12 травня 2026 року
м. Київ
справа № 160/3604/23
провадження № К/990/5411/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Уханенка С. А.
розглянув у письмовому провадженні у суді касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, за участю третьої особи - Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року, ухваленого у складі головуючого судді Тулянцевої І. В., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2024 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Чередниченка В. Є., суддів: Коршуна А. О., Юрко І. В.
І. Суть спору
1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ДМС України в Дніпропетровській області), за участю третьої особи - Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області (далі - УСБ України у Дніпропетровській області), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення № 2 ГУ ДМС України в Дніпропетровській області за № 1201/2 від 11 січня 2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянці російської федерації, паспорт громадяни рф серія НОМЕР_1 виданий відділом УФМС росії по Краснодарському краю в Кримському районі, 19 березня 2013 року, посвідка на постійне проживання серія НОМЕР_2 , видана 04 липня 2018 року;
1.2. зобов'язати ГУ ДМС України в Дніпропетровській області повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування рішення ГУ ДМС України и в Дніпропетровській області за № 1201/2 від 11 січня 2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки рф, паспорт громадянки рф серія НОМЕР_1 виданий відділом УФМС росії по Краснодарському краю в Кримському районі, 19 березня 2013 року.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що дозвіл на імміграцію в Україну їй видано 19 жовтня 2011 року, а посвідка на постійне проживання оформлено у 2018 році.
Позивач стверджує, що вона на законних підставах проживає на території України, а строк дії посвідки на постійне проживання встановлено до 18 лютого 2030 року
Однак, 11 січня 2023 року ГУ ДМС України в Дніпропетровській області ухвалило рішення за № 1201/2 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки російської федерації.
Позивач зазначає, що скасування дозволу на імміграцію в Україну може бути лише з підстав, які визначені статтею 12 Закону України "Про іміграцію". У той же час, підозра позивачу за вчинення кримінального правопорушення не оголошувалася, до адміністративної відповідальності щодо загроз національній безпеці вона не притягувалася, працівниками поліції та іншими правоохоронними органами не затримувалася, скарги на неї до правоохоронних органів не надходили.
Вважаючи рішення про скасування п дозволу на імміграцію в Україну неправомірним та необґрунтованим, ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про його скасування.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою російської федерації, що підтверджено паспортом громадянки рф серії НОМЕР_1 , виданим 19 березня 2013 року відділом УФМС росії по Краснодарському краю в Кримському районі.
4. Рішенням органу міграційної служби від 19 жовтня 2011 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано дозвіл на імміграцію та документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 06 лютого 2012 року.
5. 04 липня 2018 року громадянка ОСОБА_1 документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_4 , виданою ГУ ДМС України Дніпропетровській області у зв'язку з досягненням 25-річного віку.
6. 21 грудня 2022 на адресу відповідача надійшло подання УСБ України в Дніпропетровській області, в якому зокрема, зазначено, що в ході проведення оперативно-службової діяльності у встановленому законом порядку, отримано інформацію стосовно громадянки російської федерації ОСОБА_1 , зареєстрованої на території України за адресою: АДРЕСА_1 , яка вчинила дії направлені на дестабілізацію обстановки в Україні в соціальних мережах. Відомо, що вказана особа 15 листопада 2021 року покинула територію України та виїхала до російської федерації. Крім того, відомо, що іноземка має намір повернутись на територію України з метою скоєння злочинів, передбачених статей 109, 110, 436-2 КК України ("Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного або на захоплення державної влади", "Посягання на територіально цілісність та недоторканність України".
7. Рішенням № 2 ГУ ДМС України в Дніпропетровській області за № 1201/2 від 11 січня 2023 року позивачу скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, а видана на його підставі посвідка на постійне проживання серія НОМЕР_2 , видана 04 липня 2018 року - скасована.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
8. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.
