вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"13" травня 2026 р. Справа№ 910/15394/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Мальченко А.О.
Тищенко А.І.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про ухвалення додаткового рішення за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Іванини Юрія Дмитровича на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 (повний текст складено та підписано 11.06.2025) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 (повний текст складено та підписано 30.06.2025)
у справі №910/15394/24 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Фізичної особи - підприємця Іванини Юрія Дмитровича
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 1 123 783,93 грн,
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Іванини Юрія Дмитровича на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 у справі №910/15394/24 залишено без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 у справі №910/15394/24 залишено без змін.
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Іванини Юрія Дмитровича на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/15394/24 залишено без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/15394/24 залишено без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги ухвалено покласти на Фізичну особу - підприємця Іванину Юрія Дмитровича.
Матеріали справи №910/15394/24 ухвалено повернути до Господарського суду міста Києва.
20.04.2026 від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/15394/24, у якій заявник просить стягнути з Фізичної особи - підприємця Іванини Юрія Дмитровича на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції по справі №910/15394/24 в сумі 39 000 грн.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 24.04.2026 прийнято до розгляду заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/15394/24, вирішено розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №910/15394/24 здійснювати без повідомлення (виклику) учасників процесу.
29.04.2026 через систему «Електронний суд» від Фізичної особи - підприємця Іванини Юрія Дмитровича надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить відмовити у вказаній заяві або зменшити суму таких витрат до 12000,00 грн, що відповідає критеріям розумності, співмірності та фактичному обсягу наданих послуг.
Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/15394/24 за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Іванини Юрія Дмитровича на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про прийняття додаткової постанови, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказав, що орієнтовний розмір судових витрат, які він планує понести по даній справі становить 50 000, 00 грн.
Так, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
У заяві про ухвалення додаткової постанови, відповідач просить стягнути з позивача витрати на правову допомогу в розмірі 39 000,00 грн.
На підтвердження понесення зазначених витрат відповідачем подано в копіях:
- додаткова угода від 17.04.2026 до договору про надання правничої допомоги №б/н від 18.02.2029;
- звіт про виконану роботу по справі №910/15394/24 від 17.04.2026;
- детальний розрахунок судових витрат в суді апеляційної інстанції.
Так, Відповідно до Договору про надання правничої допомоги № б/н від 18.02.2019 р. та Додаткової угоди № 1 від 01.03.2021 р. до Договору про надання правничої допомоги № б/н від 18.02.2019 р. підтверджується, що Адвокатським об'єднанням "АКТА ЛЕКС" надається професійна правнича (правова) допомога АТ "СК "АРКС".
Виходячи зі змісту Додаткової угоди від « 28» січня 2025 року до Договору про надання правничої допомоги № б/н від 18.02.2019 р., укладеної між АТ "СК "АРКС" та Адвокатським об'єднанням "АКТА ЛЕКС", визначено порядок та умови надання професійної правничої (правової) допомоги під час судового розгляду справи № 910/15394/24 за скаргами ФОП Іванини Ю.Д. на рішення Господарського суду м.Києва від 28.05.2025 та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 18.06.2025.
Деталізованим розрахунком судових витрат, пов'язаних з отриманням АТ "СК "АРКС" професійної правничої допомоги у зв'язку із розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, а також Звітом про виконану роботу, доданим до цієї заяви, визначено, які саме заходи та дії вчинені АО "АКТА ЛЕКС" з надання професійної правничої (правової) допомоги АТ "СК "АРКС", зокрема:
1. Аналіз апеляційної скарги ФОП Іванина Ю.Д. на предмет її обґрунтованості, аналіз судової практики (9000 грн);
2. Підготовка та подання Відзиву на апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/15394/24 (15000 грн);
3. Підготовка та подання Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/15394/24 (3000 грн).
4. Підготовка та подання Пояснень до Північного апеляційного господарського
суду у справі № 910/15394/24 (9000 грн).
5. Участь в судових засіданнях в приміщенні Північного апеляційного господарського суду 06.04.2026 року (3000 грн).
Загальна вартість наданих отриманих послуг АТ "СК "АРКС" у зв'язку з розглядом даної справи в судах першої та апеляційної інстанції, що підлягає сплаті АТ "СК "АРКС" Адвокатському об'єднанню «АКТА ЛЕКС», за домовленістю Сторін Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги, складає 39 000,00 (тридцять дев'ять тисяч) грн
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 вказаного Закону).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Отже, позивачем подано докази понесення у Північному апеляційному господарському суді витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 952, 00 грн.
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів зазначає, що відповідачем було подано заперечення на клопотання (заяву) про ухвалення додаткового рішення, в якому позивач просить відмовити у вказаній заяві або зменшити суму таких витрат до 12000,00 грн, що відповідає критеріям розумності, співмірності та фактичному обсягу наданих послуг.
Дане заперечення обґрунтоване тим, що, на думку позивача, право на професійну правничу допомогу не повинно перетворюватися на інструмент фінансового тиску на опонента.
Вимоги Відповідача у розмірі 39 000,00 грн є вочевидь завищеними, не відповідають критеріям реальності та розумної необхідності, а також ігнорують той факт, що основна правова робота була виконана ще в суді першої інстанції.
Адвокат Відповідача не довів, що для підготовки стандартного відзиву на апеляційну скаргу у страховому спорі, де фактичні обставини вже були встановлені судом, об'єктивно необхідно 13 годин робочого часу високої кваліфікації. Навпаки, аналіз наданих документів свідчить про штучне роздування обсягу послуг шляхом виокремлення «аналізу практики" в окрему позицію та подання дублюючих «пояснень".
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
В той же час, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.
При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі № 907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 910/429/21 та від 11.11.2022 у справі № 909/50/22.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 922/2666/21.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Водночас, колегія суддів, здійснивши аналіз наданих відповідачу адвокатських послуг зазначає, що по суті справи у відповідача не змінилась правова позиція; правові підстави спору - тлумачення пункту 10.6 Договору страхування щодо моменту завантаження вантажу та набрання чинності договором - були предметом детального розгляду в Господарському суді міста Києва; адвокат вже брав участь у справі та знайомий з її обставинами, витрачання значного часу на повторний аналіз аналогічних правових ситуацій не може вважатися обґрунтованим; апеляційна скарга Позивача ґрунтувалася на тих самих доказах (CMR-накладна від 20 червня 2024 року, пояснення водія), які вже були спростовані відповідачем раніше. Таким чином, аналіз «нової" практики або скарги не міг тривати 3 години, оскільки фундаментальна правова база спору залишалася незмінною.
Відповідно до звіту Відповідача, на підготовку відзиву було витрачено 5 годин. Однак зміст постанови апеляційної інтсанції у справі №910/15394/24 свідчить, що аргументи Відповідача у відзиві фактично зводилися до підтримки висновків місцевого суду та заперечення доводів апелянта про чинність договору з 20 червня 2024 року.
Судова практика вказує, що підготовка відзиву на апеляційну скаргу, який за своїм змістом є реплікацією (повторенням) заперечень на позовну заяву, не повинна оцінюватися за найвищою шкалою трудомісткості.
Відповідач заявляє 3 години на підготовку пояснень, які були подані після відзиву. Проте ГПК України не передбачає «пояснень" як окремої обов'язкової стадії після подання відзиву в апеляції, якщо тільки суд не вимагає цього окремою ухвалою. У більшості випадків такі пояснення лише дублюють зміст відзиву.
Верховний Суд неодноразово наголошував: якщо сторона подає «пояснення", які за змістом фактично є відзивом або повторенням раніше викладених думок, такі витрати не підлягають відшкодуванню. У справі №922/82/20 Верховний Суд зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати всі понесені витрати, якщо вони є завищеними та не відповідають критерію реальності.
У даній справі подання пояснень на 3 години (9 000,00 грн) виглядає як штучне подвоєння вартості послуг за підготовку відзиву.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що послуги з «підготовки клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу" позивача, не спрямовані безпосередньо на захист інтересів відповідача в контексті предмета позову (страхового відшкодування), а є лише технічним елементом спору про судові витрати.
Також колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у своїх постановах виснував, що у будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань у касаційному порядку не може бути об'єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об'ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. В свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання, яких потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця (постанова ВС КАС від 11.12.2019 у справі №2040/6747/18, відповідна позиція підтримана і судом господарської юрисдикції у постанові ВС КГС від 07.02.2022 №918/1045/20).
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що адвокат Шишлов О.Є. був представником відповідача на стадії розгляду справи у суді першої інстанції, а отже, є обізнаним із обставинами справи та правовою позицією у спірних правовідносинах.
Також, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, наведену у справах № 756/2114/17 та № 911/3386/17, відповідно до якої підготовка справи в суді не вимагає великого обсягу юридичної й технічної роботи в разі незмінності правової позиції сторони у судах попередніх інстанцій, з огляду на що, не підтверджується наявність об'єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу учаснику процесу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, колегія суддів дійшла до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, колегією суддів враховано, що даний спір не є спором значної складності, спірні правовідносини не передбачають необхідності дослідженню адвокатом і застосуванню великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що участь представника відповідача у розгляді такої справи не вимагала вчинення значних процесуальних дій, що не створює підстав для визнання таких дій надмірними чи такими, що вимагають значних ресурсів.
За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, враховуючи подане позивачем клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на позивача витрат відповідача на правову допомогу у загальному розмірі 12 000, 00 грн, в решті заявленої суми слід відмовити.
Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про прийняття додаткового рішення у справі №910/15394/24 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Іванини Юрія Дмитровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 12 000 (дванадцять тисяч гривень) 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
3. В решті заяви відмовити.
4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.
5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15394/24.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.О. Мальченко
А.І. Тищенко