07 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 14/5026/1020/2011
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Огородніка К. М., Погребняка В. Я.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Рось" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Юдицького О. В. (вх. №985/2026)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2025
у складі колегії суддів: Сотнікова С.В. - головуючого, Отрюха Б В., Остапенка О. М.
у справі № 14/5026/1020/2011
за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси
до Закритого акціонерного товариства "Рось"
про банкрутство, -
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
1. У провадженні Господарського суду Черкаської області перебуває справа №14/5026/1020/2011 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Рось" (далі - ЗАТ "Рось").
2. 21.08.2012 постановою Господарського суду Черкаської області у справі №14/5026/1020/2011 ЗАТ "Рось" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Юдицького О. В.
3. 11.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Техносоюз-Д" (далі - ТОВ "Техносоюз-Д") звернулось до Господарського суду Черкаської області з заявою, в якій просило: визнати незаконними дії арбітражного керуючого Юдицького О. О. щодо включення до ліквідаційної маси ЗАТ "Рось" безхазяйного майна за вартістю та переліком згідно наказів від 15.08.2025 за № 04-МЦ/1020- 2011 та від 01.09.2025 за № 6-МЦ/1020-2011; визнати недійсним наказ по ЗАТ "Рось" від 15.08.2025 за №04-МЦ/1020-2011; визнати недійсним наказ по ЗАТ "Рось" від 01.09.2025 за № 6-МЦ/1020-2011.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
4. 25.11.2025 ухвалою Господарського суду Черкаської області у справі №14/5026/1020/2011 відмовлено у відкритті провадження за заявою ТОВ "Техносоюз-Д" від 11.11.2025.
5. Ухвала постановлена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та мотивована тим, що заява із заявленою вимогою підлягає розгляду у межах справи про банкрутство, але за правилами позовного провадження, проте технічної можливості її прийняття як позовної заяви у межах справи про банкрутство автоматизована система не допускає.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
6. 23.12.2025 постановою Північного апеляційного господарського суду (повну постанову складено 04.02.2026) ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.11.2025 у справі № 14/5026/1020/2011 скасовано. Справу № 14/5026/1020/2011 за скаргою ТОВ "Техносоюз-Д" від 11.11.2025 направлено для продовження розгляду до Господарського суду Черкаської області.
7. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення місцевим господарським судом п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України та вказав, що подана заява має бути розглянута судом відповідно до ч. 3 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
А. Доводи касаційної скарги
8. 22.02.2026 (через підсистему "Електронний суд") ЗАТ "Рось" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Юдицького О. В. подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.11.2025 у справі №14/5026/1020/2011.
9. Скаржник доводить порушення судом апеляційної інстанції ст. 170, ч. 1 ст. 175 ГПК України та не врахування висновків Верховного Суду, які викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18(916/1051/20), від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 18.02.2020 у справі №918/335/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2022 у справі №01/5026/333/2011 та вказує, що відсутня практика Верховного Суду стосовно того, як має діяти суд першої інстанції у межах справи про банкрутство, якщо до суду фактично подано заяву з вимогами вирішити спір про право, але не як позовну заяву, а як процедурну.
10. На переконання скаржника, апеляційний господарський суд неправильно визначив суть спору та надав невірну юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам та не звернув уваги, що ТОВ "Техносоюз-Д" звертається до суду першої інстанції не як кредитор, а як власник майна, включеного ліквідатором до ліквідаційної маси, та підміняє позовну заяву з майновою вимогою про визнання свого права власності на це майно процедурною заявою - скаргою на дії ліквідатора банкрута. Натомість подання скарги на дії ліквідатора є неналежним способом захисту особи, яка вважає себе власником такого майна.
11. Також, на думку ЗАТ "Рось", суд апеляційної інстанції не зверну уваги на те, що за аналогією права може бути застосована ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", яка вимагає звернення до суду саме з позовом про визнання права власності на майно.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
12. ТОВ "Техносоюз-Д" у відзиві на касаційну скаргу, який надійшов до суду 16.04.2026, кредитор просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції. ТОВ "Техносоюз-Д" вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, скарга не містить передбачених ст. 287 ГПК України підстав касаційного перегляду, є зловживання процесуальними правами та подана ліквідатором поза межами його повноважень. На думку кредитора доводи касаційної скарги зводяться виключно до незгоди із рішенням апеляційного суду, а предмет касаційного перегляду відсутній.
13. 17.04.2026 ТОВ "Техносоюз-Д" також подано до Верховного Суду заяву про закриття касаційного провадження за скаргою ЗАТ "Рось". ТОВ "Техносоюз-Д" вважає, що касаційна скарга подана на захист прав не боржника, а самого ліквідатора, спрямована на уникнення контролю за діями ліквідатора; кошти на сплату судового збору сплачено за рахунок боржника всупереч інтересам кредиторів. Кредитор вважає, що касаційна скарга подана з використанням процесуальної дієздатності поза межами її призначення та з порушенням функціональних повноважень ліквідатора, що означає відсутність належних процесуальних передумов для касаційного перегляду.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
15. Верховний Суд зауважує, що касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі;після їх перегляду в апеляційному порядку передбачене п. 7 ст. 255, п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України, а тому касаційну скаргу подано на судове рішення, яке підлягає касаційному оскарженню. Колегія суддів вважає, що у цьому випадку реалізація права на касаційне оскарження не може кваліфікуватися судом як зловживання процесуальними правами. Відтак Суд відхиляє протилежні доводи ТОВ "Техносоюз-Д".
16. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви ТОВ "Техносоюз-Д" про закриття касаційного провадження у цій справі, оскільки наведені в ній доводи по суті є незгодою із поданою скаргою та не є підставами для закриття касаційного провадження у відповідності до вимог ст. 296 ГПК України.
17. Об'єктом касаційного перегляду у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження за заявою ТОВ "Техносоюз-Д".
18. У цій справі ТОВ "Техносоюз-Д" звернулось в господарський суд із заявою, в якій просило суд визнати незаконними дії арбітражного керуючого Юдицького О. В. щодо включення до ліквідаційної маси майна, яке на думку заявника, не належить банкруту та визнати недійсними два накази ліквідатора по ЗАТ "Рось".
19. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
20. Згідно з ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
21. Провадження у справі про банкрутство поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов'язаних саме із здійсненням такого провадження, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.
22. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, на яку посилається скаржник, зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:
Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.
Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України (такі ж висновки викладено в постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 01/5026/333/2011, на яку посилається скаржник в касаційній скарзі).
23. У ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом (ч. 3 ст. 60 КУзПБ).
24. Відповідно до ч. 6 ст. 61 КУзПБ дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).
25. Розгляд господарським судом у справі про банкрутство скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора банкрута стосується вирішення по суті специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства. Колегія суддів враховує, що розгляд господарським судом скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора не здійснюється у позовному провадженні, натомість такий розгляд відбувається у провадженні справи про банкрутство (постанова Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 925/1240/21).
26. Верховний Суд зазначає, що принцип диспозитивності господарського судочинства, закріплений в статті 14 ГПК України, виражається і в частині визначення заявником форми звернення до суду, і в частині предмету такого звернення. Предмет процесуального звернення має кореспондуватися з фактичними і юридичними підставами. Отримавши процесуальне звернення, суд, керуючись завданнями господарського судочинства та з метою визначення порядку здійснення провадження у справі, повинен відповідно кваліфікувати таке звернення, відповідальність за що покладається на суд (постанова Верховного Суду від 21.11.2024 у справі № 904/5748/18).
27. Зважаючи на те, що у процесуальному зверненні ТОВ "Техносоюз-Д", поданому в порядку ч. 6 ст. 61 КУзПБ, заявлено вимогу про визнання незаконними дій ліквідатора щодо включення до ліквідаційної маси майна боржника, тобто, як вірно зауважив апеляційний суд - дії ліквідатора, пов'язані із виконанням ним своїх повноважень передбачених ч. 1 ст. 61 КУзПБ щодо проведення інвентаризації та формування ліквідаційної маси, апеляційний господарський суд правильно кваліфікував таку заяву саме як скаргу на дії ліквідатора, а не як позовну заяву, як це помилково зробив суд першої інстанції.
28. Відтак, Верховний Суд погоджується із судом апеляційної інстанції, що місцевий господарський суд помилково застосував до скарги ТОВ "Техносоюз-Д" положення п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України та відмовив у відкритті провадження за заявою ТОВ "Техносоюз-Д".
29. Отже висновки апеляційного господарського суду про скасування ухвали суду першої інстанції як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є законними та обґрунтованими.
30. Оскільки ні КУзПБ, ні ГПК України не встановлюють окремих вимог до скарги на дії/бездіяльність ліквідатора у справі про банкрутство, зокрема тих, що висуваються до позовної заяви (ст. 162, 164, 172 ГПК України), колегія суддів також вважає вірним зауваження апеляційного господарського суду, що така скарга має бути перевірена судом на відповідність загальним вимогам до форми та змісту письмової заяви, передбаченим ст. 170 ГПК України.
31. Твердження скаржника, що у цій справі ТОВ "Техносоюз-Д" фактично подано заяву, яка стосується майнового спору, а не процедурного питання спростовуються викладеним вище та зводяться до незгоди скаржника із висновками апеляційного господарського суду та ухваленою постановою, однак не підтверджують порушення цим судом норм процесуального права.
32. Посилання скаржника на неврахування апеляційним господарським судом висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18(916/1051/20), де Суд звернув увагу, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу колегія суддів відхиляє. У вказаній справі предметом розгляду були позовні вимоги банкрута про визнання протиправним та скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності, записів про право власності, визнання недійсним Договору купівлі-продажу, які розглядалися у межах справи про його банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ, а не скарга учасника справи про банкрутство - кредитора на дії ліквідатора, розгляд якої має відбуватися у провадженні справи про банкрутство відповідно до ч. 3 ст. 60 КУзПБ.
33. Колегія суддів також не бере до уваги посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №200/606/18 щодо необхідності застосування ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу, оскільки наразі не здійснюється розгляд скарги на дії ліквідатора по суті, а вирішується питання щодо кваліфікації поданого процесуального звернення як скарги в межах справи про банкрутство чи позовної заяви.
34. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не підтвердилися, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
35. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).
36. Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 308, ст. 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі постанова суду апеляційної інстанції - залишенню без змін.
В. Розподіл судових витрат
37. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Рось" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Юдицького О. В. залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 у справі № 14/5026/1020/2011 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді К. Огороднік
В. Погребняк