Справа №751/4740/26
Провадження №1-кс/751/1642/26
07 травня 2026 року місто Чернігів
Слідчий суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова
ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в судовому засіданні клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026270340001042 від 03 травня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Слідчий відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням, погодженим прокурором Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026270340001042 від
03 травня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Із клопотання вбачається, що 03 травня 2026 року слідчим відділом Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12026270340001042 від 03 травня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
У клопотанні зазначено, що 03 травня 2026 року приблизно о 00 годин 10 хвилин в районі мосту, що розташований на відстані 59,7 м від початку
с. Новий Білоус Чернігівського району Чернігівської області, відбулась дорожньо-транспортна пригода, під час якої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ), керуючи кустарно модифікованим транспортним засобом, який за своїми ознаками схожий на мотоцикл з двигуном SDTW, рухався через вказаний міст зі сторони с. Новий Білоус Чернігівського району Чернігівської області в напрямку вул. Елеваторна
м. Чернігова, допустив втрату керування транспортним засобом, внаслідок чого відбулось падіння на асфальтоване покриття. Після події, останній був госпіталізований до КНП «Чернігівська обласна лікарня» ЧОР з попереднім діагнозом: важка поєднана краніофеціальна травма, перелом основи черепа, забій головного мозку важкого ступеню, алкогольне сп'яніння.
03 травня 2026 року в ході проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди вилучено транспортний засіб, який за своїми ознаками схожий на мотоцикл з двигуном SDTW (інших ідентифікуючих ознак транспортного засобу: марки/моделі/реєстраційного номеру/номеру рами чи документів, які містять в собі ідентифікуючі ознаки транспортного засобу, на місці події виявлено не було), який в послідуючому поміщений на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, пров. Вокзальний, 17.
Обґрунтовуючи своє клопотання, слідчий указує на те, що необхідність накладення арешту на вказаний транспортний засіб з метою його збереження як речового доказу в кримінальному провадженні.
Слідчий у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, просив клопотання про арешт майна розглядати без його участі.
Законний володілець майна ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений в передбаченому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації законним володільцем майна, про арешт якого порушується питання у клопотанні, його процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи у суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки представника законного володільця майна обов'язковою немає, вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності осіб, що не з'явились.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Вивчивши клопотання та дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до такого висновку.
Положеннями ст. 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення, у тому числі, збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026270340001042 від 03 травня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 03 травня 2026 року та в результаті якої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав тілесні ушкодження.
03 травня 2026 року в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди було вилучено транспортний засіб, який за своїми ознаками схожий на мотоцикл з двигуном SDTW (інших ідентифікуючих ознак транспортного засобу: марки/моделі/реєстраційного номеру/номеру рами чи документів, які містять в собі ідентифікуючі ознаки транспортного засобу, на місці події виявлено не було).
Постановою слідчого від 04 травня 2026 року вказаний транспортний засіб визнано речовим доказом та приєднано до кримінального провадження.
Згідно довідки про результати технічного огляду речового доказу (щодо встановлення ознак кустарного виробництва) від 04 травня 2026 року на підставі візуального огляду конструктивних особливостей, транспортний засіб за своїми ознаками схожий на мотоцикл, оснащений двигуном з маркуванням «SDTW», є виробом кустарного (саморобного) виробництва, зібраним шляхом комбінування вузлів та агрегатів різних виробників. Транспортний засіб не має індивідуальних ідентифікаційних номерів заводського нанесення та не відповідає стандартам серійного транспортного засобу.
Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у свої рішення неодноразово зазначав, що вимога законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справах «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Матеріали клопотання свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою, визначеною п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою збереження речового доказу.
За таких обставин, враховуючи, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 107, 131, 132, 171-173, 175, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026270340001042 від 03 травня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, задовольнити.
Накласти арешт на транспортний засіб, який за своїми ознаками схожий на мотоцикл з двигуном SDTW, який перебуває у володінні та користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення збереження речового доказу, заборонивши будь-кому і в будь-який спосіб відчужувати, розпоряджатись та користуватись зазначеним майном.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1