Справа № 127/656/24
Провадження № 22-ц/801/965/2026
Категорія: 68
Головуючий у суді 1-ї інстанції Борисюк І. Е.
Доповідач:Ковальчук О. В.
12 травня 2026 рокуСправа № 127/656/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчука О. В.,
суддів: Сала Т. Б., Міхасішина І. В.,
за участю секретаря судового засідання Кулішко Б.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Служби у справах дітей Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 10 квітня 2025 року у м. Вінниці суддею цього суду Борисюк І.Е., дата складання повного тексту судового рішення відповідає даті його ухвалення,
У січні 2024 року Служба у справах дітей Вінницької міської ради (далі - Служба) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому батька у дитини немає, відповідач є одинокою матір'ю.
З 30.08.2017 року по 27.08.2019 року та з 11.10.2023 року і по теперішній час ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку служби у справах дітей Вінницької міської ради як дитина, що опинилися у складних життєвих обставинах. Підставами для взяття на облік даної дитини стало неналежне виконання матір?ю батьківських обов'язків по вихованню сина. У 2019 році служба у справах дітей Вінницької міської ради зверталась до суду із позовом про відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав, оскільки правоохоронні органи повідомили про вчинення матір'ю жорстокого побиття сина, однак у задоволенні позову було відмовлено.
Дитина разом з матір?ю проживає у АДРЕСА_1 , у однокімнатній квартирі, санітарний стан житла - умовно задовільний, що підтверджується відповідними актами обстеження житлово-побутових умов проживання: у квартирі періодично спостерігається наявність неприємного запаху, розкидані речі, брудний посуд тощо. Протягом 2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив ряд протиправних дій по відношенню до дітей, а саме: неодноразово здійснював напади на малолітніх дівчаток та із застосуванням фізичної сили ножицями відрізав їм волосся, що спричиняло важкі психологічні травми для малолітніх дітей. Внаслідок того, що мати неналежно виконувала свої обов'язки по вихованню сина, неналежно контролювала його поведінку, це спричинило вчинення ним ряду протиправних дій. Крім того, ОСОБА_1 судом неодноразово визнавалася винною та притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП, а саме невиконання батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей.
Проведена працівниками сектору ювенальної превенції, міського центру соціальних служб, служби у справах дітей міської ради індивідуально-профілактична робота з дитиною та матір?ю не призвела до позитивного результату, оскільки мати неналежно виконувала рекомендації фахівців, не здійснювала належного контролю за поведінкою сина, не відвідувала з ним необхідних спеціалістів, психологів, які б могли допомогти дитині змінити поведінку на краще. Питання виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов'язків неодноразово розглядалося на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вінницької міської ради, на яких детально вивчалися проблеми виховання у сім'ї ОСОБА_3 , матері надавались необхідні рекомендації, а також її попереджали про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов'язків.
10.10.2023 року на засіданні комісії ОСОБА_1 надавала пояснення щодо виконання нею батьківських обов'язків, зазначила, що не може вплинути на свого сина, він не прислухається до її зауважень та пояснень. Після довготривалих роз'яснень щодо необхідності отримання дитиною психолого-корекційної допомоги у спеціалізованому дитячому закладі, ОСОБА_1 погодилася, щоб її сина ОСОБА_4 було направлено до центру соціально-психологічної реабілітації дітей та написала відповідну заяву. Потім ОСОБА_1 фактично відмовилася від направлення сина до реабілітаційного центру, де хлопчик міг отримати необхідну соціально-психологічну допомогу та корекцію поведінки, а 07.11.2023 року письмово звернулася до служби у справах дітей з проханням зняти з розгляду попередню заяву про направлення сина до центру соціально-психологічної реабілітації дітей. Внаслідок цього малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжував залишатися на вихованні матері та через безконтрольність з її боку вчиняти протиправні дії.
Так, 21.12.2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчергове вчинив протиправні дії по відношенню до іншої дитини: у денний час він здійснив напад на 9-річну дівчинку та, погрожуючи фізичною силою, застосуванням наявного у його руках ножа і обіцянкою відрізати їй волосся, відкрито заволодів мобільним телефоном потерпілої дитини. Перед цим ОСОБА_4 пішов з дому і мати тривалий час не знала про його місце перебування. За даним фактом протиправних дій, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.187 КК України, відкрито кримінальне провадження № 12023020020001105, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Не зважаючи на це, 02.01.2023 року ОСОБА_1 вкотре свідомо відмовилася від надання згоди на влаштування сина до центру соціальної реабілітації дітей, хоча перебування у даному закладі могло б мати позитивний вплив на перевиховання сина і сприяти зникненню загрози оточуючим дітям з його сторони. У даний час дитина продовжує перебувати на вихованні матері ОСОБА_1 , яка неналежно виконує свої батьківські обов'язки, чим створює загрозу для морального розвитку свого сина.
Враховуючи викладене, позивач просив суд відібрати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері без позбавлення батьківських прав та стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини.
10.04.2025 рокурішенням Вінницького міського суду Вінницької області позов задоволено. Вирішено відібрати неповнолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав та передати дитину на опікування органам опіки та піклування Вінницької міської ради. Стягнено з ОСОБА_1 аліменти на користь та утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.01.2024 року і до досягнення дитиною повноліття, шляхом перерахування коштів на особистий рахунок дитини, відкритий у банківській установі.
Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач не надав достатніх, належних та допустимих доказів щодо ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов'язків.
Скаржник вважає, що відповідно до ст. 39 КУпАП після спливу однорічного строку вона вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню, а тому вона вважає, що в суду не було підстав посилатися на рішення суду щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП, як на підставу для задоволення позову.
Також апелянт вказує, що дійсно у 2023 році на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вінницької міської ради розглядалось питання щодо виконання ОСОБА_1 її батьківських обов'язків, однак, на думку скаржника, це все було формально та реальної допомоги ні вона, ні її син не отримали.