8.1. Визнано протиправним та скасовано рішення № 2 ГУ ДМС України в Дніпропетровській області за № 1201/2 від 11 січня 2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки російської федерації, паспорт громадяни рф серія НОМЕР_1 виданий відділом УФМС росії по Краснодарському краю в Кримському районі, 19 березня 2013 року та посвідки на постійне проживання серія НОМЕР_2 , видана 04 липня 2018 року.
8.2. Зобов'язано ГУ ДМС України в Дніпропетровській області повторно розглянути подання УСБ України у Дніпропетровській області від 21 грудня 2022 року № 55/26-726/вих. щодо скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки рф., паспорт громадянки рф серія НОМЕР_1 виданий відділом УФМС росії по Краснодарському краю в Кримському районі, 19.03.2013 р).
8.3. В решті позову - відмовлено.
9. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності інформації про вчинення ОСОБА_1 дій, які загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, або про вчинення злочину проти миру, воєнного злочину або злочину проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або ОСОБА_1 розшукується у зв'язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином.
Водночас позивач протягом тривалого часу проживає на території України, отримала в Україні вищу освіту, має постійне місце роботи.
10. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 09 січня 2024 року скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року в частині зобов'язання ГУ ДМС України в Дніпропетровській області повторно розглянути подання УСБ України у Дніпропетровській області від 21 грудня 2022 року № 55/26-726/вих. щодо скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки рф., паспорт громадянки рф серія НОМЕР_1 виданий відділом УФМС росії по Краснодарському краю в Кримському районі, 19.03.2013 р).
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року - залишив без змін.
11. Таке своє рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що спірне рішення органу міграційної служби ухвалено на підставі визначення УСБ України у Дніпропетровській області дій позивача як таких, що «направлені на дестабілізацію обстановки в Україні». Однак, зазначені дії відсутні в переліку підстав для скасування дозволу на імміграцію визначених статтею 12 Закону України "Про іміграцію".
При цьому під час ухвалення спірного рішення відповідачем не було запрошено позивача для надання пояснень з приводу її дій.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неврахування відповідачем усіх обставин, що могли вплинути на прийняття спірного рішення, що свідчить про формальний підхід під час розгляду подання про скасування позивачу дозволу на імміграцію та анулювання посвідки на постійне проживання в Україні.
Щодо зобов'язання повторно розглянути подання УСБ України у Дніпропетровській області від 21 грудня 2022 року № 55/26-726/вих. стосовно скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки рф., паспорт громадянки рф серія НОМЕР_1 виданий відділом УФМС росії по Краснодарському краю в Кримському районі, 19.03.2013 р), суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем такі вимоги не заявлялися, а суд першої інстанції такий вихід за межі позовних вимог не мотивував, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції апеляційний суд скасував.
IV. Касаційне оскарження
12. Представник ГУ ДМС України в Дніпропетровській області подала касаційну скаргу на вказані судові рішення з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України та підпункту «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким в позові відмовити.
13. Так, автор скарги зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», абзацу 2 пункту 21 та пункту 22, 23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 (далі - Порядок № 1983).
Разом з цим автор касаційної скарги вказує на неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів.
14. За наслідками автоматичного розподілу касаційну скаргу було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Мартинюк Н. М., судді: Жук А. В., Мельник-Томенко Ж. М.
Верховний Суд ухвалою від 18 березня 2024 року відкрив касаційне провадження за скаргою ГУ ДМС України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у цій справі з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини першої статті 328 КАС України.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Мартинюк Н. М. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл цієї справи, за результатами якого ця справа передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Смокович М. І., судді: Кашпур О. В., Уханенко С. А.
15. Представник УСБ України у Дніпропетровській області подав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на наявність підстав для її задоволення.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
16. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Приписами частини першої статті 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України.
19. Відповідно до частин першої-другої статті 3 Закону «Про правовий статус іноземців» від 22 вересня 2011 року № 3773-V, в редакції чинній на момент отримання позивачем посвідки на постійне проживання (далі - Закон № № 3773-V) іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини.
20. Статтею 4 Закону № 3773-V визначено, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.
21. Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон України «Про імміграцію» від 07 червня 2001 року № 2491-III (далі - Закон № 2491-III), статтею 1 якого в редакції на момент отримання позивачем посвідки на постійне проживання, визначено, що іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.
Дозвіл на імміграцію - це рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
22. Частиною четвертою статті 11 Закону № 2491-III визначено, що особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
23. Підстави для скасування дозволу на імміграцію визначені статтею 12 Закону № 2491-III, згідно з якою дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:
1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;
2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
6) в інших випадках, передбачених законами України.
24. За приписами абзацу другого пункту 21 Порядку № 1983 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
25. Абзацом другий пункту 22 Порядку № 1983 обумовлено, що у разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
26. Згідно із пунктом 23 Порядку № 1983 ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію.
Копія рішення про скасування дозволу на імміграцію видається не пізніше як у тижневий строк з дня його прийняття особі, стосовно якої прийнято таке рішення, під розписку чи надсилається рекомендованим листом.
VI. Позиція Верховного Суду
27. Аналіз наведених правових норм дають підстави для висновку, що посвідка на постійне проживання видається у разі отримання дозволу на імміграцію.
Водночас однією з підстав для скасування такого дозволу є дії іммігранта, які становлять загрозу національній безпеці України чи громадському порядку в Україні.
При цьому питання щодо скасування дозволу мають право порушувати, зокрема, органи СБУ, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Дії проти національної безпеки можуть полягати, зокрема, у:
сприянні агресії, тобто будь-які заяви чи дії, що підтримують збройну агресію проти України або окупацію її територій;
розвідувальній та підривній діяльності, тобто збирання даних на користь іноземних розвідок, вербування агентів або організація актів саботажу;
пропаганді та дезінформації, тобто поширення закликів до зміни конституційного ладу або порушення територіальної цілісності України;
причетності до збройних формувань, тобто належність до силових структур держави-агресора або участь у незаконних збройних формуваннях.
Однак законодавство України не містить вичерпного переліку всіх можливих дій, що кваліфікуються як загроза національній безпеці.
У випадку встановлення підстави для скасування дозволу на імміграцію, яка полягає у діях іммігранта, що становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, рішення про надання дозволу на імміграцію скасовується, що призводить до автоматичного анулювання посвідки на постійне чи тимчасове проживання.
28. Предметом спору у справі, що розглядається, є рішення органу міграційної служби стосовно скасування позивачу дозволу на імміграцію з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 12 Закону № 2491-III, а саме дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України.
Питання про скасування дозволу на імміграцію позивача було ініційовано поданням УСБ України у Дніпропетровській області від 21 грудня 2022 року № 55/26-726/вих., яке направлено до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області для розгляду та прийняття відповідного рішення.
29. Наведене свідчить, що УСБ України у Дніпропетровській області в розумінні пункту 21 Порядку № 1983 є уповноваженим органом, який може порушувати питання щодо скасування дозволу на імміграцію.
30. Так, відповідно до вказаного подання УСБ України у Дніпропетровській області зазначено, що 15 листопада 2021 року ОСОБА_1 покинула територію України та виїхала до російської федерації. Водночас іноземка має наміри повернутись на територію України з метою скоєння злочинів, передбачених статтями 109, 110, 436-2 Кримінального кодексу України ("Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади", " Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України", "Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України").
До такого висновку УСБ України у Дніпропетровській області дійшло з огляду на те, що громадянка рф ОСОБА_1 веде приватну сторінку соціально-орієнтованій мережі "Вконтакте", де розповсюджує інформаційні матеріали, що містять публічні заклики, спрямовані на зміну меж територій або державного кордону України та виправдовує збройну агресію рф проти України.
31. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій врахували висновок, викладений у постанові від 02 грудня 2021 року у справі № 120/1859/19-а, де Верховний Суд наголосив, що зі змісту норми пункту 23 Порядку № 1983 слідує, що територіальні органи, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, реалізують свої повноваження шляхом всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається питання.
Отже, функція територіальних органів, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, реалізується шляхом всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.
