13 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/10403/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Баранець О.М.,
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Котков О.В.)
від 21.10.2025
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Руденко М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.)
від 03.03.2026
у справі №910/10403/23
за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"
до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвестохіллс Веста", Товариство з обмеженою відповідальністю "Профіт Файненс"
про стягнення 23 000,00 грн та зобов'язання вчинити дії,
за участю представників учасників справи:
позивача - Станімак Д.Д.
відповідача 1 - Кібець Р.Р.
відповідача 2 - Кібець Р.Р.
третіх осіб - не з'явилися
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ "Укргазбанк") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (далі - ПАТ "Банк Камбіо") та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), відповідно до якого просить суд:
- стягнути з ПАТ "Банк Камбіо" на користь ПАТ "Укргазбанк" заборгованість за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах № 30004297/16 у розмірі 23 000,00 грн, з яких: заборгованість по сплаті комісії депозитарній установі строкова 500,00 грн, заборгованість по сплаті комісії депозитарній установі прострочена 22 500,00 грн;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб скласти та позачергово включити в кошторис витрат ПАТ "Банк Камбіо" суму позачергової заборгованості на користь ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах у розмірі 23 000,00 грн, з яких: заборгованість по сплаті комісії депозитарній установі строкова 500,00 грн, заборгованість по сплаті комісії депозитарній установі прострочена 22 500,00 грн;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб позачергово затвердити кошторис витрат ПАТ "Банк Камбіо" з урахуванням суми позачергової заборгованості на користь ПАТ "Укргазбанк" за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах у розмірі 23 000,00 грн, з яких: заборгованість по сплаті комісії депозитарній установі строкова 500,00 грн, заборгованість по сплаті комісії депозитарній установі прострочена 22 500,00 грн.
1.2. Позовні вимоги мотивовані невиконанням ПАТ "Банк Камбіо" договірних зобов'язань, в частині оплати за надані послуги, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість з комісії депозитарній установі у розмірі 23 000,00 грн, з яких: заборгованість по сплаті комісії депозитарній установі строкова - 500,00 грн, заборгованість по сплаті комісії депозитарній установі прострочена - 22 500,00 грн.
Також позивач вказує на те, що станом на дату подання позову договір про обслуговування рахунку в цінних паперах не є розірваним, рахунок у цінних паперах не закритий, а його обслуговування зі сторони АБ "Укргазбанк" продовжує здійснюватися.
Крім того, позивач зазначає, що оскільки заборгованість перед АБ "Укргазбанк" виникла в процесі ліквідації ПАТ "Банк Камбіо", пов'язана зі здійсненням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку та, не виключно, повинна оплачуватися позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат ПАТ "Банк Камбіо", затвердженого Фондом, відповідно до статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/10403/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024, позов задоволено повністю.
2.2. Верховний Суд постановою від 06.03.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 скасував, справу направив на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова Верховного Суду обґрунтована, зокрема, таким:
- суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вказав на те, що заборгованість перед ПАТ АБ "Укргазбанк" виникла в процесі ліквідації ПАТ "Банк Камбіо", пов'язана із здійсненням Фондом ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку та повинна оплачуватися позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат ПАТ "Банк Камбіо", затвердженого Фондом, відповідно до статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
- суди не взяли до уваги, що майнові права, які випливають з цінних паперів, що обліковувались на рахунку, виставлялися на продаж в складі пул активів. Суди не встановили обставин, про які стверджує Фонд, щодо відступлення ПАТ "Банк Камбіо" своїх майнових прав, щодо цінних паперів на користь нових кредиторів, зокрема: ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", ТОВ "Профіт Файненс";
- суди попередніх інстанцій не надали оцінки підставам виникнення та правовій природі заборгованості, яку ПАТ АБ "Укргазбанк" просить стягнути з ПАТ "Банк Камбіо", в контексті приписів статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що є визначальним при прийнятті рішення про стягнення такої заборгованості, якою встановлена черговість та порядок задоволення вимог кредиторів до банку, та на частину другу статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якою встановлена позачергова оплата витрат банку, пов'язаних із здійсненням процедури ліквідації, в межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом;
- без встановлення цих обставин висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з ПАТ "Банк Камбіо" заборгованості за обслуговування рахунку та зобов'язання Фонду скласти та позачергово включити в кошторис витрат ПАТ "Банк Камбіо" суму позачергової заборгованості та позачергово затвердити кошторис витрат ПАТ "Банк Камбіо" з урахуванням суми позачергової заборгованості у розмірі 23 000,0 грн є передчасними.
2.3. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 у справі №910/10403/23 позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" заборгованість за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах № 30004297/16 від 08.12.2016 у розмірі 500,00 грн строкової заборгованості по сплаті комісії депозитарній установі та 22 500,00 грн простроченої заборгованості по сплаті комісії депозитарній установі. Зобов?язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб скласти та позачергово включити в кошторис витрат Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" суму позачергової заборгованості на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах № 30004297/16 від 08.12.2016 у розмірі 500,00 грн строкової заборгованості по сплаті комісії депозитарній установі та 22 500,00 грн простроченої заборгованості по сплаті комісії депозитарній установі. Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб позачергово затвердити кошторис витрат Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" з урахуванням суми позачергової заборгованості на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах №30004297/16 від 08.12.2016 у розмірі 500,00 грн строкової заборгованості по сплаті комісії депозитарній установі та 22 500,00 грн простроченої заборгованості по сплаті комісії депозитарній установі.
2.4. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що зобов'язання зі сплати депозитарної установи за договором виникли після запровадження процедури ліквідації банку на забезпечення ліквідаційної процедури, тож така заборгованість повинна оплачуватися позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат ПАТ "Банк Камбіо", затвердженого Фондом, відповідно до статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому зазначивши, що оскільки відповідачі належними способами захисту не підтвердили факт переходу права власності на цінні папери та списання цінних паперів з рахунку банка на користь переможців торгів, то заявлена до стягнення позивачем комісія з обслуговування депозитарного рахунку в цінних паперах є витратами, пов'язаними з утриманням та збереженням майна, що належить банку, на які поширюються правила щодо їх оплати, визначені в частині другій статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів".
2.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 у справі №910/10403/23 залишено без змін.
