Справа № 749/479/26
Номер провадження 2/749/410/26
14 травня 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді - Чигвінцева М.С.
з участю секретаря Михалевич М.В.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Сновськ у порядку загального позовного провадження цивільну справу №749/479/26 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Сновської територіальної громади в особі Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської областіпро визнання права власності на будинок в порядку спадкування за заповітом та за законом,
Позивачі звернулися до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом та за законом.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входив житловий будинок загальною площею 65 кв.м, житловою площею 57 кв.м, 1947 року забудови, з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений будинок належав спадкодавцю. Це підтверджується витягами з погосподарських книг за різні роки, відповідно до яких головою домогосподарства спочатку був ОСОБА_4 , а після його смерті ОСОБА_3 .
Так, згідно Витягу з погосподасрької книги від 29.04.2025 №15-06/143, виданного Тур'янським старостинським округом Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області, а саме запису особового рахнку № НОМЕР_2 погосподарської книги №3 за 1991-1995 роки, житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , головою домогосподарства був ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Склад сім'ї: дружина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно Витягу з погосподасрької книги від 29.04.2025 №15-06/144, виданного Тур'янським старостинським округом Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області, а саме запису особового рахнку № НОМЕР_3 погосподарської книги №1 за 2001-2005 роки, житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , головою домогосподарства була ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вибула 09.12.2003 року.
Згідно Витягу з погосподасрької книги від 29.04.2025 №15-06/145, виданного Тур'янським старостинським округом Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області, а саме запису особового рахунку № НОМЕР_4 погосподарської книги №2 за 2021-2025 роки, житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . В будинку ніхто не зареєстрований.
Рішенням Сновського районного суду Чернігівської області від 06 січня 2026 року встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті чоловіка (батька позивачів) ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , шляхом фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном, а саме вказаним житловим будинком.
За життя, 17 жовтня 2003 року, ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений виконавчим комітетом Єлінської сільської ради та зареєстрований за № 183, згідно з яким усе належне їй майно заповіла дочці ОСОБА_1 .
Окрім ОСОБА_1 , як спадкоємиці за заповітом, спадкоємицею ОСОБА_3 є також донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка на час відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) досягла пенсійного віку, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 Серія АА № НОМЕР_7 , тому має право на обов'язкову частку у спадщині.
Після смерті матері обидві доньки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк.
Приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Буліч Н.М. винесена 22 вересня 2025 року постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловий будинок під АДРЕСА_1 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа або його дубліката, а також відсутністю інформації в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно про зареєстроване право власності на вище вказаному житловому будинку за ОСОБА_3 . Також, приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Буліч Н.М. винесена 30 липня 2025 року постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловий будинок під АДРЕСА_1 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа або його дубліката, а також відсутністю інформації в Держаному реєстрі речових прав нерухоме майно про зареєстроване право власності на вище вказаному житловому будинку за ОСОБА_3 .
Правовстановлюючий документ на будинок позивач не зміг надати нотаріусу через його відсутність, оскільки за життя його мати належним чином не зареєструвала право власності на будинок. Відсутність правовстановлюючого документа підтверджується інформаційної довідкою ТОВ «Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації» від 09.07.2025 р. № 242 станом на 31.12.2012 р., згідно якої в селі Єліне Корюківського (раніше Сновського, Щорського) району Чернігівської області право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 ) не зареєстровано.
Крім того, 10 вересня 2024 року, тобто до смерті спадкодавця, внаслідок бойових дій та потрапляння боєприпасів виникла пожежа, в результаті якої будинок був знищений, що підтверджується актом про пожежу від 25 вересня 2024 року, складеним уповноваженими особами ДСНС.
Вказане позбавляє позивачів можливості в позасудовому порядку отримати свідоцтво про право на спадщину, що змушує звернутися до суду.
Позивачі у підготовче судове засідання не з'явилися, свої інтереси в суді у справі довірили представляти представнику - адвокату Шадуйкісу Г.В.
Представник позивачів адвокат Шадуйкіс Г.В. у підготовче засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив розгляд справи провести без участі сторони позивачів, підтримав позовні вимоги та просив задовольнити.
Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив справу розглянути у його відсутність та визнав позовні вимоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Частиною 3 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Як вбачається з позицій Верховного Суду, викладених в Постанові Пленуму Суду № 2 від 12.06.2009 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження обставин справи.
При обставинах, коли у позивача відсутні інші способи захисту цивільних прав та інтересів, чим може бути визнання права відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, а визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб тому є всі законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в наслідок чого визнання відповідачем позову слід прийняти і задовольнити позов.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї письмові докази, суд вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
Суд, враховуючи вищенаведене, вважає за можливе обмежитися у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження обставин справи.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у рішенні № 6-137цс13 від 18.12.2013, право власності на житловий будинок набувається у порядку, чинному на час завершення його будівництва. Будинок у с. Єліне збудовано у 1947 році, тобто в період дії Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» та постанови Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року. Зазначені акти пов'язували виникнення права власності із самим фактом будівництва та введення будинку в експлуатацію, а не з його державною реєстрацією.
