Справа № 420/11916/26
про повернення позовної заяви
12 травня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бездрабко О.І., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за позовною заявою ОСОБА_1 до Приморської районної державної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Приморської районної державної адміністрації Одеської міської ради, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 889 від 19.09.1996 р.;
- визнати протиправними дії відповідача щодо скасування рішення виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів № 246 від 06.05.1969 р.;
- визнати протиправними дії відповідача щодо позбавлення позивача права користування підсобним приміщенням (гаражем).
- визнати за позивачем право користування підсобним приміщенням (гаражем), наданим на підставі рішення виконавчого комітету № 246 від 06.05.1969 р. та рішення № 150 від 20.03.1970 р.
- зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні спірним приміщенням.
- відновити порушені права позивача.
Ухвалою 01.05.2026 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків, а саме: для подання до суду: позовної заяви у новій редакції у відповідності до вимог ст.160 КАС України; мотивовану заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та належним чином засвідчені документи на підтвердження вказаних у заяві обставин; платіжний документ про доплату судового збору у сумі 2662,20 грн.
04.05.2026 р. на виконання вказаної вище ухвали позивачем надано до суду платіжний документ про доплату судового збору у сумі 2662,20 грн.
11.05.2026 р. на виконання вказаної вище ухвали позивачем надано оновлений варіант позовної заяви, в якій сторонами визначено ОСОБА_1 , Приморську районну державну адміністрацію Одеської міської ради, а у якості третьої особи вказано: ОСОБА_3 . Також позивачем надано оновлену редакцію прохальної частини, за якою він просить:
"- визнати протиправним та скасувати рішення №889 від 19.09.1996 р., ухвалене Центральною районною адміністрацією Одеської міської ради, яким було скасовано рішення виконавчого комітету Центральної районної ради №246 від 06.05.1969 р;
- визнати протиправними дії Центральної районної адміністрації Одеської міської ради щодо скасування права користування спірним приміщенням сім'ї ОСОБА_4 ;
- визнати протиправними дії щодо ухвалення рішення №889 Центральною районною адміністрацією Одеської міської ради без належної доказової бази, без належного дослідження правового статусу спірного об'єкта та за відсутності належних повноважень на скасування рішення виконавчого комітету Центральної районної ради №246 від 06.05.1969 р.;
- врахувати, що рішення №150 від 20.03.1970 р., яким було дозволено переобладнання спірного приміщення у гараж у безстрокове користування, не скасовувалось".
Крім того, позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тривалим характером порушень прав позивача, а також тим, що частина документів, що мають істотне значення для справи, отримана позивачем лише через тривалий час шляхом звернення до архівних установ, органів місцевого самоврядування та інших державних органів.
При вирішенні даної заяви суддя виходить з наступного.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Проте, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України, відповідно до ч.2 якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналогічна позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.05.2019 р. у справі № 826/26174/15, від 21.12.2019 р. у справі № 826/12776/15 та від 05.05.2022 р. у справі № 240/10663/20.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску процесуального строку, ОСОБА_1 вказує на тривалий характер порушення його прав, а також до складнощів у зборі доказової бази, пов'язаних із необхідністю звернення до архівних установ для отримання документів, що мають істотне значення для справи. Проте, наведена аргументація не може бути визнана судом як належна та достатня для поновлення строку.
Суддя зауважує, що під "триваючим правопорушенням" розуміється безперервне невиконання обов'язку або постійне перебування суб'єкта в стані протиправності. Водночас, оскаржуване рішення Центральної районної адміністрації Одеської міської ради № 889 від 19.09.1996 р. є актом індивідуальної дії, що спричинив одноразовий правовий наслідок - скасування попереднього рішення про надання права користування приміщенням. Таким чином, правова природа оскаржуваного акта виключає можливість застосування концепції "триваючого порушення", оскільки йдеться про конкретний юридичний факт, що мав місце понад 29 років тому.
Суддя наголошує, що категорія "повинен був дізнатися" є презумпцією можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Враховуючи, що спірне рішення стосується безпосередньо об'єкта користування (гаража), тривала пасивна поведінка позивача протягом десятиліть свідчить про недотримання ним принципу належної обачності. Посилання на необхідність тривалого збору архівних документів також не може розцінюватися як об'єктивна перешкода, що завадила своєчасному зверненню до суду, оскільки реалізація права на доступ до архівної інформації залежить виключно від волевиявлення та ініціативності самого заявника.
Суддя наголошує, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.
Правова позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 р. у справі № 120/5780/20-а.
Суддею не встановлено обставин, що перешкоджали позивачу своєчасно звернутись до суду в межах строку встановленого законом. Відтак, сам факт незнання позивача про наявність будівництва на переконання судді, не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Згідно з положеннями ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 пропущено встановлений законом строк звернення до суду із цим позовом, належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом ним не наведено та не доведено, суддя приходить до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Керуючись ч.4 ст.169, ст.ст.243, 248 КАС України, суддя -
ухвалив:
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду та відмовити позивачу в поновленні строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приморської районної державної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії разом з доданими документами повернути позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.І. Бездрабко