Справа № 346/5027/25
Провадження № 2-п/346/10/26
11 травня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі головуючого судді Яремин М.П.
з участю: секретаря Урбанович І.Д.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.03.2026 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ Кредит-Капітал » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
31.03.2026 року відповідач звернувся до суду із вказаною заявою, в обґрунтування якої вказує, що він не з'являвся в судові засідання з поважних причин, оскільки з 06.12.2022 року проходить військову службу за мобілізацією. 12.01.2026 року ним було подано клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з проходження військової служби і про розгляд справи з повідомленням сторін та його особистою участю. 05.03.2026 року судом одночасно постановлено ухвалу про відмову у зупиненні провадження та ухвалено заочне рішення у справі, що позбавило його можливості ознайомитись з результатом розгляду клопотання, подати відзив на позов, надати докази та пояснення, забезпечити його участь в розгляді справи. Вважає позовні вимоги необґрунтованими в частині нарахування відсотків за кредитним договором. Останній укладено 21.08.2022 року, а з 06.12.2022 року він перебуває на військовій службі. Більше того, копію позовної заяви він отримав без додатків, що унеможливило ознайомлення із доказами, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема, розрахунком заборгованості та первинним документами. Крім того, в клопотанні від 12.01.2026 року про розгляд справи за його участю він зазначав, що має беззаперечні докази, які можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, однак, суд не надав йому їх подати та дослідити та заочне рішення ухвалено без їх врахування. У зв'язку з викладеним просить скасувати заочне рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.03.2026 року.
Відповідач в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та вказав, що він перебуває на військовій службі з 2022 року; у 2024 році переведений в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через перебування у відрядженнях не зміг з'являтися в судові засідання, однак, підтверджуючих поважність причин неявки документів надати не може. Із сумую відсотків за кредитним договором не погоджується, оскільки її мали перерахувати з 06.12.2022 року. Беззаперечні докази, які можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, про які він вказує в заяві про перегляд заочного рішення, у нього відсутні.
Представник позивача не з'явився, будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду.
Суд, заслухавши відповідача, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень ст.284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Згідно з п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» №2 від 12.06.2009 року заочний розгляд судом цивільної справи відповідно до ст. 224 ЦПК України допускається у тому разі, коли відповідач або всі відповідачі у справі, якщо їх було кілька, повідомлені належним чином про час і місце судового розгляду, не з'явилися в судове засідання при відсутності в ньому їх представників і від них не надійшло повідомлення про причини неявки чи зазначені ними причини визнані неповажними і проти такого розгляду справи не заперечує позивач та ним не було змінено предмета або підстави позову чи розміру позовних вимог.
Згідно з п.3 ч.2 ст.285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це.
Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об'єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.
Водночас, з'ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.
Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Використання законодавцем в конструкції коментованої ст.288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку. За змістом вказаних норм наявність цих двох підстав для скасування заочного рішення є обов'язковою.
Судом встановлено, що 01.10.2025 року представник ТОВ “Фінансова компанія “ Кредит-Капітал » звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №5277185 від 21.08.2022 року в загальному розмірі 57 900 грн., 2 422,40 грн. сплаченого судового збору та 8 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.10.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 06.11.2025 року ( а.с. 66 ).
Як встановлено з матеріалів справи, вказаного дня суд направив за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача копію ухвали від 06.10.2025 року із наданням строку для подання відзиву та судову повістку про виклик в судове засідання на 06.11.2025 року, які ним отримано 22.10.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №R068013796614 (а.с. 67, 69, 73).
В судове засідання 06.11.2025 року сторони не з'явились, відповідач 27.10.2025 року подав через канцелярію Коломийського міськрайонного суду письмову заяву, в якій просив зупинити провадження у справі у зв'язку з його мобілізацією до ЗСУ України. Згідно з протоколом судового засідання від 06.11.2025 року розгляд справи відкладено на 11.12.2025 року ( а.с. 74, 76 ).
В судове засідання 11.12.2025 року відповідач повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, до суду повернувся не врученим поштовий конверт, яким суд скеровував відповідачу судову повістку про виклик в судове засідання із відміткою поштової установи «адресат відсутній за вказаною адресою». Згідно з даними протоколу судового засідання від 11.12.2025 року розгляд справи відкладено на 05.02.2026 року (а.с.79-81, 86).
В судові засідання 05.02.2026 року та 05.03.2026 року відповідач в черговий раз не з'явився, 12.01.2026 року електронною поштою надіслав до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги не визнав, просив зупинити розгляд справи до припинення його перебування в ЗСУ, розгляд заяви проводити за його відсутності ( а.с. 90 ). Крім того, 12.01.2026 року відповідач аналогічним способом надіслав до суду клопотання, в якому просив проводити розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін і з його особистою участю, оскільки він позов не визнає, має беззаперечні докази для відмови у задоволенні позовних вимог (а.с. 91). На адресу суду повернувся не врученим поштовий конверт, яким суд скеровував відповідачу судову повістку про виклик в судове засідання на 05.03.2026 року, із відміткою поштової установи «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 100-102).
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.03.2026 року в задоволенні клопотання (заяви) відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі відмовлено ( а.с. 104-105 ).
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 223 та ч.1 ст.280 ЦПК України, 05.03.2026 року вказаним судом ухвалено заочне рішення в справі, яким позов ТОВ “Фінансова компанія “ Кредит-Капітал » до ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь вказаного товариства заборгованість за кредитним договором №5277185 від 21.08.2022 року в загальному розмірі 56 400 грн., 2 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2 359,27 грн. сплаченого судового збору ( а.с. 106-110 ).
Судові повістки судом скеровувались ОСОБА_1 за його зареєстрованим місцем проживання, та такі, отримувались ним, зокрема судова повістка на 06.11.2025 року (а.с.73), однак, такі судові повістки про розгляд справи на 11.12.2025 року та 05.03.2026 року повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо судове повідомлення направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною чи встановленою судом інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, і повернуто відділом поштового зв'язку з посиланням на відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, чи у зв'язку із відмовою адресата отримати судову повістку, то вважається що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Більше того, відповідно до положень ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, відсутність відповідача за адресою проживання, на яку направлялася повістка, не може бути перешкодою для розгляду справи.
Крім того, 12.12.2025 року та 05.02.2026 року судом направлялись письмові повідомлення на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто за місцем роботи відповідача, щодо можливості ОСОБА_1 взяти участь в судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференцзв'язку, а також висловити свої письмові пояснення в письмовій заяві та надіслати її на адресу суду ( а.с. 87, 97, 103 ). Вказані повідомлення залишились без належного реагування.
Також, судом враховано, що відповідач звертався до суду із клопотаннями і заявами про зупинення провадження у справі та про розгляд справи з викликом сторін і з його особистою участю ( а.с. 74, 90, 91 ), що свідчить про його обізнаність щодо перебування у провадженні суду справи про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, судом, вживалися всі передбачені законом заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та такий, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідач також був обізнаний про строки подачі відзиву на позовну заяву, оскільки отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 22.10.2025 року.
Однак, відзиву на позов відповідач не подав ні в межах встановлених судом строків ні після їх закінчення. Відповідачем не наведено жодних об'єктивних та належно підтверджених причин неподання відзиву на позовну заяву, а тому твердження про неможливість реалізації права на захист є необґрунтованими.
Відповідно до ч.3 ст.2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, крім іншого, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до положень ч.1 ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Тобто, для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох умов: по перше, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки з поважних причин, по друге, що докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, судом встановлено, що при розгляді заяви про перегляд заочного рішення не знайшло свого підтвердження факт, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин, оскільки наявні в матеріалах справи докази свідчать, що ОСОБА_1 був повідомлений належним чином про час і дату розгляду справи. Крім цього, відповідач подавав клопотання та заяви, що свідчить про його обізнаність щодо розгляду справи. Однак, як встановлено з матеріалів справи, відповідач, будучи обізнаним про розгляд справи, в судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, будь-яких клопотань не подавав. Посилання його про неприбуття в судові засідання через проходження військової служби та перебування у відрядженнях, жодним чином не підтверджені. Не заслуговують на увагу також твердження відповідача про те, що він не отримував додатки до позовної заяви і через це був позбавлений можливості перевірити обґрунтованість позовних вимог, оскільки будь-яких клопотань про ознайомлення із матеріалами справи впродовж її розгляду ( з 01.10.2025 року по 05.03.2026 року ) ним не заявлялось.
Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що справу було розглянуто у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Щодо заперечень відповідача проти позову в частині нарахованих відсотків, з урахуванням його перебування на військовій службі, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.15 ст. 14 Закону України “ Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей » військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Як встановлено з матеріалів справи, зокрема, з довідок №3385 та №3/773, виданих відповідно 12.12.2022 року та 23.10.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації та направлений 06.12.2022 року для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , а з 30.01.2024 року перебуває на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 75, 123).
Таким чином, на відповідача, як на військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, можуть поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час його призову, починаючи з 06.12.2022 року.
Водночас, згідно з долученим до позовної заяви розрахунком заборгованості (а.с. 29-30), нарахування відсотків як вже зазначалося, позивач здійснював з 22.08.2022 року по 02.12.2022 року, зокрема, з 22.08.2022 року за ставкою 1% протягом пільгового періоду та з 06.09.2022 року по 02.12.2022 року за процентною ставкою 3,00% протягом поточного періоду. Таким чином, п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не підлягає застосування в спірних правовідносинах.
Щодо нарахування позивачем заборгованості за кредитним договором та його складових, то відповідачем не надано суду доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту та доказів, що спростовують правильність розрахунку суми заборгованості. Більше того, відповідачем не надано суду контррозрахунок суми заборгованості, про невірність наданого позивачем розрахунку, який суд міг би належним чином оцінити, клопотань про призначення судової економічної експертизи для перевірки правильності розрахунку умовам кредитного договору також не заявлялось. Відтак, у суду відсутні підстави для того, що піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу, враховуючи, що вона підтверджена наданими позивачем доказами.
Тому доводи відповідача в цій частині є також недоведеними та неспроможними.
Варто зазначити, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу resjudicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
Частина третя статті 287 ЦПК України встановлює, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Враховуючи вищенаведене, у даному випадку відсутня необхідна сукупність умов, передбачених процесуальним законом, для скасування заочного рішення, оскільки відповідачем не доведено ані поважності причин неявки у судове засідання, ані наявності обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. З огляду на викладене, суд дійшов до переконання, що підстави для задоволення заяви про перегляд заочного рішення відсутні, у зв'язку з чим у її задоволенні слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 260, 284, 285, 287, 288 ЦПК України, суд,-
заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.03.2026 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ Кредит-Капітал » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст ухвали складено 13 травня 2026 року.
Суддя: Яремин М. П.