Постанова від 12.05.2026 по справі 916/5751/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/5751/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

прокурор: Йощенко Т.В.,

від Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області: Байло А.А.,

від ОСОБА_1 : Мурашко І.С.,

від Саратського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі

апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 05.01.2026 року, суддя в І інстанції Цісельський О.В., повний текст якого складено 15.01.2026, в м. Одесі

у справі: №916/5751/24

за позовом: заступника керівника Одеської обласної прокуратури

до відповідачів:

1. Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області;

2. ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Саратського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов'язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області та ОСОБА_1 , в якому просив суд:

-визнати незаконним та скасувати рішення VIII скликання Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 24.03.2021 № 175-VIII "Про вилучення комплексу будівель і споруд колишнього дитячого садку з оперативного управління Саратського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Саратської селищної ради Одеської області та оприбуткування за Саратською селищною радою", щодо вилучення комплексу будівель та споруд, Дитячий садок розташованого за адресою: вул. Вернера Крістіана, 83В, в смт. Сарата (пункт 1 рішення);

-визнати незаконним та скасувати рішення VIII скликання Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 24.03.2021 № 176-VIII "Про затвердження умов продажу об'єктів малої приватизації", в частині включення для продажу комплекс будівель та споруд, Дитячий садок розташованого за адресою: вул. Вернера Крістіана, 83В, в смт. Сарата (пункт 1 Додатку до рішення);

-визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 13.08.2021 між Саратською селищною радою (код СДРПОУ 04379189) та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Судаковим 1.1. 13.08.2021, про що зроблено запис в реєстрі за № 1477, предметом якого є комплекс будівель та споруд, Дитячий садок 1-А, площею 152,1 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1466041651245);

-скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на комплекс будівель та споруд, дитячий садочок 1-А (теперішня назва "громадська будівля") загальною площею 202,2 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 43487442, відповідно до Витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.12.2021 за № 293032413);

-усунути перешкоди у розпорядженні та користуванні комунальним майном шляхом зобов'язання Райнова І.С. повернути на користь територіальної громади селище Сарата в особі Саратської селищної ради нерухоме майно, а саме: комплекс будівель та споруд, дитячий садочок (теперішня назва "громадська будівля"), що має площу забудови 202,2 м2 за адресою: смт. Сарата вул. Крістіана Вернера, 83В Білгород-Дністровського району Одеської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1466041651245).

Позовні вимоги Прокурор обґрунтовував тим, що приміщення дитячого садка в смт Сарата належало територіальній громаді та було передане у користування закладу дошкільної освіти, однак у подальшому, в порушення вимог ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 16 Закону України "Про дошкільну освіту", ст. 80 Закону України "Про освіту", ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" Саратською селищною радою 24.03.2021 було прийнято рішення, яким вилучене з оперативного управління та включене до переліку об'єктів приватизації.

На підставі рішень селищної ради об'єкт було продано приватній особі, попри законодавчу заборону відчуження майна освітніх закладів. Прокурор вказує, що покупець був обізнаний про освітнє призначення об'єкта та недобросовісно набув майно, яке надалі використовується не за цільовим призначенням. Також зазначено про порушення під час приватизації (аукціон фактично не відбувся, сумнівна оцінка, зміна площі об'єкта, відсутність належно оформленої земельної ділянки) та подальшу передачу землі під комерційне використання.

Прокурор вважає, що спірне майно вибуло з комунальної власності незаконно, що порушує інтереси держави та територіальної громади, а тому підлягає витребуванню.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.01.2026 у справі №916/5751/24 у задоволені позову - відмовлено.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги Прокурора щодо визнання незаконним та скасування рішення селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 24.03.2021 № 175-VIII "Про вилучення комплексу будівель і споруд колишнього дитячого садку з оперативного управління Саратського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Саратської селищної ради Одеської області та оприбуткування за Саратською селищною радою", щодо вилучення комплексу будівель та споруд, Дитячий садок та рішення селищної ради від 24.03.2021 № 176-VIII в частині включення для продажу комплексу будівель та споруд, дитячий садок - є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, судом було встановлено, що спірний об'єкт нерухомості до його приватизації був об'єктом комунальної власності, не відносився до майна закладу освіти, не перебував в оперативному управлінні закладу освіти, не належав закладу освіти на підставі іншого речового права та не перебував на його балансі, а також не використовувався закладом дошкільної освіти в освітніх цілях.

Суд також встановив, що рішення про вилучення майна та включення його до переліку об'єктів малої приватизації прийняті в межах повноважень органу місцевого самоврядування, а процедура приватизації проведена відповідно до Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та підзаконних актів.

Аукціон відбувся з одним учасником, після чого правомірно застосовано механізм викупу, укладено договір купівлі-продажу та зареєстровано право власності за покупцем. Порушень процедури приватизації судом не встановлено, а сам аукціон недійсним не визнавався.

Заявлені прокурором вимоги про скасування державної реєстрації права власності та повернення майна є похідними від вимоги про недійсність договору купівлі-продажу. Оскільки підстав для визнання договору недійсним судом не встановлено, такі вимоги також задоволенню не підлягають.

Крім того, вимога про повернення майна заявлена без одночасного вирішення питання двосторонньої реституції, що не відповідає змісту ст. 216 ЦК України та усталеній судовій практиці Верховного Суду.

За встановлених обставин договір купівлі-продажу є виконаним сторонами, майно відчужене, кошти сплачені, а доказів недобросовісності набувача у матеріалах справи не наведено.

Суд відхиляє доводи прокурора щодо неправильного визначення вартості об'єкта під час оцінки, оскільки оцінювання здійснювалося на підставі технічної інвентаризації та звіту про експертну оцінку від 11.05.2021, яким визначено ринкову вартість комплексу будівель з урахуванням усіх його складових. Звіт про оцінку був затверджений рішенням селищної ради, яке в судовому порядку не оскаржувалося.

Посилання прокурора на необхідність врахування площі 202,2 мІ є необґрунтованими, оскільки на момент приватизації об'єкт мав площу 152,1 мІ, що підтверджується реєстраційними даними.

Разом з тим суд зазначає, що збільшення площі об'єкта та зміна його характеристик у подальшому відбулося з порушенням вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки відсутні докази отримання дозвільних документів на реконструкцію, що може свідчити про ознаки самочинного будівництва.

Водночас встановлені порушення містобудівного законодавства не впливають на правову оцінку спірних правовідносин у цій справі та не змінюють висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури, в якій прокурор просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 05.01.2026 у справі №916/5751/24 та прийняте нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що суд першої інстанції припустився неправильного застосування ст. 80 Закону «Про освіту» та ст. 4 Закону «Про приватизацію державного і комунального майна», помилково вважаючи, що факт невикористання будівлі дитячого садка за призначенням дозволяє її приватизацію. Законодавство встановлює імперативну заборону на відчуження майна закладів освіти, а статус об'єкта (дитячий садок) офіційно зафіксований у Державному реєстрі речових прав і не був змінений у встановленому законом порядку.

Апелянт наголошує, що Саратська селищна рада діяла всупереч ст. 19 Конституції України, прийнявши рішення про вилучення та приватизацію майна в один день без збереження освітнього профілю діяльності. В умовах воєнного стану, коли значна кількість освітньої інфраструктури зруйнована, відчуження таких об'єктів для цілей, не пов'язаних з освітою, суперечить інтересам держави та принципам добросовісності й розсудливості.

Скаржник вказує на недобросовісність покупця ОСОБА_1 , який, проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про освітнє призначення будівлі за її очевидними зовнішніми ознаками та даними реєстрів. Позбавлення майна у такому випадку не порушує Перший протокол до Конвенції, оскільки набуття права власності відбулося з порушенням прямої законодавчої заборони, про що свідчать висновки Верховного Суду у справах № 906/677/19 та № 918/572/19.

Щодо застосування реституції, прокурор зазначає, що закон не зобов'язує його вимагати компенсації для відповідача в межах даного позову, а останній не був позбавлений права на зустрічний позов. Ефективним способом захисту в цій справі є саме визнання недійсним договору та повернення майна громаді, що відповідає практиці Касаційного господарського суду (справа № 922/3727/19).

Окремо апелянт звертає увагу на встановлений судом факт самочинного будівництва, внаслідок якого площа об'єкта була незаконно збільшена до 202,2 кв. м без дозвільних документів. Поза увагою суду залишилося те, що порушення містобудівного законодавства є самостійною підставою для скасування державної реєстрації права власності, що у сукупності з іншими порушеннями вимагає повного скасування рішення суду першої інстанції.

У відзиві Саратська селищна рада зазначає, що суд першої інстанції правильно застосував положення ст. 80 Закону України «Про освіту», дійшовши висновку, що вони не поширюються на спірний об'єкт, оскільки він не належав до майна державних чи комунальних закладів освіти. Відповідно, відсутні законодавчі заборони на його приватизацію.

Посилання прокурора на назву об'єкта як «дитячий садок» є формальним і не підтверджує його освітній статус. Як встановлено судовою практикою у справі № 916/3788/24, визначальним є не найменування об'єкта, а його правовий статус та належність закладу освіти. Сам факт згадки у назві не створює режиму освітнього майна.

Також звертається увага, що первісна інвентаризаційна документація не містила ознак освітнього призначення, а відповідне формулювання з'явилося пізніше у технічній документації без належного нормативного обґрунтування.

Спірний комплекс був вилучений з оперативного управління закладу освіти у зв'язку з його невикористанням та набув статусу вільного комунального майна, щодо якого орган місцевого самоврядування мав право самостійно визначати спосіб розпорядження.

Доводи апеляційної скарги щодо одночасного прийняття рішень є необґрунтованими, оскільки сам по собі факт їх прийняття в один день не свідчить про порушення закону і є логічним етапом процедури приватизації.

Посилання на необхідність збереження соціально-культурного призначення також є безпідставними, оскільки на момент приватизації спірний об'єкт фактично не використовувався за освітнім призначенням понад тривалий час і не був закріплений за жодним закладом освіти.

Щодо змін площі об'єкта у 2023 році зазначається, що ці обставини виникли після переходу права власності до відповідача і не мають значення для оцінки законності приватизації, яка є предметом спору.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що доводи апеляційної скарги про недобросовісність ОСОБА_1 ґрунтуються на припущенні, що він мав знати про можливе порушення порядку відчуження об'єкта та його освітнє призначення. Однак такі твердження є необґрунтованими та спростовуються фактичними обставинами справи. ОСОБА_1 набув спірний об'єкт у порядку малої приватизації через електронний аукціон на підставі рішень органу місцевого самоврядування, які перебували у відкритому доступі та містили всю необхідну інформацію про об'єкт, його власника, балансоутримувача та відсутність будь-яких обтяжень чи прав третіх осіб. Жодних даних, які б свідчили про порушення або заборону відчуження, у документації не містилося.

Покупець вчинив усі розумні дії для перевірки правового статусу майна, зокрема ознайомився з рішеннями ради, умовами продажу та даними з державних реєстрів. Додатково законність процедури підтверджена перевіркою нотаріуса під час посвідчення договору, який не встановив обмежень щодо відчуження об'єкта. Факт вилучення об'єкта з оперативного управління закладу освіти та його закріплення за селищною радою прямо свідчив про зміну правового статусу майна, що виключало обґрунтовані сумніви щодо його освітнього призначення. Отже, ОСОБА_1 діяв як добросовісний набувач, не мав та не міг мати об'єктивної обізнаності про можливі порушення при вибутті майна з комунальної власності, а всі наявні офіційні документи підтверджували законність відчуження.

Також зазначає, що у спірних правовідносинах договір купівлі-продажу є виконаним обома сторонами: майно передано покупцю, а грошові кошти сплачені та зараховані до бюджету територіальної громади. Отже, у разі задоволення позову без одночасного вирішення питання повернення коштів виникає ситуація, за якої одна сторона втрачає майно, тоді як інша зберігає і майно, і кошти, що суперечить природі реституції. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що застосування наслідків недійсності правочину не може мати характеру санкції лише для однієї сторони договору, а має забезпечувати відновлення первісного майнового стану сторін (зокрема підхід у справах щодо приватизації комунального майна). Таким чином, заявлені позовні вимоги без одночасного вирішення питання двосторонньої реституції не забезпечують належного способу захисту та не відповідають правовій природі наслідків недійсності правочину, оскільки призводять до порушення балансу інтересів сторін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 12.05.2026 об 11:30.

В судовому засіданні брав участь прокурор, а також представники відповідачів, інший учасник справи участі не брав, про дату ,час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності третьої особи за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно довідки за № 1055-02-14 від 20.02.2013 (т.с. 2, а.с 170), виданої Саратською селищною радою Саратського району Одеської області (надалі - Саратська селищна рада), на балансі ради знаходиться, зокрема, будівля, побудована у 1933 році та розташована по вул. Крістіана Вернера, 83В, що підтверджується інвентарною карткою № 4 (т.с.2, а.с 169).

20.02.2013 рішенням за № 273-VІ Саратська районна рада передала майно, із спільної власності територіальних громад сіл, селищ Саратського району до комунальної власності територіальної громади селища Сарата, згідно переліку (т.с.1, а.с.167).

10.04.2013 рішенням за № 844-VІ (т.с. 2, а.с. 168) Саратська селищна рада прийняла майно у комунальну власність територіальної громади селища Сарата, затвердила акт приймання-передачі від 09.04.2013, доручила головному бухгалтеру ради взяти на баланс селищної ради прийняте за актом приймання-передачі майно та закріпила за комунальним закладом "Саратський ясла-садок № 1" (надалі - КЗ "Саратський ДНЗ (ясла-садок) № 1").

28.04.2016 рішенням Саратської селищної ради за № 167-VІІ "Про внесення змін до рішення Саратської селищної ради VІІ скликання від 16.02.2016 № 86-VІІ "Про перейменування вулиць, площ та провулків селища Сарата" повернуто історичну назву вулиці, на якій розташовано будівлі, КЗ "Саратський ДНЗ (ясла-садок) № 1", а саме: з вулиці Леніна на вулицю Крістіана Вернера (т.2 а.с.172, 173).

25.05.2016 рішенням за № 188-VІІ "Про реорганізацію (приєднання) комунального закладу "Саратський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 1" (т.с. 2, а.с. 175,176) Саратська селищна рада вирішила припинити з 29.08.2016 діяльність КЗ "Саратський ДНЗ (ясла-садок) № 1" шляхом реорганізації (приєднання) до КЗ "Саратський ДНЗ (ясла-садок) № 2".

30.09.2016 рішенням Саратської селищної ради за № 277-VІІ були внесені зміни до назви КЗ "Саратський ДНЗ (ясла-садок) № 2" на КЗ "Саратський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок)" та затверджений його статут у новій редакції .

Того ж дня рішенням Саратської селищної ради № 281-VІІ (т.с. 2, а.с 177) був затверджений передавальний акт, складений комісією з реорганізації КЗ "Саратський ДНЗ (ясла-садок) № 1" (т.с. 2, а.с 178, 179), відповідно до якого правонаступником КЗ "Саратський ДНЗ (ясла-садок) № 1" був визначений КЗ "Саратський ДНЗ (ясла-садок)", а також в якому визначено, що оскільки майно закладу та матеріально-технічна база перебуває на балансі Саратської селищної ради, до КЗ "Саратський ДНЗ (ясла-садок)" майно та матеріально-технічна база не передаються.

Відповідно до Технічного паспорту від 09.09.2017, виготовленого КП "Саратське бюро технічної інвентаризації та реєстрації нерухомого майна", нерухоме майно, яке розташоване за адресою: вул. Крістіана Вернера № 83В, селище Сарата Одеської області, складається з: будівлі Дитячий садок, літ "А", площею - 152,1 м2, альтанка, літ. "Б", площею - 16,8 м2, вбиральня, літ. "В", площею - 15,3 м2, сарай, літ. "Г", площею - 14, м2, надвірні споруди № 1-3, розташовані на земельній ділянці загальною площею - 560 м2, з яких під будинком та господарськими будівлями - 258 м2, під двором - 302 м2, та присвоєний інвентарний номер 686 (т.с. 2, а.с 180-188).

13.07.2017 Регіональне відділення ФДМУ по Одеській області листом за № 05-01-03438 (т.с. 2, а. с. 191) повідомило Саратську селищну раду, що об'єкти нерухомого майна, зокрема, дитячий садок, розташований за адресою: Одеська обл., смт Сарата, вул. Крістіана Вернера, 83В не обліковується в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності та не належить до державної власності.

12.01.2018 на підставі рішення державного реєстратора Саратської селищної ради за територіальною громадою смт Сарата Одеської області в особі Саратської селищної ради було зареєстровано право комунальної власності на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1466041651245): комплекс будівель та споруд, дитячий садок, площею 152,1 м2, за адресою: Одеська обл., смт Сарата, вул. Крістіана Вернера (вулиця Леніна), 83В, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відповідні відомості (т.с.2, а.с. 189,190).

30.12.2020 Саратська селищна рада своїм рішенням за № 69-VІІІ (т.с. 2, а.с. 191) прийняла із комунальної власності територіальної громади селища Сарата у комунальну власність Саратської селищної територіальної громади КЗ "Саратський ДНЗ (ясла-садок)", визначила, що в порядку правонаступництва входить до складу засновників КЗ "Саратський ДНЗ (ясла-садок)", змінила назву КЗ "Саратський ДНЗ (ясла-садок)" на Саратський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (надалі- Саратський ЗДО (ясла-садок)) та затвердила його статут у нової редакції.

12.03.2021 листом за № 12 Саратський ЗДО (ясла-садок) повідомив Саратську селищну раду про свою згоду на вилучення комплексу будівель та споруд колишнього дитячого садка за адресою: Одеська обл., Саратський район, смт Сарата, вул. Крістіана Вернера, 83В у зв'язку із його не використанням (т.с. 2, а.с. 171).

24.03.2021 рішенням Саратської селищної ради за № 175-VІІІ (т.с. 2, а.с. 212) з оперативного управління Саратського ЗДО (ясла-садок) був вилучений комплекс будівель та споруд колишнього дитячого садка, що розташований за адресою: Одеська обл., Саратський район, смт Сарата, вул. Крістіана Вернера, 83В та доручено селищному голові оприбуткувати це майно на баланс Саратської селищної ради.

Того ж дня рішенням Саратської селищної ради за № 176-VІІІ від 24.03.2021 (т.с. 2, а.с. 213,214) був затверджений перелік об'єктів малої приватизації комунальної власності Саратської селищної ради, що підлягали приватизації у 2021 році, згідно додатку до рішення, в якому під п. 2 значився комплекс будівель та споруд, загальною площею 152,1 м2, що розташований за адресою: Одеська обл., Саратський район, смт Сарата, вул. Крістіана Вернера, 83В.

Також у п. 2 рішенні зазначено, що у разі, якщо об'єкти, які підлягають приватизації у 2021 році не будуть приватизовані, вони підлягають приватизації в наступних роках.

31.03.2021 з оперативного управління Саратського ЗДО (ясла-садок) комплекс будівель та споруд колишнього дитячого садка був вилучений та прийнятий Саратською селищною радою, про що був складений відповідний Акт вилучення (т.с. 4, а.с 215).

11.05.2021 на замовлення Саратської селищної ради Приватним підприємством "Багатопрофільна виробничо-комерційна фірма "КулекспоБуд" був виготовлений Звіт про експертну оцінку Комплексу будівель та споруд, дитячий садок, що розташовані за адресою: Одеська обл., Саратський район, селище Сарата, вул. Крістіана Вернера, 83В (т.с. 2, а.с. 224-248), відповідно до якого була визначена ринкова вартість Комплексу будівель та споруд, дитячий садок у сумі 453 984,70 грн (без ПДВ).

27.05.2021 відбулось засідання аукціонної комісії з продажу об'єктів комунальної власності Саратської селищної ради, на якому розглядались питання визначення стартової ціни продажу об'єктів малої приватизації та подання їх на затвердження Саратської селищної ради, зокрема, по питанню три порядку денного - визначення стартової ціни продажу комплексу будівель та споруд, дитячого садку, загальною площею 152,1 м2, розташованого за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський (Саратський) район, селище Сарата, вул. Крістіана Вернера, 83В.

За результатами засідання комісії було прийняте рішення, оформлене Протоколом № 1 (т.с. 2, а.с 217-223), в якому за результатами голосування по третьому питанню порядку денного було запропоновано Саратській селищній раді провести 23.06.2021 аукціон без умов, зі стартовою ціною 453 984,70 грн без урахування ПДВ, а також були запропоновані інші умови аукціону.

31.05.2021 рішенням Саратської селищної ради № 358-VІІІ (т.с. 2, а.с. 216) був затверджений Протокол аукціонної комісії для продажу об'єктів комунальної власності № 1 від 27.05.2021, який є додатком до зазначеного рішення ради, а рішенням за № 359-VІІІ (т.с. 3, а.с. 4,5) Саратська селищна рада затвердила умови продажу об'єктів малої приватизації, зокрема, п. 3 були затверджені умови продажу об'єкта малої приватизації - комплексу будівель та споруд, дитячий садок, загальною площею 152,1 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (т.с. 3, а.с. 6-9).

22.06.2021 на сайті "Prozzoro" (https://prozorro.sale/planning/UA-LR-SSP-2021-06-22-000013-2/) була розміщена інформація щодо умов та об'єкту приватизації.

18.07.2021 оператором електронного аукціону, ТОВ "СМАРТТЕНДЕР", був сформований Протокол про результати електронного аукціону UA-PS-2021 -06-27-000011 -2 (т.с.2, а.с. 250,251) (https://procedure.prozorro.sale/api/protocol/UA-PS-2021-06-27-000011-2/download), відповідно до якого: стартова ціна лоту складала 453 984,70 грн; учасником електронного аукціону був один учасник - ОСОБА_1 , яким була запропонована ціна лота (ціна продажу лота) без урахування ПДВ - 554 984,00 грн; Аукціон не відбувся (викуп).

22.07.2021 розпорядженням голови Саратської селищної ради №97-ОД "Про приватизацію об'єктів малої приватизації комунальної власності Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області" переможцем (покупцем) електронного аукціону UA-PS-2021-06-27-000011-2 з продажу комплексу будівель та споруд Дитячий садок, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , було визнано ОСОБА_1 .

13.08.2021 між Саратською селищною радою (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Судаковим 1.1., про що зроблено запис в реєстрі за № 1477, відповідно до умов п. 1 якого продавець продав та передав, а покупець купив та прийняв від продавця комплекс будівель та споруд, дитячий садок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається: Дитячий садок, 1, А, площа 152,1 м2; альтанка, 2, Б; вбиральня, 3, В; сарай, 4, Г; надвірні споруди № 1-4,5, земельна ділянка, на якій розташований комплекс будівель та споруд, дитячий садок, не є сформованою, кадастровий номер на неї не присвоєно.

Відповідно до п. 7 договору продавець свідчить, що комплекс будівель та споруд, дитячий садок перебуває в належному технічному стані, прихованих дефектів, недоліків, самовільних перепланувань у комплексі немає, комплекс є придатним для використання для призначення. Продавець заявляє та гарантує, що у комплексі, який є предметом даного договору, відсутні будь-які самовільні перепланування, переобладнання, перебудови, добудови, у зазначеному комплексі не проводилося реконструкції.

Пунктом 10 договору визначено, що згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

13.08.2021 на підставі рішення державного реєстратора за № 59837808 за Райновим І.С., на підставі договору купівлі-продажу від 13.08.2021, було зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю, об'єкт житлової нерухомості (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1466041651245), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.02.2023 за № 322496024 (т.с. 3, а.с. 23).

29.09.2021 рішенням Саратської селищної ради за № 660-VІІІ (т.с.3, а.с. 15) був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Райнову І.С. для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку) за адресою: АДРЕСА_1 (в межах населеного пункту), передано в оренду Райнову І.С. строком на 49 років земельну ділянку (кадастровий номер 5124555100:01:001:0021) загальною площею 0,1250 га для будівництва та обслуговування для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку) за адресою: АДРЕСА_1 (в межах населеного пункту), встановлений розмір орендної плати за використання земельної ділянки та уповноважено селищного голову підписати договір оренди землі з Райновим І.С.

20.12.2021 між Саратською селищною радою (орендодавець) та Райновим І.С. був укладений договір оренди земельної ділянки (т.с.3, а.с. 16-20).

22.12.2021 право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5124555100:01:001:0021) загальною площею 0,1250 га було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом про реєстрацію іншого речового права (т.с. 3, а.с. 21).

06.07.2023 ПП "Глав Інвест Груп" видало довідку № 383439 (т.с. 3, а.с 24), в якій зазначило, що згідно з проведеною технічною інвентаризацією було встановлено, що об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 і який належить на праві приватної власності Райнову І.С. є "Громадською будівлею", що в процесі технічної інвентаризації виявлені технічні помилки, а саме: при проведенні попередньої технічної інвентаризації не були враховані підсобні приміщення та площа змінена у зв'язку із уточненням лінійних розмірів та площ приміщень, що не належить до самочинного будівництва і не є реконструкцією, а тому не підлягає прийняттю в експлуатацією. Загальна площа Громадської будівлі складає 202,2 м2.

10.07.2023 на замовлення Райнова І.С. фізичною особою-підприємцем Кедь А.А. був виготовлений Технічний паспорт на будівлю громадського призначення серія та номер: Т101:3807-1110-6707-5610 (т.с.3, а.с.27-34), відповідно до якого загальна площа будівлі за адресою: вул. Крістіана Вернера, 83В смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області складає 202,2 м2.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав (т.с. 2, а.с 156,157) на підставі довідки ПП "Глав Інвест Груп" № 383439 від 06.07.2023 та Технічного паспорту серія та номер: Т101:3807-1110-6707-5610, виданого 11.07.2023 ЄДЕССБ, в Державний реєстр речових прав була внесена інформація щодо зміни, а саме: щодо типу об'єкту нерухомого майна - з "комплекс будівель та споруд, дитячий садок" на "громадська будівля", щодо його площі - з 152,1 м2 на 202,2 м2 та щодо складової частини нерухомого майна - зі складу нерухомого майна зникли: альтанка, літ. "Б"; вбиральня, літ. "В" та надвірні споруди № 1-4, 5.

Прокурор вважає, що спірне майно вибуло з комунальної власності з порушенням вимог чинного законодавства, так як не підлягає приватизації відповідно до вимог Законів України "Про освіту", "Про дошкільну освіту" та Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, предметом апеляційного перегляду даної справи є вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення міської ради про включення до переліку об'єктів малої приватизації спірну нежитлову будівлю, визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної нежитлової будівлі, укладеного між відповідачами, скасування державної реєстрації за Відповідачем-2 права власності на нежитлову будівлю та зобов'язання Відповідача-2 повернути на користь Відповідача 1 вищевказане майно.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави у даній справі.

Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України “Про прокуратуру» та ГПК.

Прокурор у справі, що розглядається, звернувся до суду з позовом в інтересах держави самостійно.

На підтвердження підстав самостійного представництва інтересів держави прокурор у позовній заяві зазначив, що саме Саратська селищна рада як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, вчинила дії, які негативно впливають на державні інтереси, а тому Саратська селищна рада Одеської області є відповідачем у цій справі, а Прокурор пред'являє позов самостійно.

Перевіряючи правильність застосування норм законодавства, що регулює питання представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Згідно із частиною 4 статті 53 ГПК прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов'язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України “Про прокуратуру», та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 ГПК.

Таким чином, процесуальний статус сторін у справі залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зазначила, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб'єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

Узагальнюючи наведені у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

У справі, що розглядається, судова колегія установила, що прокурор, звертаючись із позовом у цій справі на обґрунтування підстав самостійного представництва інтересів держави зазначив, що у даних правовідносинах порушення інтересів держави полягає в незаконному прийнятті рішення та незаконному відчуженню Саратською селищною радоюна користь приватної особи майна освітнього призначення, яке належить територіальній громаді.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, та обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Саратську селищну раду одним із співвідповідачів у справі, оскільки рада як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і вчинила дії, які, за доводами прокурора, порушують інтереси держави.

Таким чином прокурором дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України “Про прокуратуру».

Щодо суті спору, колегія суддів зазначає наступне.

У позові Прокурор зазначає, що спірне майно - комплекс будівель та споруд колишнього ясла-садка відноситься до будівель закладів дошкільної освіти, а земельна ділянка - до земельних ділянок для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, водночас приписи Законів України "Про освіту", "Про дошкільну освіту" містять пряму заборону приватизації об'єктів та майна державних і комунальних закладів освіти, а отже рішення Саратської селищної ради № 175-VIII від 24.03.2021 "Про вилучення комплексу будівель і споруд колишнього дитячого садку з оперативного управління Саратського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Саратської селищної ради Одеської області та оприбуткування за Саратською селищною радою", щодо вилучення комплексу будівель та споруд, Дитячий садок розташованого за адресою: вул. Вернера Крістіана, 83В, в смт. Сарата (пункт 1 рішення) та рішення № 176-VIII від 24.03.2021 "Про затвердження умов продажу об'єктів малої приватизації", в частині включення для продажу комплекс будівель та споруд, Дитячий садок розташованого за адресою: вул. Вернера Крістіана, 83В, в смт. Сарата (пункт 1 Додатку до рішення)- є незаконними та підлягають скасуванню.

Також на переконання Прокурора, договір купівлі-продажу, укладений 13.08.2021 між Саратською селищною радою) та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Судаковим І.І., про що зроблено запис в реєстрі за № 1477, предметом якого є комплекс будівель та споруд, Дитячий садок 1-А, площею 152,1 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1466041651245), підлягає визнанню недійсним на підставі невідповідності його положенням законодавства, відповідно нормам ст. ст. 203, 215 ЦК України, а державна реєстрація за ОСОБА_1 права власності на комплекс будівель та споруд, дитячий садочок 1-А (теперішня назва "громадська будівля") загальною площею 202,2 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 43487442, відповідно до Витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.12.2021 за № 293032413) підлягає скасуванню.

На переконання Прокурора, оскільки спірне майно вибуло з комунальної власності з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки не підлягало приватизації відповідно до вимог Законів України "Про освіту", "Про приватизацію державного та комунального майна", вбачаються правові підстави для усунення перешкод власнику спірного майна у розпорядженні та користуванні комунальним майном шляхом зобов'язання Райнова І.С. повернути територіальній громаді селища Сарата в особі Саратської селищної ради нерухоме майно, а саме, комплекс будівель та споруд, дитячий садочок (теперішня назва "громадська будівля"), площею 202,2 м2 за адресою: смт. Сарата вул. Крістіана Вернера, 83В Білгород-Дністровського району Одеської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1466041651245).

Судова колегія не погоджується з такими аргументами прокурора та вважає, що спірна нежитлова будівля на час прийняття оскаржуваного рішення сільської ради та укладення договору купівлі-продажу знаходилась у комунальній власності та належала територіальній громаді, а також була виключена із об'єктів закладів освіти рішенням уповноваженого органу власника об'єкта, зважаючи на наступне.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулюються Законом України “Про освіту».

Відповідно до п. 6, 7 ст. 1 зазначеного Закону закладом освіти є юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність, а засновником закладу освіти - орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов'язків засновника.

Статтею 80 Закону України "Про освіту" визначено, що до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об'єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об'єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до об'єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об'єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

Майно, яке перебуває на балансах державних підприємств, установ, організацій, що не підлягають приватизації, та яке не входить до складу єдиних майнових комплексів, що забезпечують основні види діяльності таких підприємств або більше трьох років не використовуються у виробничій діяльності і подальше їх використання не планується, належить до об'єктів, що підлягають приватизації (абз. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна").

Отже, з огляду на наведені законодавчі норми приватизація спірного нерухомого майна можлива за умови, якщо пряма заборона його приватизації не передбачена Законом України "Про приватизацію державного та комунального майна" та іншими законами України.

Як вбачається зі змісту Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", його положення не містять прямої заборони на приватизацію спірного майна.

В свою чергу, приписами ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" встановлено, що об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням. Отже, Закон України "Про освіту" містить пряму заборону приватизації об'єктів та майна державних і комунальних закладів освіти.

Частина 6 ст. 80 та ч. 5 ст. 81 Закону України "Про освіту" регулюють питання можливості використання майна закладів освіти, яке не використовується в освітньому процесі, але не передбачають приватизацію такого майна.

Як вбачається з приписів ч.6 ст. 80, ст. 81 Закону України "Про освіту" вони не містять умов щодо можливості приватизації об'єктів та майна державних і комунальних закладів освіти, яке не використовується в освітньому процесі (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 918/572/19).

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, в контексті спірних правовідносин судова колегія вважає, що важливим є вирішення питання щодо приналежності спірного нерухомого майна до майна закладів освіти задля можливості застосування норм, визначених у ч.4 ст.80 Закону України "Про освіту", якими встановлена законодавча заборона приватизації майна закладів освіти.

Згідно ст. 143 Конституції України територіальні громади селища безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Приписами ч. 2 ст. 327 Цивільного кодексу України встановлено, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування..

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно п. 30 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції відповідної ради, віднесено, зокрема, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Абзацом другим п. 30 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" також унормовано, що реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням місцевої ради.

Частина 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності, зокрема, щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Одним із способів зміни форми власності є приватизація, в процесі якої відбувається відчуження на користь фізичних або юридичних осіб майна, що є державною чи комунальною власністю та майна, що належить Автономній Республіці Крим. Порядок відчуження такого майна визначається законами, зокрема Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Як встановлено судом, на балансі Саратської селищної ради знаходиться нерухоме майно, зокрема, нежитлова будівля, побудована у 1933 році та розташована по вул. Крістіана Вернера, 83В, (колишня вул. Леніна, 83В), що підтверджується інвентарною карткою № 4 (т.с.2, а.с 169) та довідкою Саратської селищної ради № 1055-02-14 від 20.02.2013 (т.с. 2, а.с 170).

20.02.2013 рішенням за № 273-VІ Саратська районна рада передала майно із спільної власності територіальних громад сіл, селищ Саратського району до комунальної власності територіальної громади селища Сарата, згідно переліку (т.с.1, а.с.167) та доручено голові районної ради та Саратському селищному голові здійснити передачу-приймання майна, зазначеного у додатку до цього рішення, згідно з порядком, встановленим чинним законодавством України.

Як вбачається з рішення Саратської селищної ради за № 844-VІ від 10.04.2013 (т.с. 2, а.с. 168), Саратська селищна рада: прийняла майно із спільної власності територіальних громад сіл, селищ Саратського району до комунальної власності територіальної громади селища Сарата за актом (що є додатком до рішення), доручила головному бухгалтеру ради взяти на баланс селищної ради прийняте за актом приймання-передачі майно та закріпила це майно за комунальним закладом "Саратський ясла-садок № 1".

Як встановлено судом, рішенням за № 188-VІІ 25.05.2016 "Про реорганізацію (приєднання) комунального закладу "Саратський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 1" (т.с. 2, а.с. 175,176) Саратська селищна рада вирішила припинити з 29.08.2016 діяльність КЗ "Саратський ДНЗ (ясла-садок) № 1" шляхом реорганізації (приєднання) до КЗ "Саратський ДНЗ (ясла-садок) № 2" та створити комісію з реорганізації.

Рішенням за № 277-VІІ від 30.09.2016 Саратською селищною радою були внесені зміни до назви з КЗ "Саратський ДНЗ (ясла-садок) № 2" на КЗ "Саратський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок)" та затверджений його статут у новій редакції .

Рішенням Саратської селищної ради № 281-VІІ від 30.09.2016 (т.с. 2, а.с 177) був затверджений передавальний акт (т.с. 2, а.с 178, 179), в якому правонаступником КЗ "Саратський ДНЗ (ясла-садок) № 1" визначений КЗ "Саратський ДНЗ (ясла-садок)", а також визначено, що оскільки майно закладу та матеріально-технічна база перебуває на балансі Саратської селищної ради, то до КЗ "Саратський ДНЗ (ясла-садок)" майно та матеріально-технічна база не передаються.

Всі вищезазначені рішення Саратської селищної ради не оскаржувались в судовому порядку.

Відповідно до Технічного паспорту від 09.09.2017, виготовленого КП "Саратське бюро технічної інвентаризації та реєстрації нерухомого майна", нерухоме майно, яке розташоване за адресою: вул. Крістіана Вернера № 83В, селище Сарата Одеської області, складається з: будівлі Дитячий садок, літ "А", площею - 152,1 м2, альтанки, літ. "Б", площею - 16,8 м2, вбиральні, літ. "В", площею - 15,3 м2, сараю, літ. "Г", площею - 14, м2, надвірних споруд № 1-3, які розташовані на земельній ділянці загальною площею -560 м2, з яких під будинком та господарськими будівлями - 258 м2, під двором - 302 м2, та присвоєний інвентарний номер 686 (т.с. 2, а.с 180-188).

Відповідно до листа Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області № 05-01-03438 від 13.07.2017 (т.с. 2, а. с. 191) дитячий садок, розташований за адресою: Одеська обл., смт Сарата, вул. Крістіана Вернера, 83В, не обліковується в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності та не належить до державної власності.

12.01.2018 за територіальною громадою смт. Сарата Одеської області в особі Саратської селищної ради було зареєстровано право комунальної власності на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1466041651245): комплекс будівель та споруд, дитячий садок, площею 152,1 м2, за адресою: Одеська обл., смт Сарата, вул. Крістіана Вернера (вулиця Леніна), 83В, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відповідні відомості (т.с.2, а.с. 189,190).

Також з матеріалів справи вбачається, що 30.12.2020 Саратська селищна рада своїм рішенням за № 69-VІІІ (т.с. 2, а.с. 191) прийняла із комунальної власності територіальної громади селища Сарата у комунальну власність Саратської селищної територіальної громади КЗ "Саратський ДНЗ (ясла-садок)", визначила, що в порядку правонаступництва входить до складу засновників КЗ "Саратський ДНЗ (ясла-садок)", змінила назву КЗ "Саратський ДНЗ (ясла-садок)" на Саратський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (надалі- Саратський ЗДО (ясла-садок)) та затвердила його статут у нової редакції.

Рішенням Саратської селищної ради № 175-VIII від 24.03.2021(т.с. 2, а.с. 212) "Про вилучення комплексу будівель і споруд колишнього дитячого садку з оперативного управління Саратського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Саратської селищної ради Одеської області та оприбуткування за Саратською селищною радою" (т.с. 2, а.с 212) комплекс будівель та споруд колишнього дитячого садка, що розташоване за адресою: вул. Вернера Крістіана, 83В, в смт. Сарата було вилучено із оперативного управління комунального закладу дошкільної освіти - Саратського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Саратської селищної ради та доручено селищному голові оприбуткувати зазначене майно на баланс Саратської селищної ради.

Зазначене рішення було прийнято Саратською селищною радою на підставі приписів ст.ст. 24, 137 Господарського кодексу України (чинного на час прийняття рішення) та листа Саратського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) за № 12 від 12.03.2021 (т.с. 2, а.с 171), в якому комунальним закладом дошкільної освіти була надана згода на вилучення комплексу будівель та споруд колишнього дитячого садка у зв'язку із його невикористанням.

Пунктом першим рішення Саратської селищної ради за № 176-VІІІ від 24.03.2021 "Про затвердження переліку об'єктів малої приватизації комунальної власності Саратської селищної територіальної громади, що підлягають приватизації у 2021 році" (т.с. 2, а.с. 213) був затверджений перелік об'єктів малої приватизації комунальної власності Саратської селищної ради, що підлягали приватизації у 2021 році згідно додатку до рішення, у п. 2 якого значився комплекс будівель та споруд, загальною площею 152,1 м2, що розташований за адресою: Одеська обл., Саратський район, смт Сарата, вул. Крістіана Вернера, 83В (т.с. 2, а.с. 214).

Також у п. 2 цього рішення зазначено, що у разі, якщо об'єкти, зазначені в пункті 1 даного рішення не будуть приватизовані, вони підлягають приватизації в наступних роках.

Отже, враховуючи всі обставини цієї справи, які підтверджуються відповідними доказами та не спростовані Прокурором, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне майно колишнього дитячого садка на час прийняття оскаржуваних рішень селищної ради №№ 175-VІІІ, 176-VІІІ від 24.03.2021 та укладення договору купівлі-продажу від 13.08.2021 знаходилось у комунальній власності та належало Саратській селищної територіальній громаді в особі Саратської селищної ради на законних підставах.

Водночас, з моменту вилучення спірного об'єкта нерухомого майна з оперативного управління Саратського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Саратської селищної ради комплексу будівель та споруд колишнього дитячого садка, що розташоване за адресою: вул. Вернера Крістіана, 83В, в смт. Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області, у зв'язку із його не використанням закладом дошкільної освіти у повсякденної діяльності та оприбуткування його на баланс ради, вказане майно не перебувало ні на балансі, ні на праві оперативного управління у закладів освіти Саратської селищної ради.

Зазначене підтверджується довідкою Саратського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Саратської селищної ради № 13 від 30.01.2025 (т.с. 4, а.с 64).

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у селищі Сарата функціонує навчальний дошкільний заклад - Саратський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) Саратської селищної ради за іншою адресою, а саме: Одеська область, Білгород-Дністровський район селище Сарата, вул. Садова, буд. 5, що підтверджується п. 1.6. Статуту Саратського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Саратської селищної ради (т.с. 2, а.с. 193) та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси Саратського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Саратської селищної ради.

Виходячи з вище зазначеного, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що Прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що станом на прийняття Саратською селищною радою оспорюваних рішень №№ 175-VІІІ, 176-VІІІ від 24.03.2021 про вилучення комплексу будівель і споруд колишнього дитячого садку з оперативного управління Саратського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Саратської селищної ради Одеської області та про включення до переліку об'єктів малої приватизації комунальної власності Саратської селищної територіальної громади, що підлягають приватизації у 2021 році, комплекс будівель та споруд, колишнього дитячого садка, був закріплений за закладами, які відносяться до сфери освіти, що виключає в даному випадку можливість застосувати приписи ч.4 ст.80 Закону України "Про освіту", відповідно до яких встановлена законодавча заборона приватизації майна закладів освіти.

Щодо доводів Прокурора, що на час прийняття оскаржуваних рішень ради, проведення аукціону та укладення договору купівлі-продажу від 13.08.2023 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно спірне нерухоме майно мало назву - комплекс будівель та споруд, дитячий садок, що, на думку прокурора, є беззаперечним підтвердженням належності спірного об'єкту нерухомості до об'єкта закладів освіти та наявність законодавчої заборони на приватизацію об'єктів та майна державних та комунальних закладів освіти.

За змістом п. 6 ст. 1 Закон України "Про освіту" заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.

Засновник закладу освіти - орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов'язків засновника (п. 7 ст. 1 Закону України "Про освіту").

Як вже зазначалося судом, за змістом ч. 1 ст. 80 Закону України "Про освіту" до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об'єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об'єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Господарського кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Приписами ч. 2 ст. 137 ГК України визначено, що власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

З урахуванням зазначеного, словосполучення "дитячий садок" у назві об'єкту нерухомості (комплекс будівель та споруд, дитячий садок), це назва складової частини об'єкта нерухомого майна, яка не має відношення до закладу освіти - Саратського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Саратської селищної ради, адже з матеріалів справи вбачається, а Прокурором не спростовано відповідними доказами, що станом на час проведення Саратською селищною радою приватизаційних процедур та укладення договору купівлі-продажу від 13.08.2021 навчальний заклад - Саратський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) Саратської селищної ради - мав право оперативного управління об'єктом нерухомого майна, складовими частинами якого є будівля Дитячий садок, літ "А", альтанка, літ. "Б", вбиральня, літ. "В", сарай, літ. "Г" та надвірні споруди № 1-3, натомість рішенням Саратської селищної ради № 175-VIII від 24.03.2021 із оперативного управління комунального закладу дошкільної освіти - Саратського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Саратської селищної ради спірне нерухоме майно було вилучене на підставі приписів ст.ст. 24, 137 Господарського кодексу України (чинного на час прийняття рішення) та згоди Саратського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) викладеної у листі за № 12 від 12.03.2021 у зв'язку із його невикористанням.

Скаржник посилається на те, що рішення про вилучення комплексу будівель і споруд колишнього дитячого садка з оперативного управління Саратського закладу дошкільної освіти та рішення про затвердження переліку об'єктів малої приватизації були прийняті в один день.

Водночас апеляційна скарга не містить належного правового обґрунтування того, яким саме чином сама по собі така послідовність прийняття рішень свідчить про порушення вимог законодавства чи порушення прав та інтересів територіальної громади.

Будь-яких доказів того, що оскаржувані рішення були прийняті поза межами компетенції ради, з порушенням встановленої процедури чи всупереч вимогам законодавства, апелянтом не надано.

За таких обставин, позовні вимоги Прокурора щодо визнання незаконним та скасування рішення VIII скликання селищної ради від 24.03.2021 № 175-VIII "Про вилучення комплексу будівель і споруд колишнього дитячого садку з оперативного управління Саратського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Саратської селищної ради Одеської області та оприбуткування за Саратською селищною радою", щодо вилучення комплексу будівель та споруд, Дитячий садок та рішення VIII скликання селищної ради від 24.03.2021 № 176-VIII "Про затвердження умов продажу об'єктів малої приватизації", в частині включення для продажу комплексу будівель та споруд, дитячий садок - є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки спірний об'єкт нерухомості до його приватизації був об'єктом комунальної власності, не відносився до майна закладу освіти, не перебував в оперативному управлінні закладу освіти, не належав закладу освіти на підставі іншого речового права та не перебував на його балансі, а також не використовувався закладом дошкільної освіти в освітніх цілях.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі №925/1225/20.

Також на розгляді господарських судів перебувала справа №916/3788/24 за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави до Болградської міської ради Одеської області та ОСОБА_2 , за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділ освіти Болградської міської ради Одеської області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, скасування держреєстрації, зобов'язання повернути нерухоме майно.

Позовні вимоги у цій справі обґрунтовані тим, що за оспорюваними рішенням та договором купівлі-продажу було відчужено заклад освіти - школу всупереч заборони, передбаченої частиною 4 статті 80 Закону України “Про освіту“, який містить пряму заборону приватизації об'єктів та майна державних і комунальних закладів освіти.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.11.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2025, у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Верховним Судом від 26.08.2025 у справі №916/3788/24 касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2024 у справі №916/3788/24 закрито.

Судами встановлено, що спірна будівля на момент прийняття рішення про приватизацію перебувала у комунальній власності Болградської міської територіальної громади та не належала до майна закладу освіти. Майно не перебувало на балансі чи у користуванні закладів освіти, не використовувалося в освітньому процесі та ще у 2018 році було виключене з переліку майна сфери освіти. У зв'язку з цим суди дійшли висновку про відсутність підстав для застосування ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту».

Також суди відхилили доводи прокурора щодо того, що назва об'єкта «школа» у реєстраційних документах підтверджує його належність до закладу освіти, зазначивши, що йдеться лише про назву складової частини об'єкта нерухомості, а не про функціонування закладу освіти чи наявність у нього речових прав на майно.

Крім того, судами встановлено відсутність порушень під час приватизації об'єкта, оскільки продаж здійснено на конкурентних засадах через електронний аукціон, який недійсним не визнавався, а кошти від приватизації надійшли до місцевого бюджету. Також не доведено протиправної поведінки набувача майна чи порушення майнових прав територіальної громади.

Щодо аргументів прокурора про наявність порушень при проведенні аукціону.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2021 на засіданні аукціонної комісії з продажу об'єктів комунальної власності Саратської селищної ради було прийнято рішення, оформлене Протоколом №1, відповідно до якого за результатами голосування по третьому питанню порядку денного - визначення стартової ціни продажу комплексу будівель та споруд, дитячого садку, загальною площею 152,1 м2, розташованого за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський (Саратський) район, селище Сарата, вул. Крістіана Вернера, 83В, було запропоновано Саратській селищній раді провести 23.06.2021 аукціон без умов, зі стартовою ціною 453 984,70 грн без урахування ПДВ, а також були запропоновані інші умови для проведення аукціону.

31.05.2021 рішенням Саратської селищної ради № 358-VІІІ (т.с. 2, а.с. 216) був затверджений Протокол аукціонної комісії для продажу об'єктів комунальної власності № 1 від 27.05.2021, який є додатком до зазначеного рішення ради, а рішенням за № 359-VІІІ (т.с. 3, а.с. 4,5) Саратська селищна рада затвердила умови продажу об'єктів малої приватизації, зокрема, п. 3 рішення були затверджені умови продажу об'єкта малої приватизації об'єкта малої приватизації, комплексу будівель та споруд, дитячий садок, загальною площею 152,1 м2, розташованого за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський (Саратський) район, селище Сарата, вул. Крістіана Вернера, 83В (т.с. 3, а.с. 6-9).

22.06.2021 на сайті "Prozzoro" (https://prozorro.sale/planning/UA-LR-SSP-2021-06-22-000013-2/) була розміщена інформація щодо умов та об'єкту приватизації та порядку проведення електронного аукціону.

У статті 1 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено, що аукціон - спосіб продажу об'єкта приватизації, за яким власником об'єкта приватизації стає покупець, що в ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п.1); аукціон в електронній формі (електронний аукціон) - вид аукціону в режимі реального часу в Інтернеті(п.4); викуп - спосіб продажу об'єкта приватизації одному покупцю (п.9).

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" приватизація державного або комунального майна здійснюється шляхом: 1) продажу об'єктів права державної або комунальної власності на аукціоні, у тому числі: аукціоні з умовами; аукціоні без умов; аукціоні за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій; аукціоні із зниженням стартової ціни; 2) викупу об'єктів приватизації.

Пунктом 49 "Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 432 від 10.05.2018 (в редакції на час проведення аукціону) передбачено, що після надходження від оператора електронного майданчика, через який подано одну заяву на участь в електронному аукціоні, підписаного особою, що подала таку заяву, та оператором протоколу про результати електронного аукціону, орган приватизації опубліковує рішення про приватизацію шляхом викупу через особистий кабінет протягом п'яти робочих днів з дня формування протоколу про результати електронного аукціону, після чого затверджує та опубліковує в електронній торговій системі такий протокол у порядку та строки, визначені пунктом 68 цього Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2021 оператором електронного аукціону, ТОВ "СМАРТТЕНДЕР", був сформований Протокол про результати електронного аукціону UA-PS-2021-06-27-000011-2 (т.с.2, а.с. 250,251) (https://procedure.prozorro.sale/api/protocol/UA-PS-2021-06-27-000011-2/download), відповідно до якого: стартова ціна лоту складала 453 984,70 грн; учасником електронного аукціону був один учасник - ОСОБА_1 , яким була запропонована ціна лота (ціна продажу лота) без урахування ПДВ - 554 984,00 грн; Аукціон не відбувся (викуп).

Відповідно до ч 8 ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) продаж об'єктів на аукціоні, крім аукціону за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій, здійснюється за наявності не менше двох учасників аукціону та вважається таким, що відбувся, у разі здійснення на аукціоні не менше одного кроку аукціону на підвищення стартової ціни. У разі якщо для участі в аукціоні подано заяву на участь в аукціоні від одного покупця, аукціон визнається таким, що не відбувся, а орган приватизації приймає рішення про приватизацію зазначеного об'єкта шляхом викупу безпосередньо такому покупцеві за запропонованою ним ціною, але не нижче стартової ціни.

13.08.2021 між Саратською селищною радою (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Судаковим 1.1., про що зроблено запис в реєстрі за № 1477, відповідно до умов п. 1 якого продавець продав та передав, а покупець купив та прийняв від продавця комплекс будівель та споруд, дитячий садок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається: Дитячий садок, 1, А, площа 152,1 м2; альтанка, 2, Б; вбиральня, 3, В; сарай, 4, Г; надвірні споруди № 1-4,5, земельна ділянка на якій розташований комплекс будівель та споруд, дитячий садок не є сформованою, кадастровий номер на неї не присвоєно.

13.08.2021 на підставі рішення державного реєстратора за № 59837808 за ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 13.08.2021, було зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю, об'єкт житлової нерухомості (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1466041651245), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.02.2023 за № 322496024 (т.с. 3, а.с. 23).

Таким чином, як вірно встановлено судом та не спростовано прокурором, матеріали справи не містять доказів порушення норм законодавства під час проведення процедури проведення аукціону з приватизації спірного об'єкту нерухомого майна.

При цьому вищезазначений аукціон в судовому порядку не визнавався недійсним, а дії з відчуження майна комунальної власності не пов'язані із протиправною поведінкою відповідачів.

Колегія суддів також відхиляє доводи прокурора щодо неправильного визначення вартості спірного об'єкта нерухомого майна під час проведення його оцінки як необґрунтовані та такі, що не підтверджені належними і допустимими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, КП «Саратське бюро технічної інвентаризації та реєстрації нерухомого майна» було проведено інвентаризацію спірного об'єкта та виготовлено відповідний технічний паспорт, згідно з яким до складу комплексу будівель та споруд входять: дитячий садок літ. А, альтанка літ. Б, вбиральня літ. В, сарай літ. Г та надвірні споруди №1- 4.

У подальшому на замовлення Саратської селищної ради ПП «БВКФ “КулЕкспоБуд»» 11.05.2021 було підготовлено звіт про експертну оцінку спірного об'єкта нерухомості, відповідно до якого ринкова вартість комплексу становила 453 984,70 грн. При цьому зі змісту зазначеного звіту вбачається, що оцінка проводилася саме щодо всього комплексу будівель та споруд у повному складі, визначеному технічною документацією, а саме: дитячого садка літ. А, альтанки літ. Б, вбиральні літ. В, сараю літ. Г та надвірних споруд №1- 4.

Доводи прокурора фактично зводяться до незгоди з визначеною оцінювачем ринковою вартістю майна, однак жодних належних доказів на підтвердження неправильності проведеної оцінки, порушення методики її здійснення, неврахування окремих складових об'єкта чи невідповідності звіту вимогам законодавства матеріали справи не містять.

При цьому колегія суддів враховує, що рішенням Саратської селищної ради №359-VIII від 31.05.2021 було затверджено звіт про експертну оцінку та умови продажу спірного комплексу, а вказане рішення у встановленому законом порядку не оскаржувалося та незаконним не визнавалося.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що оцінка проводилась щодо всього комплексу нерухомого майна з урахуванням усіх його складових частин, а доводи прокурора про неправильне визначення вартості об'єкта ґрунтуються виключно на припущеннях та не спростовують належними доказами правомірності проведеної оцінки.

Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги Прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 13.08.2021 між Саратською селищною радою та Райновим І.С., предметом якого є комплекс будівель та споруд, дитячий садок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , задоволенню не підлягають, оскільки Прокурором не доведено порушення відповідачами діючого законодавства в процесі приватизації спірного об'єкта нерухомого майна.

При цьому, слід наголосити, що відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.

Частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 у справі №922/623/20 у правовідносинах щодо приватизації об'єкта комунальної власності вказала на необхідність надання юридичної оцінки необхідності позбавлення покупця права мирного володіння приватизованим майном, ураховуючи рішення ЄСПЛ про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Як вірно виснувало судом першої інстанції, позовні вимоги Прокурора про скасування державної реєстрації за Райновим І.С. права власності на комплекс будівель та споруд, дитячий садочок 1-А (теперішня назва "громадська будівля") та про усунення перешкод у розпорядженні та користуванні комунальним майном шляхом зобов'язання Райнова І.С. повернути на користь територіальної громади селища Сарата в особі Саратської селищної ради нерухоме майно, а саме: комплекс будівель та споруд, дитячий садок (теперішня назва "громадська будівля") задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Щодо вимоги Прокурора про повернення на користь Саратської територіальної громади в особі Саратської селищної ради нерухомого майна, а саме: комплекс будівель та споруд, дитячий садок (теперішня назва "громадська будівля"), що має площу забудови 202,2 м2 за адресою: смт. Сарата вул. Крістіана Вернера, 83В Білгород-Дністровського району Одеської області, суд також вважає за важливе зазначити наступне.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 грудня 2022 року у справі №906/677/19 предметом позову були вимоги прокурора до ТОВ "Обрій Діжитал" про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, зобов'язання повернути майно вартістю 6 500 001,00 грн і скасування запису в Єдиному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позов обґрунтований тим, що оскаржуване рішення Житомирської міської ради та спірний договір купівлі-продажу від 21.12.2018 не відповідають вимогам статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та статті 80 Закону України "Про освіту". Крім того прокурор зазначав, що спірне нерухоме майно є об'єктом культурної спадщини, а при укладені оспорюваного договору сторонами не було дотримано вимог щодо відчуження такого майна.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що звертаючись до суду з вимогою про зобов'язання відповідача повернути спірне нерухоме майно прокурором обрано неефективний спосіб захисту.

Так, за змістом частин 1, 2 статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок).

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина 1 статті 216 ЦК України) застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним, чи який визнано недійсним.

Отже, звертаючись до суду з позовом, прокурор мав зазначити вимоги про двосторонню реституцію (просити відповідача повернути майно на користь позивача, а останнього зобов'язати повернути відповідачу отримані кошти), оскільки обґрунтування позовних вимог засвідчує, що він висував вимогу як проти позивача, так і проти відповідача, якою є вимога про визнання двостороннього правочину недійсним, внаслідок якої нівелюється правова підстава утримувати майно для відповідача, а для позивача - утримувати сплачені йому за такою угодою кошти.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину в порядку, передбаченому статтею 216 ЦК України, не може розглядатися як санкція (покарання) лише для однієї з сторін правочину, за допущене іншою стороною, в даному випадку позивачем, порушення процедури приватизації комунального майна.»

За обставинами справи №916/5751/24 оспорюваний договір купівлі-продажу від 13.08.2021 фактично є виконаним обома сторонами, адже Саратська селищна територіальна громада в особі Саратської селищної ради передала ОСОБА_1 спірний комплекс будівель та споруд, а ОСОБА_1 оплатив вартість придбаного майна, проте Прокурор, заявляючи вимогу про повернення спірного майна на користь Саратської селищної ради, не зазначив вимогу про двосторонню реституцію, а саме - не просив Саратську селищну раду зобов'язати повернути ОСОБА_1 отримані кошти.

Доводи Прокурора, що дії ОСОБА_1 під час участі в аукціоні та здійснення купівлі спірного об'єкту нерухомості були недоброчесними, а тому вимоги ст. 216 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються відхиляються, оскільки Прокурором у встановленому процесуальним законом порядку не надано належних та допустимих доказів недоброчесної поведінки ОСОБА_1 .

Аргументи апеляційної скарги, що встановлені, на думку прокурора, порушення при зміні площі спірного об'єкта нерухомості є самостійною підставою для скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 , колегія суддів відхиляє.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, зміна площі спірного комплексу відбулася у 2023 році, тобто вже після завершення процедури приватизації та укладення договору купівлі-продажу від 13.08.2021.

На момент внесення відповідних змін до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 вже набув право приватної власності на спірний об'єкт та понад два роки був його власником.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що право власності відповідача було зареєстровано саме на об'єкт площею 152,1 мІ, що існувала на момент приватизації та проведення оцінки майна.

Отже, обставини, пов'язані зі зміною площі об'єкта після набуття відповідачем права власності, не стосуються предмета доказування у даній справі, оскільки спір виник щодо правомірності рішень органу місцевого самоврядування про приватизацію майна та укладеного за її результатами договору купівлі-продажу, а не щодо подальшого здійснення власником реконструкції, перепланування чи внесення змін до технічних характеристик об'єкта нерухомості.

Посилання прокурора на відсутність дозвільної документації щодо зміни площі об'єкта також не впливають на вирішення даного спору, оскільки питання дотримання містобудівного законодавства після набуття права власності не є предметом розгляду у цій справі та не можуть бути підставою для оцінки законності приватизаційної процедури, проведеної у 2021 році, адже такі доводи стосуються обставин, що виникли після завершення приватизації та не перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з оскаржуваними рішеннями органу місцевого самоврядування.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміна площі спірного комплексу після набуття відповідачем права власності не впливає на правомірність прийнятих рішень щодо приватизації майна та не може бути самостійною підставою для скасування державної реєстрації права власності на спірний об'єкт.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скаргзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 05.01.2026 у справі №916/5751/24.

За таких обставин, апеляційна скарга на рішення задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 05.01.2026 у справі №916/5751/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 05.01.2026 у справі №916/5751/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.05.2026.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді: Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська

Попередній документ

136503169

Наступний документ

136503171

Інформація про рішення:

№ рішення:	136503170
№ справи:	916/5751/24
Дата рішення:	12.05.2026
Дата публікації:	15.05.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Південно-західний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них; щодо укладення, зміни, розірвання, виконання договорів купівлі-продажу та визнання їх недійсними

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (12.05.2026)
Дата надходження:	12.02.2026
Предмет позову:	про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов'язання повернути майно

Розклад засідань:

Минулі засідання (17)

13.02.2025 12:40	Господарський суд Одеської області
04.03.2025 10:00	Господарський суд Одеської області
18.03.2025 10:40	Господарський суд Одеської області
10.04.2025 11:00	Господарський суд Одеської області
29.04.2025 11:00	Господарський суд Одеської області
06.05.2025 14:20	Господарський суд Одеської області
08.05.2025 10:40	Господарський суд Одеської області
13.05.2025 14:40	Господарський суд Одеської області
20.05.2025 15:00	Господарський суд Одеської області
29.05.2025 14:20	Господарський суд Одеської області
09.10.2025 09:40	Господарський суд Одеської області
21.10.2025 10:30	Господарський суд Одеської області
11.11.2025 11:00	Господарський суд Одеської області
25.11.2025 12:00	Господарський суд Одеської області
25.12.2025 14:00	Господарський суд Одеської області
05.01.2026 11:30	Господарський суд Одеської області
12.05.2026 11:30	Південно-західний апеляційний господарський суд