При цьому ОСОБА_1 наголошує, що на даний час вона продовжує консультуватися із психологами задля отримання дитиною психолого-корекційної допомоги, в результаті чого в дитини покращилась емоційно-вольова регуляція та довільна концетрація уваги, він навчився вербалізувати і розуміти власні емоції. Також ОСОБА_1 зауважує, що наразі докладає зусиль для того, щоб дитина продовжила навчання у школі, гідно там поводився.
Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у травні 2025 року виповнилось 15 років, а тому він став неповнолітнім та згідно із ст. 29 ЦК України може вільно обирати собі місце проживання, що суд першої інстанції проігнорував.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.
Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_2 , батьками якого є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 20.05.2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 1819 (т. 1 а.с. 10).
З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України від 13.01.2018 вбачається, що відомості про батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (т. 1 а.с. 11).
18.06.2019 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/4491/19, яке відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень (ЄДРСР) набрало законної сили 30.07.2019 року, службі у справах дітей Вінницької міської ради було відмовлено у задоволенні позову про відібрання дитини ОСОБА_2 від матері ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських праві та стягнення аліментів на утримання дитини (т. 1 а.с. 51-54).
19.06.2019 року постановою Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/13754/19, яка набрала законної сили, визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, на накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу, що становить 1700 грн (т. 1 а.с. 55).
01.04.2020 року постановою Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/4402/20, яка набрала законної сили, визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, на накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу, що становить 1700 грн (т. 1 а.с. 56).
11.02.2022 року постановою Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/2407/22, яка набрала законної сили, визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, на накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу, що становить 850 грн (т. 1 а.с. 57).
07.09.2022 року постановою Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/16439/22, яка набрала законної сили, визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, на накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу, що становить 1700 грн (т. 1 а.с. 60).
15.03.2023 року Комунальним закладом «Вінницький ліцей № 12», в якому навчались діти, листом № 01-12/53 повідомлено начальника служби у справах дітей Вінницької міської ради про виявлений випадок фізичного насилля (умисного нанесення однією дитиною іншій тілесних ушкоджень, що призвело до порушення фізичного та психічного здоров'я). Із даного повідомлення вбачається, що 14.02.2023 року до адміністрації закладу надійшло звернення матері однієї із учениць 6-Б класу про те, що ОСОБА_2 вчинив напад на дівчинку та почав душити її рукавом від одягу, тим самим наніс їй тілесні ушкодження, а саме: садна на обличчі, слід від удушення та забій колінного суглобу. Також адміністрацією комунального закладу повідомлено, що у 2022 році ОСОБА_2 уже вчиняв напад на 24-річну жінку, напавши на неї в під'їзді та обрізавши пасмо волосся великими ножицями, які заздалегідь придбав у магазині. З даним учнем та його матір'ю проводились профілактичні бесіди виховного характеру, але результатів ці бесіди не мають. Мати і її син відмовляються від допомоги шкільного психолога, неадекватно реагують на надані рекомендації та не виконують їх. Навчальний заклад просив службу у справах дітей Вінницької міської ради посприяти у вирішенні ситуації, що склалась, та направити ОСОБА_2 на обстеження або за висновком лікарів на лікування до спеціалізованого закладу у зв'язку із тим, що його поведінка містить агресію та неадекватність до оточуючих і може бути небезпечною для його однокласників та педагогічного колективу (т. 1 а.с. 33).
01.05.2023 року Вінницьким районним управлінням поліції ГУНП у Вінницькій області НПУ повідомлено службу у справах дітей Вінницької міської ради про здійснення перевірки фактів викладених у повідомленні з приводу вжиття заходів відносно малолітнього ОСОБА_2 та його матері ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 50).
06.06.2023 року постановою Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/15444/23, яка набрала законної сили, визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, на накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу, що становить 3400 грн (т. 1 а.с. 59).
10.07.2023 року Вінницьким районним управлінням поліції ГУНП у Вінницькій області НПУ повідомлено службу у справах дітей Вінницької міської ради, що під час розгляду звернення ОСОБА_6 від 14.06.2023 року про те, що невідома особа чоловічої статі 12.06.2023 здійснила напад на її малолітню доньку, було встановлено, що даною особою виявився малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 3 малолітнім ОСОБА_2 була проведена профілактична бесіда виховного характеру з приводу недопущення вчинення подібних дій в подальшому. Також з матір?ю малолітнього ОСОБА_1 були проведені профілактичні бесіди стосовно відповідального батьківства, недопущення вчинення конфліктних ситуацій та попереджено про відповідальність за неналежне виховання дитини, складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 184 КУпАП (т. 1 а.с. 49).
09.08.2023 року постановою Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/22433/23, яка набрала законної сили, визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, на накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу, що становить 1700 грн (т. 1 а.с. 58).
Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_1 від 07.09.2023 року, наданими начальнику служби у справах дітей Вінницької міської ради, вихованням дитини ОСОБА_1 займається у повному обсязі, а саме піклується про його стан фізичного та морального здоров'я, а також потреб стосовно побуту. Разом з дитиною вони працюють з психологом із Центру соціальних служб дітей та молоді, проходили неодноразові обстеження у лікарні ім. акад. ОСОБА_7 стосовно психологічного стану сина. У дитини час від часу трапляються випадки неадекватної поведінки, однак чому він це робить пояснити ні матері, ні психологу він не може. Також ОСОБА_1 пояснила, що щодо подібних ситуацій вона неодноразово зверталась у відповідні органи за допомогою, де отримувала рекомендації, яких дотримувалась (т. 1 а.с. 15).
