Номер провадження: 11-кп/813/1987/26
Справа № 491/430/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
07 травня 2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Ананьївського районного суду Одеської області від 15 квітня 2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024162480000143, внесеному до ЄРДР 20 січня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч.3 ст.28, ч.ч.2, 4 ст.246, ч. 1 ст. 304 КК України,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою клопотання прокурора задоволено, та продовжено ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 13 червня 2026 року, включно із можливістю внесення застави у розмірі - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає суму у розмірі 242 240 гривень.
Обґрунтовуючи ухвалу, суд першої інстанції, врахував відомості про особу обвинуваченого, тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та прийшов до висновку про те, що у вказаному провадженні продовжує існувати ризик, передбачений п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, що унеможливлює застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу, в якій посилається на наступне:
- захисник звертає увагу, що жоден із зазначених ризиків не існує, немає законних підстав вважати, що ОСОБА_8 буде переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків та іншого обвинуваченого чи перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином;
- судом не враховано, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, не судимий, позитивно характеризується за місцем мешкання, має на утриманні малолітню дитину, є волонтером, має ряд хронічних захворювань.
На підставі наведеного захисник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із покладенням на обвинуваченого ОСОБА_8 , обов'язків, передбачних ч. 5 ст. 194 КПК України.
Позиції учасників судового розгляду.
Захисник у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити її.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав думку свого захисника.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, ухвалу суду першої інстанції вважав законною та обґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що на розгляді у Ананьївському районному суді Одеської області знаходиться кримінальне провадження №12024162480000143, внесене до ЄРДР 20 січня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч.3 ст.28, ч.ч.2, 4 ст.246, ч. 1 ст. 304 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Переглядаючи оскаржену ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним із існуючими ризиками станом на час судового розгляду, відповідає особі обвинуваченого і зможе забезпечити, на відміну від інших, більш м'яких запобіжних заходів, належне виконання ним процесуальних обов'язків.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності існування ризиків, наявності міцних соціальних зв'язків, можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, апеляційний суд зазначає наступне.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст. 177 КПК України).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність ризиків, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Зокрема, враховуючи, що ОСОБА_8 , обвинувачується в тому числі за ч. 4 ст. 246 КК України, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до семи років, на думку апеляційного суду, наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений з огляду на тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення його вини, може вдатися спроб переховуватися від суду.
При цьому, апеляційний суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
При встановленні наявності ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
Оскільки покази свідків, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, перебуваючи на свободі, обвинувачений може здійснювати незаконний вплив на свідків та інших учасників, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також не можна виключати наявність ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки характер інкримінованих дій та спосіб їх вчинення свідчать про наявність у обвинуваченого можливостей для приховування протиправної діяльності та перешкоджання кримінальному провадженню.
Таким чином, твердження сторони захисту, що ризики у кримінальному провадженні недоведені, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали.
Колегія суддів приймає до уваги посилання захисника відносно того, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, не судимий, позитивно характеризується за місцем мешкання, має на утриманні малолітню дитину, є волонтером, однак зауважує, що такі обставини не свідчать про зменшення або відсутність вищезазначених ризиків, при цьому, у світлі інкримінованих обставин справи, зазначене не є настільки переконливими обставинами, що могли б знизити встановлені ризики до маловірогідних чи до їх виключення.
Що стосується доводів захисника ОСОБА_7 , з приводу незадовільного стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_8 , апеляційний суд приймає їх до уваги, однак зауважує, що зазначена обставина не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, окрім того, захисником не надані відомості, які б свідчили про неможливість утримання під вартою обвинуваченого.
Окрім того, в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор» особи мають доступ до кваліфікованої медичної допомоги.
Так, положеннями МЮ України та МОЗ України №239/5/104 від 10.02.2012 «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» визначено, що медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув'язненим і засудженим.
Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Колегія суддів враховує обставини даної справи, особу обвинуваченого та зазначає, що зміна запобіжного заходу останньому на більш м'який, з великою вірогідністю може виявитися недостатнім стримуючим фактором для забезпечення виконання останнім покладених на нього обов'язків.
Враховуючи вище зазначене, доводи захисника про можливість застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, колегія суддів визнає безпідставними.
Обставин, передбачених ч.2 ст. 183 КПК, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які унеможливлюють перебування обвинуваченого під вартою. Стороною захисту апеляційному суду не надано документів, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого під вартою.
Водночас апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги сторони захисту, що ризики, заявлені прокурором хоча і існують, але із спливом часу дещо знизились, а тому підлягає зменшенню розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Так, ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні, в тому числі, тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо нього за загальним правилом мав би визначатися у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи.
З урахуванням майнового стану обвинуваченого, тієї обставини, що під час перебування під вартою обвинувачений не отримує ніяких доходів, беручи до уваги, що в ході розгляду та у зв'язку із спливом часу, ризики, які були підставою для обрання саме такого розміру застави зменшились, обвинувачений перебуває під вартою тривалий час та не може внести раніше визначений розмір застави, суд доходить висновку про можливість зменшення застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Приймаючи рішення про визначення розміру застави в якості альтернативного запобіжного заходу, апеляційний суд враховує особу обвинуваченого, його майновий стан, обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , та вважає за необхідне зменшити розмір застави, визначеної судом першої інстанції, як альтернативного запобіжного заходу, та встановити її в розмірі - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 гривень.
На переконання апеляційного суду саме такий розмір застави у сукупності з покладенням на ОСОБА_8 обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, дозволить контролювати його місце перебування під час судового розгляду, а також зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, на які посилається прокурор у клопотанні про продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 чт. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу районного суду, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу сторони захисту - задовольнити частково, скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 24, 28, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - задовольнити частково.
Ухвалу Ананьївського районного суду Одеської області від 15 квітня 2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024162480000143, внесеному до ЄРДР 20 січня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч.3 ст.28, ч.ч.2, 4 ст.246, ч. 1 ст. 304 КК України, -скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Любашівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 13 червня 2026 року, із утриманням його в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» із можливістю внесення застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів доходів для працездатних осіб, що складає 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) грн.
Обвинувачений, або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум за наступними реквізитами:
Отримувач: Одеський апеляційний суд; Код отримувача за ЄДРПОУ: 42268321
Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача: 820172
Рахунок отримувача: UA308201720355299001001086720
Призначення платежу: згідно ухвали суду від 07 травня 2026 року, заставна сума за ОСОБА_8 , судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .
У разі внесення застави у визначеному розмірі за обвинуваченого ОСОБА_8 негайно звільнити його з-під варти та покласти на нього строком до 13 червня 2026 року включно процесуальні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- ??з?являтись за вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- ??не відлучатись з Одеської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні, визначеними слідчим, судом;
- здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в 'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому та заставодавцю обов'язки, передбачені ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4