65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про визнання вимог кредитора
"07" травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2017/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.,
за участю секретаря судового засідання Джабраїлової В. В.
розглянувши у судовому засіданні справу № 916/2017/25
за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
У судовому засіданні беруть участь учасники справи відповідно до протоколу судового засідання від 07.05.2026
22.05.2025 Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2025 суд відкрив провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; керуючим реструктуризацією боржника ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Волторніста Сергія Івановича. Попереднє судове засідання призначено на 21.07.2025.
11.06.2025 на офіційному сайті Верховного Суду опубліковано повідомлення про відкриття провадження у справі №916/2017/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (публікація № НОМЕР_2 ).
11.07.2025 за вх.№3-600/25 господарський суд одержав заяву ОСОБА_2 про грошові вимоги кредитора до боржника, в якій заявник просить суд визнати грошові вимоги у загальному розмірі 16 755 415 грн, з яких: заборгованість за договором позики від 29.10.2013 у розмірі 400 000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 09.07.2025 становить 16 738 480,00 грн та судовий збір у розмірі 10 879,00 грн, згідно з рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.07.2020 року у справі № 523/5657/20; судовий збір у розмірі 6 056,00 грн, сплачений за подання заяви про грошові вимоги до боржника.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 прийнято заяву ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника.
Попереднє судове засідання неодноразово відкладалося у зв'язку із врегулюванням питань щодо заяв інших кредиторів - погашення заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк» та завершення розгляду судом касаційної інстанції касаційної скарги на судові рішення у справі № 523/5657/20.
У судовому засіданні 07.05.2026 суд постановив скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно з ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
Розглянувши заяву кредитора, суд встановив таке.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Поняття грошового зобов'язання визначено у статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Частиною 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно з ч. 2, 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Згідно з ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Відповідно до заяви ОСОБА_2 про визнання грошових вимог до боржника та доданих документів заборгованість боржника перед ОСОБА_2 згідно з рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.07.2020 у справі № 523/5657/20 становить 400 000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 09.07.2025 становить 16 738 480,00 грн, та сума судового збору у розмірі 10 879,00 грн.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.07.2020 у справі № 523/5657/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики від 29 жовтня 2013 року у розмірі 400 000 доларів США, що за курсом НБУ складає у гривневому еквіваленті у розмірі 10 879 880 гривень та суму судового збору в розмірі 10 879 гривень.
Постановою Одеського апеляційного суду від 13.05.2025 рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20.07.2020 у справі № 523/5657/20 залишено без змін.
Станом на день розгляду заяви з грошовими вимогами, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06.07.2020 року у справі №523/5657/20 боржником не виконано, грошові кошти ОСОБА_2 не повернуті.
Згідно з повідомленням арбітражного керуючого Волторніста С. І. за вх№ 22931/26 від 21.07.2025, арбітражний керуючий визнає грошові вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі. Однак зазначив, що рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06.07.2020 по справі № 523/5657/20, що набрало законної сили та залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 13.05.2025 року, є предметом касаційного оскарження.
Суд зазначає, що станом на день розгляду заяви ОСОБА_2 про грошові вимоги до боржника ОСОБА_1 за результатом касаційного перегляду постановою Верховного Суду від 25 лютого 2026 року рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 06 липня 2020 року та постанова Одеського апеляційного суду від 13 травня 2025 року залишені без змін.
Дослідивши заяву ОСОБА_2 з грошовими вимогами до ОСОБА_1 , господарський суд дійшов висновку, що вона є обґрунтованою та підтвердженою належними та допустимими доказами.
Відповідно до частин 4, 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.
У постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 910/11761/21 викладено висновок про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16, від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17.
Отже, преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було би не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 910/4316/22, від 16.05.2023 у справі № 910/17367/20, від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16.
Приписами ч. 2 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Беручи до уваги наведене, господарський суд визнає грошові вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 згідно рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06.07.2020 у справі № 523/5657/20 у розмірі 400 000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 09.07.2025 становить 16 738 480,00 грн та судовий збір у розмірі 10 879,00 грн та 6 056,00 грн судового збору, у такій черговості: 6 056,00 грн - позачергово (судовий збір), 16 738 480,00 грн заборгованості за договором позики від 29.10.2013 та 10 879,00 грн судового збору згідно рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20.07.2020 у справі №523/5657/20 - друга черга задоволення вимог кредиторів (обов'язковий платіж).
Керуючись ст.ст. 45, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 120, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Визнати грошові вимоги ОСОБА_2 до боржника ОСОБА_1 у сумі 16 738 480,00 грн заборгованості за договором позики від 29.10.2013 та 10 879,00 грн судового збору згідно рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20.07.2020 у справі №523/5657/20, 6 056,00 грн судового збору у такій черговості:
6 056,00 грн - позачергово (судовий збір);
16 738 480,00 грн заборгованості за договором позики від 29.10.2013 та 10 879,00 грн судового збору згідно рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20.07.2020 у справі №523/5657/20 - друга черга задоволення вимог кредиторів (обов'язковий платіж).
Ухвала набирає законної сили 07.05.2026 та може бути оскаржена у порядку, встановленому ст. 9, ч.ч. 2, 3 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства, та ст.ст. 254, 255 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Повну ухвалу складено 12.05.2026.
Суддя Т.Г. Деркач