2.6. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з тих самих мотивів, що і суд першої інстанції.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 у справі №910/10403/23, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся з касаційною скаргою, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
3.2. Підставами касаційного оскарження Фонд гарантування вкладів фізичних осіб визначив пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
3.4. Фонд підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування:
- підпункту 1 пункту 11 частини першої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", щодо зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб скласти та позачергово включити/затвердити в кошторис витрат неплатоспроможного банку суму позачергової заборгованості після затвердження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб ліквідаційного балансу неплатоспроможного банку - всі вимоги до банку, незадоволені в результаті ліквідаційної процедури та продажу майна (активів) банку на дату складення ліквідаційного балансу, вважаються погашеними;
- частини другої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме: чи є витратами, пов'язаними з утриманням і збереженням майна (активів) банку - витрати на сплату утримання і збереження такого майна після вибуття такого майна (майнових прав, дебіторської заборгованості) з власності (володіння) Банку;
- частини третьої статті 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу, що унеможливлює подальше стягнення коштів з неплатоспроможного банку.
Також посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неврахування обов'язкових вказівок Верховного Суду:
- пунктів 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України та підпункту "в" пункту 3 частини першої статті 282 Господарського процесуального кодексу України (судом апеляційної інстанції, в порушення зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України, не враховано обов'язкові вказівки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.12.2020 у справі №904/2759/20, від 10.02.2021 у справі №925/594/18, від 20.01.2020 у справі №902/803/17 щодо обов'язкового зазначення мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі відзиві на апеляційну тощо; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм матеріального права);
- частини першої статті 316 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неврахуванням вказівок Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, викладених у постановах від 20.06.2018 у справі №910/20125/16, від 03.10.2018 у справі №910/19923/16 та в постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №333/4924/15-ц, щодо неможливості позачергового задоволення вимог у справі де відповідачем є неплатоспроможний банк;
- пункту 2 частини першої статті 267 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неправильним визначенням характеру спірних правовідносин, судами першої та апеляційної інстанцій помилково не застосовано до правовідносин сторін даного спору правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 20.06.2018 у справі №910/20125/16, від 03.10.2018 у справі № 910/19923/16, від 08.02.2018 у справі №308/3282/15-ц, від 14.02.2018 у справі № 761/20903/15-ц, № 553/2630/15-ц, від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16.
3.5. У відзиві на касаційну скаргу позивач проти вимог та доводів останньої заперечує та просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Відзив мотивовано тим, що матеріали справи містять неспростовані докази того, що в процесі ліквідації ПАТ "Банк Камбіо", ним сплачувалися позивачу кошти за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах, а оскільки заборгованість перед позивачем на підставі договору виникла в процесі ліквідацію відповідача-1 пов'язана із здійсненням Фондом ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку та, не виключно, повинна оплачуватися позачергово в межах усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат ПАТ "Банк Камбіо", затвердженого Фондом, відповідно до статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Також просить врахувати правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27.08.2025 у справі №910/10948/23, від 11.09.2025 у справі №910/4563/24, від 29.10.2025 у справі №910/11820/23, від 02.12.2025 у справі №910/10566/23.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Правлінням Національного банку України № 144 від 27.02.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо", Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 46 від 02.03.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка Володимира Івановича строком на 1 рік з 02.03.2015 по 01.03.2016 включно.
У подальшому Виконавчою дирекцією Фонду було неодноразово продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк Камбіо".
08.12.2016 між ПАТ АБ "Укргазбанк" (депозитарна установа) та ПАТ "Банк Камбіо" (депонент) укладено договір про обслуговування рахунка в цінних паперах № 30004297/16 (далі - договір), за умовами якого депозитарна установа зобов'язується у порядку, передбаченому законодавством, внутрішніми документами та цим договором, надавати послуги щодо відкриття та обслуговування рахунку у цінних паперах депонента в системі депозитарного обліку, проводити депозитарні операції за рахунком у цінних паперах депонента на підставі розпоряджень депонента та в інший спосіб, передбачений законодавством, а також надавати інші послуги у процесі провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 735 від 23.04.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.06.2013 за № 1084/23616.
24.07.2018 ПАТ "Банк Камбіо" в особі Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" звернулося до ПАТ АБ "Укргазбанк" з заявою про приєднання до умов договору про обслуговування рахунку в цінних паперах.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.5, 2.6 договору він укладається виключно шляхом приєднання до нього в цілому особи, що виявила бажання укласти договір. Договір вважається укладеним після отримання депозитарною установою від депонента заповненої та підписаної заяви про приєднання та її реєстрації. З моменту реєстрації депозитарною установою заяви про приєднання, їй присвоюється індивідуальний номер, що є також індивідуальним номером договору, і акцепт вважається закінченим, після чого один екземпляр заяви про приєднання повертається депоненту.
Згідно з пунктом 3.1 договору депозитарна установа зобов'язується у порядку, передбаченому законодавством України, внутрішніми документами депозитарної установи та цим договором, надавати послуги щодо відкриття та обслуговування рахунку в цінних паперах депонента в системі депозитарного обліку, проводити депозитарні операції за рахунком у цінних паперах депонента на підставі розпоряджень депонента та в інший спосіб, передбачений законодавством України, а також надавати інші послуги у процесі провадження депозитарної діяльності відповідно до Положення про провадження депозитарної діяльності.
Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 договору депозитарна установа має право отримувати від депонента своєчасно та в повному обсязі плату за надання послуг депозитарною установою згідно умов цього договору та тарифів (додаток № l до договору).
Згідно з підпунктами 5.1.4, 5.1.11 пункту 5.1 договору депонент зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги депозитарної установи згідно з умовами та строками, передбаченими цим договором та тарифами, встановленими депозитарною установою; відслідковувати зміни договору, тарифів, внутрішніх документів депозитарної установи, які змінюються, шляхом відвідування сайту депозитарної установи.
Зі змісту пунктів 6.1, 6.5, 6.8, 6.14 договору депонент оплачує послуги депозитарної установи згідно з цим договором та відповідно до тарифів (додаток № 1 до договору), встановлених депозитарною установою. Тарифи депозитарної установи є обов'язковими для депонента. Оплата депонентом послуг депозитарної установи здійснюється щомісячно по останній банківський день місяця (включно), наступного за місяцем, у якому надавались послуги депозитарної установи з урахуванням попередньої оплати відповідно до п. 6.7 цього договору згідно акту-рахунку (додаток № 2 до договору), який надається особисто або надсилається депозитарною установою депоненту засобами поштового зв'язку або в інший спосіб за домовленістю сторін не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем, у якому надавались послуги депозитарної установи. Депозитарна установа має право відмовити депоненту у взятті до виконання розпорядження на закриття рахунку в цінних паперах депонента, у разі наявності у нього заборгованості за надані послуги депозитарної установи.
Згідно з пунктами 7.7, 7.8 договору усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він підлягає вирішенню в судах України або у порядку встановленому чинним законодавством України.
Договір набирає чинності з моменту підписання депонентом заяви про приєднання згідно форми, що наведена у додатку № 4 до договору, яка є невід'ємною частиною договору. Договір укладений строком на 5-ть років і набуває чинності з дати акцептування публічної пропозиції. У разі відсутності письмового повідомлення однієї із сторін про розірвання цього договору не пізніше ніж за 30-ть календарних днів до закінчення строку дії цього договору, договір вважається кожного разу продовженим на 5-ть років на тих самих умовах (пункт 8.1 договору).
Відповідно до підпунктів 8.2.1, 8.2.2 пункту 8.2 договору сторона, яка вважає за необхідне змінити цей договір, направляє пропозиції про це іншій стороні договору. Депозитарна установа розміщує пропозиції (односторонній письмовий правочин) на сайті депозитарної установи та повідомляє депонента про це одним або декількома з наступних способів, за вибором депозитарної установи: направлення інформації поштою за адресою місцезнаходження депонента, що зазначена в анкеті рахунку в цінних паперах; надсилання SMS-повідомлення на номер мобільного телефону депонента, вказаний депонентом в анкеті рахунку в цінних паперах; надсилання електронного повідомлення на адресу електронної пошти, вказану депонентом в анкеті рахунку в цінних паперах; надсилання електронного повідомлення через будь-які канали передачі повідомлень, що відправляються через програмний додаток типу Viber, Telegram, WhatsApp тощо, який може бути встановлений на мобільних, планшетних пристроях та персональному комп'ютері депонента. Депонент - шляхом направлення відповідного письмового повідомлення.
Пунктами 8.3, 8.4, 8.5 договору визначена можливість розірвання договору про обслуговування рахунка в цінних паперах, процедура та умови такого розірвання, зокрема, кожною із сторін в односторонньому порядку, за згодою сторін, за відповідним рішенням суду. Договір може бути розірваний тільки за умови відсутності на рахунку в цінних паперах депонента цінних паперів, у наступних випадках: підпункт 8.4.1 в односторонньому порядку передбаченому підпунктом 8.3.1 цього договору, за умови закриття рахунка в цінних паперах депонента депозитарною установою відповідно до підпункту 4.2.8 цього договору; підпункт 8.4.2 в односторонньому порядку за умови закриття рахунка в цінних паперах депонента депозитарною установою відповідно до підпункту 4.2.9 цього договору; підпункт 8.4.3 у разі закриття рахунку в цінних паперах на підставі відповідного розпорядження депонента.
В подальшому за результатами електронного аукціону (торгів) з продажу лоту GL19N614456, що відбулись 09.01.2020 - пул активів банку, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, укладеними з суб'єктами господарювання та фізичними особами, дебіторської заборгованості, основних засобів, монети, нерухомості, майнових прав на нерухоме майно та майнових прав за дебіторською заборгованістю, а саме: права вимоги та майнові права за кредитами суб'єктів господарювання - 106 позицій; права вимоги та інші майнові права за кредитами фізичних осіб - 49 позицій; дебіторська заборгованість - 291 позиція; дебіторська заборгованість за цінними паперами; майнові права на нерухоме майно - 6 позицій; нерухоме майно - 17 позицій; майнові права за дебіторською заборгованістю на втрачений транспортний засіб; золота монета серії "Рік Кроля", вагою 5,0 грам; основні засоби у кількості 183 штуки; основні засоби у кількості 1 218 штук (знаходяться в місті Донецьк), між ПАТ "Банк Камбіо" (продавець/первісний кредитор) і ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" (ЄДРПОУ 41264766) (покупець/новий кредитор), укладено, зокрема, договір № 20 купівлі-продажу прав від 30.01.2020.
За результатами електронного аукціону (торгів) з продажу лоту GL16N618863, що відбулись 02.09.2020 - пул активів, що складається з права вимоги за кредитним договором, що укладений з фізичною особою 108ф-2007/840, майнових прав за кредитними договорами, що укладені з юридичною особою 005/1-2013/840 від 15.03.2013 та 008/1-2013/840 від 24.04.2013, майнових прав, що випливають з цінних паперів, серія В НОМЕР_3, емітент ТОВ "Інвестиційні Бізнес Рішення" і майнових прав на нерухоме майно: а саме майнові права на земельну ділянку, площею 8,4421 га, розташована за адресою: Київська обл., Макарівський район, с/рада Пашківська, кадастровий номер: 3222786500:05:010:0009, цільове призначення земельної ділянки: землі житлової забудови, майнові права на нежиле приміщення вбудоване в підвал 9-ти поверхового житлового будинку, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Матусевича (стара назва вул. XXII Партз'їзду), 8, прим. 127; 106,2 кв.м, майнові права на нежитлове приміщення вбудоване в підвальний та перший поверхи 9-ти поверхового житлового будинку, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Матусевича, (стара назва вул. XXII Партз'їзду) 8, прим. 122; 244,0 кв.м, майнові права на нежитлове приміщення загальною площею 123,7 кв.м, що знаходяться за адресою: Київська обл., Миронівський р., с. Польове, вул. Леніна, буд. 14, приміщення 1, майнові права на нежитлове приміщення загальною площею 182,9 кв.м, що знаходяться за адресою: Київська обл., Миронівський р., с. Польове, вул. Леніна, буд. 14, приміщення 2, майнові права на нежитлове приміщення загальною площею 111,7 кв.м, що знаходяться за адресою: Київська обл., Миронівський р., с. Польове, вул. Леніна, буд. 15, приміщення 3, між ПАТ "Банк Камбіо" (продавець/первісний кредитор) і ТОВ "Профіт Файненс" (ЄДРПОУ 43160452) (покупець/новий кредитор), укладено, зокрема, договір GL16N618863/2 купівлі-продажу майнових прав від 29.10.2020.
Між ПАТ "Банк Камбіо" (продавець) та ТОВ "Профіт Файненс" (покупець) був укладений договір № GL16N618863/2 від 29.10.2020 купівлі-продажу майнових прав за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № UA-EA-2020-08-26-000048-b від 02.09.2020, відповідно до пунктів 1.3, 1.4, 5.6 якого майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору; сторони цим погоджуються, що за своєю правовою природою даний договір є правочином з передання продавцем шляхом продажу майнових прав, визначених у даному договорі, покупцю; цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та нотаріального посвідчення.
У додатку № 1 (реєстр договорів, майнові права, за якими відступаються, та боржників за такими договорами) до договору купівлі-продажу майнових прав № GL16№618863/2 від 29.10.2020 зазначено - ТОВ "Інвестиційні Бізнес Рішення", опис застави: майнові права, що випливають з цінних паперів, серія В НОМЕР_3, емітент ТОВ "Інвестиційні Бізнес Рішення".
Також 30.01.2020 між ПАТ "Банк Камбіо" (продавець) та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" (покупець) був укладений договір № 20 купівлі-продажу прав, відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № UA-EA-2019-12-24-000006-b від 09.01.2020, відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1 якого предметом купівлі-продажу за цим договором є дебіторська заборгованість права вимоги за дебіторською заборгованістю, опис, кількість та характеристики якої наведені у додатку № 1 до цього договору; продаж дебіторської заборгованості вчиняється за 300 789,17 грн; ціна продажу була сплачена покупцем продавцю у повному обсязі до моменту укладення цього договору на підставі протоколу № UA-EA-2019-12-24-000006-b від 09.01.2020, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець; право власності на дебіторську заборгованість переходить від продавця до покупця в момент укладення цього договору та за умов отримання продавцем у повному обсязі ціни продажу за цим договором.
У додатку № 1 до договору № 20 купівлі-продажу прав від 30.01.2020 зазначено дебіторську заборгованість за цінними паперами, характеристика активу - облігації іменні безпроцентні серії А НОМЕР_2, емітент ТОВ "Навіум" (ЄДРПОУ 34670773), кількість 2 071 300 штук, номінальна вартість 11,00 грн за штуку.
За твердженнями позивача договір про обслуговування рахунку в цінних паперах, укладеного між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ПАТ "Банк Камбіо" не розірвано, рахунок у цінних паперах не закритий та продовжується здійснюватися його обслуговування зі сторони позивача, тож на виконання умов договору на обслуговування банківського рахунку направлялися на адресу ПАТ "Банк Камбіо" акти-рахунки прийому-передачі депозитних послуг згідно з договором за період з 01.08.2019 по 30.04.2023 і станом на 05.05.2023 заборгованість складає 23 000,00 грн, з яких: 500,00 грн заборгованості по сплаті комісії депозитарній установі строкова та 22 500,00 грн заборгованості по сплаті комісії депозитарній установі прострочена.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
5.3. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про депозитарну систему України" власник рахунка у цінних паперах - особа, якій професійним учасником депозитарної системи України та/або Національним банком України відкрито рахунок у цінних паперах.
5.4. Відповідно до частини першої статті 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.
5.5. Частиною першою статті 5 Закону України "Про депозитарну систему України" встановлено, що рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства. Рахунок у цінних паперах депонента відкривається Національним банком України при провадженні ним депозитарної діяльності депозитарної установи на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах особам, визначеним Національним банком України за погодженням з Комісією відповідно до закону. Договір про обслуговування рахунка в цінних паперах укладається між депонентом та депозитарною установою, відповідно до якого депозитарна установа в установленому Комісією порядку на рахунку у цінних паперах веде облік цінних паперів, що належать власникові, співвласникам цінних паперів, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові, а також облік прав зазначених осіб на цінні папери, що обліковуються на певному рахунку у цінних паперах, та обмеження таких прав.
Відповідно до частин першої та другої статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в електронній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах, що відкривається депозитарною установою, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.
5.6. Судами встановлено, що згідно виписки, за ПАТ "Банк Камбіо" обліковуються на рахунку в цінних паперах № НОМЕР_1 цінні папери НОМЕР_2, емітент ТОВ "Навіум" та НОМЕР_3, емітент ТОВ "Інвестиційні Бізнес Рішення".
5.7. Абзацом третім частини першої статті 6 Закону України "Про депозитарну систему України" визначено, що облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами, Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.
5.8. Судами встановлено, що відповідно до пункту 6.1 договору депонент оплачує послуги депозитарної установи згідно з договором та відповідно до тарифів (додаток № 1 до договору), встановлених депозитарною установою. Підписуючи заяву про приєднання до договору, депонент погоджується з розміром тарифів, встановленими депозитарною установою на дату укладення договору та порядком внесення змін до них.
За умовами пункту 6.8 договору оплата депонентом послуг депозитарної установи здійснюється щомісячно по останній банківський день місяця (включно), наступного за місяцем, у якому надавались послуги депозитарної установи з урахуванням попередньої оплати відповідно до пункту 6.7 договору згідно з актом-рахунком (додаток № 2 до договору), який надсилається особисто або надсилається депозитарною установою депоненту засобами поштового зв'язку або в інший спосіб за домовленістю сторін не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому надавались послуги депозитарною установою.
5.9. Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
5.10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження взятих на себе зобов'язань за договором позивачем на адресу ПАТ "Банк Камбіо" були направлені акти-рахунки прийому-передачі депозитних послуг за період з 01.08.2019 по 30.04.2023, проте, відповідач-1 вказаних актів-рахунків не підписав, як і не надав мотивованої відмови від підписання цих актів-рахунків.
5.11. З урахуванням наведеного, оскільки матеріали справи не містять мотивованої відмови від підписання актів-рахунків, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що послуги вважаються наданими у повному обсязі та прийнятими відповідачем-1 без зауважень, а відтак, згідно з умовами договору підлягали оплаті відповідачем-1 у повному обсязі та в обумовлені договором строки.
5.12. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.13. Разом з тим, за встановленими судами обставинами, доказів на підтвердження оплати актів-рахунків відповідачем-1 до матеріалів справи не надано.
5.14. За наведених обставин, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про наявність заявленої позивачем заборгованості.
5.15. Щодо доводів скаржника, що законодавство не відносить сплату комісії депозитарній установі за договором про обслуговування рахунку в цінних паперах до витрат банку, пов'язаних із здійсненням процедури ліквідації, задоволення яких проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом.
Суди попередніх інстанцій встановили, що виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління Національного банку України № 144 від 27.02.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо", прийняла рішення № 46 від 02.03.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що договір про обслуговування рахунку в цінних паперах № 30004297/16 від 08.12.2016 був укладений між сторонами у цій справі та підписаний від імені відповідача-1 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб уже після запровадження процедури ліквідації відповідача-1, тобто у процесі його ліквідації.
Відносини, що виникають у зв'язку з виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків урегульовані нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальними щодо інших нормативних актів, що регулюють відповідні правовідносини.
За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема такі повноваження: здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку.
Згідно з частиною третьою статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів визначені у статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Згідно з частиною другою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" оплата витрат банку, пов'язаних із здійсненням процедури ліквідації, у тому числі витрат Фонду, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури банку (управлінням майном (активами), продажем майна (активів) та іншими витратами), проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом.
До таких витрат, зокрема, належать:
1) витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку, відкликання банківської ліцензії та інформації про продаж майна (активів) банку;
2) витрати, пов'язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку;
3) витрати на проведення оцінки та продажу майна (активів) банку;
4) витрати на проведення аудиту;
5) витрати на оплату послуг осіб, залучених Фондом для забезпечення здійснення покладених на Фонд повноважень;
6) витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку;
7) витрати Фонду, пов'язані з здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку.
Пункт 6.8 глави V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2, (далі - Положення), також передбачає, що оплата витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку у межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду.
До цих витрат, зокрема, належать:
- витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку, відкликання банківської ліцензії, призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку та інформації про реалізацію майна банку;
- витрати, пов'язані з утриманням і збереженням майна банку;
- витрати на проведення оцінки та продажу майна (активів) банку;
- витрати на проведення аудиту;
- витрати на оплату послуг осіб, залучених Фондом (уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку у разі делегування їй відповідних повноважень) для забезпечення здійснення покладених на нього (неї) повноважень;
- витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку;
- витрати щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- витрати на сплату судового збору;
- витрати Фонду, пов'язані із здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації неплатоспроможного банку.
Аналіз зазначених норм чинного законодавства свідчить про те, що оплата витрат банку, пов'язаних із здійсненням процедури ліквідації проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом. До таких витрат належать і витрати, пов'язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку.
Врахувавши наведені норми права, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили про те, що оскільки Закон України "Про депозитарну систему в Україні", який є спеціальним у питаннях правового регулювання набуття і обліку цінних паперів в бездокументарній формі, встановлює необхідність ведення депозитарієм рахунку в цінних паперах, то комісії, що встановлюються депоненту за його обслуговування, відносяться до витрат, пов'язаних із утриманням майна (активу) - цінного паперу.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій, з'ясовуючи питання правової природи спірної у цій справі заборгованості у контексті положень статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", дійшли правильного висновку про те, що укладений між сторонами у цій справі договір про обслуговування рахунку в цінних паперах № 30004297/16 від 08.12.2016 є таким, що спрямований на забезпечення належного утримання майна - цінних паперів, а пов'язані із цим договором витрати відповідача-1 є витратами, що підпадають під кваліфікацію позачергових витрат, пов'язаних зі здійсненням процедури ліквідації банку, в розумінні частини другої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
5.16. Також за змістом касаційної скарги скаржник зазначає, що заявлені позивачем у цій справі кошти, не є витратами, пов'язаними із здійсненням ліквідаційної процедури банку, а саме: витратами, пов'язаними з утриманням і збереженням майна (активів) банку, які підпадають під правове регулювання частини другої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". В обґрунтування цих доводів скаржник посилається на те, що він вже не є власником цінних паперів (майнових прав), які обліковуються на його рахунку в Акціонерному банку "Укргазбанк", тобто не є власником активів, оскільки після реалізації ним цих цінних паперів останні втратили статус активу банку.
Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 735 від 23.04.2013 та зареєстрованого Міністерстві юстиції України 27.06.2013 за № 1084/23616 встановлює процедуру списання цінних паперів з рахунку власника, зокрема, шляхом надання ним відповідного розпорядження.
Згідно абз. 50 пункту 1 глави 2 розділу V Положення право власності на цінні папери електронної форми існування переходить до депонента - нового власника з моменту зарахування прав на ці цінні папери на його рахунок у цінних паперах, що обслуговується депозитарною установою. Не допускається зарахування прав на цінні папери на рахунок у цінних паперах депонента - нового власника без проведення їх списання (або переказу) з рахунку в цінних паперах депонента - попереднього власника в депозитарній установі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Фондом до матеріалів справи не надано доказів надання депозитарній установі розпорядження про списання цінних паперів, що були включені в пул активів за лотами GL19N614456, GL16N618863 та придбані відповідно ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" на підставі договору № 20 купівлі-продажу прав від 30.01.2020 та ТОВ "Профіт Файненс" на підставі договору № GL16N618863/2 купівлі-продажу майнових прав від 29.10.2020. При цьому згідно виписки за ПАТ "Банк Камбіо" обліковуються на рахунку в цінних паперах № НОМЕР_1 цінні папери НОМЕР_2, емітент ТОВ "Навіум" та НОМЕР_3, емітент ТОВ "Інвестиційні Бізнес Рішення".
Зазначені висновки судів попередніх інстанцій повністю узгоджуються з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.08.2025 у справі № 910/10948/23, згідно з яким сам лише факт укладення банком, що знаходиться в процедурі ліквідації, договорів за результатами проведення аукціону з продажу цінних паперів у бездокументарній формі, як активів банку, без наступного належного оформлення таких правочинів з урахуванням специфіки переходу прав власності на це майно не може свідчити про перехід до третіх осіб права власності на ці активи (на цінні папери), для обслуговування рахунку в яких такий банк (у цій справі - відповідач-1) уклав договір з позивачем.
Право власності на цінні папери бездокументарної форми існування переходить до депонента - нового власника з моменту зарахування прав на ці цінні папери на його рахунок у цінних паперах, що обслуговуються депозитарною установою. Не допускається зарахування прав на цінні папери на рахунок у цінних паперах депонента - нового власника без проведення їх списання (або переказу) з рахунку в цінних паперах депонента - попереднього власника в депозитарній установі.
Проте у матеріалах справи відсутні розпорядження стосовно проведення операцій з цінними паперами щодо їх списання або переказу на рахунки, зокрема, ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та ТОВ "Профіт Файненс", як і вчинення депонентом будь-яких інших дій для врегулювання питання з оплати за договором, у зв'язку з чим депозитарною установою здійснювалось за період з 01.08.2019 по 30.04.2023 платне обслуговування рахунку, що підтверджується актами-рахунками за цей період, та доказами направлення їх депоненту.
Судами також встановлено, що з договорів, укладених за результатами проведених аукціонів, не вбачається, що переможцям торгів відступаються обов'язки зобов'язаної сторони за договором, за яким обліковуються цінні папери різних емітентів.
При цьому законодавством про депозитарну систему не передбачено можливості належності різним особам одного рахунку в цінних паперах з різним складом цінних паперів різних емітентів. До того ж, обрання депозитарної установи для обслуговування рахунку в цінних паперах належить власнику (депоненту), який вчиняє дії із подання заяви-приєднання.
За таких обставин, оскільки скаржником належними засобами доказування не підтверджено факт переходу права власності на цінні папери та списання цінних паперів з рахунку банка на користь переможців торгів, тому заявлена до стягнення позивачем комісія з обслуговування депозитарного рахунку в цінних паперах є витратами, пов'язаними з утриманням і збереженням майна, що належить банку, у зв'язку з чим на них поширюють правила щодо їх оплати, визначені в частині другій статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Наведене виключає можливість формування Верховним Судом висновків щодо застосування статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у контексті поставленого скаржником питання.
5.17. Щодо доводів скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не врахував обов'язкові вказівки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.12.2020 у справі № 904/2759/20, від 10.02.2021 у справі № 925/594/18, від 20.01.2020 у справі № 902/803/17, щодо обов'язкового зазначення мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу тощо; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.
Обґрунтовуючи вказані доводи скаржник зазначає про те, що наразі ПАТ "Банк "Камбіо" відступив свої майнові права, які випливають з цінних паперів на користь нових кредиторів ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та ТОВ "Профіт Файненс", що підтверджується відповідними договорами купівлі-продажу майнових прав. При цьому, за твердженнями скаржника, судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях взагалі не було враховано доводи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про реалізацію активів і не надано вказаним доводам жодної оцінки.
Судами встановлено, що між ПАТ "Банк Камбіо" (продавець) та ТОВ "Профіт Файненс" (покупець) був укладений договір № GL16N618863/2 від 29.10.2020 купівлі-продажу майнових прав за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № UA-EA-2020-08-26-000048-b від 02.09.2020, відповідно до пунктів 1.3, 1.4, 5.6 якого майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору; сторони цим погоджуються, що за своєю правовою природою даний договір є правочином з передання продавцем шляхом продажу майнових прав, визначених у даному договорі, покупцю; цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та нотаріального посвідчення.
У додатку № 1 (реєстр договорів, майнові права, за якими відступаються, та боржників за такими договорами) до договору купівлі-продажу майнових прав № GL16№618863/2 від 29.10.2020 зазначено - ТОВ "Інвестиційні Бізнес Рішення", опис застави: майнові права, що випливають з цінних паперів, серія В НОМЕР_3, емітент ТОВ "Інвестиційні Бізнес Рішення".
Також, 30.01.2020 між ПАТ "Банк Камбіо" (продавець) та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" (покупець) був укладений договір № 20 купівлі-продажу прав, відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № UA-EA-2019-12-24-000006-b від 09.01.2020, відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1 якого предметом купівлі-продажу за цим договором є дебіторська заборгованість права вимоги за дебіторською заборгованістю, опис, кількість та характеристики якої наведені у додатку № 1 до цього договору; продаж дебіторської заборгованості вчиняється за 300 789,17 грн; ціна продажу була сплачена покупцем продавцю у повному обсязі до моменту укладення цього договору на підставі протоколу № UA-EA-2019-12-24-000006-b від 09.01.2020, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець; право власності на дебіторську заборгованість переходить від продавця до покупця в момент укладення цього договору та за умов отримання продавцем у повному обсязі ціни продажу за цим договором.
У додатку № 1 до договору № 20 купівлі-продажу прав від 30.01.2020 зазначено дебіторську заборгованість за цінними паперами, характеристика активу - облігації іменні безпроцентні серії А НОМЕР_2, емітент ТОВ "Навіум" (ЄДРПОУ 34670773), кількість 2 071 300 штук, номінальна вартість 11,00 грн за штуку.
На виконання вказівок Верховного Суду, судами у цій справі встановлено, що у матеріалах справи відсутні розпорядження стосовно проведення операцій з цінними паперами щодо їх списання або переказу на інші рахунки, зокрема, на користь ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та ТОВ "Профіт Файненс", як і вчинення депонентом будь-яких інших дій для врегулювання питання з оплати за договором, у зв'язку з чим депозитарною установою здійснювалось за у спірний період платне обслуговування рахунку, що підтверджується актами-рахунками та доказами направлення їх депоненту. При цьому, з досліджених договорів, укладених за результатами проведених аукціонів, не вбачається, що переможцям торгів відступаються обов'язки зобов'язаної сторони за договором, за яким обліковуються цінні папери різних емітентів.
Дослідивши вказані обставини, суди попередніх інстанцій зазначили про те, що відповідачами належними засобами доказування не підтверджено факт переходу права власності на цінні папери та списання цінних паперів з рахунку банка на користь переможців торгів.
Відтак, помилковими є наведені аргументи скаржника з посиланням на вказані постанови Верховного Суду, оскільки судами в цьому випадку було надано оцінку відповідним твердженням скаржника про реалізацію активів.
5.18. Щодо доводів скаржника про те, що суди не врахували висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 20.06.2018 у справі № 910/20125/16, від 03.10.2018 у справі № 910/19923/16 та в постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 333/4924/15-ц, щодо неможливості позачергового задоволення вимог у справі де відповідачем є неплатоспроможний банк, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною третьою статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі, зі сплати, податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів визначені статтею 52 закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Частиною другою статті 52 закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що оплата витрат банку, пов'язаних із здійсненням процедури ліквідації, у тому числі витрат Фонду, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури банку (управлінням майном (активами), продажем майна (активів) та іншими витратами), проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом.
До таких витрат, зокрема, належать:
1) витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку, відкликання банківської ліцензії та інформації про продаж майна (активів) банку;
2) витрати, пов'язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку;
3) витрати на проведення оцінки та продажу майна (активів) банку;
4) витрати на проведення аудиту;
5) витрати на оплату послуг осіб, залучених Фондом для забезпечення здійснення покладених на Фонд повноважень;
6) витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку;
7) витрати Фонду, пов'язані з здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку.
Тобто, спеціальною нормою закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що певні виплати проводяться протягом всього часу ліквідаційної процедури банку як в порядку черговості, так і позачергово.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 910/7040/19.
Пунктом 6.8 глави V (Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації) Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду № 2 від 05.07.2012, передбачено, що оплата витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду.
До цих витрат, зокрема, належать витрати, пов'язані з утриманням і збереженням майна банку, які повинні бути відшкодовані позивачу за обслуговування рахунку у цінних паперах.
Відповідно до частин першої, другої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності; Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, встановлених цим законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.
Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку виконує повноваження органів управління банку (пункт 1 частини першої статті 48 закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Згідно з пунктами 4, 5 частини п'ятої статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду має такі повноваження при здійсненні тимчасової адміністрації та ліквідації банків: затверджує кошторис витрат Фонду на здійснення тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку в межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радило Фонду; затверджує кошторис витрат банку, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку.
Пунктом 1.2 Глави VІ (дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації) Положення передбачено, що уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію або ліквідацію (у разі делегування відповідних повноважень) складає та подає Фонду кошторис витрат банку, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації або ліквідації банку, на період тимчасової адміністрації та щокварталу протягом процедури ліквідації банку (з розподілом за місяцями) протягом 3 робочих днів після прийняття рішення виконавчою дирекцією Фонду про здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку та призначення відповідно уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію або ліквідацію.
Кошторис витрат банку, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації або ліквідації банку, у тому числі витрат Фонду, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації неплатоспроможного банку, затверджується виконавчою дирекцією Фонду (пункт 1.7 Положення Глави VІ).
Як обґрунтовано зазначено судами попередніх інстанцій, правовою підставою заборгованості, що є підставою позову є невнесення Фондом до кошторису витрат банку витрат, пов'язаних з невиконанням банком, який ліквідується, умов договору про обслуговування рахунка в цінних паперах, які пов'язані із ліквідацією неплатоспроможного банку та несплата Фондом таких виплат позивачу.
Банк зазначав, що оскільки ним у 2020 році було реалізовано майнові права, які випливають із цінних паперів, то кошти, що стягуються, не є витратами, пов'язаними з процедурою ліквідації Банку.
Разом з тим, оскільки відповідачами належними засобами доказування не підтверджено факт переходу права власності на цінні папери та списання цінних паперів з рахунку банка на користь переможців торгів, тому обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що заявлена до стягнення позивачем комісія з обслуговування депозитарного рахунку в цінних паперах є витратами, пов'язаними з утриманням і збереженням майна, що належить банку, а тому на них поширюються правила щодо їх оплати, визначені в частині другій статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
З огляду на викладене, заборгованість перед ПАТ "Укргазбанк" на підставі договору про обслуговування рахунку в цінних паперах виникла в процесі ліквідації ПАТ "Банк Камбіо", пов'язана із здійснення Фондом гарантування вкладі фізичних осіб ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку та повинна оплачуватися позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат АТ "Банк "Київська Русь", затвердженого Фондом, відповідно до статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
5.19. Також, суд відхиляє доводи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.06.2018 у справі № 910/20125/16, від 03.10.2018 у справі № 910/19923/16, від 08.02.2018 у справі № 308/3282/15-ц, від 14.02.2018 у справі № 761/20903/15-ц, № 553/2630/15-ц, від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16, з огляду на таке.
Предметом розгляду у справі № 910/20125/16 був позов Національного банку України до Банку про зобов'язання перерахувати на його користь кошти, які надійшли від погашення позичальниками (фінансовими та майновими поручителями) заборгованості за заставленими кредитами згідно з договорами застави майнових прав від 24.03.2014 № 21/ЗМП та від 14.04.2014 № 21/ЗМП-1 у загальній сумі 329 916,18 грн, розрахованій станом на 17.10.2016. Позовні вимоги з посиланням на положення статей 610, 1054 Цивільного кодексу України, статті 20 Закону України "Про заставу", статей 1, 46, 50, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті 7 Закону України "Про Національний банк України" мотивовані тим, що Банком не було здійснено перерахування на користь НБУ коштів, які надійшли від погашення позичальниками (фінансовими майновими поручителями) заборгованості за заставленими кредитами згідно з договорами застави майнових прав від 24.03.2014 № 21/ЗМП і від 14.04.2014 № 21/ЗМП-1 у загальній сумі 329 916,18 грн, розрахованій станом на 17.10.2016, що є порушенням прав та інтересів НБУ як кредитора та регулятора.
Предметом розгляду у справі № 910/19923/16 був позов Національного банку України до ПАТ "КБ "Актив-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Луньо І.В. (у подальшому замінено на Шевченка А.М.) про стягнення 8 052 334,33 грн. В обґрунтування позову позивач стверджував, що станом на 17.10.2016 на рахунок відповідача від юридичних та фізичних осіб надійшли грошові кошти у розмірі 11 403 407,06 грн в погашення заборгованості за кредитними договорами, майнові права за якими знаходяться в заставі у позивача. Проте відповідач перерахував на користь НБУ лише частину вказаних грошових коштів - 3 351 072,73 грн, тому у відповідача існує заборгованість в розмірі 8 052 334,33 грн. Вказане, на думку позивача, свідчить про порушення прав НБУ як заставодержателя.
Предметом розгляду у справі № 308/3282/15-ц був позов фізичної особи до Закарпатського відділення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про захист прав споживачів, повернення банківського вкладу, відшкодування майнової та моральної шкоди. Позовна заява була мотивована тим, що між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" укладено договори банківського вкладу "Строковий" від 09.04.2014 в розмірі 4 тис. доларів США терміном до 08.07.2014; від 16.10.2014 в розмірі 12 тис. доларів США терміном до 15.11.2014. У грудні 2014 року він повідомив банк про розірвання договорів банківського вкладу та просив повернути внесені банківські вклади, проте банк йому відмовив, посилаючись на обмеження видачі готівкових коштів у розмірі еквівалентному 15 тис. грн на добу, встановлені Національним банком України, що на думку позивача є порушенням його прав та положень законів України. Залишок коштів, який не повернуто банком, складав 6 421 доларів 12 центів США. Позивач зазначав, що такими неправомірними діями банку йому завдано майнової та моральної шкоди.
Предметом розгляду у справі № 761/20903/15-ц був позов фізичної особи до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення коштів за договором депозиту. Позовна заява була мотивована тим, що 23.10.2014 року між позивачем та ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" було укладено договір банківського вкладу в сумі 78 000 доларів США на строк до 23.03.2015 включно. 20.05.2015 він через свого представника звернувся до банку із вимогою про повернення коштів. Однак ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" повідомив, що сума вкладу знаходяться на рахунку позивача, з якого неможливо зняти кошти. Відповідач ухиляється від виконання визначених законодавством та взятих на себе за укладеним між сторонами договором зобов'язань, оскільки з березня 2015 року і до цього часу порушує право на вільне користування належними йому грошовими коштами, тому він має право ставити вимогу про стягнення відсотків, що передбачені договором депозиту, та неустойки у розмірі 3 % річних за кожен день прострочення. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь кошти у розмірі 82 914 доларів 69 центів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 21.07.2015 року складало 1 826 610 грн 62 коп., неустойку за прострочення виконання зобов'язань за договором строкового банківського вкладу у розмірі 3 % від суми заборгованості за кожен день прострочки у розмірі 795 доларів 98 центів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 21 липня 2015 року складає 17 535 грн 44 коп., на підставі статей 11, 16, 509, 525, 526, 536, 610, 611, 615, 625, 627, 629, 1058, 1060,1061 Цивільного кодексу України.
Предметом розгляду у справі № 553/2630/15-ц був позов фізичної особи до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення грошових коштів у рахунок повернення банківського вкладу, відшкодування упущеної вигоди, майнової та моральної шкоди. Позовна заява була мотивована тим, що між позивачкою та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" було укладено два договори банківського вкладу (депозиту) "Пенсійний": від 03.02.2014 № 331832/6322/370-14 на суму 14 060 доларів США на строк до 08.02.2015 з нарахуванням процентів за ставкою 11,10 % річних та від 12.02.2014 № 3318 32/14291/370-14 на суму 4 300 доларів США на строк до 17.02.2015 з нарахуванням процентів за ставкою 11,10 % річних. По закінченню строку повернення вкладів вона неодноразово зверталася до відповідача із вимогою про повернення її коштів, проте відповідач ухилявся від виконання визначених законодавством та взятих на себе за укладеними між сторонами договорами зобов'язань. 08.12.2015 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб видав їй кошти за двома депозитними договорами на загальну суму 200 000,00 грн, що є меншим від суми, яка мала бути їй виплачена. Посилаючись на викладене та з урахуванням уточнених позовних вимог, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь неповернуту частину вкладу за депозитним договором від 03.02.2014 року № 331832/6322/370-14 у розмірі 10 058,52 дол. США, що за валютним курсом установленим Національним банком України на 12.01.2016, складає 236 418 грн 47 коп., упущену вигоду за депозитними договорами у розмірі 1 642,71 дол. США та 450,26 дол. США, що за валютним курсом установленим Національним банком України на 12.01.2016, складає 38 610 грн 75 коп., та 10 583 грн 05 коп. відповідно; 15 000 грн на відшкодування майнової шкоди, пов'язаної з лікуванням хвороби, викликаної неправомірними діями відповідача, та 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди, на підставі статей 15, 16, 526, 536, 611, 1058, 1060 Цивільного кодексу України.
Предметом розгляду у справі № 910/23398/16 був позов фізичної особи - підприємця до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про стягнення суми банківського вкладу у національній валюті в розмірі 30 000,00 грн та залишку коштів на рахунку у розмірі 68 405,72 грн, а всього 98 405,72 грн. Позовна заява була мотивована тим, що відповідач, усупереч умовам укладених з позивачем договорів, не виконав свого обов'язку щодо повернення грошових коштів, розміщених на рахунках позивача. Як на правові підстави позову позивач посилався на статтю 41 Конституції України, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 15, 16, 526, 1058, 1060, 1061, 1074 Цивільного кодексу України, статтю 175 Господарського кодексу України, пункти 3.1, 3.3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 № 516.
У справі, що переглядається, предметом розгляду є позов Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" про стягнення 23 000,00 грн та зобов'язання вчинити дії, який мотивовано тим, що оскільки заборгованість перед позивачем на підставі договорів виникла в процесі ліквідації Банка, пов'язана зі здійсненням Фондом ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку та, не виключно, повинна оплачуватися позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат Банка, затвердженого Фондом, відповідно до статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Проаналізувавши зміст постанов Верховного Суду у справах №№ 910/20125/16, 910/19923/16, 308/3282/15-ц, 761/20903/15-ц, 553/2630/15-ц, 910/23398/16 (на які посилається скаржник), за критеріями подібності, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цих справ за змістовним критерієм, предметом розгляду та змістом правовідносин.
Відтак, правовідносини у вказаних справах, на які посилається скаржник, та у справі, що переглядається, не є релевантними за критеріями подібності, оскільки на відміну від справи, що розглядається, у вказаних справах не досліджувалося питання стягнення витрат, пов'язаних із здійснення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку позачергово, які є витратами, на які поширюються норми частини другої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Отже скаржник послався на висновки у наведених постановах Верховного Суду, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у справі № 910/10403/23 доказів та встановлених фактичних обставин.
5.20. Також, скаржник у касаційній скарзі зазначає про те, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду № 892 від 22.08.2024 затверджено ліквідаційний баланс ПАТ "Банк "Камбіо" станом на 01.07.2024 та звіт про виконання ліквідаційної процедури ПАТ "Банк "Камбіо", а отже відповідно до частини третьої статті 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідаційна процедура Банку вважається завершеною.
Надаючи оцінку доводам скаржника про те, що суд переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не застосував положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм закону у подібних правовідносинах, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин другої - п'ятої статті 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" за результатами проведення ліквідації банку Фонд складає ліквідаційний баланс та звіт, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду. Звіт складається відповідно до нормативно-правових актів Фонду і має містити, зокрема, відомості про реалізацію майна банку та задоволення вимог кредиторів та/або вичерпання можливостей здійснення заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів. Ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу, а банк ліквідованим - з моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Фонд надсилає Національному банку України звіт про виконання ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс. Не пізніше наступного робочого дня після затвердження ліквідаційного балансу банку та/або внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про припинення банку Фонд оприлюднює на офіційному веб-сайті Фонду інформацію про завершення ліквідаційної процедури банку та затвердження ліквідаційного балансу банку та/або припинення банку як юридичної особи.
За специфікою банківської сфери та її законодавчого регулювання банк не може бути безконтрольним суб'єктом, а тому з моменту створення перебуває під банківським наглядом Національного банку України, який в цілому здійснює державне регулювання діяльності банків, зокрема у формі адміністративного регулювання (згідно з пунктом 8 частини першої статті 7 Закону України "Про Національний банк України", статтею 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Національний банк України застосовує заходи впливу, до яких, зокрема, належать віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного, відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку, у разі порушення банками банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (згідно з пунктами 11 та 12 частини першої статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Порядок віднесення банку до категорії проблемних врегульований статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за змістом якої проблемний банк у строк до 120 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства. Наслідком виконання / не виконання банком, що має статус проблемного, цього обов'язку є прийняття НБУ рішення у зазначений строк про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних відповідно (згідно зі статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Відповідно до вимог банківського законодавства процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку безпосередньо пов'язана із прийняттям рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, що має наслідком запровадження Фондом тимчасової адміністрації у цьому банку (згідно зі статтями 75, 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частиною першою статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк як юридична особа ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звіту про виконання ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс (стаття 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02.12.2025 у cправі № 910/10566/23.
Відтак, витрати пов'язані із здійсненням процедури ліквідації в такому випадку підлягають обліку та відображенню в кошторисі витрат Банку та позачерговій оплаті, як витрати на які поширюються положення частини другої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом усієї процедури ліквідації Банку, до моменту її завершення внаслідок внесення запису про припинення.
Натомість у цій справі не встановлено обставин внесення запису про припинення Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що ліквідація Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" є завершеною та про те, що суди попередніх інстанцій не застосували положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
5.21. Інші доводи скаржника, викладені на спростування висновків судів не охоплюються визначеними скаржником підставами оскарження та не обґрунтовані належним чином іншими підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а отже знаходяться поза межами поставлених перед Верховним Судом питань у межах цієї справи.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.2. Згідно із статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.3. За результатами касаційного перегляду Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи скасування, за мотивів наведених у касаційних скаргах, Верховний Суд не вбачає.
6.4. Верховний Суду ухвалою від 07.05.2026 зупинив виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 у справі №910/10403/23.
Відповідно до частини третьої статті 332 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
З огляду на результат касаційного перегляду судового рішення виконання постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягає поновленню.
7. Розподіл судових витрат
7.1. За загальним правилом статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги, судовий збір за її подання покладається на скаржника.
Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 у справі №910/10403/23 - без змін.
2. Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 у справі №910/10403/23.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Баранець