Справа № 747/157/26
Провадження № 2/747/158/26
іменем України
13.05.2026 року селище Талалаївка
Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі головуючої судді Тіщенко Л.В. за участю секретаря Зірки В.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник ТОВ «Споживчий центр» Оболонкова Ю.В. звернулась до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначає, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 26.09.2025 уклали кредитний договір (оферти) № 26.09.2025-100001876. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 13 000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 26.09.2025, на строк, вказаний в заявці. Відповідно до умов договору заявка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомилась під час укладення кредитного договору. Відповідно до умов кредитного договору № 26.09.2025-100001876 від 26.09.2025 року позичальнику надається кредит на наступних умовах : дата видачі кредиту - 26.092025, сума кредиту - 13000 грн, строк, на який надається кредит - 98 днів з дати його надання, дата повернення кредиту - 01.01.2026, продовження строку кредитування не передбачено. У договорі сторонами було погоджено розміри та види процентних ставок «Стандарт», «Економ»; розмір та види комісії за надання кредиту, розмір та види комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Умовами договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю. Позичальник зобов'язується не використовувати кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати кредит на рахунки організаторів азартних ігор. Відповідно до п 4.1 Договору Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту - перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача - 4149-49ХХ-ХХХХ-7016. Кредитодавцем документи, що складають кредитний договір, підписувались електронним підписом. Позичальником документи, що складають кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником. Відповідно до умов договору від 26.09.2025 та квитанції про перерахунок коштів кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 13 000 грн, який ОСОБА_1 отримала 26.09.2025. Отже ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконало у повному обсязі. У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, в зв'язку з чим станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 30 222, 80 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 12 951, 80 грн, проценти - 10 770, 48 грн, відсотки, нараховані по ст 625 ЦК України - 6 500 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Відповідачкою були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по даному кредитному договору на суму 1850 грн від 08.10.2025 року. Відповідно до ч.1 ст 534 ЦК України у недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості - у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання, у другу чергу сплачуються проценти та неустойка, у третю чергу сплачується основна сума боргу. Позивачем під час розрахунку заборгованості та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості.
Що стосується нарахування відсотків відповідно до ст 625 ЦК України, на підставі змін, внесених до п 6.1. Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» Законом України від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», за договорами укладеними з 24.01.2024 року кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань. Кредитний договір з відповідачкою був укладений після набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому вимога позивача про стягнення відсотків за ст 625 ЦК України є правомірною з огляду також на те, що Закон України «про споживче кредитування» є спеціальною нормою, а тому має перевагу над Цивільним кодексом України, яка регулює лише загальні питання правових та організаційних засад споживчого кредитування. Відповідно до умов кредитного договору з відповідачкою був укладений саме споживчий кредитний договір, тобто у кредит були отримані гроші для придбання товарів, робіт, послуг для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю, а тому в цьому випадку мають застосовуватись саме норми Закону України «Про споживче кредитування». Зважаючи на викладене на думку позивача відсотки за статтею 625 ЦК України за прострочення відповідачем виконання зобов'язання є правомірною та підлягає стягненню. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема, надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому наданий позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру.
Тому представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 26.09.2025-100001876 від 26.09.2025 року в розмірі 30 222, 28 грн та понесені судові витрати.
Ухвалою від 13 квітня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 13 травня 2026 року, у відповідності до ч.5 ст. 279 ЦПК України ухвалено справу розглядати з повідомленням сторін. Представник позивача в судове засідання не з'явилась, до позовної заяви надали клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі і просять задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує. Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, просила суд відмовити у стягнення нарахованих відсотків та штрафів і неустойки, а стягнути тільки фактичну суму тіла кредиту 13 000 грн. Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Крім того, відповідачкою подано відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнає, вважає пред'явлену до стягнення суму в 30 222, 28 грн завищеною. Нею частково виконувались зобов'язання, а саме - здійснено платіж 1850 грн, який позивачем не враховано. Позивач вважає, що нараховані відсотки, штрафи та пеня є надмірними, неспівмірними та такими, що не відповідають принципу справедливості та розумності. Тому відповідачка у відзиві просить суд відмовити в задоволені позову в частині відсотків, штрафів та пені. Крім того, відповідачка подала заяву про розстрочку виконання рішення суду. У наданій представником позивача відповіді на відзив зазначається, що відповідачкою не виконувались умови укладеного кредит ного договору та прострочено виконання зобов'язання, за що настає відповідальність у вигляді сплати процентів, розмір яких нараховано позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства. Кошти, які були сплачені відповідачкою в рахунок погашення боргу - 1850 грн - зараховано в рахунок погашення боргу в порядку черговості, встановленому ч.1 ст 534 ЦК України. Також у відповіді на відзив представником позивача обґрунтовується правомірність комісії за обслуговування, пов'язаної з наданням кредиту та відсотків, нарахованих згідно ст 625 ЦК України. Щодо клопотання відповідачки про розстрочення виконання рішення, то представник позивача зазначає, що відповідачкою не надано жодних належних і допустимих доказів щодо її реального матеріального стану, які б свідчили про істот не ускладнення або неможливість виконання судового рішення, що є підставою для застосування розстрочки, тому представник позивача просить суд відмовити в задоволенні клопотання відповідачки про розстрочку виконання рішення суду.
