Дата документу 07.05.2026 Справа № 334/9407/25
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/630/26Головуючий у 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний №334/9407/25Доповідач у 2-й інстанції - ОСОБА_2
07 травня 2026 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
обвинуваченої ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 22 квітня 2026 року про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Комишуваха Попаснянського району Луганської області, зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
Вказаною ухвалою районного суду до 20.06.2026 року включно продовжено строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_8 .
В апеляційній скарзі захисник просила ухвалу суду скасувати, постановити нове судове рішення, яким застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням передбачених ч.5 ст.194 КПК обов'язків. Свої вимоги мотивувала тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. З плином часу ймовірність настання передбачених ст.177 КПК ризиків зменшується. Суд формально посилався існування на ризиків без конкретизації обставин, мотивів та доказів, які би свідчили, що ОСОБА_8 має наміри переховуватися від суду, впливати на потерпілого чи свідків, знищити докази або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Продовження найбільш суворого запобіжного заходу відносно обвинуваченої є безпідставним. Можливість застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу не розглянуто. ОСОБА_8 визнає вину у вчиненні інкримінованого їй злочину, не заперечує фактичні обставини справи та має наміри компенсувати завдану матеріальну шкоду потерпілому. Відтак, захисник вважає, що наявні підстави для застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; з'ясувавши позицію обвинуваченої і захисника, які повністю підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні; прокурора, яка заперечила проти апеляційної скарги та просила ухвалу суду залишити без змін; перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
В провадженні Дніпровського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні передбаченого ч.4 ст.185 КК кримінального правопорушення.
Прокурор звернулась до суду з клопотанням про продовження обвинуваченій ОСОБА_8 строку тримання під вартою.
Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченої, виходив з того, що у справі існують ризики того, що обвинувачена, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, тому необхідно продовжити строк тримання під вартою обвинуваченої.
При цьому, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої, виконання нею процесуальних обов'язків та не зможе запобігти встановленим ризикам.
Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим ст.177 КПК ризикам.
За змістом ст.199 КПК, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків, зобов'язаний оцінити та врахувати й передбачені ст.178 КПК обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність його соціальних зв'язків, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи та дані, які його характеризують.
На переконання колегії суддів, рішення суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_8 ґрунтується на зазначених вимогах кримінального процесуального закону.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності передбачених ст.177 КПК ризиків, суд першої інстанції правильно встановив, що заявлені ризики переховування обвинуваченої від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення об'єктивно існують, і для їх запобігання необхідно продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 .
На переконання апеляційного суду, на підтвердження існування передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК ризиків свідчать наступні обставини.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину проти власності, що відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Разом із тим, колегією суддів встановлено, що обвинувачена раніше неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, та відбувала покарання в місцях позбавлення волі. Проте ОСОБА_8 свою злочинну діяльність не припинила та знову вчинила злочин проти власності, що безумовно свідчить про схильність обвинуваченої до вчинення кримінальних правопорушень корисливої спрямованості.
З матеріалів провадження встановлено, що обвинувачена офіційно не працевлаштована, стабільне та законне джерело доходу у неї відсутнє.
ОСОБА_8 неодружена, на її утриманні малолітні та неповнолітні діти не перебувають. У зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає відомостей про міцні соціальні зв'язки обвинуваченої.
Вказані обставини, на переконання судової колегії, у сукупності дають достатні підстави для висновку, що обвинувачена, опинившись на волі, потенційно з великою вірогідністю може переховуватись від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Із урахуванням того, що судовий розгляд даного кримінального провадження наразі триває і не завершено, з огляду на конкретні обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_8 злочину, існують достатні підстави стверджувати й про існування ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків, анкетні даних яких відомі обвинуваченій.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності у даному провадженні ризиків знищення доказів, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки заявлені ризики відносно ОСОБА_8 районним судом встановлено не було.
Інші наведені захисником обставини не можуть бути беззаперечними підставами для зміни запобіжного заходу. Колегія суддів зауважує, що навіть за наведених обставин ОСОБА_8 офіційного джерела доходу не має.
Відтак, з огляду на конкретні обставини даного кримінального провадження колегія суддів, усупереч доводам апеляційної скарги захисника, вважає, що прокурором доведено обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_8 перебувати на волі, а районний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування до обвинуваченої більш м'яких запобіжних заходів.
Таким чином, гарантувати запобігання встановленим ризикам та належну процесуальну поведінку обвинуваченої без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 не вбачається можливим.
На переконання колегії суддів, судове рішення про продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою відповідає характеру і тяжкості інкримінованого діяння, даним про особу обвинуваченої та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Даних, які би безумовно унеможливлювали подальше утримання ОСОБА_8 під вартою, матеріали провадження не містять.
Отже, колегія суддів, виходячи з наведених в апеляційній скарзі захисника мотивів, не вбачає законних та обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали чи зміни запобіжного заходу обвинуваченій за наслідками апеляційного розгляду.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою безумовне скасування ухвали суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 22 квітня 2026 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4