11 травня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/5746/21
Провадження № 11-кп/820/377/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2026 року у кримінальному провадженні №12019240000000300, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 листопада 2019 року, про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницького, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч. ч. 1, 2, 3 ст.307, ч.3 ст.311, ч.3 ст.313, ч.2 ст.317, ст.348 КК України, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
У провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області перебуває кримінальне провадження №12019240000000300, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 листопада 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 317, ст. 348 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. ч. 2, 3 ст. 307, ч. З ст. 311, ч. З ст. 313 КК України та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст.307, ч.3 ст.311, ч.3 ст.313 КК України.
За клопотанням прокурора ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 19 червня 2026 року включно із визначенням ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 17.12.2025 застави в розмірі 302800 грн. із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить зменшити визначений розмір застави або змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт.
Зазначає, що на даний час відсутні ризики щось змінити по справі або впливати на свідків, не збирається переховуватися від суду або перешкоджати іншим чином, не збирався займатись, не займається і не займався злочинною діяльністю.
Вказує, що має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, неповнолітні діти 2012 та 2017 року народження, а також мати похилого віку 1942 року народження.
У випадку зміни запобіжного заходу на домашній арешт зобов'язується сумлінно виконувати всі покладені на нього обов'язки. Наголошує, що знаходиться під вартою майже шостий рік.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 зазначає, що жодних аргументованих доказів вчинення кримінальних правопорушень прокурором не надано.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_8 підтримали апеляційні вимоги з підстав викладених у апеляційній скарзі, наполягали, що подане прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_7 не підтверджує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також розмір застави є необґрунтовано високим.
Прокурор в судовому засіданні просив залишити ухвалу суду без змін, вважав доцільним продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , оскільки інші запобіжні заходи, на його думку, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, перевіривши надані матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно до статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
В судовому засіданні суду першої інстанції прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України та неможливістю закінчити судовий розгляд на поточному етапі.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2026 року клопотання прокурора задоволено та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 19 червня 2026 року включно із визначенням застави в розмірі 302800 грн. із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 оскаржує зазначену ухвалу суду, посилаючись на відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, вважає можливим застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою або просить зменшити розмір застави.
Згідно з вимогами статті 422-1 КПК України, в ході розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції здійснює перевірку обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами 6 та 8 статті 176 цього Кодексу.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Ухвалюючи рішення за клопотанням прокурора щодо продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував, до останній обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, зокрема особливо тяжких злочинів, а саме передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 313, ст. 348 КК України, а також існують обґрунтовані прокурором ризики, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків, ухилятись від суду, зважаючи на покарання, яке йому загрожує у випадку визнання винуватим. Крім того, ОСОБА_7 є раніше судимим, може вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих і свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, а тому задовольнив клопотання прокурора.
Колегія суддів вважає, що вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , суд першої інстанції в повній мірі обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження застосування саме цього заходу забезпечення кримінального провадження та про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу та застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, разом з тим судом визначено альтернативний триманню під вартою запобіжний захід у виді застави, розмір якої зміг би забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Згідно з положеннями статі 199 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині 3 статті 199 КПК України, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 317, ст. 348 КК України з зібраними у кримінальному провадженні доказами переданий до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, судове провадження триває та доведеність або не доведеність його вини буде встановлюватися вироком суду.
До того ж, запобіжний захід є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому. Стороною обвинувачення такі ризики доведені, які в сукупності з обґрунтованим обвинуваченням у вчиненні в тому числі особливо тяжких злочинів, даним про особу обвинуваченого, стали підставою для продовження строку дії запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, що відповідає характеру суспільного інтересу в цьому випадку.
Також колегія суддів наголошує, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний. обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваним, обвинуваченим та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в такому випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому
Відповідно до частини 2 статті 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до частини 5 статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя.
При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами.
Найбільш вагомими факторами при оцінці ризику переховування є дані про особистість підозрюваного, обвинуваченого, адже саме за їх сукупного аналізу можна скласти уявлення про те, наскільки вагомою є вірогідність недобросовісної поведінки особи. З цього приводу Європейський суд зазначав, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova («Бекчиєв проти Молдови») § 58).
Таким чином, колегія суддів вважає доведеним ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити займатись злочинною діяльністю та вчинити інші злочини, зважаючи на покарання яке йому загрожує у випадку визнання винуватим, кількість епізодів злочинної діяльності, а також з урахуванням того що, ОСОБА_7 не судимий в порядку статті 89 КК України, але в ході досудового розслідування встановлено та зазначено прокурором в клопотанні, а також не спростовувалось стороною захисту, що ОСОБА_7 був засуджений 23.12.2008 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 2 ст.199, ч.2 ст.307, ст.70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, на даний час обґрунтованого обвинувачується у вчиненні в тому числі особливо тяжких злочинів в сфері незаконного обігу наркотичних засобів в складі організованої групи, а тому є підстави вважати, що наявні вказані прокурором ризики, передбачені статтею 177 КПК України.
Отже, ухвалюючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 не заслуговують на увагу.
Як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду ухвали суду прокурор довів, що застосування щодо ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Разом з тим, слід зазначити, що такі обставини як наявність постійного місця проживання, міцні соціальні зв'язки, наявність неповнолітніх дітей 2012 та 2017 року народження, а також матері похилого віку 1942 року народження, не є визначальними підставами для зміни запобіжного заходу, оскільки не зменшують наявних ризиків, тоді як характеризуючи дані враховуються в сукупності з конкретними обставинами провадження та наявними ризиками. Крім того, відсутні данні про його працевлаштування, тому є сумнівним його можливість утримувати інших осіб.
Отже, на сьогодні продовжують існувати обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні, наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК України не зменшилися, у матеріалах кримінального провадження відсутня інформація про те, що обвинувачений не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора або з'явились якісь нові обставини, що свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу.
Колегія суддів дійшла висновку, що зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 і виключити ризики, пов'язані зі звільненням його з-під варти.
Таким чином, зазначені обвинуваченим в апеляційній скарзі доводи про недоведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є безпідставними та спростовуються матеріалам кримінального провадження.
Отже, з урахуванням наданих матеріалів справи та встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає рішення суду за клопотанням прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 до 19 червня 2026 року включно, законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про зменшення розміру застави, колегія суддів також вважає безпідставними.
Розмір застави визначається судом з урахуванням низки обставин і фактів, а саме обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, ризиків, передбачених статтею 177 КПК України; помірності обраного розміру застави та можливості її виконання, розміру доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа. Тобто розмір застави прямо пропорційно залежить від перерахованих складових. А тому в разі зміни будь-якого з названих чинників має бути змінений і розмір застави.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Аналізуючи апеляційні вимоги обвинуваченого в частині зменшення розміру застави, колегія апеляційного суду виходить з того, що сума застави, яка була визначена ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 28.08.2025 року у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454200 грн., була зменшена ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 17 грудня 2025 року до 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302800 грн.
При зменшенні розміру застави колегією апеляційного суду були враховані обставини вчинення інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, тривалість перебування його під вартою, тривалість судового розгляду (на даний час досліджуються докази), а також реальну можливість її внесення обвинуваченим.
Колегія суддів також враховує, що ризики, які стали підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу, на теперішній час не втратили своєї актуальності та не зменшилися настільки, щоб обґрунтовувати подальше зменшення розміру застави. Будь-яких нових обставин, які б свідчили про істотну зміну майнового стану обвинуваченого або про зниження наявних процесуальних ризиків, стороною захисту не наведено та належними доказами не підтверджено.
За таких обставин, колегія апеляційного суду доходить висновку, що визначений ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 17.12.2025 року розмір застави в сумі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302800 грн., є обґрунтованим, співмірним та таким, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону на даному етапі судового розгляду, а тому підстав для його зменшення не вбачається.
Отже, з урахуванням наданих матеріалів справи і встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає правильним висновок суду про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 19 червня 2026 року включно з визначенням розміру застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить302800 грн., обмеження його права на свободу у цьому випадку є виправданим і необхідним, через неможливість у жодний інший спосіб запобігти його втечі та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали у цьому провадженні колегією суддів не встановлено. Отже, апеляційні вимоги захисника обвинуваченого є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргуобвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
УхвалуХмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 19 червня 2026 року включно із визначенням застави в розмірі 302800 грн. стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч. ч. 1, 2, 3 ст.307, ч.3 ст.311, ч.3 ст.313, ч.2 ст.317, ст.348 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3