04.10.2023 року Вінницьким районним управлінням поліції ГУНП у Вінницькій області НПУ повідомлено службу у справах дітей Вінницької міської ради, що під час розгляду звернення ОСОБА_8 встановлено, що 03.10.2023 року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , двоє малолітніх дівчат проводили дозвілля разом з батьками у дворі цього ж будинку на дитячому майданчику та в цей час в однієї з дітей виникла необхідність повернутись додому, куди й вони направились разом. Після чого слідом за ними пішов малолітній ОСОБА_2 , коли дівчата увійшли до квартири (залишивши ключ у замку вхідних дверей) ОСОБА_2 наздогнав ОСОБА_9 , схопивши її за руки та примусово із застосуванням фізичної сили, затягнув до ванної кімнати квартири за АДРЕСА_3 , де в подальшому за допомогою ножиць, які мав при собі, обрізав пасма волосся з голови ОСОБА_10 . В цей час інша дівчинка ОСОБА_11 , спостерігаючи дані дії, злякавшись, спробувала вибігти з приміщення даної квартири, проте ОСОБА_2 наздогнав останню та штовхнувши її назад до квартири, замкнув двері ключем і направився у невідомому напрямку (ключі викинув разом з волоссям на 3 поверсі під?їзду). Зокрема, було встановлено, що малолітній ОСОБА_2 систематично вчиняє подібні дії. 03.10.2023 року працівниками сектору ювенальної превенції відділу превенції Вінницького РУП малолітнього ОСОБА_2 госпіталізовано до відділення № 16 лікарні ім. Ющенка для подальшого обстеження психічного стану дитини (т. 1 а.с. 45-46).
З характеристики ОСОБА_1 від 06.10.2023 року вбачається, що остання працює в КЗ «Вінницький ліцей № 12» з 2019 року на посаді прибиральник службових приміщень. За період роботи зарекомендувала себе як старанний працівник, якісно та сумлінно виконує свої функціональні обов'язки, робоче місце в належному стані. ОСОБА_1 часто запізнюється на роботу; має почуття гумору; вільно спілкується з колегами та педагогічними працівниками; реагує на зауваження; намагається роботи висновки; не боїться звертатися за допомогою і може запропонувати свою власну допомогу; має чітку позицію щодо своїх прав та обов'язків (т. 1 а.с. 34).
10.10.2023 року ОСОБА_1 звернулась до начальника служби у справах дітей Вінницької міської ради із заявою про тимчасове влаштування сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей у зв'язку із сімейними труднощами та з метою відповідної соціалізації дітей, що підтверджується її відповідною заявою (т. 1 а.с. 16).
З витягу з протоколу № 32 засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вінницької міської ради від 10.10.2023 року вбачається, що комісія вирішила взяти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на облік як дитину, яка опинилась у складних життєвих обставинах (т. 1 а.с. 17-18).
На підставі вищевказаного рішення комісії наказом служби у справах дітей Вінницької міської ради № 322 від 11.10.2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік дітей, що перебувають у складних життєвих обставинах. Причина взяття на облік - неналежне виконання матір'ю батьківських обов'язків щодо дитини (т. 1 а.с. 12).
12.10.2023 року постановою Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/30566/23, яка набрала законної сили, визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, на накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу, що становить 2040 грн (т. 1 а.с. 62).
16.10.2023 року службою у справах дітей Вінницької міської ради було направлено на розгляд служби у справах дітей Вінницької ОВА клопотання № 31/00/005/62873 про влаштування дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до центру соціально-психологічної реабілітації дітей. З даного клопотання вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має схильність до девіантної поведінки, потребує систематичної роботи з психологом для корекції поведінкових розладів, психо-педагогічної та соціальної реабілітації, орієнтованої на сімейні цінності, превенції формування схильності до правопорушень у поведінці дитини. ОСОБА_12 перебував на обліку Служби з 30.08.2017 року по 27.08.2019 року та був знятий звідти на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18.06.2019 року у справі № 127/4491/19, у зв'язку із відмовою у задоволенні позову про відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав (т. 1 а.с. 19).
Згідно із листом Служби № 31/00/005/63265 від 17.10.2023 року малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було направлено в стаціонар до КНП «Вінницька міська клінічна лікарня «Центр матері та дитини» з метою його подальшого влаштування до центру соціально-психологічної реабілітації (т. 1 а.с. 20).
Відповідно до листа Служби у справах дітей Вінницької обласної військової адміністрації № 02-02-15-993 від 18.10.2023 року на підставі клопотання Служби у справах дітей Вінницької міської ради № 31/00/005/62873 від 16.10.2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було направлено до КЗ «Вінницький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» для проходження курсу соціально-психологічної реабілітації (т. 1 а.с. 21).
Відповідно до довідки Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради № 72340 від 24.10.2023 року дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_1 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 14).
З інформації КНП «ЦПМСД № 1 м. Вінниця» № 1293/01-15 від 24.10.2023 року вбачається, що сім'я ОСОБА_3 перебуває на обліку у даному медичному закладі. Мати батьківські обов'язки виконує, дитина охайно одягнута, речі не нові, але чисті. З приводу захворювань мати звертається вчасно, лікування дитина отримує та профілактичні огляди проходить щорічно (т. 1 а.с. 36).
07.11.2023 року ОСОБА_1 звернулась до начальника Служби у справах дітей Вінницької міської ради із заявою про зняття з розгляду її попередньої заяви про тимчасове влаштування сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей від 10.10.2023 року у зв'язку із зміною обставин, а саме намаганням дитини змінити свою поведінку, початком роботи із психотерапевтом та психологом центру соціальних служб (т. 1 а.с. 28).
13.11.2023 року на вищевказане звернення Службою листом № Я/31/95633/34-01-9 від повідомлено заявницю про те, що на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вінницької міської ради від 07.11.2023 року клопотання про скасування влаштування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до центру реабілітації направлено на розгляд Вінницької ОВА. Зокрема службою у справах дітей Вінницької міської ради ОСОБА_1 надані роз'яснення щодо відповідальності та відповідні рекомендації (т. 1 а.с. 22).
14.11.2023 року постановою Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/33426/23, яка набрала законної сили, звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП, обмежившись усним зауваженням (т. 1 а.с. 61).
16.11.2023 року Вінницьким районним управлінням поліції ГУНП у Вінницькій області НПУ повідомлено Службу у справах дітей Вінницької міської ради, що під час опрацювання повідомлення, що надійшло 09.11.2023 року до чергової частини ВП № 1 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області про замінування ВПТУ № 5 у м. Вінниця, в якому особа представилась як «Я, терористичне угруповування « ІНФОРМАЦІЯ_3 оф тім»» та просила перерахувати кошти в розмірі 100 000 грн на номер телефону НОМЕР_2 або влаштує вибух, було встановлено, що повідомлення ймовірно надіслане саме з електронної пошти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і на даний час встановлюються всі обставини даної події. По даному факту внесено відомості до Єдиного реєстру досудового розсілдування (ЄРДР). Також було повідомлено про встановлення, що малолітній ОСОБА_4 систематично вчиняє протиправні дії відносно інших осіб; під час реєстрації останнього повідомлення, пов'язаного із протиправними діями, 03.10.2023 року працівниками сектору ювенальної превенції відділу превенції Вінницького РУП малолітнього ОСОБА_2 госпіталізовано до відділення № 16 лікарні ім. Ющенка, у зв'язку із зафіксованим фактом самовільного залишення місця проживання, можна дійти висновку, що малолітній схильний до бродяжницького способу життя (т. 1 а.с. 44).
22.12.2023 року Відділ поліції № 1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області НПУ листом № 11430/201/01-23 звернувся до міського голови Вінницької міської ради із проханням надати інформацію чи складались в період з 2010-2023 роки відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будь-які адміністративні та інші матеріали перевірки, протоколи, постанови, акти тощо (т. 1 а.с. 43).
23.12.2023 року Відділ поліції № 1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області НПУ листом № 1919МР/200-2023 повідомив Службу у справах дітей Вінницької міської ради про надходження звернення з КЗ «Вінницький ліцей № 12» щодо прийняття мір відносно малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який систематично порушує дисципліну, провокує учнів на конфліктні ситуації та бійки, на зауваження реагує агресивно, створює небезпечні умови для оточуючих. Також повідомлено, що під час розгляду даного звернення було відвідано малолітнього за його місцем проживання, проведено із ним профілактично-розяснювальну бесіду в присутності матері щодо недопущення в подальшому протиправних дій та поведінки, відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП (т. 1 а.с. 41).
22.12.2023 року Вінницькою окружною прокуратурою листом № 50/20939вих23 та 26.12.2023 року ВРУП ГУНП у Вінницькій області НПУ листом № 2545/200/01/23 повідомлено начальника Служби у справах дітей Вінницької міської ради про неодноразові випадки протиправних дій малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який систематично вчиняє насильницькі дії відносно інших осіб, а також вчиняє протиправну поведінку як в побуті, так і у навчальному закладі. Також повідомлено, що працівниками поліції складались відносно матері малолітнього протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 184 КУпАП, в 2015 і 2017 роках за ст. 166 КК України в ЄРДР реєструвались події щодо протиправних дій матері відносно малолітнього ОСОБА_2 . Неналежний профілактичний контроль та відсутність проведення ознайомлювальних, попереджувальних бесід з матір'ю дитини з метою усунення причин і умов, які спонукали до протиправної поведінки стали наслідком скоєння ОСОБА_2 особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України. Здійснюється досудове розслідування, під час якого зібрано матеріали, що містять дані про те, що до вчинення кримінального правопорушення може бути причетний малолітній ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 37-40).
З висновку виконавчого комітету Вінницької міської ради від 05.01.2024 року № 01/00/011/1068 вбачається, що орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає доцільним відібрання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав (т. 1 а.с. 7-9).
11.03.2024 року відділом поліції № 1 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області НПУ повідомлено службу у справах дітей Вінницької міської ради, що під час розгляду звернення ОСОБА_13 про те, що невідома особа чоловічої статі віком 15-16-ти років пошкодила волосся її 9-річній доньці, було встановлено, що коли малолітня ОСОБА_14 прямувала із музичної школи до свого місця проживання, позаду неї підійшов раніше невідомий їй хлопець віком близько 15-16 років, зростом близько 160-165 см, худорлявої тілобудови, яким у подальшому виявився малолітній ОСОБА_2 і взяв її за руку, малолітня злякавшись почала пручатись, тоді ОСОБА_2 штовхнув ОСОБА_15 , внаслідок чого вона впала в обривисту місцевість (невеличкий яр) обличчям до землі, після чого ОСОБА_2 присів позаду на спину малолітній та закрив обличчя своєю долонею так, щоб остання не могла дихати, приставив до шиї предмет схожий на ножиці та почав заспокоювати ОСОБА_15 . Коли остання почала кричати та кликати на допомогу, швидко відрізав кілька пасм С. Побережної та побіг у невідомому напрямку. Дівчинка злякавшись негайно зателефонувала матері та повідомила про дану подію. Матір в свою чергу зателефонувала на спецлінію «102». Також із даного повідомлення вбачається, що ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується негативно, постійно надходять скарги від місцевих жителів, учнів та вчителів навчального закладу, де навчається ОСОБА_4 щодо його неадекватної поведінки (т. 1 а.с. 115).
Як встановлено в ході розгляду справи з відомостей з ЄДРСР, на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25.03.2024 року в рамках кримінального провадження № 12024020040000134, внесеного до ЄРДР 16.02.2024 року за ознаками суспільно небезпечних діянь, що підпадають під ознаки діянь, передбачених ч. 4 ст. 296 КК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поміщено до приймальника-розподільника для дітей ГУНП в Дніпропетровській області на строк 30 днів, який в подальшому неодноразово продовжувався.
З психологічної характеристики ОСОБА_2 , наданої старшим психологом ВПЗ УКЗ ГУНП в Дніпропетровській області від 01.04.2024 року, вбачається, зокрема, що дитині характерна неврівноваженість, легка збудливість, підвищена сприйнятливість і дратівливість; реакції на критику складні, не завжди адекватні; схильний до необдуманих вчинків, проявляє грубість; може бути злопам'ятним і мстивим; в міжособистих стосунках притаманна контактність, балакучість, виразність жестів і міміки; він енергійний, ініціативний, його легко вразити, роздратувати, погано переносить умови жорсткої дисципліни, вимушеної самотності, інколи не доводить до кінця розпочату справу і не може зосередитися на чомусь одному; легко піддається впливу інших, постійно шукає нові враження, встановлює контакт з незнайомими людьми, не витримує самотності, не схильний до лідерства; проте, притаманна імпульсивна поведінка, підвищена конфліктність, нетерпимість до інших людей; може проявляти агресивність, жорстокість і піддаватися потягам; у міміці і словах демонструє роздратованість заявляючи про свої вимоги. За результатами психодіагностики має яскраво виражені акцентуації характеру, а саме гіпертимний (надмірно контактує з оточенням, балакучий, має виразність жестів і міміки), збудливий (імпульсивність поведінки, підвищена конфліктність, нетерпимість до інших людей), емотивний (легко піддається впливу інших, постійно шукає нові враження), циклотимічний (періодичні зміни настрою залежно від зовнішньої ситуації) (т. 2 а.с. 26).
05.04.2024 року ухвалою Вінницького апеляційного суду надано дозвіл на направлення та поміщення особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів виховного характеру, ОСОБА_2 для проведення стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи до Львівської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» строком до двох місяців (т. 1 а.с. 133-138).
Як вбачається із повідомлення приймальника-розподільника для дітей ГУНП в Дніпропетровській області від 18.09.2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахований відповідно до наказу № 12-У Дніпропетровської гімназії № 14 ДМР від 01.04.2024 року на екстернатну форму здобуття освіти і на теперішній час навчається у 8-Б класі даного закладу (т. 2 а.с. 23-25).
Відповідно до характеристики начальника приймальника-розподільника для дітей ГУНП в Дніпропетровській області від 31.01.2025 року на момент поміщення ОСОБА_2 до приймальника-розподільника для дітей для нього були характерні неврівноваженість, збудливість, підвищена сприйнятливість і дратівливість. Реакції на критику складні, не завжди адекватні. Схильний до необдуманих вчинків, проявляв грубість. Його поведінці була притаманна імпульсивність, підвищена конфліктність. У міміці й словах демонстрував роздратованість, заявляючи про свої вимоги. ОСОБА_4 міг бути поривчастий, імпульсивний, схильний до різкої зміни настрою, емоційних спалахів, прагнув зміни враження про себе. Підліток не був схильний керуватися морально-етичними нормами та правилами в своїй поведінці. На даний час агресивність не є яскраво вираженою рисою характеру ОСОБА_4 . Когнітивний розвиток хлопця в межах вікових норм, вільно висловлює власні думки згідно віку. Комунікабельний, зазвичай пристосовується до обставин. В контрольованому та спокійному середовищі дитина навчається конструктивному вирішенню конфліктних ситуацій, саморегуляції та самоконтролю, що може позитивно позначитися на його особистісному розвитку. На зауваження реагує, до інспекторів ставиться з належною повагою. Доручення виконує відповідально. В приймальнику-розподільнику для дітей з ОСОБА_2 проводиться профілактична та виховна робота щодо виявлення причин і умов, які сприяли скоєнню ним правопорушень (т. 2 а.с. 95).
31.01.2025 року начальником приймальника-розподільника для дітей ГУНП в Дніпропетровській області листом № 4154-2025 повідомлено службу у справах дітей Вінницької міської ради, зокрема про те, що мати неповнолітнього ОСОБА_1 відвідувала дитину в приймальнику-розподільнику для дітей один раз. Кілька разів надсилала посилки. Постійно спілкується в телефонному режимі з сином, цікавиться життям. Після спілкування з матір'ю у ОСОБА_4 спостерігається зміна настрою, дитина нерідко схвильована та збуджена, погано засинає. Також повідомлено, що в приймальнику-розподільнику для дітей з ОСОБА_4 інспекторами проводиться профілактична та роз'яснювальна робота щодо виявлення причин і умов, які сприяли скоєнню ним правопорушень, та спрямована на недопущення протиправної поведінки у майбутньому. ОСОБА_16 з належною повагою ставиться до інспекторів. Доручення виконує відповідально, на зауваження реагує та робить висновки (т. 2 а.с. 93-94).
Службою у справах дітей Вінницької міської ради неодноразово вчинялись дії з метою обстеження житлово-побутових умов проживання дитини, за результатом чого складено відповідні акти від 31.08.2023 року, 05.10.2023 року, 23.10.2023 року, 07.12.2023 року, 25.12.2023 року та 26.12.2023 року (т. 1 а.с. 72-77).
Відповідно до протоколів бесід від 07.09.2023 року, 03.10.2023 року, 07.11.2023 року, 07.12.2023 року, 25.12.2023 року та 26.12.2023 року, під час проведення бесід головним спеціалістом Служби проведено бесіду із дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час якої останній повідомляв, зокрема, що любить свою матір та прагне піклуватись про неї, не бажає перебувати у лікарні, продовжує відвідувати психолога, усвідомив наслідки своїх протиправних дій, однак не може пояснити причини своїх вчинків та спалахів агресії (а.с. 78-84).
З виписок із медичної картки амбулаторного/стаціонарного хворого № 15054 від 03.11.2023 і № 648 від 14.02.2024 вбачається, що ОСОБА_2 встановлений діагноз «інші змішані розлади поведінки і емоцій». Рекомендовано дотримання лікувально-охоронного режиму, стаціонарне лікування при потребі, нагляд психіатра (т. 1 а.с. 126-129).
Також у справі є колективна скарга за підписами 21 особи, адресована ВРУП ГУНП у Вінницькій області НПУ, із якою звернулись мешканці будинку АДРЕСА_4 та просили прийняти міри до неповнолітнього ОСОБА_2 , оскільки він вчиняє неправомірні дії щодо дітей: обрізає волосся, починає душити, самовільно заходить до сусідів, відкриває газ, стягує сміття до під'їзду (т. 1 а.с. 47-48).
