154/4805/25
2/154/362/26
12 травня 2026 року м. Володимир
Володимирський міський суд Волинської області у складі:
головуючої судді Кусік І.В.,
за участю секретаря судового засідання Редько В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,
У листопаді 2025 року до Володимирського міського суду Волинської області через систему «Електронний суд» надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 16600 гривень.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 11.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 11.02.2025-100001923, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 5000 гривень строком на 217 днів.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі. У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 25.11.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 16600 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000 грн., заборгованості за процентами - 7750 грн., комісії за надання кредиту 450 грн., неустойки 2500 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
У зв'язку з цим, просить суд стягнути з відповідача на користь ТзОВ «Споживчий центр» вказану заборгованість, а також судові витрати по справі.
10 грудня 2026 року ухвалою судді позову заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області задоволено клопотання представника відповідача та витребувано в АТ «Універсал Банк» інформацію про те, чи мала або має ОСОБА_1 відкритий картковий рахунок у Monobank (АТ «Універсал Банк») станом на 11.02.2025 та станом на дату подання клопотання про витребуваня доказів, чи видавалась на її ім'я платіжна/кредитна картка Monobank із маскою картки НОМЕР_1 -XXXX-8682 та чи надходили грошові кошти в сумі 5 000,00 грн вказану картку у період 11.02.2025-12.02.2025 року, а також надати виписку про рух коштів по картковому рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 11.02.2025 року по 12.02.2025 року.
15.04.2026 року представник відповідача адвоката Кірносов О.О. подав додаткові пояснення, у яких зазначає, що заявлені вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки у матеріалах справи наявна офіційна відповідь банківської установи, відповідно до якої відповідач не обслуговувалась та не обслуговується в зазначеному банку, рахунок на її ім'я не відкривався, а будь-які договірні чи клієнтські відносини між банком і відповідачем відсутні. Таким чином, документально підтверджено, що рахунок, на який позивач посилається як на доказ перерахування коштів, відповідачу не належить. Крім того, у даній справі позивач не надав жодного належного та допустимого доказу того, що спірний рахунок відкритий на ім'я відповідача, відповідач мав доступ до цього рахунку, кошти були отримані або використані відповідачем, відповідач набув будь-якої майнової вигоди, а навпаки, офіційна відповідь банку прямо спростовує доводи позивача. За таких обставин вважає, що відсутній доказ виконання позивачем свого обов'язку щодо передачі коштів, а отже відсутні правові підстави для виникнення у відповідача грошового зобов'язання. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Представник позивача в судове засідання не прибув, у позовній заяві просив розглянути справу за відсутності представника позивача, просив позовні вимоги задоволити повністю.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися судом належним чином. Представник відповідача ОСОБА_2 у додаткових поясненнях від 14.04.2026 року просив судове засідання проводити за його відсутності та врахувати подані пояснення.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін та їхніх представників.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Судом встановлено, що згідно заявки кредитного договору № 11.02.2025-100001923 від 11.02.2025 року та відповіді позичальника про прийнячття пропозиції (акцепту) кредитного догвору ОСОБА_1 уклала договір про споживчий кредит № 11.02.2025-100001923 від 11.02.2025 року з ТОВ «Споживчий Центр» шляхом подання заявки в особистому кабінеті позичальника на сайті товариства.
Відповідно до умов кредитного договору № 11.02.2025-100001923 від 11.02.2025 року Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту - 11.02.2025; сума кредиту: 5000 грн; строк, на який надається кредит - 217 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 15.09.2025 року. Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі - «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту - 9% від суми Кредиту та дорівнює 450 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 450 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.
Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов'язується вчасно повертати кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.
На виконання умов договору ТОВ «Універсальні платіжні рішення» 11.02.2025 року о 17:07:35 перерахувало грошові кошти у розмірі 5000 грн. на номер картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua - 650350985, призначення платежу: Видача за договором кредиту №11.02.2025-100001923, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення», вих. № 1-1911 від 19.11.2025 року.
Із довідки-розрахунку про стан забргованості за кредитнрим договором № 11.02.2025-100001923 від 11.02.2025 року, заборгованість у ОСОБА_1 становить 16600 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000 грн., заборгованості за процентами - 7750 грн., комісії за надання кредиту 450 грн., неустойки 2500 грн. Однак, заборгованість за кредитним договором так і не була сплачена відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1ст. 510 ЦК України).
Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 11 цього Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Частиною 12 ст. 11 Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою особистого кабінету кредитні договори між кредиторами та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто ведення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.
Обов'язок доказування виконання такої вимоги закону покладається на кредитодавця. В такому випадку відповідний суб'єкт господарювання, яким в мережі Інтернет запропоновано відповідні засоби електронної комерції для укладення договору, несе ризик уразливості таких засобів та їх протиправного використання зловмисниками, а також несе персональний обов'язок у випадку спору доказати, що споживач був належним чином повідомлений про всі обов'язкові для ознайомлення споживачем умови кредитування, що саме споживач надав персональну згоду на укладення кредитного договору за допомогою засобів електронної комерції, а також особисто погодився їх виконувати, та довести обставини, що споживач належним чином отримав кредит у відповідному розмірі та на відповідних умовах та кредитні кошти у повному розмірі потрапили у вільне розпорядження споживача.
На підтвердження укладання договору про споживчий кредит № 11.02.2025-100001923 від 11.02.2025 року позивачем надано електронні докази в паперовій формі, зокрема: Логовір про надання послуг з перенказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04 січня 2024 року, пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (Оферти), Заявку кредитного договору № 11.02.2025-100001923 від 11.02.2025 року (Кредитної лінії), Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) кредитного договору № 11.02.2025-100001923 від 11.02.2025 року.
Як вбачається з їх змісту, в розділі «Електронний підпис одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем)» зазначено одноразовий ідентифікатор Е631, яким і було підписано даний Договір.
Згідно з положеннями ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, а згідно зі ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Зважаючи на ознаку реальності договору позики, для підтвердження виконання позикодавцем своїх зобов'язань за договором позики недостатньо наявності лише факту підписання такого договору, а судом має бути встановлено наявність факту отримання позичальником грошових коштів та моменту їх отримання (як певний проміжок часу), що є обов'язковою та істотною умовою договору позики (постанови Верховного Суду від 26.10.2022 року у справі № 201/410/21, від 05.10.2022 року у справі № 559/524/15-ц, від 20.02.2019 року у справі № 629/5364/13-ц).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.06.2021 року у справі № 201/11388/17 зазначено, що у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. З метою забезпечення правильного застосування ст.ст. 1046,1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Верховний Суд наголосив, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
До позовної заяви представником позивача долучено Довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення'вих. № 1-1911 від 19.11.2025 року, згідно якої 11.02.2025 року о 17:07:35 ТОВ «Споживчий кредит» перерахувало грошові кошти у розмірі 5000 грн. на номер картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua - 650350985, призначення платежу: Видача за договором кредиту №11.02.2025-100001923.
Необхідно зазначити, що номер банківської картки, який, як стверджує позивач, належить відповідачу ОСОБА_1 , не зазначено в кредитному договорі, який долучений до позовної заяви. В решті документів про надання фінансового кредиту, також не вказано картковий рахунок НОМЕР_3 та особу користувача цієї картки.
Із відповіді АТ «Універсал Банк» від 05 квітня 2026 року № БТ/Е-11937, наданої на виконання ухвали суду від 05 березня 2026 року, вбачається, що за наданими даними картки не вдалось визначити отримувача картки та банківські рахунки на ім'я ОСОБА_1 в АТ «Універсал Банк» не обліковуються.
Окрім того, із відповіді АТ «Універсал Банк» від 09 квітня 2026 року № БТ/Е 13083, наданої на виконання ухвали суду від 05 березня 2026 року, вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 платіжні карти не видавалися, ідентифікацію особи ОСОБА_1 як клієнта Банку, не виконано.
Відтак, з огляду на докази наявні в матеріалах справи, суд позбавлений можливості індетифікувати належність зазначеної банківської картки відповідачу, оскільки повної інформації щодо банківської картки не надано.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач наданими суду доказами не довів, що саме ОСОБА_1 11.02.2025 року отримала кредитні кошти в розмірі 5000 грн. на підставі договору № 11.02.2025-100001923, на відповідних умовах, та кредитні кошти у повному розмірі потрапили у її вільне розпорядження як споживача.
Таким чином, враховуючи вище наведені положення чинного процесуального та матеріального законодавства, а також досліджені у справі докази, суд, оцінивши їх з точки зору достатності для встановлення фактичних обставин, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову за недоведеністю заявлених вимог.
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача. Відтак, враховуючи, що у задоволені позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі ст. ст. 512, 514, 516, 509, 526, 530, 626, 628, 634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 133, 137, 141, 247, 263-265 273, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, вул. Саксаганського 133-А, м. Київ, МФО 305299, р/р НОМЕР_4 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 12 травня 2026 року.
Суддя Ірина КУСІК