язок розподілу було покладено на ДП «Гарантований покупець» у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Так, за правовим висновком Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/4439/23 від 21.06.2024, на яку посилається відповідач у своїй апеляційній скарзі, Наказ №206, як і Наказ №140 жодним чином не обмежує права виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої договором, а також не змінює термінів виникнення та виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641.

Враховуючи наведені у постанові Верховного Суду від 21.06.2024 висновки, Об'єднана палата погодилась з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі №910/9100/22 щодо застосування положень частини 8 статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4. Порядку №641, Наказу №206, згідно з якими положення Наказу №206 не змінюють і не припиняють обов'язок ДП «Гарантований покупець» здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку №641.

Оскільки за висновками об'єднаної палати положення Наказів №140 та №206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за договором, укладеним з продавцем електричної енергії за «зеленим» тарифом на час дії особливого періоду, то у разі прострочення Підприємством виконання грошового зобов'язання щодо своєчасної оплати купленої електроенергії у позивача, останній не позбавлений права вимагати сплати борг з урахуванням індексу інфляції та процентів річних з наступного дня після закінчення строку, протягом якого Підприємство мало виконати зобов'язання щодо оплати придбаної електричної енергії за договором.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на форс-мажорні обставини (введення воєнного стану) як підставу для звільнення від сплати зокрема, основного боргу.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина перша статті 617 ЦК України).

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Разом з тим, форс - мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс - мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначив, що:

«- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14,14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката».

Згідно з пунктами 5.1-5.4 договору у редакції додаткової угоди №369/01/20 від 12.03.2020 обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією зі сторін зобов'язань за договором.

При настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов'язань за цим договором на термін дії обставин непереборної сили й усунення їх наслідків.

Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства. Потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв'язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.

Відповідач, посилаючись на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, вказує на наявність обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які негативним чином вплинули на його господарську діяльність.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 922/999/22, зазначено, що:

«- лист ТПП України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»;

- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.»

Верховний Суд у постановах від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22, від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Відтак, лист Торгово-промислової палати України не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через настання обставин непереборної сили (військової агресії Російської Федерації проти України).

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті Торгово-промислової палати України.

В матеріалах справи відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України, який засвідчує настання форс-мажорних обставин саме для відповідача у справі.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що запровадження в державі воєнного стану стосується обох сторін. Відповідачем не надано доказів об'єктивної неможливості здійснювати господарську діяльність.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин - військової агресії Російської Федерації проти України, як підстави для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором №16632/01 від 28.02.2019.

Виходячи з викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у розмірі заявлених позивачем, однак з мотивів викладених у даній постанові щодо розрахунку 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо доводів апеляційної скарги про скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство просило суд стягнути з Підприємства витрати на професійну правничу допомогу у сумі 42 000,00 грн.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Так, у позовній заяві Товариство зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції становить 42 000,00 грн.

Частина 8 статті 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, у позовній заяві позивачем зазначено про те, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду протягом строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України.

Колегія суддів зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва ухвалено 18.12.2025, заява про прийняття додаткового рішення подана 23.12.2025, а тому докази, які підтверджують розмір судових витрат, понесених у зв'язку з наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції були подані у строк, визначений частиною 8 статті 129 ГПК України.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, на підтвердження вимоги про стягнення зі Підприємства витрат на правову допомогу у місцевому господарському суді у сумі 42 000,00 грн, заявником надано копії: договору про надання правничої допомоги від 29.09.2025 № 1628, акта приймання-передачі послуг від 18.12.2025 № 1.

За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Частиною 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами 2 та 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 29.09.2025 між адвокатом Савченко Ольгою В'ячеславівною (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сансолар» (далі - клієнт) укладено договір №1628 надання правничої допомоги (далі - договір №1628) згідно з п. 1.1 якого адвокат зобов'язується відповідно до завдання клієнта надати правничу допомогу клієнту, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надану правничу допомогу.

Відповідно до п. п. 31., 3.2 договору №1628 після надання правничої допомоги за завданням в повному об'ємі або частково адвокат інформує клієнта та надсилає йому готові процесуальні, або інші необхідні документи, в тому числі судові рішення. За результатами надання правничої допомоги адвокат надає клієнту акт приймання-передачі наданих послуг, в якому фіксуються найменування послуг по правничій допомозі, кількість годин, витрачених на надання правничої допомоги, тощо.

Пунктом 4.1 договору №1628 передбачено, що гонорар за надання правничої допомоги за цим договором визначається сторонами в кожному окремому завданні.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами й діє до 31.12.2026, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 8.1 договору №1628).

За умовами завдання № 1 до договору № 1628 вартість надання правничої допомоги складає 42 000,00 грн.

18.12.2025 між адвокатом Савченко Ольгою В'ячеславівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сансолар» підписано акт приймання-передачі наданих послуг №1, відповідно до умов якого, адвокат належним чином надав професійну правову допомогу у межах судової справи №910/12838/25, а саме:

- підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ДП «Гарантований покупець» та подача позову до Господарського суду міста Києва - 7 годин роботи адвоката;

- підготовка відповіді на відзив та подача до Господарського суду міста Києва - 4 години роботи адвоката.

Слід зазначити, що положення ст. 60 ГПК України передбачають, що повноваження адвоката як представника підтверджуються як довіреністю, так і ордером.

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансолар» у справі №910/12838/25 здійснював адвокат Савченко Ольга В'ячеславівна, яка діяла на підставі ордеру серії АІ №2018506 від 15.10.2025, виданого адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально.

Дослідивши надані позивачем документи, колегія суддів вважає, що останнім доведено належними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, на суму 42 000, 00 грн.

Судова колегія враховує, що відповідно до усталеної судової практики судові витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено (аналогічної правової позиції дотримується Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі N 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України.

Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.

Заперечення відповідача щодо заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу надійшли до Господарського суду міста Києва після ухвалення судом першої інстанції додаткового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує, що кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 ГПК України).

Відтак, на момент ухвалення судом першої інстанції додаткового рішення, у матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, які просив стягнути позивач.

У свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Північний апеляційний господарський суд зазначає, що матеріалами спраив підтверджується отримання позивачем таких послуг, як складання підготовка позовної заяви та відповіді на відзив.

Тобто витрати позивача на правничу допомогу є реальними та такими, які безпосередньо пов'язані з розглядом справи.

Розглянувши наведені Товариством у заяві обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням умов договору про надання правничої допомоги, поданих позивачем доказів на підтвердження понесення таких витрат у суді першої інстанції, беручи до уваги критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, а також результат перегляду рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені Товариством до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 42 000,00 грн є доведеними та обґрунтованими.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення не досліджено заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді апеляційної інстанції.

Посилаючись на те, що розмір стягнутих витрат є завищеним і неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами на послуги адвоката, ДП «Гарантований покупець» наводить приклади ринкових цін за годину роботи адвоката по місту Києву, однак зазначене не може бути враховано судом при розгляді даної справи, оскільки вданому випадку, позивач просить стягнути фіксований розмір витрат на професійну правничу допомогу, який не залежить від кількості годи роботи адвоката.

Колегія суддів критично ставиться до посилання апелянта на необхідність постановлення ухвали про прийняття до розгляду заяви щодо розподіл витрат на професійну правничу допомогу, оскільки зазначене не узгоджується з приписами статей 221, 244 ГПК України із внесеними до них змінами.

Так, за змістом частини третьої статті 244 ГПК України (із внесеними змінами, які набрали сили з 16.07.2025) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Що ж стосується посилання скаржника на постанову Верховним Судом від 01.11.2023 у справі 202/3681/16, то остання ухвалена до внесених змін до статті 244 ГПК України, відповідно не є релевантною до спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що до позовної заяви Товариством було долучено договір №1628 від 29.09.2025 разом із завданням №1, отже відповідач не був позбавлений права, у разі незгоди із вказаним позивачем розміром адвокатських витрат, подати свої заперечення або клопотання про зменшення такого розміру.

З огляду на положення ст.ст. 123, 129 ГПК України, враховуючи характер спірних правовідносин, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності, розумності та співмірності таких витрат, їх обґрунтованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 42 000,00 грн.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.

Частиною 1 ст.73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) ) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі №910/12838/25 задоволенню не підлягає, проте оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 18.12.2025 слід змінити, з викладенням мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови за розрахунком суду апеляційної інстанції 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 у справі № 910/12838/25 прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Гарантований покупець» в цій частині також необхідно залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 у справі № 910/12838/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/12838/25 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/12838/25 - залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 у справі № 910/12838/25 - залишити без змін.

4. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

5. Матеріали справи №910/12838/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.05.2026.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді О.М. Сибіга

С.А. Гончаров

Попередній документ

136503265

Наступний документ

136503267

Інформація про рішення:

№ рішення:	136503266
№ справи:	910/12838/25
Дата рішення:	06.05.2026
Дата публікації:	15.05.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (20.05.2026)
Дата надходження:	11.05.2026
Предмет позову:	стягнення 22 299 050 грн 33 коп

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

01.12.2025 14:30	Господарський суд міста Києва
18.12.2025 14:40	Господарський суд міста Києва
11.03.2026 15:30	Північний апеляційний господарський суд
06.05.2026 14:45	Північний апеляційний господарський суд
20.05.2026 15:30	Північний апеляційний господарський суд