іменем України
12 травня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 747/79/25
Головуючий у першій інстанції - Тіщенко Л. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/591/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді - Шарапової О.Л.,
суддів - Мамонової О.Є., Скрипки А.А.,
з участю секретаря: Шапко В.М.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 .
Оскаржується рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 17 листопада 2025 року, суддя Тіщенко Л.В., місце постановлення рішення - селище Талалаївка.
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 в якому просив виключити з актового запису №351 від 09.02.2016 про народження ОСОБА_3 , вчиненого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м.Києві, даних про те, що її батьком є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вирішити питання судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 лютого 2019 року між ним та відповідачем було зареєстровано шлюб у Талалаївському районному відділі ДРАЦС, актовий запис № 02. В шлюбі у них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 12 березня 2019 року внесено актовий запис № 07 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 . При реєстрації народження доньки, яке здійснювалось Талалаївським районним відділом ДРАЦС, відповідачка пояснила йому, що є необхідність повторити реєстрацію у відділі ДРАЦС Святошинського районного управління юстиції у м Києві, а також попросила його зареєструвати її доньку від іншого шлюбу (незареєстрованого) на його прізвище, аргументуючи що документально так буде зручніше зареєструвати місце проживання дитини. Він, не маючи юридичної освіти та не будучи юридично обізнаним, надав згоду, проте не ознайомлювався з документами, так як розумів, що підписував документи при реєстрації народження спільної доньки. Таким чином він зазначений батьком у свідоцтві про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виданому 19 березня 2019 серії НОМЕР_2 . Сімейне життя у подружжя не склалося, з січня 2022 року сторони спільно не проживали, не підтримували сімейних відносин та не вели спільного господарства, 25 жовтня 2022 року шлюб було розірвано. З часу припинення сімейних відносин у сторін по справі і до винесення рішення Талалаївського районного суду від 31.10.2024 про визначення місця проживання дітей з матір'ю, він не знав, що являється батьком ОСОБА_5 , яка до видачі свідоцтва про народження мала по батькові ОСОБА_6 . Усиновлення в порядку, визначеному законодавством, він не здійснював, жодних документів, де б він визнавав батьківство ОСОБА_7 , не підписував, з жодним роз'ясненням його обов'язків як батька не ознайомлювався. Настання наслідків встановлення батьківства не бажав та користуватись правами та обов'язками батька наміру не мав. При перетині кордону восени 2024 року, супроводжуючи на лікування свою матір, йому стало відомо, що відносно нього відкрите провадження щодо стягнення соціальних виплат, які виплачували на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей, та які згідно з законодавством Німеччини підлягають стягненню з батька дітей. Оскільки він не вважає себе батьком, а актовий запис щодо його батьківства відносно ОСОБА_5 здійснений ввівши його в оману та не роз'яснивши настання юридичних наслідків, а також оскільки він не є біологічним батьком дитини, стягнення коштів з нього на користь держави Німеччина за фактично надані виплати, які за своєю суттю являються фактично аліментами, вважає порушенням його прав.
Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 17 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним.
Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на порушення норм процесуального права, зокрема зазначає, що враховуючи предмет та правові підстави позову дана справа є такою, що виникає із сімейних правовідносин, а тому не може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження, а мала розглядатися за правилами загального позовного провадження.
Особа, яка подала апеляційну скаргу наполягає, що не знав і не міг знати про існування будь-якої заяви, нібито підписаної ним у Святошинському відділі РАЦС. Позивач не підписував жодних документів, спрямованих на визнання батьківства щодо дитини від першого шлюбу відповідачки. А відсутність волевиявлення позивача унеможливлює виникнення батьківських прав і обов'язків.
Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що позивачу не було відомо, що у свідоцтві про народження дитини від першого шлюбу відповідачки він записаний батьком.
Особа, яка подала апеляційну скаргу вказує на не взяття судом до уваги позиції апеляційного суду в постанові щодо скасування ухвали про відмову у відкритті провадження у даній справі, якою було вказано на наявність спору про право та необхідність дослідження обставини щодо волевиявлення позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 14 лютого 2019 року Талалаївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , актовий запис № 02ю, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с.10).
Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_10 в смт Талалаївка Чернігівської області, в графі «Батько» зазначено ОСОБА_1 , в графі «Мати» - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12 березня 2019 року (а.с.8).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 19 березня 2019 року ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 в м Київ, про що 09 лютого 2016 року складено відповідний актовий запис № 351. В графі «Батько» зазначено ОСОБА_1 , в графі «Мати» - ОСОБА_2 . Місце державної реєстрації - відділ державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м Києві (а.с.9).
Згідно копії актового запису про народження № 351 від 09 лютого 2016 року у графі «Відомості про дитину» внесено зміни - змінено прізвище з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_9 », по батькові з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_13 ». Також внесено зміни в графі «Відомості про батька» - з « ОСОБА_14 » на ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_6 . В графі «Відомості про матір» змінено прізвище матері з ОСОБА_11 на ОСОБА_9 . Зазначені зміни внесені на підставі ст. 126 СК України та спільної заяви батьків про визнання батьківства від 14.02.2019. Заява батьків зареєстрована Талалаївським ВДРАЦС 14.02.2019 (а.с.133).
Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2022 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_2 задоволено та шлюб між ОСОБА_15 та ОСОБА_1 , зареєстрований 14 лютого 2019 року, актовий запис № 02, розірвано (а.с.15-16).
Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 12 березня 2025 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей - задоволено. Визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю ОСОБА_2 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Талалаївської селищної ради, про визначення місця проживання дітей - відмовлено. У даній справі відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 позовні вимоги до нього не визнав та подав до суду зустрічну позовну заяву, у якій він просив суд визначити місце проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю ОСОБА_2 , за її зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання чи місцем перебування на території України. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 зазначав, що ті фактичні обставини, які позивачка зазначає в первісному позові, не в повній мірі відповідають дійсності, оскільки до виїзду ОСОБА_2 за кордон сторони спільно проживали разом з дітьми без реєстрації у м Кременчук у найманій квартирі, звідки на початку березня 2022 року він вивіз позивачку та дітей до кордону з метою забезпечення їх безпеки із-за воєнної агресії. Через деякий час позивачу стало відомо що ОСОБА_2 у Німеччині стала співмешкати з росіянином, почала блокувати розмови, не відповідала на дзвінки. Саме з огляду на це він був змушений розпочати процедуру розшуку і повернення дітей та визнання порушених батьківських прав та прав дітей зі сторони дружини. Також з метою захисту своїх батьківських прав він був змушений звертатись до компетентних органів Німеччини, унаслідок чого рішенням Окружного суду міста Лауфен від 27.06.2023 р у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 стосовно визначення порядку спілкування з дітьми, затверджено укладену учасниками справи угоду про спілкування його, як батька, з обома дітьми. Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_16 в судових засіданнях первісний позов не визнавали, стороною відповідача не заперечувалось, щоб діти проживали разом з матір'ю, але на території України, оскільки відповідач вважає, що ОСОБА_2 бажає залишитись за межами України на постійній основі, а батько дітей не надавав згоди на постійне місце проживання дітей за кордоном. Дітей фактично було незаконно вивезено позивачкою без дозволу відповідача, як батька дітей. Зустрічний позов підтримували в судових засіданнях, оскільки проживання дітей за кордоном порушує батьківські права позивача за зустрічним позовом (а.с.18-23).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини п'ятої статті 136 СК України, не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.
Предметом доказування у спорі про оспорювання батьківства, особою, яка записана батьком дитини (позивачем), є доведення відсутності кровного споріднення з дитиною, а також необізнаність позивача в момент реєстрації, що він не є біологічним батьком дитини.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша стаття 82 ЦПК України).
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Тобто, суд має встановити, чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є її батьком, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, те що позивач не є біологічним батьком визнається відповідачкою ОСОБА_2 . На момент внесення змін до актового запису про народження дитини щодо батька позивач ОСОБА_1 знав, що не є її біологічним батьком, що підтверджується актовим записом про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в той час як заява позивачем до органів ДРАЦС подана у лютому 2019 року. Вказані докази спростовують заперечення позивача про його не обізнаність на час внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини, що він не є батьком, дана обставина була достеменно відомо позивачу. Тобто у даному випадку він немає права оспорювати своє батьківство за приписам Сімейного Кодексу України. Вважається, що під час прийняття рішення про «оформлення» свого батьківства чоловік враховував усі можливі правові наслідки для себе, навіть з урахуванням того, що фактично батьком дитини є інша особа. Саме тому довільна зміна ним у майбутньому початкового рішення чи відзив поданої заяви до органу РАЦС про встановлення батьківства після його державної реєстрації не допускається.
Крім того, суд першої інстанції звертає увагу на цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 , в якій останній зазначав, що був змушений розпочати процедуру розшуку і повернення дітей та визнання порушених батьківських прав та прав дітей зі сторони дружини. Німецьким судом було визначено порядок спілкування з дітьми, затверджено укладену учасниками справи угоду про спілкування його, як батька, з обома дітьми. Тобто позивач одночасно ОСОБА_9 одночасно як спростовує, так і підтверджує своє батьківство відносно дитини ОСОБА_5 .
Апеляційний суд частково не погоджується з висновками суду першої інстанції.
У цій справі суд першої інстанції встановив, що відповідачка не заперечує проти обставин позову в тій частині, що позивач не є біологічним батьком народженої нею дитини - дочки ОСОБА_3 .
На момент внесення змін до актового запису про народження неповнолітньої дитини, щодо батька, позивач знав, що він не є її біологічним батьком, що підтверджується актовим записом про народження дитини, в якому було зазначено зовсім інші відомості про батька, які повністю не співпадають з прізвищем, ім'ям та по батькові позивача. Крім цього, на момент реєстрації шлюбу сторонами, неповнолітній дитині було майже 6 років, а на момент подачі спільної заяви про визнання батьківства неповнолітній дитині було 3 роки.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому сенсі.
З урахуванням приписів ст. 274 ЦПК України розгляд даної справи мав проводитися не у спрощеному позовному провадженні, а у загальному. А тому, з урахуванням приписів ст. 376 ЦПК України, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення по суті позовних вимог.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 17 листопада 2025 року - скасувати.
ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про виключення відомостей з актового запису про народження дитини - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 13 травня 2026 року.
Головуюча: Судді: