Справа № 953/8275/25
(заочне)
04 травня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючої-судді - Гедз Б.М.,
за участю секретаря судових засідань - Сеньків Х.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Директор ТОВ «Юніт Капітал» Хлопкова М. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулась до суду із позовом про стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 305601327 від 19.06.2021 у розмірі 49 473,00 грн, а також просить стягнути судові витрати, які складаються із сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Заявлені позовні вимоги обгрунтовує тим, що 19.06.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 у формі електронного документа через офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, з використанням електронного підпису укладено Кредитний договір № 305601327. Відповідно до умов Договору Товариство зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії на суму 14 000,00 грн строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Того ж дня 19.06.2021 після укладення сторонами Кредитного договору № 305601327 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти у сумі 14 000,00 грн на вказану відповідачем при укладенні кредитного договору банківську картку. Таким чином відповідач повністю прийняв пропозицію кредитодавця, зобов'язався повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах Договору. Відтак, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти у кредит виконав у повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення. Натомість, відповідач взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором щодо повернення грошових коштів не виконав, у зв'язку із чим загальна сума заборгованості на момент подання позову за Кредитним договором № 305601327 становить 49 473,00 грн, з яких 14 000,00 грн - заборгованість по кредиту, 35 473,00 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом. 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого до 28.11.2019, у зв'язку із чим ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладали додаткові угоди, згідно з якими строк дії договору продовжено, залишивши інші умови договору без змін та на підставі яких відступлено право вимоги щодо відповідача перейшло до ТОВ «Таліон Плюс». 27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 27/0524-01. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № б/н від 04.06.2025 до Договору факторингу № 27/0524-01 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача. 04.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №04/06/25-Ю відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 305601327. Позивач, як новий кредитор за вказаним Кредитним договором просить позов задоволити.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22 серпня 2025 року матеріали цивільної справи за позовом ТОВ «Юніт Капітал» передано на розгляд Чугуївського міського суду Харківської області за підсудністю.
Відповідно до ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 14 листопада 2025 року матеріали цивільної справи за позовом ТзОВ «Юніт Капітал» передано на розгляд Залізничного районного суду м. Львова для розгляду справи за підсудністю.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Залізничного районного суду м. Львова від 13.02.2026 матеріали цивільної справи за позовом ТОВ «Юніт Капітал» передано для розгляду судді Гедз Б.М.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 18.02.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено сторін.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, хоча належним чином були повідомленими про дату, час і місце цього засідання, при цьому представник позивача у тексті позову просила проводити розгляд справи за відсутності уповноваженого представника товариства, відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив.
Судом вживались заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, зокрема за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 рекомендованою поштовою кореспонденцією скеровувались до відома відповідача ухвала про відкриття провадження у справі та судові виклики до суду, роз'яснено право відповідача, порядок та строки подання відзиву на позовну заяву, однак поштові конверти, якими скеровувалась відповідачу судова кореспонденція, повернуто до суду неврученими адресату із зазначенням причини повернення таких згідно довідки АТ «Укрпошта»: «адресат відсутній за адресою».
Відповідно до вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Тому, відповідач, в силу п. 4 ч.8 ст.128, ч.9 ст.130 ЦПК України, вважається належним чином повідомлений про розгляд справи.
За умовами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
У визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, відповідачем відзиву до суду не подано, про наявність поважних причин не подання відзиву у встановлений строк суду не повідомлено, заява про поновлення строку для подання відзиву до суду станом на день винесення рішення суду також не поступала.
За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 19.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронному вигляді, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, укладено електронний Договір кредитної лінії № 305601327.
Відповідно до умов Договору Товариство зобов'язалось надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії на суму 14 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані у відповідності до умов Договору.
Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником.
Згідно із п. 1.6. Договору позичальник має право користуватись кредитом від дати фактичного отримання суми кредиту за кожним траншем та до закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання.
Відовідно до п. 1.8. Договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду.
Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.
У випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п'ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов'язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов'язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору.
Сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування Кредитом (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: зобов'язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.
Підписуючи Договір, відповідач підтвердив, що отримав від Товариства до укладення Договору інформацію, вимоги надання якої передбачені у законодавстві України (у тому числі інформацію, надання якої передбачено ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
Як встановлено із платіжного доручення № а91d5282-f78a-470c-9f27-54960612e89c від 19.06.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 19.06.2021 здійснило перерахування коштів згідно договору № 305601327 на ім'я ОСОБА_1 за реквізитами банківської картки, що відповідають реквізитам, зазначеним останнім у Заявці на отримання грошових коштів від 19.06.2021 при укладенні кредитного договору № 305601327.
Наведене підтверджується також отриманою судом 27.04.2026 відповіддю із АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду від 27.02.2026 про витребування доказів, згідно зі змісту якої на ім'я ОСОБА_1 дійсно було емітовано банківську картку, номер якої відповідає реквізитам, зазначеним у Кредитному договорі № 305601327 та на яку 19.06.2021 здійснено перерахування грошових коштів у сумі 14 000 грн.
Згідно розрахунку заборгованості за договором № 305601327 від 19.06.2021, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з повернення коштів належним чином, здійснивши протягом всього строку лише платежі: 22.07.2021 на суму 315,00 грн, 31.07.2021 - 5,00 грн, 07.08.2021 на суму 5,00 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 49 473,00 грн, з яких 14 000,00 грн - заборгованість по кредиту, 35 473,00 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.
Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Підписавши 19.06.2021 кредитний договір, відповідач, відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на визначені кредитним договором умови та взяв на себе відповідні зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за їх користування. Однак, у визначений строк їх не повернув, у зв'язку з чим заявлена вимога позивача, як нового кредитора, про стягнення із відповідача суми заборгованості по тілу кредиту та відсотків підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
У встановлений процесуальним законом строк відповідач не скористався процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази, які могли б підтвердити належне виконання ним взятих на себе договірних зобов'язань.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як правонаступник сторони договору, яка виконала свої зобов'язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов'язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як встановлено судом із матеріалів справи, 28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», як клієнт зобов'язався відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Сторонами погоджено, що відступлення прав вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов'язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш, ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний реєстр прав вимог є самостійним Додатком та не замінює попередній.
У відповідності до п. 4.1. Договору факторингу право вимоги переходять від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному Додатку.
Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги.
Згідно п. 8.2. Договору факторингу строк Договору починає свій перебіг з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та закінчується 28 листопада 2019 року.
Додатковою угодою № 19 від 28 листопада 2019 року, укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» сторони погодили, що строк дії Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року закінчується 31 грудня 2020 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором.
31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони погодили викласти текст Договору у новій редакції, відтак щодо порядку відступлення права вимоги сторони погодили, що наявне право вимоги від клієнта до фактора переходить з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у Додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.
Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі, за відповідним Реєстром прав вимог.
Згідно п. 8.2. Додаткової угоди № 26 строк цього Договору починає свій перебіг у момент його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та закінчується 31 грудня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором.
Відповідно до відомостей Реєстру прав вимоги № 148 від 25.08.2021, укладеним між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» право вимоги сплати заборгованості ОСОБА_1 за Договором № 305601327 від 19.06.2021 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс».
27 травня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до умов якого клієнт ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договром.
Відповідно до п. 4.1. Договору факторингу права вимоги переходять від клієнта до фактора з моменту підписання ним відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Строк цього Договору починає свій перебіг у момент його підписання уповноваженими представниками сторірн та скріплення печатками та закінчується 31 грудня 2024 року.
Із Реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2024 судом встановлено, що право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 305601327 від 19.06.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».
04 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого сторонами погоджено, що фактор ТОВ «Юніт Капітал» зобовязується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошовї вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньоу до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за корсиутвання позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржнків, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, суму грошових вимог та ініші дані, зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно із Додатком № 1 та є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору перехід від клієнта до фактора прави вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
04.06.2025 ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», на виконання п.1.2. Договору факторингу № 04/06/25-Ю, уклали Акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 04/06/25-Ю, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників, та з урахуванням п. 1.2. Договору факторингу, від клієнта до фактора перейшли права вимоги заборгованості від боржників і фактор став кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
Так, відповідно до Реєстру боржників, як Додатку № 1 до Договору факторингу
№ 04/06/25-Ю від 04.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» право вимоги сплати заборгованості, зокрема і до ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги),
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Таким чином, згідно із вказаними нормами щодо заміни кредитора, за своєю правовою природою договір відступлення права вимоги є договором про заміну кредитора у певному зобов'язанні, яка здійснюється без згоди боржника. В такому договорі сторони мають право самостійно визначити обсяг прав, які переходять до нового кредитора і цей обсяг не вичерпується лише існуючим боргом та при цьому чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог.
Представлені суду копії договорів факторингу належним чимно підписані уповноваженими представниками сторін договорів, скріплені їх печатками та умови договорів передбачають право відступлення права вимоги, яке виникне у майбутньому, відтак підверджують перехід права вимоги до ОСОБА_2 від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», надалі до ТОВ «Онлайн Фінанс», після чого до ТОВ «Юніт Капітал».
Відтак, оскільки умови кредитного договору № 305601327 від 19.06.2021, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , відповідачем не виконано, право грошової вимоги за ним на підставі Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 перейшло до позивача, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «Юніт Капітал» є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать також витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
У відповідності до положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20) та від 16 червня 2021 року у справі
№ 640/4126/19 (провадження № 61-14735св20).
Згідно наявного у матеріалах справи Договору про надання правової допомоги
№ 05/06/25-01 від 05.06.2025, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Тараненко і партнери», Додатковою угодою №25770552318 до Договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025, Акту прийому-передачі наданих послуг № 05/06/25-01 від 05.06.2025 встановлено факт погодження сторонами та надання позивачу послуг правової допомоги на суму 7 000 грн.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.
У постанові № 908/2702/21 від 12.01.2023 року Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 02 червня 2022 року у справі № 873/108/20 (подібний у постанові від 24 січня 2022 року у справі
№ 911/2737/17), відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Тобто, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, пункт 7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг до Договору № 05/06/2025-01 про надання юридичних послуг від 25 червня 2025 року вбачається, що сторони Договору про надання юридичних послуг від 25.06.2025 погодили вартість наданих послуг, серед яких зокрема тих, що стосуються розгляду вказаної справи - підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості, вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості, клопотання про витребування доказів (загальною вартістю 6 000,00 грн) та при цьому суд звертає увагу на те, що у вказаному Акті двічі продубльовано послугу аналогічного змісту щодо складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику (вартістю по 500 грн кожна).
На переконання суду вказані позивачем види послуг мають необґрунтовано завищену вартість, тобто вбачається неспівмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу складності справи, розгляд якої проводився у порядку спрощеного позовного провадження, представник позивача участі у судових засіданнях не брав, до того ж вказана справа віднесена до категорії типових малозначних справ, із фактично виконаними адвокатом робіт (наданих послуг).
Таким чином, виходячи із встановленої реальності участі адвоката та її необхідності, складності справи, яка відноситься до категорії малозначних справи, розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без безосередньої участі адвоката у судових засідань, а також із врахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу, невідповідність здійсненого нарахування за одну і ту ж послугу двічі, та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд приходить до висновку за необхідне зменшити розмір заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн до 5 000,00 (п'яти тисяч) гривень, оскільки на думку суду, виходячи із складності даної справи, саме такий розмір витрат правової допомоги є необхідним і неминучим для позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 305601327 від 19.06.2021 у розмірі 49 473 (сорок дев'ять тисяч чотириста сімдесят три) гривні.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 5 000 (п'ять тисяч) гривень витрат понесених на правову допомогу.
В іншій частині заявлених вимог відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4 літ 4, офіс 10.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортні дані:
№ НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 11.05.2026.
Суддя: (підпис) Б.М. Гедз
З оригіналом згідно. Оригінал рішення у справі № 953/8275/25
Суддя: Б.М.Гедз