У судовому засіданні суду першої інстанції неповнолітній ОСОБА_2 зазначив, що немає претензій до матері, має з нею нормальні та добрі відносини, а також усе для нормального життя, дитинства та навчання. ОСОБА_4 повідомив, що щиро розкаюється у своїх вчинках, які пояснити не може. Також ОСОБА_4 повідомив, що мати пояснювала йому про протиправність такої поведінки, проводила бесіди виховного характеру та роз'яснювала наслідки. ОСОБА_4 зазначив, що заперечує щодо його відібрання від матері.
Також у судових засіданнях суду першої інстанції було допитано свідків.
Свідок ОСОБА_17 повідомила суду, що вона є начальником відділу ювенальної превенції УПД ГУНП у Вінницькі області. Свідок зазначила, що сім'ю ОСОБА_3 знає з 2017 року та почала відвідувати родину після повідомлення навчального закладу про те, що ОСОБА_2 завдав тілесних ушкоджень іншій дитині. Свідок повідомила, що при неодноразовому відвідуванні родини, ОСОБА_1 всіляко перешкоджала у доступі до квартири, однак після забезпечення все ж таки доступу, було виявлено нестерпні, на її думку, умови для проживання дитини, а саме: безлад в квартирі, зіпсовані продукти на кухні, мухи. Також свідок повідомила, що сусіди стали повідомляти, що ОСОБА_4 збирає на вулиці пляшки, просить їжу, на що мати не реагувала. Свідок зазначила, що матері неодноразово пропонувалась допомога щодо лікування сина, яку ОСОБА_1 відхиляла; разом із службою у справах дітей вони клопотали про лікування дитини; мати говорячи про самостійне лікування сина, навіть не могла назвати ліки, які вона дає дитині. Також свідок повідомила, що приблизно у 2018-2019 році ОСОБА_4 випав з 2-го поверху будинку. Як пояснила свідок, дитина через балкон просила їсти. На думку свідка, мати травмує дитину.
Свідок ОСОБА_18 , яка є начальником сектору ювенальної превенції ВВГ ВРУП ГУНП у Вінницькі області, повідомила, що знає неповнолітнього ОСОБА_2 з листопада місяця 2023 року, оскільки той постійно перебував в полі зору служби у справах дітей та поліції через неналежне виконання матір'ю своїх батьківських обов'язків відносно сина. Свідок повідомила, що мати вмовляли помістити дитину на лікування після його обстеження, однак мати категорично відмовлялась. Свідок зазначила, що дитина схильна до вчинення проступків різної важкості.
Свідок ОСОБА_19 , яка працює заступником директора КЗ «Вінницький ліцей № 12», у якому навчається ОСОБА_2 та працює відповідач ОСОБА_1 , зазначила, що з родиною ОСОБА_3 знайома з 2019 року. Свідок повідомила, що ОСОБА_4 закривався в кабінеті, кидався стільцем та висловлювався нецензурною лайкою; під час відвідування місця проживання дитини мати не відчиняла двері. Свідок зазначила, що ОСОБА_1 робить вигляд турботливої матері, але при більш детальному спілкуванні склалось враження, що мати завдає шкоди дитині та негативно впливає на його психічний стан. Свідок вказала, що у 2023 році в дитини спостерігались випадки агресії, яких раніше не було, у зв'язку з чим складається думка, що ОСОБА_4 потрібна кваліфікована допомога без втручання матері, оскільки без неї ОСОБА_4 поводить себе зовсім по іншому. Також свідок повідомила, що діти бояться ОСОБА_4 та скаржились, що він носить із собою ножиці. Як зазначила свідок, зі слів колег дитину бачили на смітнику, дитина займалась жебракуванням (просив гроші, їжу). Свідок повідомила, що ОСОБА_1 некоректно спілкувалась із працівниками превентивної служби, соціальними працівниками, медпрацівниками.
Свідок ОСОБА_20 , який працює інспектором з ювенальної превенції ВП № 1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області, повідомив, що знайомий із сім'єю ОСОБА_3 з грудня місяця 2023 року. Свідок зазначив, що ОСОБА_2 вчиняв правопорушення, а мати не завжди належним чином виконує свої батьківські обов'язки, за що неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності. Свідок повідомив, що сусіди характеризують матір ОСОБА_4 посередньо; під час спілкування із ОСОБА_4 той кидався камінням, висловлювався нецензурною лайкою, плювався, казав, що йому за це нічого не буде. Свідок вказав, що під час відвідування ним місця проживання сім'ї, він бачив бруд, відсутність прибирання, багато сміття, у зв'язку з чим негативно оцінив умови проживання дитини.
Свідок ОСОБА_21 , яка є колишнім працівником служби у справах дітей, однак знайома із сім'єю ОСОБА_3 приблизно з кінця 2023 року, повідомила, що ОСОБА_4 перебував на обліку, як дитина, яка опинилась у складних життєвих обставинах; під час спілкування з матір'ю та сином, мати йшла на контакт, однак перешкоджала потрапити у квартиру. Житло у якому проживає сім'я захаращене, речі знаходяться в мішках. В загальному житлові умови є незадовільними. Свідок також зазначила, що мати немає впливу на сина; одного разу він її вкусив та почав бити ногами; ОСОБА_4 має агресивні спалахи по відношенню до матері; сусіди вважають, що ОСОБА_4 становить небезпеку.
Свідок ОСОБА_22 , яка працює фахівцем соціальної роботи служби у справах дітей Вінницької міської ради, повідомила, що із сім'єю ОСОБА_3 знайома із 2022 року. ОСОБА_2 і ОСОБА_1 лише декілька разів були на прийомі, а потім мати сказала, що не має можливості та часу. 02.11.2023 року взятий супровід. Також свідок зазначила, що ОСОБА_1 не допускала до помешкання, де вона проживає разом із дитиною, однак під час спільних виїздів із працівниками служби у справах дітей, працівниками поліції, мати відчиняла двері і впускала до квартири. В помешканні брудно, воно захаращене, речі накидані до стелі. Свідок також повідомила, що психолог пропонувала індивідуально психокорекцію, психологічний супровід, однак мати відмовилась, пославшись на брак часу; мати не має впливу на сина; до слів матері ОСОБА_4 не прислухається; своїх варіантів вирішення проблеми із дитиною ОСОБА_1 не пропонувала і відмовлялась від того, що їй пропонувалось.
Свідок ОСОБА_23 , яка є практичним психолог соціальної служби Вінницького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, повідомила, що знайома із сім'єю ОСОБА_3 з серпня місяця 2017 року. Між матір'ю та сином є тісний зв'язок; під час спілкувань із дитиною, хлопчик контролював свої слова, знав, що йому говорити, а що ні, щоб не отримати від матері наганяй за те, що він щось не так скаже. Свідок зазначила, що вважає поведінку ОСОБА_4 неусвідомленою, такі дії він вчиняє задля отримання любові від матері.
Свідок ОСОБА_24 , яка є сусідкою ОСОБА_1 та знає її близько 15 років, повідомила, що мало спілкується з ОСОБА_1 , тому не може її охарактеризувати, однак зазначила, що боїться за своїх дітей, оскільки вчинки ОСОБА_4 щоразу стають агресивнішими; біля квартири ОСОБА_1 безлад, сміття та стоїть сморід. Також свідок зазначила, що сусіди стурбовані, бо побоюються за своїх дітей, а тому від себе не відпускають.
Свідки ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 повідомили суд, що перебувають з родиною ОСОБА_3 в дружніх відносинах, однак у них в квартирі не бували. Свідок ОСОБА_27 зазначив, що є співмешканцем матері ОСОБА_4 . Свідки повідомили, що сім'я є адекватною, жорстокого поводження з дитиною з боку матері помічено не було. Обрізання ОСОБА_4 волосся іншим дітям, на думку свідка ОСОБА_25 , не є проступком, а є жартом. Свідок ОСОБА_26 повідомила, що ОСОБА_4 дійсно збирав пляшки, однак на її думку, це не є негативним проявом, ОСОБА_1 є люблячою матір'ю, яка піклується про сина. Свідок ОСОБА_27 повідомив суд, що ОСОБА_4 є адекватною дитиною; між матір'ю та сином відносини хороші та люблячі; на його думку, поведінка ОСОБА_4 викликана його психологічним зривом внаслідок образ однолітків; ОСОБА_4 бажає виправитись і зараз небезпеку не створює.
Свідок ОСОБА_28 , яка працює практичним психологом Вінницького міського центру соціальних служб, повідомила суд, що психолога ОСОБА_4 із матір'ю відвідує несистематично та нерегулярно; на її думку як психолога, залишення ОСОБА_4 із матір'ю становить небезпеку для нього; поведінка ОСОБА_4 є наслідком ставлення до нього матері; у ОСОБА_1 помічена агресія до сина; дитина могла бути жертвою булінгу як збоку інших дітей, так і з боку матері. Також свідок вказала, що під час її спілкувань із ОСОБА_4 , дитина обходила розмови про матір, оскільки, на її думку як психолога, там є якась травма, на що вказували застосовані методики і поведінка дитини.
Свідок ОСОБА_29 , яка працює в КЗ «Вінницький ліцей № 12» і є класним керівником ОСОБА_4 , повідомила суд, що в другому семестрі дитина майже не відвідувала заняття, успішність дитини за останні два роки дуже знизилась; дитина забезпечена одягом, необхідним приладдям для навчання; за 2023-2024 навчальний рік мати була лише один раз на батьківських зборах. Свідок зазначила, що у ОСОБА_4 відмічається різка зміна поведінки: то він є спокійним, то агресивним; мали місце конфлікти з однокласниками; ОСОБА_4 неодноразово зривав уроки; спостерігаючи за взаємовідносинами ОСОБА_4 із матір'ю, свідок зробила висновок про відсутність між ними тісного контакту; ОСОБА_4 дозволяв собі прикрикувати на матір. Також свідок повідомила, що наразі діти бояться ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_30 , яка є потерпілою у кримінальному провадженні за обвинуваченням неповнолітнього ОСОБА_2 , повідомила, що ОСОБА_4 слідкував за її донькою і напав на неї із ножем, обрізав волосся та забрав мобільний телефон. Свідок вказала, що реакція матері на такий вчинок сина була спокійною, вона повідомила, що нічого зробити не може. Свідок зазначила, що після нападу ОСОБА_4 , її донька боїться, відвідує психолога, а він продовжував насміхатись над її донькою та цькувати її. На думку свідка, ОСОБА_4 є небезпечним для оточуючих.
При цьому, як вказано в оскаржуваному рішенні суду, оцінюючи покази свідків, судом першої інстанції проаналізовано процес формування, збереження і передачі відомостей свідками.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що на підставі наявних в матеріалах справи доказів підтверджено, що відповідач неналежним чином виконує рекомендації фахівців щодо нормалізації психічного стану сина, не здійснює належного контролю за його поведінкою, не спілкується із дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі та не вчиняє дії, які б були достатніми і допомогли б дитині змінити поведінку.
Також вказав, що поведінка дитини не відповідає нормам суспільної моралі, призводить до негативних наслідків, створює реальну загрозу не лише для її життя, здоров'я та морального розвитку, а й для інших. Відсутність з боку матері необхідного контролю та впливу на поведінку неповнолітнього сина призводить до негативних наслідків.
Суд вважав, що відповідач не має впливу на сина. Систематична профілактично-роз'яснювальна робота як з дитиною, так і з матір'ю належних результатів не дає.
Враховуючи неодноразову протиправну поведінку дитини, спосіб вчинення правопорушень, суд погодився із доводами позивача про те, що дитина не має належного виховання, зокрема морального.
Мати, в свою чергу, не надала переконливих доказів того, що нею максимально, приділено увагу здоров'ю сина.
Виходячи з того, що психічний стан ОСОБА_4 покращився під час його перебування у приймальнику-розподільнику для дітей ГУНП в Дніпропетровській області, тобто під час розлучення дитини із матір'ю, як те вбачається із аналізу наявних у справі характеристик, що вказує на те, що при належній увазі до дитини та її перебуванні у іншому середовищі, ніж з матір'ю, яке для нього є стійким, сприятливо впливає на психоемоційний стан ОСОБА_4 , суд дійшов висновку, що наразі залишення дитини із матір'ю не забезпечить його розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним, а тому суд вважав, що у даному випадку залишення дитини з матір'ю, з поміж іншого є небезпечним для його морального виховання.
Отже, наведені вище обставини надали суду переконання про наявність достатніх підстав для відібрання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав, що відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Між тим, суд відхилив твердження сторони відповідача про те, що мати належно виконує свої батьківські обов'язки, оскільки вони спростовуються встановленими в ході розгляду справи обставинами і належними у справі доказами.
Також суд визнав безпідставними посилання відповідача на положення ст. 39 КУпАП, враховуючи, що вони не спростовують наявність встановлених вищевказаними судовими рішеннями фактів ухилення матері від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини.
Як наслідок, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь дитини аліментів на її утримання, оскільки вона зобов'язана та може надавати щомісячне утримання дитині в розмірі частки від свого заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
При цьому положення вказаної Конвенції, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
У частині першій статті 170 СК України визначено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Основними підставами для відібрання дитини є: ухилення батьків від виконання своїх обов'язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва тощо.
Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини до розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров'я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Суд застосовує практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України).
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц.
Стаття 8 Конвенції про права дитини передбачає, що держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.
Указана норма включає як право батьків на вжиття заходів для повернення дитини, так і обов'язок національних органів влади вживати такі заходи. Зазначене застосовується не лише у справах, пов'язаних із обов'язковим відібранням дітей на державне утримання та вжиттям заходів соціального захисту, а також у справах, у яких між батьками та іншими членами сім'ї дитини виникає спір щодо спілкування з дитиною та її проживання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хокканен проти Фінляндії» від 23 вересня 1994 року).
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
При вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
Верховний Суд уже зауважував, що відібрання дитини - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв'язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати (постанова Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 703/297/16-ц, від 12 червня 2023 року у справі № 461/2084/20, від 21 лютого 2024 року у справі № 679/306/22).Верховний Суд уже зауважував, що відібрання дитини - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв'язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати (постанова Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 703/297/16-ц, від 12 червня 2023 року у справі № 461/2084/20, від 21 лютого 2024 року у справі № 679/306/22).
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, надаючи їм відповідну правову оцінку, встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції, виходячи із пріоритету якнайкращих інтересів дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для ухвалення рішення, врахувавши поведінку матері, зокрема не забезпечення нею належного виховання дитини, дійшов обґрунтованого висновку про доцільність на момент вирішення справи застосування такого тимчасового заходу як відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав, що, в даному випадку, є єдиним способом захисту прав дитини та максимально можливою мірою здорового її розвитку.
При цьому у контексті доводів апеляційної скарги щодо відсутності доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов'язків, що могло б бути підставою для відібрання від неї дитини, колегія суддів зауважує наступне.
Як вбачається із наявних у матеріалах справи доказів, до ухвалення рішення про передачу дитини під державну опіку уповноважені органи протягом тривалого часу (починаючи із 2017 року) неодноразово намагалися за допомогою менш радикальних заходів вплинути на поведінку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його матері - ОСОБА_1 , однак такі заходи не дали позитивного результату.
Наведене безумовно свідчить про неможливість ОСОБА_1 вплинути на психоемоційний стан свого сина з метою його належного виховання.
При цьому систематичне незабезпечення виконання батьківських обов'язків ОСОБА_1 підтверджується численними судовими рішеннями про притягнення її до адміністративної відповідальності саме за невиконання обов'язків щодо виховання дитини.
Як правильно вказав суд першої інстанції, в даному випадку посилання на ст. 39 КУпАП, відповідно до якої, якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню, не спростовує фактів вчинення ОСОБА_1 таких правопорушень, що як наслідок дає підстави, зокрема, для застосування таких виняткових заходів, як відібрання дитини від матері.
Отже, у цій справі втручання у право особи на повагу до сімейного життя було здійснено згідно із законом і мало законну мету - захист прав та інтересів дитини, що є переважним.
Твердження апелянта, що у травні 2025 року ОСОБА_2 виповнилось 15 років, а тому він вже не є малолітнім, а став неповнолітнім та згідно із ст. 29 ЦК України може вільно обирати собі місце проживання, що суд першої інстанції проігнорував, колегія суддів відхиляє, враховуючи що вони не правильність висновків суду першої інстанції не впливають та на момент ухвалення рішення судом, ОСОБА_2 все ще був малолітнім.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав носить тимчасовий характер, та ОСОБА_1 має право в будь-який час ставити перед судом питання про повернення дитини, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини.
Між тим, посилання ОСОБА_1 на зміну своєї поведінки після ухвалення оскаржуваного рішення суду не є підставою для його скасування, але може бути враховано під час вирішення питання про повернення дитини відповідно до частини третьої статті 170 СК України.
Крім того, питання про стягнення аліментів є похідним від вирішення вимог про відібрання дитини, а тому суд обґрунтовано вирішив питання про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини відповідно до частини четвертої статті 170 та статей 180-183 СК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги, на переконання апеляційного суду, зводяться лише до незгоди скаржника із висновками суду першої інстанції по суті спору, а також до переоцінки доказів, яким була надана належна правова оцінка, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, а тому на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
Відтак, враховуючи, що посилання скаржника у апеляційній скарзі не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції належить віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2025 року - без змін.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 9 084 грн.
Постанова набирає законної сили із дня її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді: Т. Б. Сало
І. В. Міхасішин