Справа № 526/567/25 Номер провадження 33/814/559/26Головуючий у 1-й інстанції Ситник О. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
11 травня 2026 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Обідіна О.І.,
За участю секретаря Дороженка Р.Г.
Захисника-адвоката Максименко Ю.П.
розглянувши в судовому засіданні у м. Полтава, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Максименко Юлії Петрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 15 січня 2026 року,
Постановою судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 15 січня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, в зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладеного на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Згідно з постановою судді, 17.02.2025, о 22:42 год. в м. Гадяч, вул. Кобилянської, 31, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем Рено Лагуна, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився за допомогою приладу Драгер 6810, результат позитивний - 1,52%, від керування відсторонений, чим порушив п. 2.9а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також, 17.02.2025, о 22:42 год. в м. Гадяч, вул. Кобилянської, 31, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Рено Лагуна, д.н.з. НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості руху щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив наїзд на електроопору, в результаті чого авто отримало механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків, чим порушив вимоги п.п. 12.1 та 13.1 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, захисник Максименко Ю.П. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить постанову в цій частині скасувати, а провадження по справі закрити як це передбачено п.3 ч.1 ст. 293 КУпАП.
Вказує, що працівники поліції тиснули на ОСОБА_1 та переконували його в тім, що саме він перебував за кермом та скоїв ДТП, незважаючи, що останній категорично заперечував керування автомобілем. Окрім того, користуючись безпорадним станом пасажира авто ОСОБА_2 поліцейські змусили його надати неправдиві свідчення, які безпідставно були взяті до уваги судом при розгляді справи.
Також звертає увагу на порушення проведення процедури огляду, а саме відсутність виявлених ознак сп'яніння, не проведення огляду в закладі охорони здоров'я, незважаючи на постраждалого пасажира, не здійснення працівниками поліції контрольного відбору повітря та відсутність заміни мундштука, не ознайомлення з інструкцією газоаналізатора, що є підставою для визнання недійсним такого огляду.
Одночасно в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження як пропущеного з поважних причин, оскільки 15.01.2026 судом було складено вступну та резолютивну частину постанови, а станом на 27 січня 2026 року повний текст ні притягнутим, ні його захисником не було отримано.
27 січня 2026 року було подано апеляційну скаргу, яку постановою Полтавського апеляційного суду від 20 лютого 2026 року повернуто з підстав відсутності повноважень адвоката на представлення інтересів правопорушника в суді апеляційної інстанції. Після повернення апеляційної скарги, 23 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» була повторно подана апеляційна скарга.
Перевіривши доводи апелянта щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження приходжу до висновку, що останні заслуговують на увагу, а строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, як пропущений з поважних причин.
Так, матеріалами справи доводиться, що розгляд справи відбувся без участі правопорушника та його представника 15 січня 2026 року і в цей же день було виготовлено вступну та резолютивну частину постанови. Згідно довідки Зіньківського районного суду повний текст було постанови було виготовлено 28 січня 2026 року в зв'язку з перебуванням судді у відпустці та на лікарняному. Копія постанови суду була направлена в електронний кабінет захисника 29 січня, а ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку 30 січня 2026 року.
Вказані обставини унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги, у визначений КУпАП 10-ти денний строк, що свідчить про поважність причин пропуску строку.
Постанова суду в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП не оскаржується.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вважаю, що суддя суду першої інстанції в даному випадку наведених вище вимог законодавства дотримався в повному обсязі.
Висновки судді суду першої інстанції щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він підданий адміністративному стягненню, за обставин викладених у постанові, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог статті 252 КУпАП.
Зокрема такими доказами в даній справі є:
протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №249862 від 18.02.2025 за ч.1 ст.130 КУпАП щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння,
роздруківка з алкотестера Драгер 6810 з результатом проходження огляду ОСОБА_1 1,52% о 00:19 год. 18.02.2025,
акт огляду на стан сп'яніння з результатом 1,52%,
направлення на огляд водія до закладу охорони здоров'я,
пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
відеозаписи з бодікамер працівників поліції
протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №249845 від 18.02.2025 за ст.124 КУпАП щодо скоєння ОСОБА_1 ДТП,
схема місця ДТП.
Зазначені докази в своїй сукупності містять фактичні дані про подію скоєного ОСОБА_1 правопорушення за ст. 130 КУпАП та не були спростовані в суді апеляційної інстанції.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги необхідно зазначити, що викладені в ній обставини не доводять факт відсутності в діях притягнутого складу адміністративного правопорушення та не свідчать про помилковість висновків суду першої інстанції.
За нормативним визначенням ст. 130 ч.1 КУпАП адміністративна відповідальність за цією нормою настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.9 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як вже зазначено вище адміністративна відповідальність за ст.130 КУпАП настає в разі якщо особа керувала транспортним засобом в стані алкогольного/наркотичного сп'яніння.
В даному випадку сторона апелянта заперечує як сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, так і належність та допустимість доказів, які суд першої інстанції поклав в основу свого висновку про доведеність вини останнього.
З відеозапису бодікамери працівника поліції вбачається приїзд патрульного авто на місце ДТП, де автомобіль Рено Лагуна, д.н.з. НОМЕР_1 , в'їхав в електроопору та отримав механічні пошкодження, а остання впала та перекрила дорожній рух.
Із записів також вбачається, що на місці дорожньої пригоди перебували декілька мешканців сусідніх будинків, пасажир автомобіля та ОСОБА_1 , який зазначив себе власником вказаного автомобіля та на питання поліцейського «Де ви були?», відповів, що «прибіг з іншої вулички», заперечував при цьому перебування за кермом та не міг пояснити хто керував належним йому автомобілем під час наїзду на опору.
При цьому, поліцейським було звернуто увагу на наявну на носі у ОСОБА_1 травму, отримання якої характерно внаслідок удару під час керування водієм транспортним засобом.
Зважаючи на виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння шляхом продуття алкотестеру, на що останній погодився, не заперечуючи факт вживання ним алкоголю.
Після продуття алкотестеру результат виявися позитивним 1,52%, з яким водій був згоден та не висловлював жодних заперечень чи не згоди з виявленими проміле, що стало підставою для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилання апелянта про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що також заперечувалося ним самим після ДТП, апеляційний суд вважає безпідставними та розцінює як обраний спосіб захисту з метою уникнути відповідальності за скоєне правопорушення.
В даному випадку, апеляційний суд приймає до уваги встановлені постановою місцевого суду обставини в частині скоєного ОСОБА_1 правопорушенням за ст. 124 КУпАП України, які останнім не оскаржуються, а відтак судове рішення в частині визнання його винним за ст. 124 КУпАП України вступило в законну силу.
В даному випадку судом встановлено, що 17.02.2025, о 22:42 год. в м. Гадяч, вул. Кобилянської, 31, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Рено Лагуна, д.н.з. НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості руху щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив наїзд на електроопору.
Таким чином, даний факт вже знайшов своє підтвердження та став правовою підставою для притягнення останнього до відповідальності за ст. 124 КУпАП України і в цій частині постанова суду першої інстанції не оскаржувалась.
Окрім того суд звертає увагу, що під час спілкування з працівниками поліції протягом тривалого часу, ОСОБА_1 , заперечуючи керування ним автомобілем, так і не зміг повідомити хто саме перебував за кермом належного йому автомобіля, зазначаючи, що не знає хто перебував за кермом. Інших осіб на відеозаписах окрім мешканців прилеглих будинків, пасажира в салоні авто на місці ДТП не зафіксовано. При цьому останній підтвердив факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, хоча в подальшому змінив свої покази, приставши версії правопорушника.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення процедури огляду на стан сп'яніння не беруться судом до уваги та спростовуються долученим відеозаписом, на якому вбачається розпаковка водієм цілісного мундштука, проведення контрольного забору повітря, неправильне швидке продуття приладу ОСОБА_1 , перезавантаження прибору з характерним сигналом та повторне продуття приладу з позитивним результатом 1,52%.
Незгоди з отриманим результатом водій не висловлював, факт вживання алкоголю не заперечував, пояснивши вживання 100 гр. та літру пива, а тому в працівників поліції відсутні були підстави для пропонування проходження огляду в медичному закладі, яке проводиться в разі незгоди водія з отриманим результатом або в разі відмови в проходженні огляду на місці зупинки.
Жодного тиску на водія записи з бодікамер працівників поліції, які є безперервними не містять.
Таким чином під час апеляційного розгляду наявними у справі доказами в їх сукупності спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про недотримання працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а наявними доказами в їх сукупності спростовуються доводи апеляційної скарги про недоведеність вчинення водієм адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Адміністративне стягнення на правопорушника накладено з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає розміру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, є необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так й іншими особами.
Порушень законодавства, які ставили б під сумнів законність судового рішення в ході апеляційного розгляду не встановлено.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить висновку, що постанова судді про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити захиснику Максименко Юлії Петрівні, яка діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 15 січня 2026 року.
Апеляційну скаргу захисника Максименко Юлії Петрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 15 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.І. Обідіна