вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" травня 2026 р. Справа№ 911/2308/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
представників сторін:
прокурор: Карнов А.О.
від позивача: не з'явився
від відповідача: Зубчук О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс»
на рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2025, повний текст якого складений 21.11.2025,
у справі № 911/2308/25 (суддя Конюх О.В.)
за позовом Керівника Броварської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:
1) Згурівської селищної ради
2) Державної екологічної інспекції Столичного округу
до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»
про стягнення 3 029 822,85 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У червні 2025 року керівник Броварської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі 1) Згурівської селищної ради, с. Згурівка Київської області та 2) Державної екологічної інспекції Столичного округу, м. Київ, до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ (далі по тексту - ДСГП «Ліси України») про стягнення заподіяної шкоди внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу у розмірі 3 029 822,85 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час реалізації представницьких повноважень, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокуратурою виявлено порушення вимог законодавства у сфері охорони, захисту та раціонального використання лісових ресурсів.
17.10.2023 начальником відділу охорони та захисту лісу Ковальчуком О.Г. та провідним інженером з охорони та захисту лісу Тимошенко В.П. у кварталі 89 виділі 6 Березанського лісництва на території заповідного урочища «Галаганове» виявлено незаконну порубку вітровальних дерев у кількості 1 дерево породи сосна, 2 дерева породи дуб, 3 дерева породи акація та 30 дерев породи клен.
За результатами виявлення незаконної порубки складено відповідний акт. Розмір збитків, завданих навколишньому природному середовищу становить 3 029 822,85 грн.
Враховуючи, що земельна ділянка на якій виявлена незаконна порубка дерев, знаходиться в адміністративних межах Згурівської територіальної громади, дана позовна заява подана з метою захисту інтересів держави в особі Згурівської селищної ради як захід прокурорського реагування.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 17.11.2025 у справі № 911/2308/25 позов Керівника Броварської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Згурівської селищної ради, Державної екологічної інспекції Столичного округу задоволено повністю.
Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Згурівської селищної ради грошові 3 029 822,85 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу незаконною порубкою дерев.
Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Київської обласної прокуратури 45 447,34 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції послався на те, що що факт виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов'язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення та запобігання свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Київської області від 17.11.2025 Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви Заступника керівника Броварської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції Столичного округу та Згурівської селищної ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення шкоди в сумі 3 029 822,85 грн, в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт вважає, що відсутній причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) відповідача та шкідливими наслідками у вигляді завдання шкоди незаконною порубкою, також відсутня й провина відповідача, адже останній всіма силами намагався запобігти вчинення незаконної рубки: філією «Бориспільське лісове господарство» була проведена службова перевірка та службове розслідування, складено акт огляду місця правопорушення та зроблено розрахунок завданої шкоди.
Скаржник зазначає, що причинний зв'язок, як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. У даному випадку завдана шкода жодним чином не є об'єктивним наслідком поведінки відповідача.
Відповідач вказує, що позивачем не визначено та не доведено, які конкретні дії, виконання яких покладено на відповідача законом, не були ним вчинені.
Скаржник зазначає про відсутність в його діях елементу протиправності, вини, що виключає протиправну поведінку останнього та наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою як обов'язкового елементу покладення на особу відповідальності згідно із статями 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Також, скаржник зазначає, що саме він встановивши факт незаконної рубки (при цьому, факту вчинення такого правопорушення саме відповідачем (його працівниками) не було доведено та зафіксовано в жодному документі), вчиняв дії з належного повідомлення про такий факт правоохоронні органи, шляхом звернення до них з метою виявлення винних осіб. Позивач не надав належних доказів того, що відповідач не дотримався або порушив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок та не обґрунтував у чому саме полягала бездіяльність або неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків. Апелянт вважає, що в його діях відсутній склад цивільного правопорушення, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
Апелянт також посилається на запровадження на період воєнного стану комендантської години, а також відсутності можливості у здійсненні заходів державного контролю, що обмежує можливість посадових осіб державної лісової охорони здійснювати свою діяльність щодо попередження, виявлення незаконних порубок лісових насаджень у період часу доби з 24:00 до 05:00.
