12 травня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 672/1311/25
Провадження № 33/820/335/26
Суддя Хмельницького апеляційного суду Топчій Т.В., розглянувши у відкритому засіданні в місті Хмельницькому за участю секретаря Мельничук К.С., захисника Гаджука В.О., апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Гордоцького районного суду Хмельницької області від 25 березня 2026 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,
а також закрито провадження за ст.122-2 ч.1 та ст.124 КУпАП у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення на підставі ст.247 п.7 КУпАП,
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені суддею обставини.
Постановою суду встановлено, що водій ОСОБА_1 23.11.2025 року о 03:32 год в м.Городок по вул.Грушевського, поблизу будинку №14 керував транспортним засобом марки Audi А6, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода. Водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Газоаналізатор алкотестер 6810 та в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Його дії кваліфіковані за ст.130 ч.1 КУпАП.
Окрім цього, згідно протоколу серії ЕПР1 №521202 від 23.11.2025 року, водій ОСОБА_1 23.11.2025 року о 03:32 год в м.Городок по вул.Грушевського, поблизу будинку №2Б керував транспортним засобом марки Audi А6, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу про зупинку транспортного засобу проданої за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів , чим порушив п.2.4 ПДР - не виконання водієм вимоги про зупинку; п. 8.9 «б» ПДР - порушення вимог зупинки працівниками поліції поданої за допомогою увімкненого проблискового маячка. Його дії кваліфіковані за ст.122-2 ч.1 КУпАП.
Також, згідно протоколу серії ЕПР1 №553591 від 29.12.2025 року, 23.11.2025 року водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Audi А6, д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на електроопору. При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.2.3 «б» ПДР - порушення стеження за дорожньою обстановкою, реагування на її зміну, стеження за вантажем; п. 12.1 ПДР - водій транспортного засобу не врахував безпечної швидкості руху, особливостей вантажу, стан транспортного засобу; п.13.1 ПДР - водій незалежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу повинен дотримуватись безпечної дистанції. Його дії кваліфіковані за ст.124 КУпАП.
Постановою Городоцького районного суду Хмельницької області від 14.01.2026 року справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1, ст.122-2 ч.1 та ст.124 КУпАП об'єднано в одне провадження для спільного їх розгляду.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Городоцького районного суду Хмельницької області від 25.03.2026 року, а провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 ч.1, ст.122-2 ч.1 та ст.124 КУпАП , відносно нього закрити у зв'язку з відсутністю складу цих адміністративних правопорушень.
Зазначає, що постановлю судді від 28.11.2025 року матеріали провадження про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП щодо ОСОБА_1 повернуто відділенню поліції № 5 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області для належного оформлення. Зазначена постанова мотивована тим, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР №521197 від 23.11.2025 року оформлений неналежно, оскільки викладені в ньому обставини події не містять необхідних та обов'язкових даних для його розгляду з метою прийняття законного рішення. Водночас, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка визначає межі розгляду справи судом, оскільки є викладом обставин вчинення адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитись у суді, а не судом. Окрім того, суд також немає права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд діючи таким чином буде порушувати вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя. А тому, на думку сторони захисту, суд зобов'язаний був закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП, а не повертати матеріали провадження до відділення поліції, що по факту є самостійним відшукуванням інших доказів винуватості особи у вчиненні правопорушення шляхом спонукання поліцейського до складання нового протоколу.
Стверджує, що протокол серії ЕПР №553568 від 29.12.2025 року, який був допрацьований працівниками поліції, не може вважатися належним доказом, оскільки він був складений без участі особи, яку притягають до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , а також без його захисника, що є істотним порушенням права на захист. Крім того, станом на момент подання апеляційної скарги копію цього протоколу особі не було вручено і не надіслано. Водночас працівнику поліції було достеменно відомо, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в місцевій лікарні. Це підтверджується довідкою медичного закладу, яка є в матеріалах справи, а також відеозаписом.
Звертає сторона захисту увагу і на те, що вина ОСОБА_1 в інкримінованих правопорушеннях, передбачених ст.122-2 ч.1 та ст.124 КУпАП, є сумнівною, оскільки не підтверджена жодними належними та допустимими доказами. Отже суд безпідставно дійшов до висновку про можливість закриття провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122-2 ч.1 та ст.124 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Позиції учасників апеляційного провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Під час апеляційного перегляду справи захисник Гаджук В.О. підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду з підстав викладених у ній.
Заслухавши сторону захисту, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Мотиви суду.
Згідно ст.294 п.7 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Вимоги ст.ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд при її розгляді дотримався зазначених вимог закону.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ст. 130 ч. 1 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч. 1 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених як судом першої інстанції, так і апеляційним судом. Зокрема відомостями із:
- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 553568 від 29.12.2025 року, згідно якого ОСОБА_1 23.11.2025 року о 03:32 год в м.Городок по вул.Грушевського, поблизу будинку №14 керував транспортним засобом марки Audi А6, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода. Водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Газоаналізатор алкотестер 6810 та в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Його дії кваліфіковані за ст.130 ч.1 КУпАП (а.с.17);
- акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого у ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп'яніння - різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, а також те, що огляд водія не проводився у зв'язку із його відмовою (а.с.4).
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.11.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 направлявся до КНП «Городоцька МБЛ», проте відмовився від такого (а.с.5);
- відеозаписів із нагрудних камер поліцейських, що додані на дисках, з яких вбачається факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у відповідності до встановленого порядку (а.с.3).
Наведені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Апеляційний суд вважає, що давши належну оцінку наявним в матеріалах справи та дослідженим судом доказам відповідно до ст.252 КУпАП, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП.
Враховуючи викладене, доводи сторони захисту про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, є надуманими, і спростовуються наведеними доказами по справі у їх сукупності та взаємозв'язку.
Посилання сторони захисту на те, що повернення матеріалів справи про адміністративне правопорушення до органу поліції на доопрацювання є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та свідчить про перебрання судом функцій сторони обвинувачення, є необґрунтованими враховуючи наступне.
Дійсно, суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не вправі змінювати фабулу правопорушення на шкоду особі чи самостійно відшукувати докази її винуватості, що узгоджується з гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Швидка проти України». Водночас зазначені принципи регулюють порядок розгляду справи по суті, а не стадію підготовки матеріалів до такого розгляду.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення мають бути чітко та однозначно зазначені суть правопорушення, всі істотні обставини його вчинення, а також нормативний акт, що передбачає відповідальність за відповідне діяння.
Як убачається з матеріалів справи, у протоколі серії ЕПР1 №521197 від 23.11.2025 року не конкретизовано суть адміністративного правопорушення, не визначено належним чином нормативний акт, який передбачає відповідальність за інкриміноване діяння, а також не відображено результат тестування на стан алкогольного сп'яніння у випадку його проведення. Наведені недоліки свідчать про відсутність у протоколі необхідних відомостей, без яких неможливо встановити об'єктивну сторону правопорушення та надати йому належну правову оцінку.
За таких обставин суд першої інстанції був позбавлений можливості розглянути справу на підставі поданого протоколу, що відповідає вимогам закону щодо повноти та допустимості матеріалів. У зв'язку з цим постановою від 28.11.2025 року обґрунтовано повернуто відділенню поліції №5 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП для належного оформлення.
Разом з тим, суд першої інстанції не виходив за межі своїх повноважень, не змінював фабулу правопорушення, не встановлював нових обставин та не здійснював збирання доказів. При цьому повернення матеріалів для належного оформлення не є формою доведення вини особи та не порушує принципу змагальності сторін, а спрямоване виключно на усунення процесуальних недоліків, або неточностей, які перешкоджають ухваленню законного та обґрунтованого рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що суд був зобов'язаний закрити провадження у справі, є безпідставними, оскільки відсутність належно оформленого протоколу не є тотожною встановленню відсутності події чи складу адміністративного правопорушення.
Доводи сторони захисту про істотне порушення права на захист у зв'язку зі складенням протоколу серії ЕПР №553568 від 29.12.2025 року без участі ОСОБА_1 та захисника, а також про неналежне вручення його копії, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами провадження.
У відповідності до вимого КУпАП, присутність особи під час складення протоколу про адміністративне правопорушення не є обов'язковою умовою його чинності. При цьому право особи на захист забезпечується на всіх стадіях провадження у справі про адміністративне правопорушення, зокрема шляхом надання їй можливості давати пояснення, подавати докази та користуватися юридичною допомогою. Відсутність особи під час складення протоколу сама по собі не свідчить про порушення її процесуальних прав, якщо їй була забезпечена реальна можливість реалізувати право на захист у подальшому провадженні.
