Справа № 473/1991/26
"13" травня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Булкат М.С.,
за участю секретаря судового засідання Соколенко Д. К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Вознесенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України про встановлення факту батьківства,
встановив
Заявниця, через свого представника - адвоката Боднарука В. В., звернулася до суду з заявою, в якій просила: встановити факт батьківства ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внести зміни до актового запису про народження дитини. Мотивуючи вимоги тим, що вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 . У свідоцтві про народження дитини у графі «батько» відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України запис зроблено зі слів матері, оскільки на той час шлюб між батьками дитини зареєстрований не був. На даний час, вона, як законний представник неповнолітнього сина ОСОБА_4 , має намір оформити пенсію у зв'язку з втратою годувальника та інші передбачені законом соціальні гарантії, що надаються дітям військовослужбовців, які загинули або зникли безвісти під час виконання бойових завдань.
Ухвалою суду від 27.04.2026 заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду в порядку окремого позовного провадження.
29 квітня 2026 року до суду надійшли заперечення від представниці заінтересованих осіб ОСОБА_6 щодо розгляду справи в порядку окремого провадження. У своїх запереченнях вона зазначила про наявність спору про право, що виключає можливість розгляду справи в такому порядку. У зв'язку з цим представниця просила суд залишити подану заяву без розгляду.
У судове засідання ОСОБА_1 та представник заявниці ОСОБА_7 - не з'явились, про розгляд справи належним чином сповіщенні.
У судове засідання представниця заінтересованих осіб ОСОБА_6 не з'явилась, надала заяву про розгляд без її участі.
У судовому засіданні інші заінтересовані особи не з'явились.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.
В обґрунтуванні вимог заявниця посилається на те, що з ОСОБА_5 вона перебула у цивільному шлюбі до того часу, як він помер - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Від цих відносин у них є спільна дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.
Встановлення факту батьківства має для заявниці юридичне значення, а саме отримання для дитини, в якої батько зник безвісти, виплат у зв'язку з втратою годувальника.
Норми права та мотиви їх застосування.
Змістом статті 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Водночас частиною першою статті 135 СК України встановлено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу (стаття 130 СК України).
Комплексний аналіз змісту статті 130 СК України свідчить, що передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері, а також смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення такої особи померлим, що, в свою чергу, узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року в справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 15 квітня 2021 року в справі № 361/2653/15 (провадження № 61-2239св21), від 06 червня 2024 року в справі № 672/915/23 (провадження № 61-3583св24), від 09 квітня 2025 року в справі № 213/1448/24 (провадження № 61-12171св24).
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (ч. 1ст. 315 ЦПК України).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2ст. 315 ЦПК України).
Таким чином, у порядку окремого провадження підлягають розгляду справи про встановлення фактів за наявності наступних умов: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Такі висновки висловлені Верховний Судом в постановах від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23 (провадження № 61-8050св24), від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23).
Спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів - відсутній спір про право. Вказаний правовий висновок викладено у змісті постанови Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі № 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22).
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорення суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин щодо іншої і яка потребує врегулювання сторонами або вирішення судом.
29 квітня 2026 року до суду надійшли заперечення представниці заінтересованих осіб - ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , адвоката Бінько М.А., щодо розгляду справи в порядку окремого провадження. У запереченнях зазначено про наявність спору про право, оскільки встановлення батьківства можливе лише за наявності належних та беззаперечних доказів, зокрема висновку судово-молекулярно-генетичної експертизи. Представниця вказала, що заявницею не подано експертного висновку та не заявлено клопотання про призначення відповідної експертизи, що викликає обґрунтований сумнів щодо заявлених вимог.
Також заінтересовані особи зазначили, що встановлення факту батьківства матиме наслідком виникнення у ОСОБА_4 права на спадкування, соціальні виплати, пільги та одноразову грошову допомогу, у зв'язку з чим між сторонами наявний спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного, а не окремого провадження.
Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у змісті постанови від 04 січня 2023 року в справі № 198/99/15-ц (провадження № 61-7049св22): згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Таким чином, ураховуючи подані заперечення представниці заінтересованих осіб, судом встановлено наявність спору про право і відсутність правових підстав для звернення із заявою про встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження відповідно до статті 130 Сімейного кодексу України.
У зв'язку з цим подана заява підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 251, 253, 259, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Вознесенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України про встановлення факту батьківства - залишити без розгляду.
Роз'яснити заявниці право на звернення до суду в порядку позовного провадження.
Ухвала набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Повний текст судового рішення складено «13» травня 2026.
Суддя М. С. Булкат