Відповідач вказує, що звертаючись із позовом до суду, прокурор фактично перебирає на себе компетенцію відповідного уповноваженого органу та намагається зобов'язати відповідача до вчинення певних дій у судовому порядку, оскільки уповноваженими на це органами цього здійснено не було. Прокурором не дотримано вимоги положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки прокуратура, звернулась з позовною заявою передчасно та не зібрала усі належні та допустимі докази на підтвердження повноважень у суді та доказів щодо неналежного виконання Інспекцією або ж місцевою радою своїх повноважень.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
17.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду від прокуратури надійшов відзив, в якому він просив рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2025 залишити без змін, апеляційну скаргу представника відповідача - без задоволення.
Так, у відзиві прокурор зазначає, що установлення факту здійснення вирубки лісових насаджень на земельних ділянках, які передані у постійне користування лісогосподарських підприємств, у випадку не встановлення осіб, якими здійснено незаконну вирубку таких насаджень, свідчить про неналежне виконання відповідним суб'єктом господарювання взятих на себе зобов'язань щодо забезпечення охорони лісових насаджень від незаконної їх вирубки, що, відповідно, має наслідком стягнення заподіяних збитків з постійного лісокористувача.
Прокурор зазначає, що обов'язки з охорони, у т.ч. від незаконних рубок дерев, на території заповідного урочища «Галаганове» покладалося на уповноважених працівників Філії «Бориспільське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» які, відповідно до наявного у них обсягу повноважень та обов'язків мали забезпечити належну охорону вказаного об'єкта природно-заповідного фонду від незаконної порубки дерев.
Також прокурор вказує, що причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, спрямованих на ефективне, а не формальне забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконної вирубки невстановленими особами дерев та заподіяння збитків.
Прокурор зауважує, що визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Вина та протиправна поведінка Філії «Бориспільське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» полягає у тому, що філією не дотримано вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень від самовільної порубки на підпорядкованій йому території, не забезпечено збереження не призначених для порубки дерев, не здійснено комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не дотримано вимог законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Таким чином, внаслідок неналежного виконання повноважень посадовими особами Філії «Бориспільське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду, оскільки обов'язки із забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок.
Стосовно доводів відповідача щодо комендантської години, прокурор зазначив, що відповідно до п. 1 розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 20.03.2022 № 142 «Про заборону в Київській області відвідування лісів населенням і в'їзд до них транспортних засобів та іншої техніки на час дії правового режиму воєнного часу», під час дії правового режиму воєнного стану заборонено в Київській області відвідування населенням лісів і в'їзд до них (крім транзитних шляхів) транспортних засобів та іншої техніки, за винятком транспортних засобів, що використовуються в тому числі постійними лісокористувачами.
Також, згідно з Положенням «Про державну лісову охорону, лісову охорону інших постійних лісокористувачів та власників лісів», затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976, держлісохорона має статус правоохоронного органу. До основних завдань держлісоохорони є: здійснення державного контролю за додержанням вимог лісового та мисливського законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин.
З урахуванням вищезазначеного, на думку прокурора, доводи відповідача щодо обмеження виконання ним безпосередніх посадових обов'язків у зв'язку із запровадженням на період воєнного стану комендантської години є необґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами.
Щодо доводів представника відповідача про те, що прокурором, під час звернення до суду із зазначеним позовом, не дотримано вимог ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор зазначив, що станом на день звернення до суду з позовною заявою, відповідачем - ДСГП «Ліси України» у добровільному порядку збитки, завдані навколишньому природньому середовищу не відшкодовано, у зв'язку із чим, наявні об'єктивно обґрунтовані підстави для звернення з позовом до суду про їх стягнення в примусовому порядку.
Прокурор зазначає, що саме Державна екологічна інспекція Столичного округу уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а тому є належним позивачем у даній справі.
Підставою для пред'явлення до суду вказаного позову є порушення ДСГП «Ліси України», як постійним землекористувачем Заповідного урочища місцевого значення «Галаганове», а також постійним лісокористувачем вказаної території, вимог законодавства про природно-заповідний фонд, та законодавства у сфері охорони лісових ресурсів, що полягає в протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок, та призвело до заподіяння навколишньому природному середовищу збитків на суму 3 029 822,85 грн.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2025 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» на рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2025 у справі № 911/2308/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» на рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2025 у справі № 911/2308/25 та призначено її до розгляду на 26.01.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 продовжено строк розгляду справи №911/2308/25 та відкладено розгляд апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» на рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2025 у справі № 911/2308/25 на 16.02.2026.
Судове засідання 16.02.2026 не відбулось у зв'язку з перебуванням у цей день головуючого судді Майданевича А.Г. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 розгляд апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» на рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2025 у справі № 911/2308/25 призначено на 09.03.2026.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2026 у зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці, апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» на рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2025 у справі № 911/2308/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Коротун О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 розгляд апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» на рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2025 у справі № 911/2308/25 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Коротун О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 відкладено розгляд апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» на рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2025 у справі № 911/2308/25 відкладено на 30.03.2026.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2026 у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» на рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2025 у справі № 911/2308/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Крижний О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 розгляд апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» на рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2025 у справі № 911/2308/25 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Крижний О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 відкладено розгляд апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» на рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2025 у справі № 911/2308/25 на 04.05.2026.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2026, у зв'язку з перебуванням судді Крижного О.М. у період з 29.04.2026 по 04.05.2026 у відрядженні, апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» на рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2025 у справі № 911/2308/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 розгляд апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» на рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2025 у справі № 911/2308/25 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Явка представників сторін
Представники позивачів у судове засідання 04.05.2026 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином шляхом направлення електронного документу до електроного кабінету, що підтверджується відповідними довідками.
Згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання принципів розумності строків розгляду справи судом, враховуючи те, що явка учасників справи судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивачів, які належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду.
Позиції учасників справи
Представник відповідача у судовому засіданні 04.05.2026 в режимі відеоконференції підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Прокурор у судовому засіданні апеляційної інстанції 04.05.2026 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2025 у справі №911/2308/25 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Рішенням Київського облвиконкому від 28.02.1972 № 118 «Про віднесення пам'яток природи за категоріями, згідно нової класифікації, та затвердження нововиявлених заповідних територій і природних об'єктів в області», а також рішенням Київського облвиконкому від 18.12.1984 № 441 «Про класифікацію і мережу територій та об'єктів природно-заповідного фонду області» оголошено Заповідне урочище «Галаганове».
У подальшому наказом Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації від 09.01.2019 № 02-од затверджено Положення про заповідне урочище «Галаганове» (далі - Положення).
Згідно з п. 1.2, 1.3 вказаного Положення Урочище входить до складу природно-заповідного фонду України і охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони. Урочище загальною площею 170,0 га розташоване на території ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» (на момент вчинення правопорушення реорганізовано в Філію «Бориспільське лісове господарство» ДСГП «Ліси України») Березанського лісництва - кв. 89 (виділи 2- 9), кв. 90 (виділи 2-13), кв. 91 (виділи 3-15), кв. 92 (виділи 2-9), кв. 93 (виділи 1-10), кв. 94 (виділи 1-11), кв. 95 (виділи 1-3), кв. 96 (виділи 1-5, 7-10), в адміністративних межах Безуглівської та Шевченківської сільських рад Згурівського району (на даний час Згурівська селищна територіальна громада).
17.10.2023 начальником відділу охорони та захисту лісу Ковальчуком О.Г. за участю провідного інженера з охорони та захисту лісу Тимошенко В.П. було виявлено незаконну рубку вітровальних дерев в кількості 1 дерево породи сосна, 2 дерева породи дуб, 3 дерева породи акація та 30 дерев породи клен.
Вказане правопорушення зафіксоване у Березанському лісництві у кварталі 89 виділі 6, ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення, заповідне урочище «Галаганове».
За результатами виявлення незаконної рубки складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, відповідно до якого загальний розмір шкоди, заподіяної лісу становить 3 029 822,85 грн. Акт підписано начальником відділу охорони та захисту лісу Ковальчук О.Г. та провідним інженером з охорони та захисту лісу Тимошенко В.П.
Правопорушника уповноваженими особами філії «Бориспільське лісове господарство» не виявлено.
Унаслідок зазначеного порушення навколишньому природному середовищу завдано суттєвих збитків, які залишаються не відшкодованими.
На підтвердження завданої шкоди незаконною рубкою дерев до матеріалів справи позивач надав:
- відомість матеріально-грошової оцінки від 18.10.2023;
- розрахунок збитків, спричинених рубкою і пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту у Березанському лісництві в кварталі 89 вид. 6.
