13.05.2026 м. Дніпро Справа № 912/808/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Андрейчука Л.В. (доповідач),
суддів: Віннікова С.В., Левшиної Г.В.,
секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.,
Представники сторін:
прокурор: Лейченко О.В.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача (апелянта): не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Долинської міської ради на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.06.2025 (суддя Бестаченко О.Л.)
у справі № 912/808/25
за позовом Виконувача обов'язків керівника Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області, Кіровоградська область, м. Знам'янка в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область), Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
до Долинської міської ради, Кіровоградська область, м. Долинська
про скасування державної реєстрації земельної ділянки,
Короткий зміст позовних вимог.
У березні 2025 року Виконувач обов'язків керівника Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 площею 1,5 га, а також про покладення на відповідача судових витрат зі сплати судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру як про земельну ділянку сільськогосподарського призначення з видом цільового призначення 01.03 «Для ведення особистого селянського господарства», фактично розташована в межах території регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова», створеного рішенням Кіровоградської обласної ради № 507 від 04.11.2005, а тому належить до земель природно-заповідного фонду.
Прокурор зазначав, що внесення до Державного земельного кадастру відомостей щодо спірної земельної ділянки як земельної ділянки сільськогосподарського призначення суперечить вимогам земельного та природоохоронного законодавства, оскільки землі природно-заповідного фонду мають особливий правовий режим використання та не можуть використовуватись для ведення особистого селянського господарства.
На обґрунтування заявлених вимог прокурор посилався на те, що відповідно до статей 43, 44, 45, 46, 150 Земельного кодексу України, статей 3, 7, 23, 51, 52, 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі регіональних ландшафтних парків належать до земель природно-заповідного фонду та підлягають особливій державній охороні, а будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню або негативно впливає на природні комплекси та об'єкти, забороняється.
Позивач вказував, що відсутність винесення меж регіонального ландшафтного парку в натурі (на місцевості), а також відсутність окремої землевпорядної документації щодо встановлення меж парку не змінює правового режиму земель природно-заповідного фонду та не спростовує факту належності спірної земельної ділянки до території регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова».
На підтвердження позовних вимог прокурор посилався, зокрема, на рішення Кіровоградської обласної ради про створення регіонального ландшафтного парку, картографічні матеріали, відомості Державного земельного кадастру, дані інформаційно-довідкового шару «Природно-заповідний фонд», а також листи Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації.
Прокурор зазначав, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 як земельної ділянки сільськогосподарського призначення порушує принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей Державного земельного кадастру, визначені статтею 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр», у зв'язку з чим просив скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 02.06.2025 у справі № 912/808/25 позов Виконувача обов'язків керівника Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області, поданий в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), до Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області про скасування державної реєстрації земельної ділянки задоволено повністю.
Скасовано у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 площею 1,5 га. Також стягнуто з Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області на користь Кіровоградської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що рішенням Кіровоградської обласної ради № 507 від 04.11.2005 створено регіональний ландшафтний парк «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова» загальною площею 17 530, 73 га без вилучення земельних ділянок у їх власників та користувачів, а землі, включені до території зазначеного об'єкта природно-заповідного фонду, набули спеціального правового режиму земель природно-заповідного фонду.
Суд зазначив, що відповідно до статей 43, 44 Земельного кодексу України та статей 3, 7, 23 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» регіональні ландшафтні парки належать до територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, а землі таких об'єктів підлягають особливій державній охороні та мають спеціальний режим використання.
Господарський суд встановив, що земельна ділянка з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі як земельна ділянка сільськогосподарського призначення з видом цільового призначення 01.03 «Для ведення особистого селянського господарства», однак відповідно до наявних у матеріалах справи доказів фактично розташована в межах території регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова».
Суд виходив з того, що належність спірної земельної ділянки до території регіонального ландшафтного парку підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, зокрема рішенням Кіровоградської обласної ради про створення парку, картографічними матеріалами, даними Державного земельного кадастру, відомостями інформаційно-довідкового шару «Природно-заповідний фонд», а також листами уповноважених органів у сфері земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища.
Оцінюючи доводи відповідача щодо відсутності встановлених у натурі (на місцевості) меж регіонального ландшафтного парку, суд зазначив, що невинесення меж об'єкта природно-заповідного фонду в натуру не змінює правового режиму відповідних земель та не спростовує факту існування самого об'єкта природно-заповідного фонду, створеного у встановленому законом порядку.
Суд також зазначив, що відсутність окремої землевпорядної документації щодо встановлення меж парку, невнесення відповідних відомостей до окремих кадастрових шарів або незавершеність процедур оформлення меж не можуть бути підставою для зміни категорії земель природно-заповідного фонду або використання таких земель для ведення особистого селянського господарства.
Крім того, суд врахував, що відповідно до статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на землях природно-заповідного фонду забороняється діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням, а формування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах території регіонального ландшафтного парку суперечить спеціальному правовому режиму таких земель.
Водночас суд відхилив доводи відповідача про те, що інформаційно-довідковий шар «Природно-заповідний фонд» Державного земельного кадастру носить виключно інформаційний характер та не може використовуватись як доказ у справі, зазначивши, що такі відомості оцінюються судом не ізольовано, а у сукупності з іншими наявними у справі доказами.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про те, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 як земельної ділянки сільськогосподарського призначення порушує вимоги земельного та природоохоронного законодавства, а також принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей Державного земельного кадастру, у зв'язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 02.06.2025 у справі № 912/808/25, Долинська міська рада Кропивницького району Кіровоградської області звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Виконувача обов'язків керівника Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу відмовити повністю.
В апеляційній скарзі відповідач зазначав, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно оцінив наявні у матеріалах справи докази та дійшов помилкового висновку про належність земельної ділянки з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 до земель природно-заповідного фонду.
Апелянт вказував, що на момент формування та державної реєстрації спірної земельної ділянки межі регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова» у встановленому законом порядку в натурі (на місцевості) не були визначені та не встановлені, а відповідна документація із землеустрою щодо організації і встановлення меж території регіонального ландшафтного парку не розроблялась та не затверджувалась.
Скаржник зазначав, що документація щодо встановлення меж регіонального ландшафтного парку до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель не надходила, а тому, на думку апелянта, у справі відсутні належні та допустимі докази, які б достовірно підтверджували факт розташування земельної ділянки з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 в межах території природно-заповідного фонду.
Долинська міська рада Кропивницького району Кіровоградської області також посилалася на лист Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, відповідно до якого інформаційно-довідковий шар «Природно-заповідний фонд» Державного земельного кадастру не містить офіційних відомостей та носить виключно інформаційний характер, у зв'язку з чим, на думку скаржника, такі відомості не можуть бути самостійним та достатнім доказом належності земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду.
На переконання апелянта, суд першої інстанції безпідставно поклав в основу оскаржуваного рішення виключно припущення, картографічні матеріали та інформаційно-довідкові відомості, які, на думку відповідача, не підтверджують належним чином факту накладення спірної земельної ділянки на територію регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова».
Крім того, скаржник зазначав, що відсутність встановлених меж території регіонального ландшафтного парку створює правову невизначеність щодо фактичного місцезнаходження території парку, а використання інформаційно-довідкових шарів та схем без затвердженої землевпорядної документації, на думку апелянта, не може бути належною підставою для обмеження права територіальної громади на розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення.
Апелянт також вказував, що судом не враховано відсутність затвердженого положення про регіональний ландшафтний парк, відсутність спеціальної адміністрації парку, невизначеність охоронних зон та відсутність належним чином оформленої документації щодо організації території природно-заповідного фонду.
В апеляційній скарзі Долинська міська рада наголошувала, що земельна ділянка з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 була сформована та зареєстрована відповідно до вимог земельного законодавства як земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, а будь-які належні докази, які б свідчили про зміну категорії земель або офіційне встановлення обмежень щодо використання спірної земельної ділянки, у матеріалах справи відсутні.
Також апелянт зазначав, що сама по собі наявність рішення Кіровоградської обласної ради про створення регіонального ландшафтного парку не свідчить автоматично про належність конкретної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду без належного встановлення та документального визначення меж такого об'єкта природно-заповідного фонду.
На думку скаржника, суд дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог, у зв'язку з чим оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Долинська міська рада в апеляційній скарзі зазначає, що рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.06.2025 у справі № 912/808/25 є незаконним та таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вказує, що суд безпідставно погодився з доводами прокурора про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 площею 1,5 га накладається на землі природно-заповідного фонду та розташована в межах регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова». На думку скаржника, прокурором не надано належних, допустимих та достатньо вірогідних доказів фактичного накладення спірної земельної ділянки на землі природно-заповідного фонду, а висновки суду з цього питання ґрунтуються на припущеннях.
Долинська міська рада наголошує, що межі регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова» в натурі (на місцевості) не встановлено, а документація із землеустрою щодо встановлення таких меж до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель не надходила. Апелянт посилається на лист Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 05.07.2024 № 10-11-0.223-2718/2-24, у якому зазначено, що інформаційно-довідковий шар «Природно-заповідний фонд» Державного земельного кадастру не містить офіційних відомостей та має інформаційний характер.
Скаржник вважає, що за відсутності встановлених у передбаченому законом порядку меж регіонального ландшафтного парку неможливо достовірно встановити, чи перебуває конкретна земельна ділянка з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 у межах такого об'єкта природно-заповідного фонду. На думку апелянта, жодні інформаційно-довідкові шари, картосхеми, плани або інші графічні матеріали не можуть замінити належну землевпорядну документацію щодо встановлення меж території природно-заповідного фонду.
Апелянт зазначає, що суд помилково визнав доведеним факт належності спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, хоча матеріали справи, на думку відповідача, не містять належного технічного, землевпорядного чи іншого доказу, який би достовірно підтверджував перетин меж земельної ділянки з межами регіонального ландшафтного парку.
Долинська міська рада також вказує, що інформаційний шар «Природно-заповідний фонд» не може мати самостійного доказового значення для висновку про належність конкретної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, оскільки такий шар має виключно довідковий характер і не є офіційним підтвердженням установлених меж об'єкта природно-заповідного фонду.
Крім того, скаржник зазначає, що суд не врахував доводи відповідача про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 була сформована як земельна ділянка сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства. Долинська міська рада посилається на те, що рішенням сесії міської ради громадянину ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,5000 га саме із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності за межами с. Олександрівка Кропивницького району Кіровоградської області.
Апелянт наголошує, що цільове призначення спірної земельної ділянки не змінювалося, оскільки вона формувалася із земель сільськогосподарського призначення, про що, за твердженням відповідача, прямо зазначено у відповідному рішенні Долинської міської ради та у проєкті землеустрою. У зв'язку з цим скаржник вважає помилковим висновок суду про незаконну зміну цільового призначення земель природно-заповідного фонду.
Долинська міська рада також звертає увагу, що вона не здійснювала державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та не змінювала її цільового призначення, а тому, на думку апелянта, висновки суду щодо порушення саме відповідачем вимог земельного та природоохоронного законодавства є необґрунтованими.
Окремо апелянт вказує, що прокурор фактично намагається вирішити проблему невстановлення меж регіонального ландшафтного парку шляхом скасування державної реєстрації конкретної земельної ділянки, замість того щоб ініціювати належне оформлення меж природно-заповідного фонду у передбаченому законом порядку. На думку Долинської міської ради, першопричиною спору є тривала бездіяльність уповноважених органів щодо встановлення меж регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова» в натурі.
Скаржник посилається також на лист Гурівської сільської ради від 03.04.2024 № 03-17/741/2, у якому, за твердженням апелянта, вказано на проблемність та правову невизначеність картосхем, які надаються Департаментом екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації, оскільки до меж парку, за такими картосхемами, начебто потрапляють населені пункти та прилеглі до них земельні ділянки. На думку відповідача, це свідчить про неналежність таких матеріалів як доказів точного місцезнаходження меж природно-заповідного фонду.
Апелянт зазначає, що до інформаційно-довідкового шару «Природно-заповідний фонд» у версії Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації, на думку відповідача, могли бути включені значні території та населені пункти Долинської територіальної громади без належних правових підстав. У зв'язку з цим Долинська міська рада вважає, що використання таких даних як підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки порушує принцип правової визначеності.
Також скаржник вважає, що суд не надав належної оцінки доказам, поданим відповідачем разом із відзивом на позов, зокрема копії проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5000 га та листу Гурівської сільської ради, які, на думку апелянта, додатково спростовують доводи прокурора та висновки суду.
Долинська міська рада посилається на стандарт доказування «вірогідності доказів» та зазначає, що суд повинен був співставити докази, подані прокурором, із доказами та запереченнями відповідача. На думку апелянта, суд фактично проігнорував зазначений стандарт доказування, не встановив перевагу доказів прокурора над доказами відповідача та дійшов передчасного висновку про доведеність позовних вимог.
Скаржник вказує, що неправильна оцінка доказів призвела до помилкового застосування судом статей 43, 44 Земельного кодексу України, оскільки, на думку апелянта, відсутні докази, які б дозволяли віднести саме спірну земельну ділянку до земель природно-заповідного фонду.
Крім того, апелянт зазначає, що сама по собі наявність рішення Кіровоградської обласної ради № 507 від 04.11.2005 про створення регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова» не є достатньою підставою для висновку про розташування конкретної земельної ділянки в межах такого парку без належного встановлення меж відповідної території та їх відображення у затвердженій землевпорядній документації.
Долинська міська рада вважає, що позовні вимоги прокурора спрямовані на позбавлення територіальної громади земельної ділянки сільськогосподарського призначення без належних правових підстав, а тому задоволення такого позову за наявного доказового масиву є необґрунтованим.
З огляду на викладене, Долинська міська рада просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.06.2025 у справі № 912/808/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а також здійснити розподіл судових витрат.
Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи.
04.05.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області надійшов відзив на апеляційну скаргу Долинської міської ради, у якому прокурор просить рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.06.2025 у справі № 912/808/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У поданому відзиві прокурор зазначає, що суд повно та всебічно дослідив обставини справи, надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 як земельної ділянки сільськогосподарського призначення, оскільки така земельна ділянка розташована в межах регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова» та належить до земель природно-заповідного фонду.
Прокурор наголошує, що рішенням Кіровоградської обласної ради № 507 від 04.11.2005 створено регіональний ландшафтний парк «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова» загальною площею 17 530, 73 га без вилучення земельних ділянок у власників та користувачів, а тому землі, включені до території зазначеного об'єкта природно-заповідного фонду, набули спеціального правового режиму земель природно-заповідного фонду незалежно від подальшого оформлення меж такого парку.
На думку прокурора, доводи апеляційної скарги щодо відсутності встановлених у натурі меж регіонального ландшафтного парку не спростовують правомірності висновків суду, оскільки чинне законодавство та практика Верховного Суду виходять із того, що до встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення таких об'єктів, картографічних матеріалів, схем та іншої документації, що підтверджує їх розташування.
Прокурор посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16, від 26.02.2020 у справі № 911/3315/17 та від 16.09.2022 у справі № 752/3090/19, відповідно до яких неналежне оформлення земельної ділянки або відсутність встановлених меж території природно-заповідного фонду не змінює її правового режиму як землі природно-заповідного фонду та не звільняє органи державної влади і місцевого самоврядування від обов'язку діяти відповідно до вимог природоохоронного законодавства.
Крім того, прокурор звертає увагу суду на постанову Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, у якій зазначено, що правовий режим земельної ділянки визначається фактом знаходження на ній об'єкта, який охороняється законом та має спеціальний статус, а не лише наявністю чи відсутністю окремого рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її фактичного правового режиму.
Прокурор зазначає, що одним із доказів накладення земельної ділянки на територію природно-заповідного фонду є відомості Державного земельного кадастру, зокрема інформаційно-довідкового шару «Природно-заповідний фонд», який формується в порядку міжвідомчого інформаційного обміну та ведеться відповідно до вимог законодавства. При цьому прокурор наголошує, що зазначені відомості оцінюються судом не ізольовано, а у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.
На переконання прокурора, доводи апелянта про виключно інформаційний характер шару «Природно-заповідний фонд» не свідчать про недопустимість використання таких відомостей як доказів у господарському процесі, оскільки відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює всі наявні у справі докази у їх сукупності та взаємному зв'язку.
Прокурор також зазначає, що у матеріалах справи наявні не лише відомості інформаційно-довідкового шару «Природно-заповідний фонд», а й рішення Кіровоградської обласної ради про створення регіонального ландшафтного парку, перелік природно-заповідних територій, які увійшли до його складу, схема (план) регіонального ландшафтного парку, листи Кіровоградської обласної військової адміністрації, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, а також інші картографічні матеріали, які у сукупності підтверджують належність спірної земельної ділянки до території природно-заповідного фонду.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги, прокурор наголошує, що формування земельної ділянки з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 як земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства фактично призвело до неправомірної зміни правового режиму земель природно-заповідного фонду та їх використання всупереч вимогам земельного і природоохоронного законодавства.
Прокурор зазначає, що відповідно до статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на землях природно-заповідного фонду забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням, а тому використання земель природно-заповідного фонду для ведення особистого селянського господарства суперечить їх спеціальному правовому режиму.
Крім того, прокурор наголошує, що доводи апелянта фактично зводяться до ототожнення відсутності оформлених меж регіонального ландшафтного парку із відсутністю самого правового режиму земель природно-заповідного фонду, що суперечить усталеній судовій практиці Верховного Суду та положенням чинного законодавства.
Прокурор також зазначає, що відсутність затвердженого положення про регіональний ландшафтний парк, відсутність юридичної особи парку чи неоформлення охоронних зобов'язань не спростовують факту існування об'єкта природно-заповідного фонду та не припиняють дії спеціального правового режиму земель, включених до його складу.
На думку прокурора, доводи апеляційної скарги фактично спрямовані на переоцінку встановлених судом обставин справи та не спростовують правильності висновків суду щодо належності спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду та незаконності її державної реєстрації як земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
Прокурор вважає, що рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.06.2025 у справі № 912/808/25 ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, відповідає встановленим обставинам справи та підстави для його скасування відсутні.