З наявних у справі матеріалів встановлено, що працівниками поліції двічі - 08.12.2025 та 25.12.2025 року, здійснювалося належне повідомлення ОСОБА_1 про необхідність з'явитися до підрозділу патрульної поліції для складання відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема і за ст.130 ч.1 КУпАП (а.с67-68). При цьому в одному з повідомлень зафіксовано, що особа від його отримання відмовилася, що свідчить про вжиття органом поліції заходів для забезпечення реалізації процесуальних прав особи.
Посилання захисника на перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні також не є безумовним доказом неможливості його участі у процесуальних діях, оскільки відповідно до виписки КНП «Городоцька МБЛ», що додана стороною захисту (а.с.141-142), лікування тривало з 27.12.2025 року по 02.01.2026 року, тоді як повідомлення про необхідність з'явитися для складання протоколів Хмельницьким РУП ГУНП ВП №5 надсилалося до початку зазначеного періоду лікування. Таким чином, твердження про об'єктивну неможливість участі ОСОБА_1 у складанні матеріалів справи є неспроможними.
Крім того, посилання на відсутність захисника під час складання протоколу є також безпідставним, оскільки участь захисника при вчиненні зазначеної процесуальної дії законом не вимагається, а право на правову допомогу може реалізовуватися на будь-якій стадії провадження, зокрема й у суді. Водночас матеріали провадження свідчать, що у суді першої інстанції участь у розгляді справи брали захисники ОСОБА_1 , в тому числі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який 14.01.2025 року безпосередньо ознайомився з матеріалами провадження (а.с.25), користувався процесуальними правами та не був позбавлений можливості заявляти клопотання, подавати докази та надавати заперечення, у тому числі щодо законності складення протоколу.
Окрім цього, апеляційний суд виходить з того, що станом на момент подання апеляційної скарги порушення права на отримання копії протоколу не є таким, що тягне його недійсність, оскільки реалізація права на захист у повному обсязі забезпечується під час судового розгляду справи, де особа та її захисники мали реальну можливість ознайомитися з усіма матеріалами та надати відповідні пояснення.
За таких обставин доводи апеляційної скарги в частині порушення права на захист є надуманими, не підтверджуються належними та допустимими доказами та не свідчать про істотні порушення процесуальних прав ОСОБА_1 , які могли б вплинути на законність прийнятого рішення.
Апеляційний суд вважає неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що вина ОСОБА_1 в інкримінованих правопорушеннях, передбачених ст.122-2 ч.1 та ст.124 КУпАП є сумнівною, оскільки у справі міститься сукупність належних, допустимих та взаємопов'язаних доказів, які у своїй сукупності підтверджують факт вчинення останнім інкримінованих адміністративних правопорушень. Зокрема, це протокол серії ЕПР1 від 23.12.2025 року та серії ЕПР1 від 29.12.2025 року, схема місця ДТП, яка сталася 23.11.2025 року, а також відеозаписи подій з нагрудних камер працівників поліції, що додані до відповідних протоколів. Такі докази узгоджуються між собою, не містять істотних суперечностей та дають можливість встановити фактичні обставини події у повному обсязі, необхідному для її правової оцінки.
Водночас, суд першої інстанції правомірно закрив провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-2 ч. 1 та ст. 124 КУпАП у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, що відповідає вимогам ст. 38 та п. 7 ч.1 ст. 247 КУпАП, з чим і погоджується апеляційний суд.
Інші доводи апеляційної скарги не беруться до уваги та не можуть бути підставою для зміни чи скасування постанови суду.
Протоколи про адміністративні правопорушення складені в силу ст. 255 КУпАП уповноваженою на те особою, відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, щодо місця, часу вчинення та суті адміністративного правопорушення, повністю узгоджується з даними, які містяться у відеозаписах, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Порушень вимог ст.256 КУпАП в редакції, що була чинною на час складання протоколу про адміністративне правопорушення, не встановлено. А відомостей, які піддавали б сумніву достовірність зазначених у протоколі даних про обставини вчинення правопорушення, у справі немає.
Даних про те, що в справі неправильно застосовано норми матеріального права чи допущено порушення норм процесуального права при дослідженні місцевим судом доказів, перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкцій ст.130 ч.1 КУпАПу виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, відповідає положенням ст.ст.33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає відомостям характеризуючим особу правопорушника.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, та підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Городоцького районного суду Хмельницької області від 25 березня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП,
а також про закриття провадження щодо ОСОБА_1 за ст.122-2 ч.1 та ст.124 КУпАП у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення на підставі ст.247 ч.1 п.7 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: