Справа № 930/1977/25
Провадження № 22-ц/801/1189/2026
Категорія: 69
Головуючий у суді 1-ї інстанції Войницька Т. Є.
Доповідач:Міхасішин І. В.
12 травня 2026 рокуСправа № 930/1977/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.
з участю секретаря судового засідання: Закерничної А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу № 930/1977/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 11 березня 2026 року, ухвалене у складі судді Войницької Т. Є., -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 та стягнути з відповідача судовий збір.
Позов мотивований тим, що 01 травня 2015 року ОСОБА_1 з ОСОБА_2 уклали шлюб, який було зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Немирівського районного управління юстиції, про що 01.05.2015 року складено відповідний актовий запис № 44.
Від шлюбу у них є неповнолітній син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження. Спору з відповідачем про місце проживання дитини не мають, син буде проживати разом з матір'ю.
Майнового спору не має.
Позивач стверджує, що наразі шлюбні відносини між ними фактично припинені, шлюб існує лише формально. Їхнє з відповідачем спільне життя не склалося через відсутність порозуміння, різні погляди на вирішення сімейних проблем, ігнорування налагодження сімейних відносин, що призвело до втрати почуття поваги та любові. На даний час вони вже понад 6 місяців не підтримують сімейно-шлюбні відносини, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету, не живуть однією сім'єю.
Рішення про розірвання шлюбу позивач прийняла остаточно і змінювати його не має намірів, оскільки примиритись з відповідачем вони пробували неодноразово та все безрезультатно. Примирення між ними неможливе, оскільки їхнє сімейне життя не налагоджується вже тривалий час.
Позивач зазначає, що подальше їхнє з відповідачем спільне життя і збереження шлюбу не можливе, і є таким, що суперечить її інтересам та інтересам дитини.
Дані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 11 березня 2026 року позов задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який було зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Немирівського районного управління юстиції у Вінницькій області, про що 01 травня 2015 року складено відповідний актовий запис №44.
Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Не погодившись із таким рішенням, відповідач ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що в мотивувальній частині відсутні посилання на будь-які докази, які б підтверджували неможливість подальшого спільного життя подружжя.
20 квітня 2026 року на адресу Вінницького апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановлено відповідно до норм чинного законодавства. Просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином, про причину неявки суд не повідомили, у відзиві позивачка просила, розгляд справи проводити у їх відсутність.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги на рішення суду, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано 01.05.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Немирівського районного управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №44, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від цього шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
За змістом положень ч.1 ст. 24 СК України та ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування їх до збереження сім'ї є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
За змістом частини третьої статті 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Ухвалою суду від 17.11.2025 року сторонам надавався строк для примирення терміном три місяці та зупинено провадження у справі. Ухвалою суду від 19.02.2026 провадження у справі поновлено.
Враховуючи, що примирення подружжя не відбулося, позивачка наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує щодо задоволення позовних вимог, зважаючи на те, що між позивачкою та відповідачем на даний час подружні стосунки припинені, заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, за таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам, тому позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував, що, в свою чергу, не дає підстав для висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно статті 141 ЦПК України, судові витрати, у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 11 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: І.В. Міхасішин
Судді: Ю.Б. Войтко
І.М. Стадник