Інших письмових заяв, пояснень, клопотань чи відзивів від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 02.06.2025 у справі № 912/808/25 позов Виконувача обов'язків керівника Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області, поданий в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), до Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області про скасування державної реєстрації земельної ділянки задоволено повністю; скасовано у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 площею 1,5 га; здійснено розподіл судових витрат.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Долинська міська рада Кропивницького району Кіровоградської області звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.06.2025 у справі № 912/808/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2026 у справі № 912/808/25 апеляційну скаргу Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області задоволено; рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.06.2025 у справі № 912/808/25 скасовано; ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Виконувача обов'язків керівника Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) відмовлено повністю.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2026 та залишити в силі рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.06.2025 у справі № 912/808/25.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.03.2026 у справі № 912/808/25 касаційну скаргу заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури задоволено частково; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2026 у справі № 912/808/25 скасовано; справу № 912/808/25 передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
У постанові Верховного Суду від 31.03.2026 зазначено, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасних висновків щодо недоведеності належності спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, неповно дослідив наявні у матеріалах справи докази та не надав належної оцінки доводам прокурора щодо правового режиму земель регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова».
Верховний Суд звернув увагу на те, що відсутність встановлених у натурі меж території природно-заповідного фонду не виключає можливості визначення таких меж на підставі проєктів створення об'єкта природно-заповідного фонду, схем, картографічних матеріалів та інших доказів, а також не змінює правового режиму відповідних земель.
Після надходження матеріалів справи до Центрального апеляційного господарського суду відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2026 для нового розгляду справи № 912/808/25 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Андрейчука Л.В. (доповідач), суддів Віннікова С.В. та Левшиної Г.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2026 справу № 912/808/25 за апеляційною скаргою Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.06.2025 прийнято зазначеною колегією суддів до свого провадження.
Вказаною ухвалою апеляційну скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.05.2026; учасникам справи встановлено строк для подання додаткових пояснень, заяв та клопотань з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31.03.2026 у справі № 912/808/25.
04.05.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому прокурор просив залишити апеляційну скаргу Долинської міської ради без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.06.2025 у справі № 912/808/25 - без змін.
У поданому відзиві прокурор зазначав, що суд повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно встановив належність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду та дійшов обґрунтованого висновку про незаконність державної реєстрації земельної ділянки як земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
У судовому засіданні Центрального апеляційного господарського суду 13.05.2026 здійснено новий апеляційний перегляд справи з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31.03.2026 у справі № 912/808/25, за результатами якого колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.
Встановлені судом обставини справи.
Предметом розгляду у даній справі є вимоги Виконувача обов'язків керівника Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області, заявлені в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) до Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 площею 1,5 га.
Прокурор, звертаючись із даним позовом, зазначав, що земельна ділянка з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі як земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, однак фактично розташована в межах території регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова» та належить до земель природно-заповідного фонду, у зв'язку з чим її державна реєстрація суперечить вимогам земельного та природоохоронного законодавства.
Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Кіровоградської обласної ради № 507 від 04.11.2005 «Про створення регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова» створено регіональний ландшафтний парк «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова» загальною площею 17 530, 73 га без вилучення земельних ділянок у їх власників та користувачів. Вказаним рішенням до складу території регіонального ландшафтного парку включено землі, розташовані на території Долинського району Кіровоградської області. Рішення Кіровоградської обласної ради є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавалось та не скасовувалось.
Матеріали справи містять додатки до рішення Кіровоградської обласної ради про створення регіонального ландшафтного парку, схему (план) території регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова», а також інші картографічні матеріали, надані Департаментом екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації.
Також матеріали справи містять листи Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації, відповідно до яких земельна ділянка з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 розташована в межах території регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова». У зазначених листах також наведено інформацію про те, що землі, включені до складу території регіонального ландшафтного парку, належать до земель природно-заповідного фонду та мають спеціальний правовий режим незалежно від завершення процедур встановлення меж такого об'єкта в натурі (на місцевості).
Як вбачається з наявних у справі доказів, земельна ділянка з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 сформована як земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення з видом цільового призначення 01.03 «Для ведення особистого селянського господарства».
Рішенням Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області громадянину ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,5000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності за межами населеного пункту.
На підставі зазначеного рішення виготовлено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Із змісту проєкту землеустрою вбачається, що земельна ділянка формувалась саме як земельна ділянка сільськогосподарського призначення, при цьому у документації зазначено про відсутність будь-яких обмежень щодо використання земельної ділянки. Проєкт землеустрою містить кадастровий план земельної ділянки, схеми її розташування, координати поворотних точок меж земельної ділянки, а також графічні матеріали щодо місця її розташування.
Із відомостей Державного земельного кадастру, наявних у матеріалах справи, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 зареєстрована як земельна ділянка сільськогосподарського призначення. Разом з тим матеріали справи містять відомості інформаційно-довідкового шару «Природно-заповідний фонд», відповідно до яких спірна земельна ділянка накладається на територію регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова».
З наданого Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області листа від 05.07.2024 № 10-11-0.223-2718/2-24 вбачається, що документація із землеустрою щодо встановлення меж регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова» до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель не надходила, а інформаційно-довідковий шар «Природно-заповідний фонд» має інформаційний характер. Разом із тим у вказаному листі не заперечується факт існування регіонального ландшафтного парку та відображення його меж у відповідному кадастровому шарі.
Матеріали справи не містять доказів розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо встановлення меж регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова» в натурі (на місцевості). Також у матеріалах справи відсутні докази створення окремої адміністрації регіонального ландшафтного парку як юридичної особи, затвердження окремого положення про парк або оформлення охоронних зобов'язань щодо земель, включених до його складу.
Разом із тим відсутність встановлених у натурі меж території регіонального ландшафтного парку, відсутність окремої документації із землеустрою чи незавершеність процедур оформлення меж природно-заповідного фонду не змінює факту існування регіонального ландшафтного парку як об'єкта природно-заповідного фонду та не припиняє спеціального правового режиму земель, включених до його території відповідно до рішення Кіровоградської обласної ради № 507 від 04.11.2005.
Матеріали справи також містять лист Гурівської сільської ради від 03.04.2024 № 03-17/741/2, у якому зазначено про складність визначення меж регіонального ландшафтного парку за наявними картографічними матеріалами та вказано, що до меж парку, за даними наявних схем, можуть потрапляти території населених пунктів і прилеглі земельні ділянки. На зазначений лист відповідач посилався як на доказ правової невизначеності щодо меж регіонального ландшафтного парку.