Оскільки учасники справи в с удове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Судом встановлено, що 26.09.2025 року ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Е136 підписала заявку кредитного договору № 26.09.2025-100001876 у ТОВ «Споживчий центр» (а.с. 27 зв - 28); пропозицію про укладення кредитного договору (оферта) (а.с. 24 зв-28), та підтвердження укладання кредитного договору (а.с. 29-31) Відповідно до п.4.1 договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача НОМЕР_1 . Відповідно до п.6.1 договору Позичальник зобов'язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів, Комісії - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред'явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій. Згідно п.9.1 договору у разі несплати Кредиту та/або Процентів та/або Комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов'язань по погашенню Кредиту та/ або Процентів з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених Договором. У разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленої суми Кредиту та/або несплати нарахованих Процентів до Позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.7 кредитного договору. Також Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу Кредитодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у Заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору. Вказаний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора Е136.
Аналізуючи зазначені докази, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.5 ч.1 ст 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Згідно ч. 2 ст 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Згідно ч. 4, 6 ст 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язанні з нею. Частиною 8 ст 11 цього Закону встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, із вказаного вбачається, що кредитний договір були укладений в електронній формі. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Отже, укладений між позивачем та відповідачкою кредитний договір відповідає вимогам чинного законодавства.
Отримання відповідачкою кредитних коштів в розмірі 13 000 грн підтверджено повідомленням ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 03.04.2026 року, згідно з яким відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024 року було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта 26.09.2025 на суму 13 000 грн, номер картки 4149497525547016, призначення платежу - видача за договором кредиту 3 26.09.2025-100001876 (а.с.17) Позивачем долучено до позовної заяви копію договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024, укладеним між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (а.с.32-36) Отже, в ході розгляду справи встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідачка, порушуючи умови договору, свої зобов'язання за договором належним чином не виконує. Згідно із наданою ТОВ «Споживчий центр» довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 29.05.2025-100001876 від 26.09.2025 року заборгованість ОСОБА_1 складає: основний борг - 12 951, 80 грн, залишок відсотків - 10 770,48 грн, залишок відсотків за ст 625 ЦК України - 6 500 грн, разом - 30 222, 28 грн (а.с.18-19)
При розгляді справи судом застосовуються положеннями законодавства, якими передбачено, що кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Така правова позиція міститься у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, яка в силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи що відповідачка ОСОБА_1 , укладаючи з позивачем кредитний договір, усвідомлювала його умови, повністю з ними погодилась, в тому числі і з розмірами процентних ставок, про що свідчить її електронний підпис, не оспорювала його умови з моменту укладення, зазначений договір не визнавався недійсним в судовому порядку, і тому суд приходить до висновку, що відповідачка порушила умови укладеного позивачем кредитного договору, своєчасно не повернула кошти та не сплатила проценти, з розміром яких погодилась при укладенні, за що наступає цивільно-правова відповідальність. Таким чином, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні підтверджено наявність права вимоги позивача до відповідачки за укладеним кредитним договором. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором, яка включає в себе основний борг - 12 951, 80 грн, залишок відсотків - 10 770,48 грн, всього на суму 23 722, 28 грн.
