13 травня 2026 року
м. Київ
справа№520/31186/25
адміністративне провадження №К/990/11640/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О. О.,
суддів: Васильєвої І. А., Яковенка М. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року (постановлену у складі головуючого судді Волошина Д. А.) про забезпечення позову та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Макаренко Я. М., суддів: Жигилія С. П. , Любчич Л. В.) у справі № 520/31186/25
І. Рух справи
Комунальне підприємство «Харківводоканал» (далі - КП Харківводоканал, платник податків) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (далі - Північне МУ ДПС, податковий орган), у якому просило суд:
визнати незаконним та скасувати рішення №14/4-3500 від 21 листопада 2025 року про стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якому позивач просить суд зупинити стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців КП «Харківводоканал» у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/ емітентах електронних грошей в рахунок погашення податкового боргу підприємства на підставі рішення №14/4-3500 від 21 листопада 2025 року.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року заяву КП «Харківводоканал» про забезпечення позову до подання позовної заяви по адміністративній справі за позовом КП «Харківводоканал» до Північного МУ ДПС - задоволено.
Зупинено стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців КП «Харківводоканал» у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/ емітентах електронних грошей в рахунок погашення податкового боргу підприємства на підставі рішення №14/4-3500 від 21 листопада 2025 року до набрання законної сили рішенням суду.
Не погодившись з наведеною ухвалою відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Другого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишено без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у справі №520/31186/25 - залишено без змін.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки стягнення на підставі рішення контролюючого органу здійснюються у безспірному порядку, невжиття заходів забезпечення позову до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача, або привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача за захистом яких він звернувся із позовною заявою до суду у даній справі. Крім того, суд зазначив, що КП «Харківводоканал» в умовах воєнного стану знаходиться у складному фінансовому стані, коли підприємство несе витрати, які не компенсуються, тому здійснення вказаних стягнень з рахунків підприємства у банках в рахунок погашення податкового боргу може унеможливити його поточну діяльність, як об'єкту критичної інфраструктури, що може мати такі наслідки як зупинка об'єктів водопостачання та водовідведення.
Апеляційний суд підтримав висновки суду першої інстанції та додатково зазначив, що, у цьому випадку, вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті і не свідчить про неправомірність рішення контролюючого органу про стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач указує на неправильне застосування судами приписів статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20, пункту 95.5 статті 95 ПК України.
На переконання скаржника, комунальні підприємства Харкова, як і всі інші суб'єкти господарювання, зобов'язані сплачувати податки, навіть у період воєнного стану, якщо вони не звільнені від цього обов'язку на законодавчому рівні. Податковим кодексом, ніяких виключень щодо сплати грошових зобов'язань для КП «Харківводоканал», як підприємства критичної інфраструктури не передбачено.
Решта доводів касаційної скарги зводиться до обґрунтування правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного у цій справі рішення №14/4-3500 від 21 листопада 2025 року та наявності права на здійснення заходів із погашення податкового боргу в порядку, передбаченому пунктом 95.5 статті 95 ПК України.
У відзиві на касаційну скаргу представник позивача, вважаючи її доводи безпідставними та необґрунтованими, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд ухвалою від 30 березня2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Північного МУ ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ключовим питанням під час касаційного перегляду справи є перевірка дотримання судами попередніх інстанцій вимог статей 150 - 154 КАС України в контексті наявності/відсутності підстав для забезпечення позову у цій справі, з урахуванням фактичних обставин і предмета позовних вимог, у спосіб, обраний позивачем і застосований судом першої інстанції.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Водночас, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
У постанові від 19 жовтня 2023 року у справі №440/9568/22 Верховний Суд сформулював такий висновок. Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі від 24 січня 2024 року у справі №140/1568/23 Об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.
За правилами пункту 95.5 статті 95 ПК України оскаржуване рішення є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи.
Подану заяву про забезпечення позову КП «Харківводоканал» обґрунтувало наступним.
В умовах воєнного стану робота КП «Харківводоканал», як об'єкту критичної інфраструктури, набула особливого значення. Функціонування таких підприємств, особливо в умовах воєнного стану, відповідно до Закону України «Про критичну інфраструктуру», є елементом національної безпеки України. КП «Харківводоканал» знаходиться в критичних умовах фінансування, коли значна частина споживачів виїхала, не працюють підприємства, тобто витрати, які Підприємство несе, надаючи в місто воду не компенсуються відповідними оплатами. Скрутне фінансове становище КП «Харківводоканал» посилюється також й тим, що до теперішнього часу підприємство надає послуги фізичним особам, які становлять 95% абонентів, за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП ще у 2022 році (постанова від 22.12.2021 №2894).