Будь-яких доказів прийняття у встановленому законом порядку рішень про зміну категорії земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення матеріали справи не містять.
Також у матеріалах справи відсутні докази виключення земельної ділянки з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 із меж регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова» або припинення дії рішення Кіровоградської обласної ради № 507 від 04.11.2005 у відповідній частині.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначав, що формування та державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 як земельної ділянки сільськогосподарського призначення фактично призвели до неправомірної зміни правового режиму земель природно-заповідного фонду, що суперечить положенням статей 43, 44 Земельного кодексу України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та Закону України «Про Державний земельний кадастр».
Заперечуючи проти позовних вимог, Долинська міська рада зазначала, що належні та допустимі докази розташування земельної ділянки з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 в межах території регіонального ландшафтного парку відсутні, а інформаційно-довідковий шар «Природно-заповідний фонд» має виключно інформаційний характер та не може бути самостійною підставою для висновку про належність земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду.
Крім того, відповідач посилався на те, що спірна земельна ділянка формувалась саме як земельна ділянка сільськогосподарського призначення, а Долинська міська рада не здійснювала зміни категорії земель або державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Також відповідач зазначав, що відсутність встановлених у натурі меж регіонального ландшафтного парку унеможливлює достовірне встановлення факту накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 на територію природно-заповідного фонду.
За результатами оцінки наявних у матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що сукупність наданих прокурором доказів підтверджує належність земельної ділянки з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 до земель природно-заповідного фонду, а відсутність встановлених у натурі меж регіонального ландшафтного парку не спростовує факту існування спеціального правового режиму таких земель та не виключає можливості їх судового захисту.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї. Водночас суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною першою статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Водночас відповідно до частини другої цієї статті постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
Отже, під час нового апеляційного розгляду справи суд апеляційної інстанції зобов'язаний врахувати правові висновки та мотиви, з яких Верховний Суд скасував попередню постанову апеляційного господарського суду, однак водночас повинен самостійно, за правилами статей 73- 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, надати оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам, доводам апеляційної скарги та запереченням на неї.
Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.03.2026 у справі № 912/808/25, оцінивши встановлені судом обставини, наявні у справі докази, доводи Долинської міської ради та заперечення прокурора, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Долинської міської ради не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.06.2025 у справі № 912/808/25 підлягає залишенню без змін з огляду на таке.
Предметом спору у даній справі є вимога прокурора, заявлена в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу, про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 площею 1,5 га, яка зареєстрована як земельна ділянка сільськогосподарського призначення з видом цільового призначення 01.03 «Для ведення особистого селянського господарства».
Прокурор обґрунтовує позов тим, що вказана земельна ділянка фактично розташована в межах регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова», створеного рішенням Кіровоградської обласної ради № 507 від 04.11.2005, а тому належить до земель природно-заповідного фонду. У зв'язку з цим внесення до Державного земельного кадастру відомостей про неї як про земельну ділянку сільськогосподарського призначення, на думку прокурора, суперечить вимогам земельного та природоохоронного законодавства, а також принципам об'єктивності, достовірності та повноти відомостей Державного земельного кадастру.
Задовольняючи позов, суд виходив із того, що факт знаходження земельної ділянки з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 у межах регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова» підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме рішенням Кіровоградської обласної ради про створення парку, матеріалами щодо його території, інформацією Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації, відомостями Державного земельного кадастру та листом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.
Апелянт, не погоджуючись із зазначеним висновком, наполягає на тому, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами факту накладення спірної земельної ділянки на землі природно-заповідного фонду. Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що межі регіонального ландшафтного парку в натурі не встановлено, документація із землеустрою щодо встановлення таких меж до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель не надходила, інформаційно-довідковий шар «Природно-заповідний фонд» має лише інформаційний характер, а Долинська міська рада не здійснювала державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та не змінювала її цільового призначення.
Колегія суддів відхиляє зазначені доводи апелянта з огляду на таке.
Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема на землі сільськогосподарського призначення та землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Згідно зі статтею 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
За змістом статті 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти, зокрема природні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, а також штучно створені об'єкти.
Відповідно до статті 45 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Стаття 46 цього Кодексу передбачає, що землі природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
Згідно зі статтею 150 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду належать до особливо цінних земель.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, регіональні ландшафтні парки.
Статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що землі природно-заповідного фонду України - це ділянки суші і водного простору, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Частиною четвертою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» прямо встановлено, що межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства, а до встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Саме ця норма є ключовою для вирішення спору, оскільки вона спростовує базовий довід апелянта про те, що невстановлення меж регіонального ландшафтного парку в натурі автоматично виключає можливість встановлення належності конкретної земельної ділянки до території природно-заповідного фонду.
Аналогічний підхід неодноразово висловлювався Верховним Судом. Зокрема, у постановах від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16, від 26.02.2020 у справі № 911/3315/17 та від 16.09.2022 у справі № 752/3090/19 Верховний Суд звертав увагу на те, що до встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, що узгоджується з положеннями частини четвертої статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а неналежне оформлення земельної ділянки не змінює її цільового призначення як віднесеної до земель природно-заповідного фонду і не звільняє органи державної влади та місцевого самоврядування від обов'язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки.
Також у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16 сформульовано висновок про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов'язаний із фактом знаходження на ній об'єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу про приведення цільового призначення у відповідність. Неприйняття такого рішення не впливає на правовий режим земельної ділянки, встановлений у силу вимог закону.
Наведені правові висновки були враховані Верховним Судом і у постанові від 31.03.2026 у цій справі. Скасовуючи попередню постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2026, Верховний Суд фактично вказав на помилковість надмірно формального підходу, за якого відсутність встановлення меж регіонального ландшафтного парку в натурі була сприйнята як самостійна і достатня підстава для висновку про недоведеність позову.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2026 зазначив, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у позові, виходив із того, що прокурором не доведено належними доказами факту накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 на межі парку, а подані листи Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації і Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не є належними доказами такого накладення.
Водночас Верховний Суд звернув увагу, що такий висновок апеляційного суду є передчасним, оскільки апеляційний суд не надав належної оцінки всій сукупності доказів та не врахував правового значення положень частини четвертої статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Саме з цих підстав справа була направлена на новий апеляційний розгляд.
Отже, під час нового апеляційного перегляду колегія суддів виходить з того, що відсутність винесення меж регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова» в натурі не є обставиною, яка сама по собі спростовує правовий режим земель природно-заповідного фонду, і не є безумовною підставою для відмови у позові.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Кіровоградської обласної ради № 507 від 04.11.2005 створено регіональний ландшафтний парк «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова» на території колишнього Долинського району Кіровоградської області загальною площею 17 530, 73 га без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів, з урахуванням площі природно-заповідних територій без ліквідації їх статусу та категорії, а також встановленого заповідного режиму.
Зазначене рішення є чинним, не скасоване, недійсним у встановленому законом порядку не визнавалось, а тому породжує відповідні правові наслідки щодо створення об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення спеціального правового режиму територій, які увійшли до складу такого парку.
При цьому сама обставина, що парк створено без вилучення земельних ділянок у їх власників або користувачів, не означає, що землі, включені до його території, не набули правового режиму земель природно-заповідного фонду. Навпаки, Закон України «Про природно-заповідний фонд України» прямо передбачає можливість створення окремих об'єктів природно-заповідного фонду без вилучення земельних ділянок у власників та користувачів, однак із поширенням на такі землі спеціального режиму охорони та використання.
Зі змісту рішення Кіровоградської обласної ради № 507 від 04.11.2005 вбачається, що регіональний ландшафтний парк створено саме як об'єкт природно-заповідного фонду, а не як умовну чи інформаційну територію без правового значення. Вказаним рішенням також визначено перелік природно-заповідних територій, які увійшли до складу новоствореного регіонального ландшафтного парку, та передбачено здійснення контролю за дотриманням вимог природоохоронного законодавства на відповідних територіях.
Матеріали справи містять схему (план) регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова», що також було встановлено судами під час попереднього розгляду та відображено у постанові Верховного Суду від 31.03.2026 у цій справі.
Крім того, відповідно до інформації Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації від 18.07.2024 № 26-01-20/1574/0.26, виходячи з відкритих даних земельного кадастру України шляхом співставлення з наявними у Департаменті матеріалами, земельна ділянка з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 входить у межі регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова».
Також відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 05.07.2024 № 10-11-0.223-2718/2-24 земельна ділянка з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 площею 1,5 га, розташована за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, Долинська територіальна громада, зареєстрована у Державному земельному кадастрі 02.11.2021 на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розробленого ПП «Альфа-Земпроект». У цьому ж листі зазначено, що відповідно до даних Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 розташована в межах інформаційно-довідкового шару «Природно-заповідний фонд».
Як встановлено судом, у листі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 05.07.2024 № 10-11-0.223-2718/2-24 також вказано, що інформаційно-довідковий шар «Природно-заповідний фонд» створений відповідно до інформації про об'єкти природно-заповідного фонду України, наданої Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України, не містить офіційних відомостей Державного земельного кадастру та має інформативний характер, а межі природно-заповідного фонду регіонального ландшафтного парку в натурі не встановлено.
Однак, наведене не спростовує того факту, що такі відомості не можуть оцінюватись судом як доказ у сукупності з іншими доказами у справі.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України встановлює стандарт вірогідності доказів, відповідно до якого наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази на підтвердження такої обставини є більш вірогідними, ніж докази, подані на її спростування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, довід апелянта про те, що інформаційно-довідковий шар «Природно-заповідний фонд» має інформаційний характер, не є достатнім для повного ігнорування таких відомостей. Суд не покладає висновок про належність спірної земельної ділянки до території регіонального ландшафтного парку виключно на інформаційно-довідковий шар, а оцінює його у сукупності з рішенням про створення парку, схемою (планом) регіонального ландшафтного парку, інформацією Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації, листом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, а також матеріалами щодо формування самої спірної земельної ділянки.
Така сукупність доказів є достатньою для висновку про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 розташована в межах території регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова».
При цьому апелянт не подав доказів, які б спростовували наведені відомості шляхом надання іншого картографічного, землевпорядного чи технічного матеріалу, з якого б вбачалося, що спірна земельна ділянка не входить до меж регіонального ландшафтного парку. Доводи апелянта зводяться переважно до заперечення доказового значення матеріалів прокурора та до посилання на відсутність встановлення меж у натурі. Водночас, саме по собі заперечення доказового значення поданих прокурором матеріалів не є доказом протилежного.
Колегія суддів також враховує, що проєкт землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розроблений ПП «Альфа-Земпроект», містить відомості про формування земельної ділянки як земельної ділянки сільськогосподарського призначення та зазначення про відсутність обмежень у її використанні. Однак така обставина не підтверджує правомірності формування земельної ділянки саме як землі сільськогосподарського призначення, а навпаки свідчить про те, що під час її формування не було враховано наявність спеціального режиму території природно-заповідного фонду.
Отже, саме зазначення у проєкті землеустрою про відсутність обмежень у використанні земельної ділянки не створює правового режиму такої земельної ділянки та не усуває спеціальний режим земель природно-заповідного фонду, якщо фактично земельна ділянка розташована у межах відповідної території природно-заповідного фонду.
Суд також відхиляє довід апелянта про те, що цільове призначення спірної земельної ділянки не змінювалось, оскільки вона нібито формувалась із земель сільськогосподарського призначення.
Як зазначено вище, правовий режим земель природно-заповідного фонду визначається не лише записом у Державному земельному кадастрі або формальним зазначенням категорії земель у проєкті землеустрою, а насамперед фактом надання відповідній території статусу об'єкта природно-заповідного фонду у встановленому законом порядку. Якщо земельна ділянка фактично знаходиться в межах об'єкта природно-заповідного фонду, її державна реєстрація як земельної ділянки сільськогосподарського призначення не може змінити правовий режим такої території.
Матеріали справи не містять жодного рішення компетентного органу про зміну меж, категорії чи скасування статусу відповідної частини території регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова».