Що стосується пред'явленої до стягнення відсотків за ст 625 ЦК України, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Обґрунтовуючи правомірність пред'явлення до стягнення зазначеної суми і підстави стягнення, представник позивача посилається на те, що норми Закону України «Про споживче кредитування» є спеціальною нормою, а том у має перевагу над ЦК України, яка регулює лише загальні питання щодо правових та організаційних засад споживчого кредитування, а договір з відповідачем був укладений після набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування». Щодо даного посилання представника позивача суд зауважує, що п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у зв'язку з прийняттям Законом № 3498-IX від 22.11.2023 змін не зазнав. Обов'язок кредитодавця списати неустойку у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування і надалі не залежить від дати укладення кредитного договору. Питання пріоритетності норм ЦК України Велика Палата Верховного Суду детально обґрунтувала у справі № 334/3161/17 ( п. 14-19 постанови від 22 червня 2021 року). У постанові від 22.06.2021р. у справі № 334/3161/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням кодексу не може бути усунено шляхом застосування правила, за яким із прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним раніше. Кодекс є основним актом цивільного законодавства, тому будь-які зміни в регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого кодексом. Суб'єкт законодавчої ініціативи зобов'язаний разом із законопроектом про інакше регулювання цивільних відносин подати проект про внесення відповідних змін до ЦК. Якщо ж ЦК не змінився, колізійний принцип lex posterior derogat priori, за яким пізніший закон скасовує попередній, не застосовується. Норма ЦК превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акту, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми Цивільного кодексу України.
Крім того, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18). При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Такі висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16. Оскільки згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Як вже зазначалось судом, норми ЦК України є пріоритетними, тому враховуючи вищевикладене, а також той факт, що нарахування заборгованості відповідачу за процентами згідно ст.625 ЦК України в розмірі 6 500 грн. є по суті мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання в розумінні положень ст.625 ЦК України, суд приходить до висновку про неможливість її стягнення та про необґрунтованість позовних вимог в цій частині і відсутність підстав для їх задоволення.
Таким чином, в ході розгляду справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Споживчий центр», а саме - стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості по тілу кредиту в сумі 12 951, 80 грн та процентів в сумі 10 770, 48 грн, всього на суму 23 722, 28 грн. Вимоги в частині стягнення відсотків відповідно до ст 625 ЦК України в сумі 6 500 грн задоволенню не підлягають з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення.
Крім того, ч.5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат. У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в ході судового розгляду суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, що складає 78% , то з відповідачки на користь позивача підлягає до стягненню сума судового збору, пропорційно сплаченій позивачем при подачі позову до суду судового збору в сумі 2662, 40 грн згідно платіжної інструкції від 08.04.2026, і яка складає 2050 грн.
Вирішуючи клопотання відповідачки про розстрочку виконання рішення суду у зв'язку з складним матеріальним становищем, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Згідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Як передбачено ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. У відповідності до ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення, при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим та на строк не більше один рік. Розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення всієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; суми щомісячного платежу, наявність яких має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування та сума щомісячних платежів знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду.
Так, відповідачкою ОСОБА_1 на підтвердження її складного матеріального становища надано суду довідку Прилуцької філії Чернігівського обласного центру зайнятості від 21.04.2026 року про те, що вона зареєстрована як безробітна з 01 жовтня 2025 року та їй виплачується допомога по безробіттю в розмірі - жовтень 2025 року - 233, 26 грн, листопад 2025 року - 720 грн, грудень 2025 року - 1393, 55 грн, січень 2026 року - 3900 грн, лютий 2026 року - 3899, 99 грн, березень 2026 року - 503, 23 грн, всього - 10 649, 03 грн за 6 місяців. Крім того, в неї на утриманні є дитина - донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно копії свідоцтва про народження. Зазначені докази підтверджують скрутне матеріальне становище відповідачки та є обґрунтованою підставою для задоволення її заяви та надання судом розстрочки виконання рішення суду строком на 10 місяців рівними щомісячними платежами.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 258-259, 263- 265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 26.09.2025-100001876 від 26.09.2025 року у розмірі 23 722 (двадцять три тисячі сімсот двадцять дві) грн 28 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розстрочити виконання рішення суду строком на 10 (десять) місяців з дня набрання рішенням суду законної сили шляхом сплати ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» щомісячно протягом дев'яти місяців по 2 300 (дві тисячі триста) грн та десятий місяць - 3 022 (три тисячі двадцять дві) грн 28 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2050 (дві тисячі п'ятдесят) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.
Учасники справи :
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 )
Суддя Л.В.Тіщенко