Справа № 195/439/26
Провадження № 2/195/342/26
12.05.2026 року с-ще Томаківка
Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Колодіної Л.В.,
при секретарі судового засідання - Левкович Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Томаківка Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», в інтересах якого діє представник - Савченко Тетяна Олексіївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Описова частина.
Короткий зміст позовної заяви.
позивач ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернулося до суду через свого представника Савченко Т.О. з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2192239 від 27.03.2025 року в розмірі 13859,97 грн., суму сплаченого судового збору 2662,40 грн., 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 273,78 грн. витрати за відправлення копії позовної заяви з додатками.
На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № 261125/1 від 26.11.2025.
Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває Права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення Прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором.
В свою чергу позивачем 01.12.2025 на фінансовий номер телефону відповідача ОСОБА_1 , а саме НОМЕР_3, було направлено СМС-повідомлення наступного змісту: «Укладено Договір факторингу №261125/1 від 26.11.2025 р. Проведено відступлення права вимоги за кредитним договором 2192239 від 27.03.2025. Ваш новий кредитор ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР": 43170298; 01133; м. Київ; вул. Алмазова Генерала; буд.13; оф.601; 0-800-20-33-20; Info@newcollector.com.ua; http://newcollector.com.ua/"; сплачувати необхідно в ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».
Отже, позивач є єдиним та належним кредитором за кредитним договором № 2192239 від 27.03.2025 року, укладеним між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та ОСОБА_1 .
Між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ", правонаступником якого є ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та ОСОБА_1 27.03.2025 року укладено Кредитний договір № 2192239.
Перед укладенням Договору первинним кредитором було здійснено віддалену ідентифікацію відповідача, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.
Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 3000 грн., строком на 360 днів.
Згідно п.п. 1.5-1.8.2 Договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах: Стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Знижена процентна ставка становить 0.01 % в день та застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник Програми лояльності Товариства, в дату першого платежу - 11.04.2025 або протягом наступного календарного дня, що слідує за вказаною датою, сплатить кошти у сумі першого платежу, визначеного в Графіку платежів. Знижка споживачу від Товариства на стандартну процентну ставку є індивідуальною; у випадку її застосування сума процентів, що підлягає сплаті до вказаної вище дати (дати першого платежу), перераховується замість стандартної процентної ставки за зниженою процентною ставкою. Також, споживач може отримати індивідуальну знижку, якщо до вказаної дати здійснить повне дострокове повернення кредиту, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою буде перераховано за зниженою процентною ставкою до дати повного дострокового повернення кредиту (включно). У випадку часткового дострокового повернення кредиту такий перерахунок здійснюється тільки до дати часткового дострокового повернення кредиту, надалі застосовується стандартна процентна ставка без знижки і перерахунку. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка без знижки, що не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача. Протягом строку дії Договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для споживача у випадку та на умовах визначених в п. 1.5.2 Договору, зокрема у випадку отримання споживачем знижки на стандартну процентну ставку. Мета отримання кредиту: на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Денна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1 % в день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування»: (10800 грн. / 3000 грн. ) / 360 дн. х 100 % = 1 % в день. За стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 0.96 % в день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування»: (10354.5 грн. / 3000 грн.) / 360 дн. х 100 % = 0.96 % в день. Загальні витрати на дату укладення Договору складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 10800 грн. За стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 10354.5 грн.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .
Згідно п.п. 6.4-6.4.2 Договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов'язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 450,00 гривень на 3 (третій) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 90,00 гривень починаючи з 4 (четвертого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.
Відповідно до кредитного договору № 2192239 від 27.03.2025 року кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 3000 грн., що належним чином підтверджується доказами про перерахунок коштів, що містяться в Реєстрі платіжної інфраструктури ТОВ «ПЕЙТЕК», код ЄДРПОУ 44103264, яке надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку (копія листа ТОВ «ПЕЙТЕК», яку додаємо до позовної заяви).
В свою чергу позичальник свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, що підтверджується розрахунком за договором № 2192239 від 27.03.2025р у зв'язку з чим станом на 26.11.2025 утворилась заборгованість у розмірі 13859.97 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 2999.97 грн. та за відсотками - 5850.00 грн., штраф - 5010.00 грн., чим порушуються права та інтереси позивача.
Процесуальні дії у справі.
Відповідно до ч. 4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2026 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Аргументи учасників справи
Представник позивача «НОВИЙ КОЛЕКТОР», Савченко Т.О. у позовній заяві просить розглянути справу за своєї відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом шляхом надсилання на зареєстровану адресу його місця проживання поштового повідомлення разом з копією ухвали про відкриття провадження, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за номером трекінгу R067146862419 , яке повернулося без вручення з відміткою «адресат відсутній».
Крім того, відповідача було повідомлено про розгляд справи шляхом опублікування відомостей про дату та час судового засідання на сайті Томаківського районного суду Дніпропетровської області на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в мережі Інтернет.
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідачів та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясування обставин справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 27.03.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та громадянином ОСОБА_1 було укладено договір №2192239 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort».
Згідно п. 1.2. сума (загальний розмір) кредиту становить 3000 грн.
Згідно п. 1.3. строк кредиту 360 днів.
Згідно п. 1.5.1 стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору.
Згідно п. 1.5.2. знижена процентна ставка становить 0,01 % в день та застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник програми лояльності товариства, в дату першого платежу 11.04.2025 року або протягом наступного календарного дня, що слідує за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів.
Згідно п. 1.7 денна процентна ставка на дату укладення договору складає: 1.7.1 за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1% в день.
1.7.2 за стандартною процентною ставкою з урахування періоду застосування зниженою процентної ставки 0,96% в день.
Згідно п. 1.9 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 2899,03% річних; за зниженою ставкою 1933,14% річних.
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 138000 грн.; за зниженою ставкою 13354,50 грн.
У відповідності до п. 2.1. договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
Даний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через Сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до договору №2192239 про надання споживчого кредиту від 27.03.2025 сторони визначили строк кредиту, період виплати кредитних коштів та процентів за користування кредитом, нарахування процентів за період користування кредитними коштами.
Згідно довідки вих. №20251126-1371 від 27.11.2025 року виданого ТОВ «ПЕЙТЕК» на рахунок НОМЕР_1 було зараховано суму 3000 грн.
Згідно розрахунку заборгованості за договором №2192239 від 27.03.2025 року за ОСОБА_1 утворилася заборгованість в сумі 13859,97 грн.
26.11.2025 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» уклали Договір факторингу №261125/1 від 26.11.2025 року, за умовами якого ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2192239 від 27.03.2025 року.
Згідно з п. 2.1 Договору факторингу №261125/1 від 26.11.2025 року, клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором.
Відповідно до п. 3.1.3 зазначеного Договору факторингу, сторони домовилися, Право вимоги переходить до Фактора після підписання сторонами цього Договору, з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді за формою Додатку 5 цього Договору, після чого Фактор стає Кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей за Кредитними договорами. Разом з Правами вимоги Фактору переходять всі інші пов'язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим Договором.
Відповідно до витягу реєстру боржників до договору факторингу №261125/1 від 26.11.2025 ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2192239 від 27.03.2025 року на загальну суму заборгованості 13859,97 грн.
Мотивувальна частина
Позиція суду та застосовані норми права.
Згідно ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Таким чином, до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перейшли всі права первісного кредитора у зобов'язаннях за Договором №2192239 від 27.03.2025 року.
В позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідача суму заборгованість у розмірі 13859.97 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 2999.97 грн. та за відсотками - 5850.00 грн., штраф - 5010.00 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Згідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Згідно ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах встановлених договором.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Небажання відповідача надавати докази, давало суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.1 ст. 280 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані у справі докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, суд дійшов обґрунтованого висновку, що факт неналежного виконання відповідачем умов Договору кредиту знайшов своє підтвердження при розгляді справи, а тому позовні вимоги є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту 2999,97 грн. та заборгованості за процентами - 5850 грн., що в загальній сумі складає 8849,97 грн.
Разом з тим, відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Починаючи з 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє до теперішнього часу.
Оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення нарахувань у відповідності до положень ст. 625 ЦК України за період, у який на території України введено воєнний стан, беручи до уваги положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості за штрафом в сумі 5010 грн. відсутні, тому у цій частині позову слід відмовити.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач, отримавши кредитні кошти у встановлений договорами строк їх не повернув, а відтак, виходячи з положень частини другої статті 530 ЦК України, наявні підстави вважати, що права позивача були порушені у зв'язку з чим, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу та суми заборгованості за відсотками за кредитним договором, оскільки ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуло право грошової вимоги за кредитним договором до позичальника ОСОБА_1 , а в частині позовних вимог щодо стягнення суми штрафу слід відмовити.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.
При зверненні позивача до суду ним заявлено позовні вимоги майнового характеру та сплачено судовий збір з урахуванням приписів пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України з пониженим коефіцієнтом у розмірі 0,8 визначеного ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в сумі 2662,40 грн.
На підтвердження оплати позивачем судового збору надано Платіжну інструкцію №3720477347 від 30.03.2026 року в сумі 2662,40 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволеної частини позовних вимог (63,85%), що становить 1699,94 грн.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Так, позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано: договір №07/24-НК про надання правничої допомоги від 02 липня 2024 року; додаткова угода №17 від 03 квітня 2025 року до договору №07/24-НК про надання правничої допомоги від 02 липня 2024 року; додаткова угода №19 від 16 квітня 2025 року до договору №07/24-НК про надання правничої допомоги від 02 липня 2024 року; додаткова угода №34/1 від 31 грудня 2025 до договору №07/24-НК про надання правничої допомоги від 02 липня 2024 року; звіт від 30 березня 2026 року про виконану роботу відповідно до договору №07/24-НК про надання правничої допомоги від 02 липня 2024; платіжна інструкція кредитного переказу коштів №37204767222222932 від 30.03.2026 згідно якої ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перерахувало АО «ЛЕКС ВЕРІТАС» оплату за надання правничої допомоги згідно угоди №37 до договору №07/24-НК від 02.07.2024 за позовом до ОСОБА_1 в сумі 6000 грн.
Однак, до матеріалів справи не надано угоду №37 до договору №07/24-НК від 02.07.2024 про яку зазначено у платіжній інструкції кредитного переказу щодо надання послуг на правничу допомогу, тобто суд не вбачає доказів фактичної оплати вартості виконаних послуг, які заявлено в позовній заяві, як відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 6000 грн. за позовом до ОСОБА_1 , а тому у стягненні витрат на правову допомогу слід відмовити.
Згідно п. 4) ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати понесені за відправлення копій позовної заяви з додатками відповідачу в сумі 273,78 грн. На підтвердження понесених витрат надав квитанцію №1995382 дата 30.03.2026 видану ТОВ «Поштова служба» «Е-Пост». Отже, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати пов'язані з підготовкою справи до розгляду в сумі 273,78 грн.
Керуючись ст.ст. 526, 611, 629, 634, 638, 639, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12-13, 76, 81, 82, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», в інтересах якого діє представник - Савченко Тетяна Олексіївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», ЄДРПОУ 43170298, заборгованість за кредитним договором №2192239 від 27.03.2025 року у розмірі 8849 (вісім тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 97 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», ЄДРПОУ 43170298, сплачений по справі судовий збір в сумі 1699 (одна тисяча шістсот дев'яносто дев'ять) гривень 94 копійки та витрати пов'язані з підготовкою справи до розгляду в сумі 273 (двісті сімдесят три) грн 78 коп.
В стягненні витрат на правову допомогу - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: https://court.gov.ua/sud0442/.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження юридичної особи: 01133, місто Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: Л. В. Колодіна