ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
14 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3161/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.
секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Комунального підприємства “Чорноморськводоканал» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області - не з'явився
від відповідача: Публічного акціонерного товариства “БАНК “КИЇВСЬКА РУСЬ», м. Київ в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ “БАНК “КИЇВСЬКА РУСЬ» з ринку, м. Київ - Ярошенко А.С., на підставі довіреності
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунального підприємства “Чорноморськтеплокомуненерго» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, м. Чорноморськ Одеської області - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Комунального підприємства “Чорноморськводоканал» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області
на рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2026 року суддя першої інстанції Литвинова В.В. повний текст складено та підписано 14.01.2026
у справі № 916/3161/24
за позовом: Комунального підприємства “Чорноморськводоканал» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “БАНК “КИЇВСЬКА РУСЬ», м. Київ в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ “БАНК “КИЇВСЬКА РУСЬ» з ринку, м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство “Чорноморськтеплокомуненерго» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, м. Чорноморськ Одеської області
про застосування наслідків нікчемності та зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
16.07.2024 Комунальне підприємство “Чорноморськводоканал» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (з урахуванням заяви про виправлення описок в позовній заяві від 26.07.2024 № 2430/10) до Публічного акціонерного товариства “БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ», м.Київ в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ “БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ» з ринку, в якій просить:
- застосувати наслідки нікчемності дій Публічного акціонерного товариства “БАНК “КИЇВСЬКА РУСЬ», м. Київ та стягнути з Публічного акціонерного товариства “БАНК “КИЇВСЬКА РУСЬ» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ “БАНК “КИЇВСЬКА РУСЬ» з ринку, 1 227 784 грн 27 коп.;
- відновити строк звернення з кредиторськими вимогами до Публічного акціонерного товариства “БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ», м. Київ в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ “БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ» з ринку;
- зобов'язати Публічне акціонерне товариство “БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ», м. Київ в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ “БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ» з ринку, акцептувати вимоги Комунального підприємства “Чорноморськводоканал» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, як кредитора і включити в реєстр акцептованих вимог кредиторів 1 227 784 грн 27 коп.
- стягнути з Публічного акціонерного товариства “БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ», м. Київ в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ “БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ» з ринку судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає себе таким, що фактично двічі виконав зобов'язання за договором овердрафту від 26.12.2014. Як зазначає позивач, 20.03.2015 банк списав з його рахунку 1200000 грн, перерахованих Комунальним підприємством «Іллічівськтеплоенерго», як поворотна фінансова допомога, у рахунок погашення заборгованості за овердрафтом, що підтверджувалось банківськими документами та довідкою банку про погашення заборгованості. Водночас, у подальшому уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вказаний правочин було визнано нікчемним, а рішенням суду у справі №916/3292/15 з позивача повторно стягнуто заборгованість за договором овердрафту, яку останній сплатив у січні 2024 року.
Посилаючись на те, що кошти у сумі 1 200 000 грн фактично були списані банком у рахунок погашення кредитної заборгованості, а також на неможливість реалізації кредиторських вимог до банку, у зв'язку із завершенням ліквідаційної процедури, позивач звернувся до суду з вимогами про відновлення строку звернення з кредиторськими вимогами та зобов'язання включити його вимоги до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.08.2024 відкрито провадження у справі №916/3161/24 в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (суддя Степанова Л.В). Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство «Чорноморськтеплокомуненерго» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Торгова, 2-а).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 суддею Литвиновою В.В. прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче засідання. Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.01.2026 у справі №916/3161/24 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності без поважних причин, а також у зв'язку з відсутністю правових підстав для відновлення строку звернення з кредиторськими вимогами після завершення ліквідаційної процедури банку та затвердження реєстру вимог кредиторів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Комунальне підприємство “Чорноморськводоканал» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області з рішенням суду першої інстанції не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати судове рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2026 року у справі №916/3161/24 повністю. Визнати причини пропущення позовної давності поважними та поновити строк звернення до суду. Застосувати наслідки нікчемності дій Публічного акціонерного товариства “БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ», м. Київ та стягнути з Публічного акціонерного товариства “БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ “ БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ » з ринку 1 227 784 грн 27 коп. Відновити строк звернення з кредиторськими вимогами до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ “БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ» з ринку. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ“БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ» з ринку акцептувати вимоги Комунального підприємства “Чорноморськводоканал» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, як кредитора і включити в реєстр акцептованих вимог кредиторів 1 227 784 грн 27 коп.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції не врахував, що банк фактично прийняв виконання зобов'язання за договором овердрафту, списавши кошти з рахунку позивача у рахунок погашення кредитної заборгованості, а також не повернув зазначені кошти, чим підтвердив припинення зобов'язання належним виконанням відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України. Висновок суду про нікчемність правочину ґрунтується виключно на факті запровадження тимчасової адміністрації, однак місцевий господарський суд не встановив усіх обставин, з якими закон прямо пов'язує нікчемність правочину, що суперечить змісту статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Апелянт наголошує на тому, що спірні кошти були перераховані та списані банком у межах виконання чинного договору овердрафту, а відповідач діяв добросовісно, вважаючи свої зобов'язання припиненими після отримання довідки банку про відсутність заборгованості.
Також скаржник зазначає, що судом не враховано положення статті 216 Цивільного кодексу України щодо двосторонньої реституції, як обов'язкового наслідку недійсності правочину, оскільки у разі визнання правочину нікчемним сторони повинні бути приведені у первісний стан, а отримані банком кошти підлягають поверненню позивачу.
Крім іншого, апелянт стверджує, що про порушення свого права та про нікчемність відповідного правочину позивач дізнався лише після ухвалення остаточного судового рішення у справі №916/3292/15, а саме, після постанови апеляційного суду від 23.11.2023 року. Відтак, перебіг позовної давності має обчислюватися саме з цієї дати.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства “Чорноморськводоканал» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2026 року у справі № 916/3161/24, справу призначено до судового розгляду.
27.02.2026 року через підсистему Електронний суд до Південно-західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства “БАНК “КИЇВСЬКА РУСЬ», м. Київ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд відмовити в повному обсязі в задоволенні апеляційної скарги позивача, а рішення Господарського суду Одеської
області від 14.01.2026 у справі №916/3161/24 залишити без змін.
Зокрема, у відзиві відповідач наголошує на тому, що перерахування 20.03.2015 року грошових коштів у сумі 1 200 000 грн з рахунку Комунального підприємства «Іллічівськтеплоенерго» на рахунок Комунального підприємства «Іллічівськводоканал» було здійснено після запровадження у Публічному акціонерному товаристві «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», м. Київ тимчасової адміністрації, у зв'язку з чим відповідний правочин є нікчемним в силу прямих приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідач у відзиві наголошує, що нікчемність такого правочину виникає безпосередньо із закону та не потребує окремого судового рішення, оскільки відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини, вчинені органами управління банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними з моменту їх вчинення.
Також у відзиві зазначено, що обставини нікчемності спірного правочину вже були встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 у справі №916/3292/15, які набрали законної сили та мають преюдиційне значення, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач вказує, що чинним законодавством установлено спеціальний порядок задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку виключно в межах процедури ліквідації та через механізми, передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Позивач був включений до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку у сьому чергу, однак вимоги кредиторів цієї черги не були задоволені у зв'язку із завершенням ліквідаційної процедури банку.
Крім того, у відзиві зазначено, що станом на момент розгляду справи ліквідаційна процедура Публічного акціонерного товариства «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», м. Київ завершена, ліквідаційний баланс затверджено, а всі незадоволені вимоги кредиторів вважаються погашеними відповідно до статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Окремо відповідач посилається на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки Комунальне підприємство «Чорноморськводоканал» було повідомлено про нікчемність правочину ще листом від 23.06.2015 року, тоді як із відповідним позовом позивач звернувся лише у 2024 році, тобто, після спливу загальної трирічної позовної давності, встановленої статтями 256, 257 Цивільного кодексу України.
Відзив долучено до матеріалів справи.
Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечував проти задоволення апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово у відзиві, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судове засідання представники позивача та третьої особи у судове не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи довідки про доставку до їх електронних кабінетів ухвали про призначення дати судового засідання. Про причини неявки в судове засідання не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань суду не надали.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, учасники справи скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших представників учасників справи.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Комунального підприємства “Чорноморськводоканал» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2026 року у справі №916/3161/24 не потребує скасування, з огляду на наступне.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
26.12.2014 між Публічним акціонерним товариством “БАНК “КИЇВСЬКА РУСЬ», м. Київ та Комунальним підприємством "Іллічівськводоканал" (правонаступником якого стало Комунального підприємства “Чорноморськводоканал» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області) укладено договір № 2745-02-3 про надання овердрафту за поточним рахунком, за умовами якого банк зобов'язався надати Комунальному підприємству "Чорноморськводоканал" овердрафт - короткостроковий кредит, що надається банком позичальнику шляхом оплати з його поточного рахунку розрахункових документів на суму, що перевищує залишок на такому рахунку, в межах заздалегідь обумовленого ліміту овердрафту.
Згідно з п. 2.1 договору позичальник зобов'язався погашати заборгованість за овердрафтом, нарахованими процентами та іншими платежами згідно з договором.
Згідно з п. 10.1 договору останній набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до моменту повного виконання позичальником зобов'язань за договором.
На виконання умов договору банк надав позичальнику овердрафт (кредит) в межах ліміту в сумі 2000000 грн (п. 2.1.1).
Відповідно до п. 3.2, 3.3 договору днем початку користування кредитними коштами є перший день утворення дебетового сальдо на рахунку, днем закінчення - день, в який заборгованість за овердрафтом сплачено в повному обсязі (день утворення нульового або кредитового сальдо на рахунок). Усі надходження на рахунок позичальника спрямовуються на погашення заборгованості за договором.
Постановою Національного банку України від 19.03.2015 №190 Публічне акціонерне товариство “БАНК “КИЇВСЬКА РУСЬ», м. Київ віднесено до категорії неплатоспроможних.
На підставі вказаної постанови 19.03.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 61 про запровадження в Публічному акціонерному товаристві “БАНК “КИЇВСЬКА РУСЬ», м. Київ тимчасової адміністрації строком на три місяці з 20.03.2015 по 19.06.2015 та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на здійснення тимчасової адміністрації - Волкова Олександра Юрійовича.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №116 від 15.06.2015 продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації по 19.07.2015 включно.
20.03.2015 рішенням Іллічівської міської ради №598 -VI “Про надання дозволу Комунальному підприємству “Іллічівськтеплоенерго» на виділення поворотної фінансової допомоги Комунальному підприємству “Іллічівськводоканал», надано дозвіл Комунальному підприємству “Іллічівськтеплоенерго» виділити Комунальному підприємству “Іллічівськводоканал» поворотну фінансову допомогу.
В подальшому, Комунальне підприємство “Іллічівськтеплоенерго» змінило найменування на “Чорноморськтеплоенерго» (третя особа), а Комунальне підприємство “Іллічівськводоканал» змінило найменування на “Чорноморськводоканал» (позивач).
На підставі дозволу, зазначеного в рішенні Іллічівської міської ради № 598, Комунальне підприємство “Іллічівськтеплоенерго» уклало з Комунальним підприємством “Іллічівськводоканал» договір про надання фінансової допомоги від 20.03.2015 № 99 в розмірі 1200000 грн.
На підставі рішення Іллічівської міської ради № 598 та договору про надання фінансової допомоги від 20.03.2015 №99, Комунальне підприємство “Іллічівськтеплоенерго» перерахувало 20.03.2015 на банківський рахунок Комунального підприємства “Іллічівськводоканал», який був відкритий в Публічному акціонерному товаристві “БАНК “КИЇВСЬКА РУСЬ», м. Київ кошти в сумі 1 200 000 грн з призначенням платежу “Фінансова допомога згідно рішення Іллічівської міської ради від 20.03.2015“, що підтверджується випискою банку від 20.03.2015.
Пунктом 2.4. договору про надання фінансової допомоги від 20.03.2015 № 99 сторони погодили, що кошти, отримані від позикодавця повертаються позичальником у строк до 31.12.2015.
Відповідно до платіжних доручень від 16.07.2015 року № 1548, від 27.11. 2015 року №2444, від 18.12.2015 року №2546, Комунальне підприємство “Іллічівськводоканал» виконало грошові зобов'язання перед Комунальним підприємством “Іллічівськтеплоенерго» за договором № 99 і повернуло кошти в сумі 1 200 000 грн.
Позивач зазначає, що перераховані 20.03.2015 року Комунальним підприємством “Іллічівськтеплоенерго» 1200000 грн на поточний рахунок Комунального підприємства “Іллічівськводоканал» у відповідності до п. 3.3, п. 3.10 договору овердрафту, у той же банківський день були списані банком в рахунок погашення поточної заборгованості Комунального підприємства “Іллічівськводоканал» за овердрафтом в сумі 1 200 000 грн.
Таким чином, позивач виконав зобов'язання перед банком, про що банком була видана довідка від 23.03.2015 року №274/01 та виписка по особовому рахунку № НОМЕР_1 за 20.03.2015 про рух коштів на поточному рахунку позивача, (т. 1 а.с. 34). В зазначеній довідці банком від 23.03.2015 року № 274/01 також зазначено, що на рахунку позивача в Публічному акціонерному товаристві “БАНК “КИЇВСЬКА РУСЬ», м. Київ залишилось 432828 грн 49 коп.
В матеріалах справи наявний лист банку від 17.06.2015 № 797/01-7727, в якому зазначено, що залишок коштів у позивача на рахунку станом на 16.06.2015 складає 448303 грн 27 коп., заборгованість за процентами за договором овердрафту становить 24307 грн 91 коп. (т. 1 а.с. 71).
Також в листі зазначено про рух коштів на рахунку позивача, зокрема, у травні 2015 року дебет -2170187 грн 29 коп., кредит - 4534508 грн 05 коп., у квітні дебет - 22729 грн 38 коп., кредит - 15262 грн 92 коп., травень 2015 року дебет - 28176 грн 26 коп., кредит - 23932 грн 19 коп.
Однак листом від 08.07.2015 № 886/01-7786 Публічне акціонерне товариство “БАНК “КИЇВСЬКА РУСЬ», м. Київ, який підписаний керуючим Чорноморською філією банку Торганом О.В., повідомив позивача, що визнано нікчемним правочин щодо перерахування коштів в сумі 1 200 000 грн з рахунку Комунального підприємства “Іллічівськтеплоенерго», відкритого у Публічному акціонерному товаристві “БАНК “КИЇВСЬКА РУСЬ», м. Київ на рахунок Комунального підприємства “Іллічівськводоканал», відкритого у Публічному акціонерному товаристві “БАНК “КИЇВСЬКА РУСЬ», м. Київ з призначенням платежу - фінансова допомога згідно рішення Іллічівської міської ради від 20.03.2015 (т.1 а.с. 72).
З огляду на викладене, банк повідомляє, що станом на 07.07.2015 позивач має заборгованість за овердрафтом в розмірі 766085 грн 76 коп. основного боргу, 81554 грн 43 коп. заборгованість за процентами за період з 27.02.2015 по 07.07.20125, 13004 грн 02 коп. пені відповідно до п. 8.1 за період з 01.04.2015 по 07.07.2015, всього - 860644 грн 24 коп. Заборгованість банк просить погасити протягом 5 календарних днів з дати надіслання банком вимоги.
Суд враховує, що це лист підписаний керуючим Чорноморською філією банку Торган О.В., однак під час тимчасової адміністрації він не мав повноважень підписувати цей лист, тобто цей лист не є допустимим та належним доказом того, що позивач був повідомлений про нікчемність.
Про це ж зазначає і Південно-західний апеляційний господарський суд в постанові від 23.11.2023 у справі № 916/3292/15.
Позивач подав заперечення від 13.07.2015 № 1643/07на цей лист банку (т. 1 а.с. 167-169).
Однак, до відзиву додано лист від 23.06.2015 № 5398/16 за підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ “БАНК “КИЇВСЬКА РУСЬ» О.Ю. Волкова, яким повідомлено позивача, про визнання нікчемним правочину щодо перерахування коштів в сумі 12000000 грн з рахунку КП “Іллічівськтеплоенерго» на рахунок КП “Іллічівськводоканал»(т. 1 а.с. 171-172). Аналогічний лист було надіслано і третій особі.
До відзиву додано докази надсилання 30.06.2015 цих листів позивачу і третій особі, а саме - список згрупованих цінних листів (т. 1 а.с. 182).
