Справа № 320/734/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.
13 травня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Кравченко Є.Д.
за участі:
секретар с/з Кващук Т.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( місто Київ), третя особа - Управління освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування постанов та зобов'язання вчинити, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( місто Київ), у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд:
1.Визнати протиправними та скасувати постанови в межах ВП НОМЕР_1:
- від 12.07.2023 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 369 грн.;
- від 12.07.2023 про стягнення виконавчого збору у розмірі 13400 грн.;
- від 27.12.2023 про накладення штрафу у розмірі 1700 грн;
- від 28.12.2023 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 щодо стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 369 грн.;
- від 28.12.2023 ВП НОМЕР_3 про відкриття виконавчого провадження щодо штрафу у розмірі 1700 грн;
- від 28.12.2023 ВП НОМЕР_4 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 13400 грн.
2.Зобов'язати відповідача винести постанови про повернення виконавчих документів стягувачам у зазначених ВП.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він не є користувачем земельної ділянки, паркувального майданчику, будинку охорони, які судовим рішенням у справі №910/1851/23, на підставі якого винесені виконавчі документи, та слугували підставою для винесення спірних постанов. Означені земельна ділянка, паркувальний майданчик та будинок охорони перебувають у користуванні ФОП ОСОБА_2 .
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі.Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13 травня 2026 року.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
У судове засідання учасники судового процесу не з'явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.
На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі №910/1851/23 зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Управлінню освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації частину земельної ділянки площею 0,15134 га кадастровий номер 8000000000:90:135:0120 по АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від паркувального майданчику, будинку охорони.
На виконання судового рішення Господарським судом міста Києва видано наказ від 27.06.2023.
Постановою державного виконавця від 12.07.2023 ВП НОМЕР_1 відкрито виконавче провадження з виконання наказу №910/1851/23, виданого 27.06.2023 Господарським судом м. Києва про зобов'язання Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Управлінню освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації частину земельної ділянки площею 0,15134 га кадастровий номер 8000000000:90:135:0120 по АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від паркувального майданчику, будинку охорони. Боржник - ФОП ОСОБА_1 , стягувач - Управління освіти Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації.
Постановою державного виконавця від 12.07.2023 ВП НОМЕР_1 визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 369 грн.
20.09.2023 державним виконавцем винесено вимогу про звільнення ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою державного виконавця від 26.09.2023 ВП НОМЕР_1 зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого документа №910/1851/23 у зв'язку з надходженням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2023, якою зупинено дію рішення Господарського суду м. Києва від 24.05.2023 у справі №910/1851/23 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акта за результатами розгляду апеляційної скарги.
Постановою державного виконавця від 20.11.2023 ВП НОМЕР_1, у зв'язку з набранням законної сили ухвалою Північного апеляційного Господарського суду від 17.10.2023 у справі №910/1851/23, поновлено ВП НОМЕР_1.
18.12.2023 та 27.12.2023 державним виконавцем винесено вимоги про обов'язкову присутність заінтересованих сторін під час проведення виконавчих дій.
Постановою державного виконавця від 12.07.2023 ВП НОМЕР_1 з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 13400 грн.
Постановою державного виконавця від 27.12.2023 ВП НОМЕР_1 на боржника накладено штраф у розмірі 1700 грн.
Постановою державного виконавця від 28.12.2023 ВП НОМЕР_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження з примусового виконання наказу №910/1851/23, виданого 27.06.2023 закінчено з виведенням в окремі провадженні виконавчого збору, штрафу та витрат виконавчого провадження.
Постановою державного виконавця від 28.12.2023 відкрито ВП НОМЕР_3 з примусового виконання постанови НОМЕР_1, виданої 27.12.2023 Дніпровським ВДВС про стягнення штрафу у розмірі 1700 грн.
Постановою державного виконавця від 28.12.2023 відкрито ВП НОМЕР_4 з примусового виконання постанови НОМЕР_1, виданої 12.07.2023 Дніпровським ВДВС про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 13400 грн.
Постановою державного виконавця від 28.12.2023 відкрито ВП НОМЕР_2 з примусового виконання постанови НОМЕР_1, виданої 12.07.2023 Дніпровським ВДВС про стягнення з боржника розміру мінімальних витрат у сумі 369 грн.
Вважаючи такі постанови протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанови державного виконавця прийняті правомірно.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Так, пунктами 1, 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
У виконавчому документі зазначається дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII).
Частиною першою статті 4 Закону №1404-VIII визначено, що у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно ч. 1, 2 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до абзацу 1 частини четвертої статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
У той же час, положеннями ч. 5, 9 ст. 27 Закону №1404-VIII визначено вичерпний перелік підстав, за яких виконавчий збір не стягується державним виконавцем, а саме:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
За приписами ст. 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Згідно п. 9 ч. 1 ст.39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Таким чином, системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про імперативно закріплений обов'язок державного виконавця відкрити виконавче провадження за виконавчим документом, який відповідає законодавчо встановленим вимогам, а також на стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, виконавчого збору та штрафу у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення.
Спірні постанови винесені в межах ВП НОМЕР_1 з метою примусового виконання виконавчого документу - наказу Господарського суду м. Києва №910/1851/23 від 27.06.2023.
Таким чином, з наведених вище мотивів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані постанови винесені у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» у спосіб і порядок, визначені законом.
Стосовно доводів апелянта про те, що він не є користувачем земельної ділянки, колегія суддів зауважує, що виконавче провадження ВП НОМЕР_1 відкрито на підставі наказу від 27.06.2023, виданого на виконання рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі №910/1851/23, яким зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Управлінню освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації частину земельної ділянки площею 0,15134 га кадастровий номер 8000000000:90:135:0120 по вул. Миколайчука, 3-а, що у Дніпровському районі м. Києва, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від паркувального майданчику, будинку охорони.
Отже факт користування вказаною земельною ділянкою саме позивачем встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили і не є спірним у цій справі.
Також, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження звернення позивача до суду чи до державного виконавця з метою заміни сторони у виконавчому провадженні - боржника, що має наслідком відсутність підстав вважати протиправними винесені відповідачем постанови про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження, виконавчого збору, застосування штрафу та в подальшому у зв'язку із закінченням виконавчого провадження - виведенням означених постанов в окремі виконавчі провадження, відкриті спірними постановами НОМЕР_2, НОМЕР_4 та НОМЕР_3.
Таким чином, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
Надаючи оцінку всім іншим доводам сторін та учасників справи, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Керуючись ст.ст. 229,242-244, 250, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді О.О. Беспалов
Є.Д. Кравченко
(повний текст постанови складено 13.05.2026р.)