13 травня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/474/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати йому компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 при виплаті індексації грошового забезпечення на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 у справі №340/447/25;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити йому компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 при виплаті індексації грошового забезпечення на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 у справі №340/447/25;
2) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування і невиплати йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки її виплати з 01.12.2015 по день фактичної виплати 31.10.2025 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків її виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки її виплати з 01.12.2015 по день фактичної виплати 31.10.2025 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що на виконання судового рішення відповідачем лише 31.10.2025 року виплачено індексацію грошового забезпечення у сумі 84 074,00 грн, тобто з порушенням установлених строків виплати. У зв'язку із несвоєчасною виплатою, на думку позивача, у відповідача виник обов'язок нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України №2050-ІІІ та Порядку №159 за весь період затримки виплати. Крім того, позивач вважає, що відповідач був зобов'язаний одночасно із виплатою індексації здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, однак таких виплат проведено не було. Представник позивача на адресу відповідача направив адвокатський запит щодо нарахування та виплати вказаних компенсацій, проте відповіді на нього на момент звернення до суду не було отримано, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач у встановлений судом строк правом подати відзив на позовну заяву не скористався. Водночас у поданих письмових поясненнях представник відповідача заперечив проти позову, вказавши, що необхідною умовою звернення до суду з такими вимогами є попереднє звернення особи до відповідного органу із заявою про виплату компенсації та отримання відмови. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду (постанови від 11.12.2020 у справі №200/10820/19-а, від 09.06.2021 у справі №240/186/20, від 04.05.2022 у справі №200/14472/19-а), відповідач зазначає, що позивач не надав доказів належного звернення із відповідною заявою та отримання відмови, а відтак його право не є порушеним і позов подано передчасно (а.с.25).
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 у справі № 340/447/25, яке набрало законної сили 01.08.2025, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України індексувати грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням індексу споживчих цін з наростаючим підсумком, починаючи з базового місяця, якими є січень 2008 року, і виплатити кошти з урахуванням раніше сплачених коштів на такі цілі.
На виконання зазначеного судового рішення відповідачем 31.10.2025 перераховано позивачу грошові кошти у сумі 84 074,00 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с.14).
З метою отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації представником позивача направлено адвокатський запит до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати відповідної компенсації за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення (а.с.30).
Доказів надання відповіді на адвокатський запит, а також доказів нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідачем суду не надано.
Також матеріали справи не містять доказів нарахування і виплати позивачу компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, при виплаті індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду.
У наданих суду поясненнях відповідач висловив заперечення лише щодо вимог про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо вимоги про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пункт 3 Порядку №44 передбачає, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Приписами пунктів 4, 5 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Із системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Судом встановлено, що на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 року у справі №340/447/25 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 84 074,00 грн, водночас доказів нарахування та виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб суду не надано.
За таких обставин суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого при виплаті індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду.
Відтак, з метою належного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, а також зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих із сум індексації грошового забезпечення, виплачених на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 у справі №340/447/25.
Щодо компенсації позивачу втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації його грошового забезпечення.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до частин першої та другої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю України, статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон № 2050-ІІІ).
Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, сума індексації грошових доходів громадян (абзац другий частини другої статті 2 Закону № 2050-III).
Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язане з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Тобто зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Такий підхід до розуміння зазначених норм права сформулював Верховний Суд України у постановах від 19 грудня 2011 року у справі № 6-58цс11, від 11 липня 2017 року у справі №2а-1102/09/2670 та підтриманий Верховним Судом у постановах від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159), відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Отже, пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексі інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Суд зазначає, що індексація є складовою заробітної плати, а у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Таким чином, враховуючи наявність факту несвоєчасної невиплати позивачу сум, які нараховані на виконання рішення суду у справі № 340/447/25, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Водночас в обґрунтування своєї позиції представник відповідача послався на те, що позивач не надав доказів звернення до військової частини стосовно виплати компенсації відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати", а також доказів відмови військовою частиною у виплаті даної компенсації, тому його право у відповідній частині ще не порушено, відтак, звернення до суду з цим позовом є передчасним.
З цього приводу слід звернути увагу на постанову Верховного Суду від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20, в якій Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду виснувала, що відмова у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Також Верховний Суд, серед іншого, дійшов висновку про те, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову її виплатити згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Аналогічні висновки відображено у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року у справі № 420/2598/24, від 22 травня 2025 року у справі № 160/19149/23, від 30 вересня 2025 року у справі № 160/10768/24, від 05 березня 2026 року у справі № 360/105/24.
Стосовно посилання представника відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11 грудня 2020 року у справі №200/10820/19-а, від 09 червня 2021 року у справі №240/186/20 та від 04 травня 2022 року у справі №200/14472/19-а, про застосування положень статті 7 Закону № 2050-ІІІ, то слід зауважити таке.
До ухвалення Верховним Судом постанови від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 судова практика щодо застосування положень статті 7 Закону № 2050-ІІІ була неоднаковою.
Зокрема, у наведених відповідачем постановах Верховний Суд виходив з того, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті, а тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Втім, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду 02 квітня 2024 року відступила від висновків, викладених Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09 червня 2021 року у справі № 240/186/20, від 17 листопада 2021 року у справі № 460/4188/20, від 27 липня 2022 року у справі № 460/783/20, від 11 травня 2023 року у справі № 460/786/20.
Верховний Суд неодноразово роз'яснював, що відступаючи від раніше сформованих висновків у раніше ухвалених постановах, Суд може не вказувати усі такі рішення, оскільки відступає від правової позиції, а не від судових рішень.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Оскільки Верховний Суд відступив від висновків, на які посилається відповідач, то застосуванню підлягає актуальна правова позиція, викладена у постанові від 02 квітня 2024 року у справі №560/8194/20 та подальших рішеннях Верховного Суду, якими уточнено, що факт невиплати компенсації у місяці виплати заборгованості сам по собі свідчить про відмову у її нарахуванні та виплаті, а така відмова не потребує обов'язкового оформлення окремим індивідуальним актом.
Враховуючи встановлені обставини справи та наведене правове регулювання, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів, а також зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 у справі №340/447/25, за весь час затримки виплати - з грудня 2015 року по день фактичної виплати 31.10.2025 року.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити виплату компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44 при виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення відповідачем прав позивача у цій частині, оскільки на момент розгляду справи компенсація втрати частини доходів позивачу ще не нарахована та не виплачена, а відтак відсутні підстави вважати, що відповідачем допущено бездіяльність щодо одночасної виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб із таких виплат. За таких обставин вказана позовна вимога є передчасною та задоволенню не підлягає.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Враховуючи, що позивач судових витрат по сплаті судового збору за подання позову не поніс та доказів понесення інших судових витрат суду не надав, а тому, відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих із сум індексації грошового забезпечення, виплачених на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 року у справі №340/447/25.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих із сум індексації грошового забезпечення, виплачених на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 року у справі №340/447/25.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 року у справі №340/447/25, за весь час затримки виплати - з грудня 2015 року по день фактичної виплати 31.10.2025 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 року у справі №340/447/25, за весь час затримки виплати - з грудня 2015 року по день фактичної виплати 31.10.2025 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН