Справа №: 398/2999/26
провадження №: 2-з/398/22/26
Іменем України
"12" травня 2026 р. м.Олександрія
Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Петренко С.Ю., розглянувши заяву про забезпечення скарги, поданої ОСОБА_1 , на дії приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Брандальського Дмитра Сергійовича,
До суду надійшла вказана скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Брандальського Д.С.
Одночасно із подачею вищевказаної скарги ОСОБА_1 звернулася із заявою про забезпечення скарги, в якій просила суд витребувати повний детальний розрахунок заборгованості із зазначенням основної суми боргу; надати копію оригіналу договору з термінами укладання та дії договору; документи підтвердження права переуступки; документи, що підтверджують підстави та порядок нарахування зазначених сум. Визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню. Посилаючись на норми ст. 150, 151, 447-448 ЦПК України.
Розгляд заяви здійснено судом у строки, визначені ч. 1 ст. 153 ЦПК України, в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, що відповідає вимогам ч. 13 ст. 7 та ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Суд, ознайомившись із вказаною заявою і доданими до неї матеріалами, дійшов наступних висновків.
Згідно з вимогами ч.1 та ч.2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених ст.150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до роз'ясень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, у п. 9 даної Постанови Верховний Суд зазначає, що клопотання про забезпечення позову повинно бути вмотивованим і обґрунтованим доказами наявності реальних загроз чи утруднень майбутнього виконання рішення суду, співмірністю заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, їх відповідність предмету позовної вимоги, відсутністю порушень прав третіх осіб заходами забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 81 ЦПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може грунтуватися на припущеннях позивача.
Приписами статей 149-153 ЦПК України передбачено, що вжиття заходів забезпечення позову можливе виключно в межах предмета спору.
Відповідно до приписів статей 149-153 ЦПК України рішення про забезпечення того чи іншого позову, у тому числі скарги на дії виконавця, ухвалюється шляхом видання окремого процесуального документа, а саме шляхом постановлення ухвали суду (частина сьома статті 153 ЦПК України).
Отже, вказані приписи ЦПК України, зокрема частина восьма статті 153 ЦПК України, зобов'язують суд в ухвалі про забезпечення позову визначити конкретний вид забезпечення такого позову і підстави його обрання.
Разом з тим, у заяві про забезпечення скарги на дії приватного виконавця заявник не зазначила, який саме вид забезпечення просить обрати у відповідності до ст. 150 ЦПК України, тому дана заява не відповідає вимогам закону.
Згідно з вимогами ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд зазначає, що відповідно до вимог ЦПК України даний спір розглядається в порядку позовного провадження.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини, суд вважає, що заяву про забезпечення скарги на дії приватного виконавця подано без додержання вимог ст. 150, 151 ЦПК України, а тому її слід повернути заявнику.
Керуючись ст. 149-153, 261, 352-355 ЦПК України, суд
Заяву про забезпечення скарги, яка подана ОСОБА_1 , на дії приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Брандальського Дмитра Сергійовича - повернути заявнику.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення до Кропивницького апеляційного суду.
Суддя С.Ю.ПЕТРЕНКО