Рішеннями від 08.06.2022 №163 та від 11.08.2022 №237 міськвиконком звільнив від оплати навіть тих мешканців, хто залишався у місті і користувався послугами. Ситуація також критично ускладнюється цільовими руйнуваннями та пошкодженнями технологічних об'єктів підприємства в період обстрілів та бомбардувань. Вказані об'єкти потребують негайного оперативного відновлення, на що використовуються усі наявні у позивача кошти, які отримуються з різних додаткових джерел, як-то кошти місцевого бюджету, волонтерські допомоги, допомоги закордонних партнерів та ін.
КП «Харківводоканал» у 2021 році здійснило дії, пов'язані з оформленням договору про організацію взаєморозрахунків від 21.12.2021 №1/14-С до постанови КМУ від 15.12.2021 №1340 в рахунок погашення податку на додану вартість для погашення податкового боргу на загальну суму 382 241 407,53 грн, проте фактичного фінансування не відбулося. Також, не були отримані підприємством суми субвенцій у розмірі 66 180 803,94 грн, виділених йому п.26 ст.14 Закону України від 02.12.2021 №1928 «Про Державний бюджет України на 2022 рік». Протоколом засідання Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Харківської обласної військової адміністрації від 04.11.2022 № 1 борг держави перед позивачем лише за рік (01.06.2021 - 30.06.2022) зафіксований на рівні 91 937 700 грн. Аудиторським звітом від 27.02.2024 №000600-22/9 про результати державного фінансового аудиту діяльності КП «Харківводоканал» за період з 01.09.2020 по 30.06.2023 роки встановлено збільшення дебіторської заборгованості КП «Харківводоканал» з бюджетом в 2022 році на 554 138,0 тис. грн, в порівнянні з 2021 роком, з 1 350 500,0 тис. грн станом на 31.12.2021 до 1 904 638,0 тис. грн станом на 31.12.2022; за шість місяців 2023 року дебіторська заборгованість бюджету збільшилась на 396 731,0 тис. грн з 1 904 636,0 тис. грн станом на 31.12.2022 до 2 301 367,0 тис. грн. станом на 30.06.2023. Тобто, за останні 1,5 роки заборгованість держави перед підприємством зросла на 950,9 млн. грн.
За змістом оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про забезпечення позову у цій справі, врахували як характер оспорюваного рішення, так і сукупність наступних обставин: належність підприємства позивача до критичної інфраструктури, функціонування якої відповідно до Закону України «Про критичну інфраструктуру» є елементом національної безпеки, особливо в умовах воєнного стану; неможливість надання КП «Харківводоканал» послуг за вартістю, яка б відрізнялася від установлених тарифів; несення позивачем в умовах воєнного стану витрат, які не компенсуються та які зумовлені звільненням у певний період мешканців міста від оплати за надані послуги.
На підставі зазначеного суди попередніх інстанцій обґрунтовано виснували, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення грошових коштів з банківських рахунків КП «Харківводоканал» на підставі рішення №14/4-3500 від 21 листопада 2025 року до набрання законної сили судовим рішенням у справі №520/31186/25 може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача, або привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся із позовною заявою до суду першої інстанції у цій справі.
Колегія суддів погоджується із таким висновком судів попередніх інстанцій та зазначає, що у світлі конкретних обставин цієї справи характер діяльності КП «Харківводоканал», що полягає у забезпеченні центрального холодного водопостачання і водовідведення споживачам м. Харкова та Харківської області, встановлені судами обставини неможливості встановлення позивачем економічно обґрунтованих тарифів для населення під час воєнного стану, а також загальновідома обставина перебування підприємства позивача на території можливих бойових дій згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (був чинний на час подання заяви про забезпечення позову), у своїй сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі об'єктивно може призвести до потреби докладати значні зусилля і витрати для поновлення прав позивача у разі задоволення позову.
За змістом касаційної скарги Північне МУ ДПС не наводить жодних доводів, які б спростовували наведені вище висновки судів попередніх інстанцій. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що під час розгляду заяви про забезпечення позову суди не мали повноважень вирішувати питання, які стосуються суті позовних вимог та є предметом доказування. Разом з тим, зміст оскаржуваних судових рішень вказує на те, що питання очевидності протиправності рішення №14/4-3500 від 21 листопада 2025 року ними не вирішувалось, натомість, підставою для застосування заходів забезпечення слугував саме пункт 1 частини другої статті 150 КАС України.
Верховний Суд уважає, що у цій справі позивач належним чином довів існування та вплив на нього обставин, виходячи з яких він просив вжити заходи забезпечення позову та які обґрунтовано свідчать про імовірне утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Наведені КП «Харківводоканал» обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Колегія суддів зазначає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин цієї справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Суди попередніх інстанцій також обґрунтовано вважали, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Верховний Суд зазначає, що в цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті і не свідчить про неправомірність рішення контролюючого органу про стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.
Отже, позивачем доведено необхідність вжиття застосованого судами заходу забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, застосований захід є таким, що не суперечить приписам частини другої статті 151 КАС України.
Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судами норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі №520/31186/25 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Шишов
Судді І. А. Васильєва
М. М. Яковенко