Під час тимчасової адміністрації, яка була призначена в банку з 20.03.2015, банк не мав права задовольняти вимоги Комунального підприємства “Іллічівськтеплоенерго» про перерахування його коштів на рахунок Комунального підприємства “Іллічівськводоканал».
Позивач сплатив банку відсотки за користування овердрафтом та пеню, що підтверджується платіжним дорученням № 1534 від 13.07.2015 на суму 24307 грн 91 коп. та платіжне доручення № 1535 від 13.07.2015 на суму 3 476 грн 36 коп.
Правління Національного банку України прийняло постанову від 16.07.2015 № 460 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" з 17 липня 2015 року.
07.08.2015 Публічне акціонерне товариство "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ", м.Київ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Чорноморськводоканал" про стягнення 993 406 грн 25 коп., у тому числі: основний борг 766 085 грн 76 коп., нараховані проценти за період з 26.12.2014 по 06.07.2015 81 554 грн 43 коп., пеня за несвоєчасну оплату процентів за період з 01.04.2015 по 06.07.2015 13 004 грн 02 коп., 30% річних за несвоєчасне повернення кредиту за період з 13.07.2015 по 22.07.2015 6 296 грн 60 коп. та збільшення суми боргу внаслідок інфляції, нараховане за період з 01.04.2015 по 16.07.2015 у сумі 126 465 грн 44 коп.
Позовні вимоги банком обґрунтовані тим, що Комунальне підприємство “Чорноморськводоканал» не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати отриманої суми кредиту за договором про надання овердрафту за поточним рахунком № 2745-02-3 від 26.12.2014, внаслідок чого має заборгованість.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.07.2023, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 у справі №916/3292/15, позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства “Чорноморськводоканал» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на користь Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ", м. Київ (Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ "БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ" з ринку) 766 085 грн 76 коп. боргу; 81 554 грн 43 коп. процентів за період з 26.12.2014 по 06.07.2015; 13004 грн 02 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.04.2015 по 06.07.2015; 6296 грн 60 коп. сплати 30% річних за період з 13.07.2015 по 22.07.2015 та 126465 грн 44 коп. інфляційних за період з 01.04.2015 по 16.07.2015.
Так, Господарський суд Одеської області і Південно-західний апеляційний господарський суд дійшли висновку, що “відповідно до положень Цивільного кодексу України, Законів України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і "Про банки і банківську діяльність", умов вказаного договору банківського рахунка №331-75 від 13.03.2012 Комунальне підприємство "Іллічівськтеплоенерго" виступає кредитором позивача за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами. Відповідно, вимоги Комунального підприємства "Іллічівськтеплоенерго" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" щодо списання з його поточного рахунку на рахунок відповідача - Комунального підприємства "Іллічівськводоканал" грошових коштів, в якості фінансової допомоги, заявлені 20.03.2015 - після запровадження в Публічному акціонерному товаристві "Банк Київська Русь" тимчасової адміністрації, не могли бути задоволені банком в силу обмежень, встановлених пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Дії Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" з перерахування грошових коштів в сумі 1 200 000 грн з рахунку Комунального підприємства "Іллічівськтеплоенерго" в Публічному акціонерному товаристві “БАНК “КИЇВСЬКА РУСЬ», м. Київ на рахунок Комунального підприємства “Іллічівськводоканал», вчинені після введення в банку тимчасової адміністрації, а отже є нікчемними в силу Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та були визнані такими уповноваженою особою Фонду, про що останній повідомив Комунальне підприємство “Іллічівськводоканал» в листі №886/01-7786 від 08.07.2015.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач правильно та обґрунтовано заявив позовні вимоги у даній справі про стягнення з Комунального підприємства “Іллічівськводоканал» заборгованості за договором про надання овердрафту за поточним рахунком №2745-02-3 від 26.12.2014».
12.12.2023 судом видано накази на виконання судового рішення.
Комунальне підприємство “Чорноморськводоканал» виконав рішення у справі №916/3292/15 в повному обсязі і в січні 2024 року перерахував на рахунок Фонду гарантування вкладів 993 406 грн 25 коп., що підтверджується платіжною інструкцією від 05.01.2024 №5699.
Крім того, Комунальне підприємство “Чорноморськводоканал» є кредитором банку з прийнятими кредиторськими вимогами в сумі 435604 грн 41 коп. Так, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.10.2015 було затверджено реєстр вимог кредиторів, відповідно до якого вимоги позивача були включені до сьомої (7) черги задоволення кредиторських вимог, що підтверджується листом Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ", м. Київ від 24.11.2015 № 10714/43.
Позивач зазначає в позовній заяві, що це є ті кошти, які залишались на його рахунку в банку.
Публічне акціонерне товариство "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ", м. Київ в поясненнях від 01.04.2025 визнав, що позивач є кредитором, і зазначив, що вимоги 7 черги не задовольнялись.
Отже, станом на час розгляду даної справи № 916/3161/24, позивач сплатив 05.01.2024 Фонду гарантування вкладів 993 406 грн 25 коп. заборгованості за договором № 2745-02-3 про надання овердрафту за поточним рахунком від 26.12.2014 згідно з рішенням у справі 916/3292/15.
Також, 20.03.2015 банком було списано з рахунку позивача 1 200 000 грн (кошти, які були отримані позивачем від Комунального підприємства “Чорноморськтеплоенерго») в рахунок погашення заборгованості за договором № 2745-02-3 про надання овердрафту за поточним рахунком від 26.12.2014.
Крім того, Комунальне підприємство “Іллічівськводоканал» сплатило банку відсотки за користування овердрафтом та пеню, що підтверджується платіжним дорученням № 1534 від 13.07.2015 на суму 24307 грн 91 коп. та платіжне доручення № 1535 від 13.07.2015 на суму 3 476 грн 36 коп.
Причому, позивач вже повернув 1 200 000 грн Комунальному підприємству “Чорноморськтеплоенерго» відповідно до платіжних доручень від 16 липня 2015 року № 1548, від 27 листопада 2015 року № 2444, від 18 грудня 2015 року № 2546.
Таким чином, позивач вважає, що він двічі сплатив заборгованість за договором овердрафту. Також позивач зазначає, що саме працівники банку 20.03.2015 перерахували кошти в сумі 1 200 000 грн з рахунку Комунального підприємства “Іллічівськтеплоенерго» на рахунок Комунального підприємства “Іллічівськводоканал» (позивача), а потім списали кошти з рахунку позивача на погашення боргу за договором овердрафту.
Позивач звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" з ринку, м. Київ з претензією від 22.05.2024 № 878/10, в якій вимагав повернути 1 200 000 грн (т. 1 а.с. 65-66).
Листом від 01.05.2024 № 096-60-20/24 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" з ринку, м. Київ відмовив у задоволенні вимоги позивача, посилаючись на те, що відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування коштів за вкладами. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Також Фонд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 22.10.2015 Фондом прийнято рішення про затвердження реєстру кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ", м. Київ. До цього реєстру увійшли кредиторські вимоги позивача в сумі 435604 грн 41 коп. 7 черга. Вимоги 7 черги кредиторів не задовольнялись.
Крім того, Фонд посилається на те, що 29.04.2021 рішенням виконавчої дирекції Фонду №427 затверджено ліквідаційний баланс Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ", м. Київ станом на 26.03.2021 та звіт про завершення процедури ліквідації, а отже відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу. Фонд зазначає, що вимоги, які не задоволені під час ліквідаційної процедури, є погашеними відповідно до ст. 52 Закону.
Інших належних та допустимих письмових доказів щодо наявних між сторонами спірних правовідносин матеріали господарської справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача суми грошових коштів в зв'язку з його неправомірними діями та відновлення строку на звернення Комунального підприємства «Чорноморськводоканал» з кредиторськими вимогами до Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ", м. Київ і зобов'язання включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів вимоги позивача, які, на його думку, виникли у зв'язку з повторним виконанням зобов'язань за договором овердрафту.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» банк є ліквідованим - з моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
З матеріалів справи вбачається, що станом на час розгляду справи запис про припинення Публічного акціонерного товариства «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», м.Київ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань невнесено, а тому відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» банк не є ліквідованим.