Таким чином, суди попередніх інстанцій наголосили, що позивача не запрошували для надання пояснень, чим порушено пункту 23 Порядку № 1983.
32. Варто зазначити, що у поданні УСБ України у Дніпропетровській області вказано на те, що 15 листопада 2021 року ОСОБА_1 покинула територію України та виїхала до російської федерації.
Водночас суди попередніх інстанцій не врахували наведене в контексті пункту 23 Порядку № 1983.
Крім того, у додатках до подання УСБ України у Дніпропетровській області до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області надіслано акт огляду від 13 грудня 2022 року № 55/26-706 на 7 арк., за змістом якого висновується, що зазначене у вказаному акті слугувало підставою для висновку органами служби безпеки про вчинення позивачем дій направлених на дестабілізацію обстановки в Україні.
Натомість, як суд першої, так і суд апеляційної інстанції, не врахували наведене.
33. Щодо доводів позивача про відсутність затримання її працівниками поліції та іншими правоохоронними органами, а також притягнення до адміністративної відповідальності, варто зазначити, що у пункті 3 частин першої статті 12 Закону № 2491-III підстави для скасування дозволу на імміграцію розмежовуються, а саме на: дії іммігранта, що становлять загрозу національній безпеці України; дії іммігранта, спрямовані на загрозу громадському порядку в Україні.
34. Порушення громадського порядку в розумінні вказаної норми права, зокрема, і є вчинення адміністративних порушень, що можуть полягати у дрібному хуліганстві, ігноруванні правил перебування в Україні, відмові виконувати рішення суду або сплачувати штрафи.
35. Ключовими відмінностями є те, що виявленням та фіксуванням фактів порушення іноземцями громадського порядку уповноважені органи Національна поліція та ДМС, а загрозою національній безпеці - органи СБУ.
36. Наведене відповідає приписам абзацу другого пункту 21 Порядку № 1983, згідно з яким питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
37. Водночас під час дії воєнного стану межа між «громадським порядком» та «національною безпекою» стає дуже тонкою, і багато правопорушень автоматично переходять у категорію загроз державній безпеці.
38. Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанова від 13 листопада 2019 року у справі № 815/3651/17, від 13 червня 2019 року у справі № 825/2971/14, від 10 червня 2022 року у справі № 640/13572/20) зазначав, що статтею 12 Закону № 2491-III встановлений перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, зі змісту якого висновується, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта. Отже, скасування дозволу на імміграцію можливе за умови встановлення конкретних даних щодо вчинення або можливості вчинення саме іммігрантом протиправних дій відповідно до статті 12 Закону № 2491-III.
39. Як уже зазначалось, до подання УСБ України у Дніпропетровській області додано акт огляду від 13 грудня 2022 року № 55/26-706 на 7 арк., за змістом якого висновується, що зазначене у вказаному акті слугувало підставою для висновку органами служби безпеки про вчинення позивачем дій направлених на дестабілізацію обстановки в Україні. При цьому позивач 15 листопада 2021 року ОСОБА_1 покинула територію України і виїхала до російської федерації, тобто до початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, та за даними УСБ України у Дніпропетровській області іноземка мала намір повернутися на територію України з метою скоєння злочинів, передбачених статтями 109, 110, 436-2 Кримінального кодексу України.
40. Враховуючи вказане, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки тому чи використав відповідач надані йому повноваження з метою ухвалення рішення, яке б відповідало критеріям частини другої статті 2 КАС України та не встановили, які конкретні протиправні дії позивача спричинили скасування дозволу на імміграцію, не надавши оцінки доказам, доданим до подання УСБ України у Дніпропетровській області.
41. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
42. Враховуючи викладене, судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України.
43. При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми процесуального права, які призвели до прийняття необґрунтованих судових рішень і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.
44. За таких обставин справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
VІІ. Судові витрати
45. Оскільки справа повертається на новий судовий розгляд, питання про розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не вирішується.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області задовольнити частково.
2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2024 року скасувати, а справу № 160/3604/23 направити на новий судовий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
С. А. Уханенко