- нумераційна відомість пнів від 05.10.2023 філії «Бориспільське лісове господарство, лісництво Березанське, урочище «Галаганове», квартал 89, виділ 6, площею 2,9 гектарів;
- проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство», Березанське лісництво.
Вказані обставини і стали підставою для звернення Заступником керівника Броварської окружної прокуратури з позовом у даній справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов наступних висновків.
Станом на день звернення до суду позовною заявою, враховуючи бездіяльність органу, уповноваженого державою та органу місцевого самоврядування, наявні обґрунтовані підстави для звернення прокуратури з позовом до суду про їх стягнення в примусовому порядку.
Так, підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу та органу місцевого самоврядування - Згурівської селищної ради, згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 131-1 Конституції України, була несплата відповідачем вищевказаної шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
У відповідності до частини 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Разом з тим, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Статтею 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі та додержання операторами вимог законодавства у сфері реєстрації викидів та перенесення забруднювачів і відходів.
Відповідно до статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно із Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Одними з основних завдань Держекоінспекції є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони, захисту, використання і відтворення лісів.
Функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області покладено на Державну екологічну інспекцію Столичного округу.
Згідно із п. п. 5 п. 2 Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 18 Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекції Столичного округу (нова редакція) (далі Положення), Інспекція в межах своїх повноважень здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування; повноти та законності здійснених заходів щодо відтворення лісів, зокрема цінними та рідкісними породами дерев, породами, притаманними відповідному регіону, та повноти заходів з догляду за лісовими культурами на землях, призначених під відновлення лісу; раціонального та невиснажливого використання лісових ресурсів; добування продуктів лісу та використання лісових ресурсів; здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах тощо.
Враховуючи зазначене, Державна екологічна інспекція Столичного округу уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а тому, є належним позивачем у даній справі.
Судом встановлено, що порушення інтересів держави в даному випадку полягають у ненадходженні протягом тривалого часу до спеціального фонду місцевих бюджетів грошових стягнень за шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, у тому числі лісів, в результаті незаконних порубок дерев на землях лісогосподарського призначення.
Відповідно до статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Водночас, органом, уповноваженим державою та органом місцевого самоврядування до моменту скерування прокурором позову до суду не вжито дієвих заходів щодо захисту інтересів держави в частині відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу, тобто уповноважені органи фактично визнають неможливість самостійного належного захисту майнових інтересів держави, що свідчить про їх бездіяльність.
Даний факт підтверджується тим, що з моменту незаконної вирубки дерев з жовтня 2023 року минуло більше 2 років, однак, не дивлячись на наявність передбачених законодавством повноважень, Державною екологічною інспекцією Столичного округу вказане лісопорушення не було виявлено та не було вжито заходів щодо відшкодування завданої ним шкоди.
При цьому, окружною прокуратурою до Державної екологічної інспекції Столичного округу скеровано лист від 22.05.2025 у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави за вищенаведеним фактом.
Водночас, Державною екологічною інспекцією Столичного округу за наявності достатніх підстав не було вжито дієвих заходів щодо захисту інтересів держави в частині відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями відповідача, тобто уповноважені органи фактично визнають неможливість самостійного належного захисту майнових інтересів держави, що свідчило про бездіяльність органу, уповноваженого державою та органу місцевого самоврядування.
Також, моніторингом Єдиного державного реєстру судових рішень було установлено, що Державною екологічною інспекцією Столичного округу до суду не пред'являлися позови щодо стягнення з ДСГП «Ліси України» шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, у тому числі лісів, в результаті незаконних порубок дерев на землях лісогосподарського призначення.
Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах статей 13, 142, 145 Конституції України; статей 15, 19, 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»; статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування згідно з вимогами п. б частини 1 статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належить здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Відтак, прокурор який звернувся до суду з цим позовом виконав обов'язок попереднього повідомлення позивачів відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Враховуючи, що позивачами не вжито заходів щодо подання до суду відповідної позовної заяви, Броварська окружна прокуратура звернулася з даним позовом до суду на захист інтересів держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції держави у спірних правовідносинах в порядку частини 3 статті 53 ГПК України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з нездійсненням позивачами, як суб'єктами, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження, захисту інтересів держави в суді.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що прокурор, звертаючись з позовом у цій справі обґрунтував, у чому полягають інтереси держави та необхідність їх захисту, вірно визначив органи, які мають компетенцію захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, підтвердив бездіяльність таких органів та дотримався процедури, передбаченої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», у зв'язку із чим, звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави відповідає приписам статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 ГПК України.
Водночас, колегія суддів відхиляє, посилання відповідача на правові позиції постанов Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від21.08.2019 у справі № 263/2038/16-а, від 29.11.2022 у справі № 240/401/19, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 26.06.2019 у справі 587/430/16-ц, від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, як нерелевантні. Водночас зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:
«Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, завданої державі порушенням положень лісового та природоохоронного законодавства, внаслідок незаконної вирубки дерев.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ст.16 ЦК України до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частинами 1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Верховний Суд зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв'язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.
Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов'язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.
Отже, суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається у тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Слід зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України (далі - ЛК України).
Відповідно до ст. 1 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
За приписами ст.ст. 16, 17 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.
Відповідно до п. «е» ст. 41 зазначеного Закону економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Частиною 2, 3 ст. 19 ЛК України встановлено, що постійні лісокористувачі зобов'язані:
1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку;
2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;
3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення;
4) вести первинний облік лісів;
5) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель;
6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства;
8) забезпечувати безперешкодний доступ до об'єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування.
Законом можуть бути передбачені й інші права та обов'язки постійних лісокористувачів.
Відповідно до ст. 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно зі ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані:
1) забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров'я людей;
2) забезпечувати безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісових ресурсів для задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції;
3) здійснювати відтворення лісів;
4) забезпечувати підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах;
5) здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень;
6) раціонально використовувати лісові ділянки.
Частинами 1, 2, 5 ст. 86 ЛК України передбачено, що організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів.
За приписами ст. 105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.
Згідно з ч. 1 ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.
За приписами ст. 68 «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Верховний Суд у постанові від 30.01.2025 у справі № 907/48/24 вказав на те, що системний аналіз положень ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 105, ст. 107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж, підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Здійснюючи аналіз вказаних вище норм права, Верховний Суд неодноразово зазначав, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. Водночас не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Водночас, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, від 20.01.2025 у справі № 907/48/24, від 12.03.2025 у справі № 909/131/24, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 19.02.2026 у справі №918/612/25).
Колегія суддів зауважує, що для покладення на постійного лісокористувача обов'язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з'ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався доведеністю прокурором належними та допустимими доказами наявності складу цивільного правопорушення, що є необхідною умовою для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п.1.3 Положення по заповідне урочище «Галаганове», затвердженого наказом Департаменту екології та природних ресурсів КОДА від 09.01.2019 №02-од, урочище загальною площею 170,0 гектарів розташоване на території ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» Березанського лісництва зокрема кв.89 (виділ 2-9), в адміністративних межах Безуглівської та Шевченськівської сільських рад Згурівського району.
Сторони визнали, що незаконна порубка дерев в кварталі 89 виділі 6 відбулась на території заповідного урочища «Галаганове» Березанського лісництва, що знаходиться на території ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство», яка на час вчинення правопорушення було реорганізоване у філію «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України», надалі було реорганізовано у філію «Столичний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України».
Земельна ділянка, на якій виявлено факт незаконної рубки дерев, знаходиться в адміністративних межах Згурівської селищної територіальної громади.
Пунктом 2.1 Положення про філію «Столичний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» затвердженого наказом від 04.04.2025 №764 (далі - Положення) передбачено, що філія створена з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, невиснажливого раціонального використання та відтворення лісів.
Предметом діяльності Філії є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства (п.2.2.2, 2.2.3).
Відповідно до Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших лісокористувачів та власників лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 976 від 16.09.2009, начальник відділу охорони та захисту лісу відноситься до посадових осіб державної лісової охорони.
Пунктом 2.5 Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України №262 від 31.08.2010, встановлено, що у разі якщо виявлено факт порушення лісового законодавства, однак особу порушника встановити неможливо (порушник вчинив правопорушення і зник з місця події), посадовою особою органу лісового господарства складається акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства. Складений акт протягом трьох днів з моменту виявлення правопорушення направляється до органу внутрішніх справ за місцем вчинення правопорушення для встановлення особи порушника. Виявлені при цьому незаконно добуті лісові ресурси вилучаються, про що зазначається в акті.