Відповідно до статті 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51- 53 цього Закону. Отже, зміна правового режиму земель природно-заповідного фонду можлива лише у спеціальному порядку, визначеному законом, а не шляхом формування і державної реєстрації земельної ділянки з іншим цільовим призначенням.
Будь-які прийняті у передбаченому законодавством порядку рішення про зміну цільового призначення частини земель природно-заповідного фонду регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова» на землі сільськогосподарського призначення у матеріалах справи відсутні.
Відтак реєстрація спірної земельної ділянки як земельної ділянки сільськогосподарського призначення не узгоджується з її фактичним правовим режимом як частини території регіонального ландшафтного парку.
Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про те, що відсутність затвердженого положення про регіональний ландшафтний парк, відсутність створеної юридичної особи парку та неоформлення охоронних зобов'язань спростовують позовні вимоги.
Закон України «Про природно-заповідний фонд України» розрізняє створення або оголошення території чи об'єкта природно-заповідного фонду, з одного боку, та подальше оформлення окремих документів щодо функціонування такого об'єкта, встановлення його меж у натурі, затвердження положення або оформлення охоронних зобов'язань - з іншого боку. Невиконання або несвоєчасне виконання уповноваженими органами окремих організаційних чи землевпорядних дій після створення об'єкта природно-заповідного фонду не ліквідує сам об'єкт і не припиняє спеціальний правовий режим відповідних земель.
Інший підхід фактично означав би, що бездіяльність органів влади щодо оформлення меж природно-заповідного фонду дозволяє використовувати такі землі як землі іншої категорії, що суперечить меті законодавства про природно-заповідний фонд та принципу особливої охорони таких земель.
Саме на недопустимість такого підходу звернув увагу Верховний Суд у Постанові від 31.03.2026 у цій справі, а також у наведеній вище практиці щодо застосування частини четвертої статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
Довід апелянта про те, що Долинська міська рада не здійснювала державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та не змінювала її цільового призначення, також не спростовує правильності висновків суду.
Предметом спору у даній справі є не притягнення Долинської міської ради до відповідальності за дії державного кадастрового реєстратора, а усунення невідповідності відомостей Державного земельного кадастру правовому режиму земельної ділянки, яка, за наявними у справі доказами, розташована в межах території природно-заповідного фонду. Саме наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про спірну земельну ділянку як про земельну ділянку сільськогосподарського призначення створює правову невизначеність та суперечить принципам об'єктивності, достовірності і повноти відомостей Державного земельного кадастру.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр ґрунтується, зокрема, на принципах обов'язковості внесення до нього відомостей про всі його об'єкти, єдності методології ведення, об'єктивності, достовірності та повноти його відомостей. Наявність у кадастрі відомостей, які не відповідають дійсному правовому режиму земельної ділянки, суперечить цим принципам.
Згідно з частиною десятою статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Отже, обраний прокурором спосіб захисту прямо передбачений законом і спрямований на усунення неправомірного існування у Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку, сформовану з порушенням спеціального правового режиму земель природно-заповідного фонду.
Посилання апелянта на лист Гурівської сільської ради від 03.04.2024 № 03-17/741/2 також не спростовує висновків суду. Зазначений лист містить загальні міркування органу місцевого самоврядування щодо проблемності визначення меж регіонального ландшафтного парку та можливого потрапляння до його меж населених пунктів і прилеглих територій. Однак цей лист не містить технічного або картографічного висновку про те, що саме земельна ділянка з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 не знаходиться в межах регіонального ландшафтного парку. Тому такий доказ не спростовує інформацію Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації, дані Державного земельного кадастру та інші матеріали справи.
Не може бути прийнятим і довід апелянта про те, що прокурор фактично намагається вирішити проблему невстановлення меж регіонального ландшафтного парку шляхом скасування державної реєстрації конкретної земельної ділянки.
Позов у цій справі спрямований не на встановлення меж усього регіонального ландшафтного парку і не на підміну діяльності уповноважених органів щодо розроблення відповідної документації із землеустрою, а на усунення конкретного порушення, яке полягає у державній реєстрації земельної ділянки з іншим цільовим призначенням у межах території природно-заповідного фонду. Той факт, що уповноваженими органами не завершено процедури встановлення меж парку в натурі, не позбавляє державу права на судовий захист конкретної земельної ділянки, правовий режим якої порушено.
Колегія суддів також враховує, що Верховний Суд у постанові від 09.01.2025 у справі № 709/480/23, розглядаючи спір щодо земель природно-заповідного фонду, зазначив, що частина четверта статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» дозволяє до встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі визначати їх межі відповідно до проєктів створення таких територій та об'єктів. У цій же постанові Верховний Суд звернув увагу, що докази щодо належності земельної ділянки до природно-заповідного фонду підлягають оцінці у сукупності, а не ізольовано один від одного.
Отже, апелянт помилково наполягає на тому, що лише документація із землеустрою щодо встановлення меж парку в натурі може бути єдиним допустимим доказом у цій категорії спорів. Такий підхід не відповідає частині четвертій статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», статтям 73, 76, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України та висновкам Верховного Суду.
Водночас колегія суддів зауважує, що суд не надав жодному доказу наперед встановленої сили. Висновок про належність спірної земельної ділянки до території регіонального ландшафтного парку зроблено не лише на підставі інформаційно-довідкового шару «Природно-заповідний фонд», а на підставі оцінки сукупності доказів, які взаємно узгоджуються між собою.
Зокрема, рішення Кіровоградської обласної ради № 507 від 04.11.2005 підтверджує створення регіонального ландшафтного парку та надання відповідній території статусу об'єкта природно-заповідного фонду; схема (план) парку підтверджує просторове визначення території такого об'єкта; інформація Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації прямо вказує на входження спірної земельної ділянки до меж парку; лист Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області підтверджує розташування земельної ділянки в межах інформаційно-довідкового шару «Природно-заповідний фонд»; матеріали проєкту землеустрою щодо спірної ділянки підтверджують, що вона була сформована як земельна ділянка сільськогосподарського призначення без зазначення відповідних природоохоронних обмежень.
У сукупності ці докази є більш вірогідними, ніж доводи апелянта, які ґрунтуються переважно на запереченні доказового значення таких матеріалів та посиланні на незавершеність процедур встановлення меж у натурі.
При цьому апелянтом не надано альтернативної землевпорядної, картографічної чи технічної документації, яка б підтверджувала, що земельна ділянка з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 розташована поза межами регіонального ландшафтного парку. Не подано також доказів того, що відповідна частина території була виключена з регіонального ландшафтного парку або що її правовий режим у встановленому законом порядку змінено на землі сільськогосподарського призначення.
Суд апеляційної інстанції також бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 31.03.2026 у цій справі не спростував правову позицію суду щодо спеціального режиму земель природно-заповідного фонду, а навпаки вказав на необхідність належної оцінки доказів саме крізь призму положень статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та усталеної судової практики щодо неможливості ігнорування правового режиму земель природно-заповідного фонду лише через незавершеність оформлення меж у натурі.
Таким чином, висновок суду про те, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 як земельної ділянки сільськогосподарського призначення суперечить її фактичному правовому режиму як частини території природно-заповідного фонду, є обґрунтованим.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду про те, що формування та державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 для ведення особистого селянського господарства в межах регіонального ландшафтного парку призвели до порушення спеціального правового режиму земель природно-заповідного фонду та створення у Державному земельному кадастрі відомостей, які не відповідають дійсному правовому режиму цієї земельної ділянки.
З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги Долинської міської ради про недоведеність позовних вимог, інформаційний характер шару «Природно-заповідний фонд», відсутність встановлених у натурі меж регіонального ландшафтного парку, відсутність затвердженого положення про парк, неоформлення охоронних зобов'язань, а також те, що Долинська міська рада не здійснювала державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Апеляційна скарга фактично зводиться до переоцінки доказів та наполягання на тому, що відсутність встановлених у натурі меж регіонального ландшафтного парку унеможливлює захист конкретної земельної ділянки природно-заповідного фонду. Однак така позиція суперечить положенням частини четвертої статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», правовим висновкам Верховного Суду та обставинам, встановленим у цій справі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки Господарський суд Кіровоградської області повно та всебічно встановив обставини справи, надав належну оцінку доказам у їх сукупності, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування рішення, апеляційна скарга Долинської міської ради задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.06.2025 у справі № 912/808/25 підлягає залишенню без змін.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до принципу належного здійснення правосуддя судові рішення повинні у достатній мірі містити мотиви, на яких вони ґрунтуються. Водночас пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може тлумачитися як такий, що вимагає від суду надання детальної відповіді на кожен аргумент сторін.
Аналогічна правова позиція викладена Європейським судом з прав людини у справі «Проніна проти України», відповідно до якої обсяг мотивування судового рішення може бути різним залежно від характеру рішення та конкретних обставин справи, а питання достатності мотивування оцінюється з урахуванням особливостей кожної окремої справи.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги Долинської міської ради, колегія суддів виходить з того, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, які виникають при вирішенні цього спору, зокрема щодо правового режиму земель природно-заповідного фонду, доказового значення матеріалів щодо меж регіонального ландшафтного парку, інформаційно-довідкового шару «Природно-заповідний фонд», а також наслідків відсутності винесення меж парку в натурі.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність належності земельної ділянки з кадастровим номером 3521980400:02:000:0625 до земель природно-заповідного фонду не знайшли свого підтвердження під час нового апеляційного перегляду справи.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд правильно виходив із того, що спірна земельна ділянка фактично розташована в межах регіонального ландшафтного парку «Боковеньківський ім. М.Л. Давидова», створеного рішенням Кіровоградської обласної ради № 507 від 04.11.2005, а тому має правовий режим земель природно-заповідного фонду.
Доводи апелянта про те, що межі регіонального ландшафтного парку не встановлені в натурі, не спростовують правильності висновків суду, оскільки відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення таких територій та об'єктів.
Не підтвердилися також доводи апелянта про те, що інформаційно-довідковий шар «Природно-заповідний фонд» не може враховуватися судом. Колегія суддів виходить з того, що зазначені відомості оцінюються не як єдиний і самодостатній доказ, а у сукупності з іншими матеріалами справи, зокрема рішенням про створення регіонального ландшафтного парку, схемою (планом) парку, листами уповноважених органів, відомостями Державного земельного кадастру та матеріалами щодо формування самої спірної земельної ділянки.
Посилання апелянта на відсутність затвердженого положення про регіональний ландшафтний парк, нестворення його адміністрації як юридичної особи та неоформлення охоронних зобов'язань також не спростовують правового режиму земель природно-заповідного фонду, оскільки такі обставини не припиняють існування об'єкта природно-заповідного фонду та не змінюють правового режиму земель, включених до його території.
Доводи Долинської міської ради про те, що спірна земельна ділянка формувалась як земельна ділянка сільськогосподарського призначення та що відповідач не здійснював її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі, не впливають на правильність висновків суду, оскільки предметом спору є усунення невідповідності відомостей Державного земельного кадастру фактичному правовому режиму земельної ділянки, яка знаходиться в межах території природно-заповідного фонду.
Колегія суддів також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.03.2026 у цій справі, відповідно до яких попередній висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність позову лише з огляду на відсутність встановлених у натурі меж регіонального ландшафтного парку був передчасним та не відповідав вимогам щодо повної і всебічної оцінки доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.06.2025 у справі № 912/808/25, колегія суддів встановила, що воно ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, на підставі повного і всебічного з'ясування обставин справи, підтверджених належними, допустимими та більш вірогідними доказами, з наданням оцінки всім істотним доводам учасників справи.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням меж перегляду справи в апеляційному порядку, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, а також обов'язкових для врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31.03.2026 у справі № 912/808/25, апеляційна скарга Долинської міської ради задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.06.2025 у справі № 912/808/25 підлягає залишенню без змін.
Судові витрати.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторону пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за результатами нового апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Долинської міської ради та залишення рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.06.2025 у справі № 912/808/25 без змін, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 236, 237, 269, 270, 275, 276, 282-284, 316 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.06.2025 у справі № 912/808/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.06.2025 у справі № 912/808/25 - залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 13.05.2026
Головуючий суддя Л.В. Андрейчук
Суддя С.В. Вінніков
Суддя Г.В. Левшина