ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
14 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/1233/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Павленко Н.А.
суддів - Богатиря К.В., Лічмана Л.В.
дослідивши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Влад Плюс»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.03.2026, ухвалене суддею Семенчук Н.О. м. Миколаїв, повний текст якого складено та підписано 09.04.2026
по справі №915/1233/25
за позовом Фізичної особи - підприємця Чирського Юрія Вікторовича
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Влад Плюс»
про стягнення 427 367,47 грн,
Фізична особа - підприємець Чирський Юрій Вікторович звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Влад Плюс» в якій просив суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Влад Плюс» на користь фізичної особи - підприємця Чирського Юрія Вікторовича заборгованість у розмірі 427 367,47 грн., з якої: 378 692,33 грн. основний борг, 37 474,25 грн. інфляційні, 11 200,89 грн. 3% річних, а також витрати із сплати судового збору та витрати, пов'язані з розглядом справи.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2025 позовну заяву Фізичної особи - підприємця Чирського Юрія Вікторовича прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.03.2026 позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Чирського Юрія Вікторовича задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Влад Плюс» на користь Фізичної особи - підприємця Чирського Юрія Вікторовича грошові кошти у розмір 378 692,33 грн., 3% річних у розмірі 11 200,89 грн., інфляційні втрати у розмірі 37 474,25 грн. та судовий збір у розмірі 5 128,41 грн.
Повний текст оскаржуваного рішення складено та підписано 09.04.2026.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Влад Плюс» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.03.2026 у справі №915/1233/25, відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги, скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.03.2026 у справі №915/1233/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця Чирського Юрія Вікторовича відмовити у повному обсязі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2026, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Влад Плюс» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Богатиря К.В., Лічмана Л.В.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Влад Плюс» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.03.2026 по справі №915/1233/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду, доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/1233/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
14.05.2026 матеріали справи №915/1233/25 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Нормами пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Предметом апеляційного перегляду є вимога майнового характеру - про стягнення 427 367,47 грн.
Таким чином, за подання позовної заяви у даній справі підлягав сплаті судовий збір у сумі 6410,51 грн (427 367,47 грн х1,5% за майнову вимогу).
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Влад Плюс» було подано до Південно-західного апеляційного господарського суду в електронній формі через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС.
Таким чином, оскаржуючи рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.03.2026, апелянт мав сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 7692,61 грн (6410,51 грн х 150% х0,8).
Однак апелянт не надав докази сплати судового збору, чим порушив вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України.
З огляду на означене, з метою усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги апелянту необхідно сплатити судовий збір у сумі 7692,61 грн.
Разом з тим, одночасно із подання апеляційної скарги апелянтом подано клопотання, в якому просить суд відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки не має змоги сплатити судовий збір у розмірі 7692,61 грн на момент подання скарги, посилаючись на скрутне фінансове становище, викликаним збройною агресією з боку російської федерації та введенням бойових дій у Миколаївській області, що призвело до критичного браку обігових коштів.
Розглянувши клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги (вх.№1766/26 від 01.05.2026), колегія суддів зазначає про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1)розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2)особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3)предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4)заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Щодо самих умов, визначених у статті 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
При цьому, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус.
Щодо умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №940/2276/18).
Таким чином, положення вказаної норми містять виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору, в свою чергу, наявність таких умов скаржник у своєму клопотанні про відстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати не навів, а склад сторін у справі та предмет позову не свідчить про можливість їх поширення на дані правовідносини, у зв'язку з чим заявлене клопотання задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.3 ст.8 Закону України «Про судовий збір» при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Судова колегія зазначає, що аналіз змісту п.п.1,2 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» свідчить про те, що означені норми не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи-юридичної особи), а положення п.3 ч.1 ст.8 вказаного закону можуть бути застосовані до юридичної особи, але тільки у справах, предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
При цьому в п.71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2026 у справі № 925/1293/19 зазначено про те, що висновок судів про неможливість застосування ст.8 Закону України «Про судовий збір» до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи не відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.
Відтак, апеляційний господарський суд зазначає, що для правильного вирішення питання щодо наявності передумов для відстрочення сплати судового збору, перш за все, слід дослідити майновий стан заявника відповідного клопотання в контексті того, чи існують у нього фінансові труднощі, які реально унеможливлюють сплату судового збору.
Судова колегія зауважує, що майновий стан оцінюється судом на підставі доказів, які подаються стороною. Невичерпний перелік таких доказів наведено в ч.3 ст.8 Закону України «Про судовий збір».
Разом з тим, звертаючись з клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, апелянтом не надано будь-яких доказів, на підтвердження скрутного фінансового становища апелянта, яким апеляційний суд міг надати належну правову оцінку.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, що узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні «Креуз проти Польщі» у справі 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апелянтом не виконані вимоги статті 258 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Згідно з частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу у вигляді залишення апеляційної скарги без руху.
З урахуванням означеного, колегія суддів висновує, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Влад Плюс» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.03.2026 по справі №915/1233/25 відповідно до ст. 260 ГПК України підлягає залишенню без руху з наданням апелянту строку з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків.
Керуючись Законом України «Про судовий збір», ст. ст. 174, 234-235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Влад Плюс» у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.03.2026 у справі №915/1233/25.
2. Залишити без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Влад Плюс» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.03.2026 у справі №915/1233/25.
3. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Влад Плюс» строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги, шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у сумі 7692,61 грн;- протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
4. Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.А. Павленко
Судді: К.В. Богатир
Л.В. Лічман