Тобто, акт, складений посадовими особами органу лісового господарства, є належним доказом на підтвердження факту вчинення порушення лісового законодавства.
Таким чином, порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.
Нормами чинного законодавства, зокрема, Лісовим кодексом та Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів підтверджується матеріалами справи.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Тобто, усвідомлюючи свої дії, відповідач неправомірно не здійснив належних заходів для збереження лісонасаджень на земельній ділянці, постійним користувачем якої він є. Нездійснення заходів у збереженні 36 дерев, свідчить про грубе порушення посадовими особами відповідача покладених на них обов'язків з охорони лісу, а також свідчить про наявність як вини відповідача, так і протиправної поведінки, причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана, які спричинили збитки.
Вказані вище обставини та подані докази є належними та допустимими для встановлення факту вчинення правопорушення природоохоронного законодавства та завдання державі шкоди незаконною порубкою лісових насаджень.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача про наявність форс-мажорних обставин (введення воєнного стану та встановлення комендантської години) як підставу відсутності вини відповідача.
Сам факт введення воєнного стану, а також запровадження комендантської години, не може вважатись належною правовою підставою для невиконання постійним лісокористувачем покладених на нього обов'язків із охорони лісу та запобіганню незаконної рубки.
Матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про те, що незаконна рубка дерев відбулась під час комендантської години, а також не містять доказів, які б підтверджували доводи відповідача про неможливість виконання покладених на нього обов'язків з охорони лісу під час воєнного стану. Значний обсяг рубки свідчить про те, що її здійснення потребувало певного часу та залучення техніки.
Твердження відповідача про те, що відповідно до Постанови КМУ від 13.03.2022 №303 відповідач був позбавлений можливості здійснювати заходи державного контролю в сфері охорони лісу є неспроможними, позаяк положення даної постанови не поширюється на ДСГП «Ліси України», а поширюються на Державну екологічну інспекцію Столичного округу, яка уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, національного використання, відтворення та охорони природних ресурсів.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, колегія суддів погоджується із таким розрахунком, оскільки він здійснений відповідно до такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008, з урахуванням індексації 2023 року.
Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Таким чином колегія суддів погоджується із судом першої інстанції та вважає поданий розрахунок обґрунтованим та арифметично вірним, тому вимога прокуратури про стягнення з відповідача шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки лісу у розмірі 3 029 822,85 грн є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.
Колегія суддів враховує, що охорона і захист лісів є складовою частиною діяльності відповідача, проте факт незаконної рубки дерев свідчить про неналежне виконання відповідачем обов'язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок.
Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавши вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень допустив самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
З наведеного вище вбачається, що судом першої інстанції була надана оцінка наявним у справі доказам у їх сукупності та встановлено наявність складу правопорушення: незаконної порубки дерев на відомчій відповідачу території, що свідчить про протиправність поведінки постійного лісокористувача; шкоди, розмір якої доказово підтверджено; причинно-наслідкового зв'язку шкоди з протиправною поведінкою відповідача, адже заподіяння збитків зумовлено невиконання ним обов'язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про доведеність належними та допустимими доказами наявності складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допущення самовільної вирубки лісу та наявності підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності.
Водночас колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та п. 7 ч. 3 ст. 29, п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зараховуються до спецфондів Державного, обласних та місцевих (сільського, селищного, міського) бюджетів за місцем скоєння правопорушення. При цьому джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Незаконну рубку вчинено в адміністративних межах Згурівської селищної територіальної громади Київської області, тому заподіяна шкода підлягає стягненню за місцем заподіяння шкоди на єдиний казначейський рахунок спеціального фонду, відкритий на селищну раду, згідно з кодом бюджетної класифікації, в даному випадку це «грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок господарської та іншої діяльності», код класифікації доходів 24062100.
Відтак, оскільки місце заподіяння екологічної шкоди - порубки дерев знаходиться в адміністративних межах Згурівської селищної ради, то відповідно до ст.47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» надходження грошових коштів на спеціальний рахунок Згурівської селищної ради є правомірним та таким, що відповідає вимогам законодавства.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» на рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2025 у справі № 911/2308/25 не підлягає задоволенню.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» на рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2025 у справі № 911/2308/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2025 у справі № 911/2308/25 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» на рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2025 у справі № 911/2308/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2025 у справі № 911/2308/25 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №911/2308/25 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк