11 травня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/485/26
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви (вх. № 6262/26 від 30.04.2026 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Арматори-28» (54030, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, буд. 3, кв. 22; код ЄДРПОУ 34437748) до Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; код ЄДРПОУ 26565573) про виділення в натурі майна, припинення права спільної часткової власності та припинення права спільної часткової власності, визнання права приватної власності на об'єкт, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Арматори-28» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради про:
- виділення в натурі Товариству з обмеженою відповідальністю «Арматори-28» із спільного нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Арматори-28» та Миколаївської територіальної громади в особі Миколаївської міської ради, 33/100 часток у праві приватної спільної часткової власності на нерухоме майно за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, буд. 3, у вигляді нежитлових приміщень офісу загальною площею 178,5 кв.м, що знаходяться в літ. Апд (підвалу) у житловому будинку літ. А-5 на підставі свідоцтва про право власності від 06.06.2007 САВ 373038, виданим Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, а саме:
- приміщення № 42-2 (кабінет) площею 9,9 кв.м;
- приміщення № 42-3 (кабінет) площею 12,9 кв.м;
- приміщення № 42-4 (кабінет) площею 22,7 кв.м;
- приміщення № 42-5 (кабінет) площею 13,8 кв.м;
- приміщення № 42-6 (кабінет) площею 27,9 кв.м;
- приміщення № 42-11 (кабінет) площею 22,3 кв.м;
- приміщення № 42-12 (кабінет) площею 7,4 кв.м;
- приміщення № 42-13 (кабінет) площею 8,3 кв.м;
- приміщення № 42-14 (кабінет) площею 27,6 кв.м;
- приміщення № 42-15 (кабінет) площею 11,0 кв.м;
- приміщення № 42-16 (приміщення персоналу) площею 14,7 кв.м як окремий об'єкт нерухомого майна;
- припинення права приватної спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Арматори-28» на 33/100 часток у праві спільної часткової власності на нерухоме майно за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, буд. 3, у зв'язку з виділом цієї частки в натурі.
- визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Арматори-28» право приватної власності на окремий об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення офісу загальною площею 178,5 кв.м, що розташовані за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, буд. 3, у вигляді нежитлових приміщень офісу загальною площею 178,5 кв.м, що знаходяться в літ. Апд (підвалу) у житловому будинку літ. А-5, а саме:
- приміщення № 42-2 (кабінет) площею 9,9 кв.м;
- приміщення № 42-3 (кабінет) площею 12,9 кв.м;
- приміщення № 42-4 (кабінет) площею 22,7 кв.м;
- приміщення № 42-5 (кабінет) площею 13,8 кв.м;
- приміщення № 42-6 (кабінет) площею 27,9 кв.м;
- приміщення № 42-11 (кабінет) площею 22,3 кв.м;
- приміщення № 42-12 (кабінет) площею 7,4 кв.м;
- приміщення № 42-13 (кабінет) площею 8,3 кв.м;
- приміщення № 42-14 (кабінет) площею 27,6 кв.м;
- приміщення № 42-15 (кабінет) площею 11,0 кв.м;
- приміщення № 42-16 (приміщення персоналу) площею 14,7 кв.м.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає наступне.
14.03.2007 між ОСОБА_1 , який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу № 637, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Машковою С.М., за умовами якого покупець набув 33/100 часток у праві приватної спільної часткової власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 . Як вказує позивач, згідно з умовами договору купівлі-продажу № 637 від 14.03.2007 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02.04.2007 № 14097139, об'єктом права спільної часткової власності були нежитлові приміщення підвалу, першого поверху та сходинкові клітини у житловому будинку літ. А-5 загальною площею 538,3 кв.м, при цьому, згідно з п. 1 договору купівлі-продажу № 637 від 14.03.2007, за згодою співвласників в користування ОСОБА_3 перейшли нежитлові приміщення офісу загальною площею 178,5 кв.м. В подальшому, ОСОБА_3 , яка на той момент була учасницею Товариства з обмеженою відповідальністю «Арматори-28», було прийнято рішення внести зазначену вище частку у праві власності на нерухоме майно до статутного капіталу ТОВ «Арматори-28». В подальшому, на загальних зборах учасників ТОВ «Арматори-28», які відбулися 12.04.2007, ОСОБА_3 було запропоновано збільшити статутний фонд Товариства до суми 85000 грн. за рахунок внесення нею зазначеного вище нерухомого майна, і загальними зборами учасників Товариства вирішено збільшити статутний фонд Товариства до суми 85000 грн. за рахунок внесення учасницею ОСОБА_3 частини нежитлових приміщень площею 178,5 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 50000 грн.
Як зазначає позивач, іншим співвласником спірного нерухомого майна є Миколаївська територіальна громада в особі Миколаївської міської ради, якій належить 67/100 часток у праві приватної спільної часткової власності на вказаний об'єкт. При цьому, позивач вказує, на даний час Миколаївською міською радою здійснено державну реєстрацію права власності на частину із належних територіальній громаді 67/100 часток як на окремі об'єкти нерухомого майна з виділенням в окремі адреси. Відтак, на переконання позивача, первісний об'єкт спільної часткової власності в тому вигляді, у якому на нього оформлено право позивача, фактично перестав існувати як єдиний об'єкт нерухомості.
Наразі, як зазначає позивач, він позбавлений можливості оформити своє право власності на належні йому 33/100 часток як на окремий самостійний об'єкт нерухомого майна в позасудовому порядку, оскільки між заявленими до реєстрації правами позивача та вже зареєстрованими правами відповідача на окремі об'єкти виникла суперечність.
Відтак, позивач вважає, що єдиним ефективним способом судового захисту є виділ у натурі частки позивача, припинення для нього права спільної часткової власності на відповідну частку та визнання права власності на окремий об'єкт нерухомого майна.
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду з позовом, у якому заявлено дві немайнові вимоги (виділення в натурі частки нерухомого майна та припинення права приватної спільної часткової власності) та одну майнову вимогу (визнання права власності).
Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 року у справі № 910/13737/19).
Водночас у пункті 57 зазначеної вище постанови Великою Палатою Верховного Суду викладено правовий висновок, згідно з яким до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17).
Ціна позову - це грошовий вираз майнових вимог позивача. У позовах про визнання права власності на майно ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна.
Водночас, із вказаної позовної заяви вбачається, що позивачем у заявленому позові не зазначено про вартість нерухомого майна, права власності на яке просить визнати позивач. Тобто позивачем не визначену ціну позову щодо вимоги майнового характеру.
Наразі суд зауважує, що зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов'язковою вимогою до змісту позовної заяви.
Разом з тим суд зазначає, що у заявленому позові позивач зазначає, що ціна позову становить 50000,00 грн., з огляду на вартість нерухомого майна станом на 12.04.2007, а саме на момент внесення ОСОБА_3 частини нежитлових приміщень площею 178,5 кв.м вартістю 50000,00 грн. до статутного фонду Товариства «Арматори-28».
Поряд з цим відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України “Про судовий збір». В силу приписів ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Також згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 цього Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у 2026 році - 3328 грн.
Водночас згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Закону України “Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Як встановлено господарським судом вище, заявником у позові, що поданий в електронній формі через “Електронний суд» ЄСІТС, заявлено дві вимоги немайнового характеру, відповідно ставка судового збору за такі вимоги із застосуванням коефіцієнту 0,8 у відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» становить 5324,80 грн. (3328,00 грн. х 2 х 0,8), а за вимогу про визнання права власності, що має майновий характер, ставка судового збору становить 1,5 відсотка від вартості майна, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Для правильного визначення суми судового збору за вимогу майнового характеру необхідно встановити ринкову вартість майна щодо якого заявлено вимогу на день подання позовної заяви до суду (правова позиція Верховного Суду, наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/1373/19; в ухвалах Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 924/829/21 та від 03.05.2023 у справі №916/1457/19).
Вартість майна на день подання позову може підтверджуватися, зокрема, звітом про оцінку майна або актом оцінки майна (ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Постанова Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 «Про затвердження Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»).
Таким чином, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна як рухомих речей, так і нерухомості в визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При зверненні до суду з позовом про визнання права власності обов'язковим є зазначення ціни позову та долучення до позовних матеріалів належних доказів на підтвердження дійсної вартості спірного майна та, відповідно, дійсної ціни позову.
Водночас, всупереч наведених норм чинного процесуального законодавства, до позовної заяви позивачем не долучено доказів на підтвердження ринкової вартості спірного майна на день подання позовної заяви (звіту про оцінку майна, висновку експерта тощо), право власності на яке заявник просить визнати в судовому порядку та відповідно не вказано ціну позову на день подання позовної заяви, що унеможливлює перевірку судом сплати судового збору у встановленому законом розмірі.
Так, позивачем додано до позовної заяви платіжну інструкцію №7281-4377-4932-5793 від 29.04.2026 на суму 2663,00 грн. з призначенням платежу «судовий збір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арматори-28», Господарськй суд Миколаївської області», виходячи з того, що у позовній заяві наявна позовна вимога майнового характеру (50000,00 грн. х 1,5% = 750 грн.), тоді як позивач мав сплатити судовий збір ще й за вимоги немайнового характеру.
Отже, додана до позову платіжна інструкція №7281-4377-4932-5793 від 29.04.2026 на суму 2663,00 грн. не є належним доказом сплати судового збору у встановленому законом розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Арматори-28» при зверненні до господарського суду з поданою позовною заявою не виконані вимоги ч. 3 ст. 162, ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 162, 163, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну Товариства з обмеженою відповідальністю «Арматори-28» до Миколаївської міської ради про виділення в натурі майна, припинення права спільної часткової власності та припинення права спільної часткової власності, визнання права приватної власності на об'єкт залишити без руху.
2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Арматори-28» 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Арматори-28», що при невиконанні вимог даної ухвали позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.
Ухвала набирає законної сили 11.05.2026 року та оскарженню не підлягає.
Ухвалу складено та підписано 11.05.2026 року у зв'язку з перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці з 04.05.2026 по 08.05.2026 року.
Суддя Л.М. Ільєва