Відповідно до п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції УРСР від 31.10.1975 № 45/5, підтвердженням належності будинку в сільському населеному пункті можуть бути довідки виконавчого комітету сільської ради, видані на підставі записів у погосподарських книгах. Записи у погосподарських книгах згідно з постановою Ради міністрів Української РСР від 11.03.1985 № 105 та відповідних вказівок ЦСУ СРСР (1979, 1985) визнавалися актами органів влади, що підтверджують право приватної власності.
Записи погосподарських книг підтверджують, що власниками будинку були ОСОБА_4 (книга № 3 за 1991-1995 роки), а після його смерті - ОСОБА_3 (книги № 1 за 2001-2005 роки та № 2 за 2021-2025 роки). Таким чином, ОСОБА_3 набула право власності на зазначений будинок як спадкоємець після смерті чоловіка.
Рішенням Сновського районного суду Чернігівської області від 06 січня 2026 року у справі № 749/1854/25 встановлено факт прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_4 . Відповідно до частини 5 статті 1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Тобто право власності ОСОБА_3 на спірний будинок виникло з моменту відкриття спадщини після смерті чоловіка - з 17 березня 2002 року.
Згідно ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Судом встановлено, що спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заповіт від 17 жовтня 2003 року є чинним та не оспорювався. Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Разом з тим згідно зі статтею 1241 ЦК України повнолітні непрацездатні діти спадкодавця мають право на обов'язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту - у розмірі половини частки, яка належала б їм у разі спадкування за законом.
У разі спадкування за законом спадкоємцями першої черги були б дві доньки, кожна з яких отримала б по 1/2 частини майна. Отже, обов'язкова частка ОСОБА_2 становить 1/4 частину спадкового майна.
Таким чином: 1/4 частина належить ОСОБА_2 як обов'язкова частка; решта 3/4 частини переходить до спадкоємиці за заповітом - ОСОБА_1 .
За положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Частиною 1 статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Верховний Суд у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц зазначив, що системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Обидві позивачки прийняли спадщину у встановленому законом порядку шляхом подання заяв нотаріусу, що підтверджено матеріалами справи.
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.
Згідно до пункту 4 частини 1 статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі знищення майна. Частина 1 статті 349 ЦК України встановлює, що право власності на майно припиняється з моменту його знищення.
10 вересня 2024 року, тобто ще за життя спадкодавця ОСОБА_3 , будинок був знищений внаслідок пожежі, спричиненої бойовими діями.
Водночас знищення об'єкта нерухомості не позбавляє колишнього власника або його спадкоємців права на юридичне підтвердження факту існування та припинення права власності. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України визнання права є самостійним способом захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до змісту статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише офіційним засвідченням державою вже набутого особою права. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18 та від 17 червня 2018 року у справі № 925/797/17.
Відповідно до статті 4 Закону № 1952-IV державна реєстраційна справа закривається у разі знищення об'єкта нерухомого майна. Оскільки право власності спадкодавця на будинок не було зареєстровано у Державному реєстрі, позивачі позбавлені можливості здійснити реєстраційні дії у стандартному порядку. Захист їхніх прав можливий виключно в судовому порядку - шляхом визнання права власності на майно, яке існувало та припинило існування внаслідок знищення
За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18.
Згідно ч. 4 ст. 3 Закону № 1952 будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 1952 розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі: знищення об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості.
Верховний Суд у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 925/797/17 зазначив, що суть державної реєстрації прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Тобто, з огляду на вищезазначене, як виникнення, так і припинення права власності на майно внаслідок його знищення підлягають державній реєстрації, а особа, існування за якою такого права не визнається, має право звернутися за захистом свого невизнаного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, враховуючи сукупність встановлених обставин, суд дійшов висновку, що: ОСОБА_3 набула право власності на спірний будинок шляхом прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_4 , що підтверджено рішенням суду від 06.01.2026 у справі № 749/1854/25; право власності на будинок припинилося 10 вересня 2024 року внаслідок його знищення (ст. 349 ЦК України); після смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) спадкоємцями її майнових прав, пов'язаних із знищеним будинком, стали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; позивачки позбавлені можливості підтвердити своє право власності в позасудовому порядку у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок; визнання права власності є належним способом захисту (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Беручи до уваги вищенаведене, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження на підставі поданих письмових доказів.
Частиною 1 статті 142 ЦПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи те, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов у повному обсязі, тому 50% судового збору слід повернути позивачу з державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 12,16,1218,1220,1296,1297, ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 200, 206, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Сновської територіальної громади в особі Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за заповітом та за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), право власності на 3/4 частини житлового будинку (загальною площею 65 кв. м, з яких житлова площа - 57 кв. м, рік побудови 1947), з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (до зміни назви - Щорський, Сновський район) Чернігівської області, яке виникло на підставі прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , - право власності, що існувало в спадкодавця та припинилося 10 вересня 2024 року.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ), право власності на 1/4 частини житлового будинку )загальною площею 65 кв. м, з яких житлова площа - 57 кв. м, рік побудови 1947), з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (до зміни назви - Щорський, Сновський район) Чернігівської області, яке виникло на підставі права на обов'язкову частку у спадщині за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , - право власності, що існувало в спадкодавця та припинилося 10 вересня 2024 року.
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) з державного бюджету України 50% сплаченого при подачі позовної заяви судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп.
Повернути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) з державного бюджету України 50% сплаченого при подачі позовної заяви судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Сновський районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.
Суддя М.С. Чигвінцев