В свою чергу, позивач звернувся до суду з вимогами про застосування наслідків нікчемності дій Публічного акціонерного товариства «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», м. Київ та стягнення 1 227 784 грн 27 коп., які складаються із суми списаного банком 20.03.2015 року боргу за договором овердрафту, а також сплачених процентів та пені, поновлення строку на звернення з кредиторськими вимогами та зобов'язання включити відповідні вимоги до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Так, перерахування 20.03.2015 року грошових коштів у сумі 1 200 000 грн з рахунку Комунального підприємства «Іллічівськтеплоенерго» на рахунок Комунального підприємства «Іллічівськводоканал» було здійснено після запровадження у Публічному акціонерному товаристві «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», м. Київ тимчасової адміністрації, у зв'язку з чим відповідний правочин є нікчемним в силу прямих приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Нікчемність такого правочину виникає безпосередньо із закону та не потребує окремого судового рішення, оскільки відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини, вчинені органами управління банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними з моменту їх вчинення.
Надаючи оцінку всім доказам та доводам скаржника у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з банку заявленої суми грошових коштів в розмірі 1 227 784 грн 27 коп., як застосування наслідку нікчемних дій банку, встановлених судом у іншій справі, з огляду на те, що позивач фактично двічі сплатив заборгованість за договором овердрафту.
Одночасно з цим суд першої інстанції в даному випадку застосував строк позовної давності до заявлених позивачем вимог в цій частині. З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.
Частина третя статті 261 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою стосовно частини першої статті 261 Цивільного кодексу України. Законодавець у частині третій статті 261 Цивільного кодексу України передбачив особливості початку перебігу позовної давності.
Для визначення початку перебігу позовної давності за вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, яка пред'явлена стороною такого правочину, належить застосовувати частину третю статті 261 Цивільного кодексу України. Перебіг позовної давності за вимогою про застосування наслідків нікчемного правочину, яка пред'явлена стороною такого правочину, пов'язується саме з початком виконання нікчемного правочину, незалежно від того, чи був такий нікчемний правочин виконано повністю і яка зі сторін здійснила виконання. Причому такий початок перебігу стосується будь-яких наслідків нікчемного правочину (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.09.2022 року у справі №638/16768/19 (провадження № 61-1336св22).
Як встановлено вище по тексту цієї постанови, нікчемний правочин щодо перерахування коштів в сумі 1200000 грн з рахунку Комунального підприємства “Іллічівськтеплоенерго» на рахунок Комунального підприємства “Іллічівськводоканал» почали виконувати 20.03.2015, то відповідно з цього часу і починається строк позовної давності.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Отже, як правильно зазначено місцевим господарським судом, строк позовної давності закінчився 20.03.2018.
Колегія суддів зауважує, що оцінюючи доводи позивача щодо відсутності належного повідомлення про нікчемність спірного правочину, місцевий господарський суд правомірно виходив із того, що матеріали справи містять лист уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ», м. Київ від 23.06.2015 № 5398/16, яким позивача було повідомлено про визнання нікчемним правочину щодо перерахування грошових коштів у сумі 1 200 000 грн. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про обізнаність позивача щодо обставин, на які останній посилається, як на підставу позову, ще у 2015 році.
У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на те, що про порушення свого права він дізнався лише після ухвалення остаточного судового рішення у справі № 916/3292/15, а саме, постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2023. При цьому, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини третьої статті 261 Цивільного кодексу України, відповідно до яких перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня початку його виконання, а не з моменту ухвалення судового рішення в іншій справі.
Дослідивши наведені скаржником обставини на предмет поважності причин пропуску строку звернення до суду, місцевий господарський суд з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, відповідно до яких поважними можуть визнаватися лише ті причини, що були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та істотно перешкоджали своєчасному зверненню до суду, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску позивачем позовної давності.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, згідно з якою сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною спору, є самостійною підставою для відмови у позові, за умови встановлення факту порушення права та відсутності поважних причин пропуску такого строку.
Судова колегія зазначає, що, враховуючи встановлений факт спливу позовної давності та відсутність підстав для визнання причин її пропуску поважними, суд першої інстанції вірно застосував наслідки спливу позовної давності та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в цій частині.
При цьому суд першої інстанції також правильно відмовив у задоволенні позовних вимог про відновлення строку звернення з кредиторськими вимогами до Публічного акціонерного товариства “БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ», м. Київ в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ “БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ» з ринку, та зобов'язання Публічне акціонерне товариство “БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ», м.Київ в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ “БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ» з ринку, акцептувати вимоги комунального підприємства “Чорноморськводоканал» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, як кредитора і включити в реєстр акцептованих вимог кредиторів 1 227 784 грн 27 коп., виходячи з такого.
Як вірно встановив місцевий господарський суд, ліквідаційна процедура Публічного акціонерного товариства «БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ», м. Київ завершена, а тому звернення позивача з кредиторськими вимогами на даному етапі є неможливим. З огляду на це суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для відновлення строку звернення з кредиторськими вимогами, та зобов'язання відповідача акцептувати вимоги Комунального підприємства «Чорноморськводоканал» і включити їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів у сумі 1 227 784 грн 27 коп. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що ліквідаційна процедура Публічного акціонерного товариства “БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ», м. Київ завершена, реєстр вимог кредиторів затверджений, а вимоги, заявлені поза межами встановленого Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» строку, вважаються погашеними.
Доводи апеляційної скарги про те, що банк фактично прийняв виконання зобов'язання за договором овердрафту шляхом списання коштів з рахунку позивача, та тим самим підтвердив припинення зобов'язання відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, колегія суддів відхиляє, оскільки правомірність такого списання та правові наслідки відповідних дій банку вже були предметом судового розгляду у справі № 916/3292/15 про стягнення з позивача заборгованості за договором овердрафту і не можуть бути предметом повторного перегляду судом апеляційної інстанції при розгляді іншої справи.
Як встановлено вище, за текстом цієї постанови, перерахування 20.03.2015 грошових коштів з рахунку Комунального підприємства «Іллічівськтеплоенерго» на рахунок позивача було здійснено після запровадження у Публічному акціонерному товаристві «БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ», м. Київ тимчасової адміністрації, у зв'язку з чим відповідні дії банку суперечили обмеженням, встановленим статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та були визнані нікчемними. Вказані обставини встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, а тому не підлягають повторному доказуванню у цій справі.
Посилання апелянта на добросовісність його поведінки та отримання довідки банку про відсутність заборгованості судовою колегією відхилені, як такі що не спростовують вірного висновку суду першої інстанції про відмову в позові з причини пропуску строку позовної давності та недоведеності позивачем поважності причин його пропуску для можливості його поновлення в судовому порядку.
Також, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо незастосування судом положень статті 216 Цивільного кодексу України про двосторонню реституцію, оскільки заявлені у даній справі позовні вимоги не стосуються застосування наслідків недійсності двостороннього правочину у вигляді двосторонньої реституції, а пов'язані з нікчемністю одностороннього правочину - незаконних дій банку і спрямовані на повернення грошових коштів (щодо яких пропущено строк позовної давності) та на відновленні строку звернення з кредиторськими вимогами та включення вимог до реєстру кредиторів банку після завершення ліквідаційної процедури, що є неможливим з огляду на норми чинного законодавства та неефективний спосіб захисту, обраний позивачем, оскільки таке не поновить його порушених прав.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.
Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов'язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.
І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов'язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.
Колегія суддів вважає, що у даному випадку суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв'язку із чим оскаржуване рішення, яке переглядається в апеляційному порядку, є правомірним, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, є такими, що фактично зводяться лише до незгоди з судовим рішенням, що не може бути обґрунтованою підставою для його скасування або зміни. При цьому протилежного ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції скаржником не доведено.
У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права в оскаржуваній частині
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що твердження позивача, наведені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, а зводяться лише до незгоди останнього з таким рішенням без належного обґрунтування для цього відповідних підстав. При цьому протилежного ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції скаржником не доведено.
Тому, враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства “Чорноморськводоканал» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області за мотивами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції, з огляду на що підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Тобто, сутність обґрунтованості рішення суду полягає в тому, що воно має бути ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи наведене вище, судова колегія зазначає, що апеляційна скарга Комунального підприємства “Чорноморськводоканал» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2026 року у справі №916/3161/24 відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах матеріального і процесуального права, які мають бути застосовані в даному випадку.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Чорноморськводоканал» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2026 року у справі №916/3161/24 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2026 року у справі №916/3161/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України.
Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 14.05.2026 року.
Повний текст постанови складено 14.05.2026 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Я.Ф. Савицький
А.І. Ярош