Справа № 758/4295/25
12 травня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Будзан Л.Д.,
за участі секретаря судового засідання - Топоровського М.О.,
представника позивача - Іванчихіна С.І.,
представника відповідача - ОСОБА_2.,
представника відповідача - ОСОБА_3.,
розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До Подільського районного суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води та теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, відповідач належним чином не здійснює оплату таких послуг, у зв'язку з чим, перед позивачем утворилась заборгованість за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та теплової енергії в сумі 114835,28 грн, яка складається із: суми заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 14962,92 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 1780,59 грн, 3% річних у розмірі 414,45 грн; заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 4615,03 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 549,19 грн, 3% річних у розмірі 127,83 грн; заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 10207,94 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 1102,46 грн, 3% річних у розмірі 282,75 грн; заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 20408,47 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 2432,11 грн, 3% річних у розмірі 567,79 грн; заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 34699,96 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 3525,65 грн, 3% річних у розмірі 815,42 грн, пені у розмірі 553,28 грн; заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 15486,17 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 1614,54 грн, 3% річних у розмірі 367,76 грн, пені у розмірі 257,43 грн; заборгованості з плати за абонентського обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 39,89 грн; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 23,65 грн. Посилаючись на викладене, а також з огляду на неналежну сплату відповідачем коштів за надані позивачем послуги, останній вимушений звернутись до суду із даним позовом та просить стягнути зазначену заборгованість із відповідача в примусовому порядку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 березня 2025 року, головуючим суддею у справі визначено Будзан Л.Д.
31 березня 2025 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
12 червня 2025 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечила щодо задоволення позовної заяви у повному обсязі. Вказала, що ОСОБА_1 є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а саме частини квартири, однак жодними комунальними послугами у квартирі не користується, оскільки з 09.02.2022 виїхав за кордон. Всіма комунальними послугами у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , користується ОСОБА_2 та їй належить частини квартири.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2025 року відмовлено у задоволені клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про залучення її до участі у справі в якості співвідповідача.
05 травня 2026 року представник позивача подав до суду заяву, в якій зазначив, що відповідачем після відкриття провадження у справі було сплачено частину заборгованості, проте не було повністю сплачено заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення, штрафні санкції (пеня, інфляційна складова боргу, 3% річних) та судовий збір. Просить стягнути з відповідача: заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 1411,44 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1780,59 грн, 3% річних у розмірі 414,45 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 549,19 грн, 3% річних у розмірі 127,83 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 1102,46 грн, 3% річних у розмірі 282,75 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 2432,11 грн, 3% річних у розмірі 567,79 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 3525,65 грн, 3% річних у розмірі 815,42 грн, пеню у розмірі 553,28 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 1614,54 грн, 3% річних у розмірі 367,76 грн, пеню у розмірі 257,43 грн; судовий збір у розмірі 3028 грн, що в загальному розмірі складає 18830,69 грн.
06 травня 2026 року протокольною ухвалою Подільського районного суду міста Києва прийнято заяву представника позивача про зменшення позовних вимог та вирішено розглядати справу з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти задоволення позову в повному обсязі, однак у разі його задоволення судом просили розстрочити виконання рішення на 12 місяців.
Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , надавалися ПАТ «Київенерго».
Позивач на підставі договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного з ПАТ «Київенерго», прийняв право вимоги щодо заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 14962,92 грн та щодо заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 4615,03 грн, за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Стороною позивача надано суду додаток № 1 та № 2 до даного договору, в яких зазначено перелік споживачів право вимоги щодо заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води яких відступлено позивачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З наданих представником позивача довідок вбачається, що під час розгляду справи відповідачем часткового сплачено суму основного боргу за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення та повністю сплачено суму основного боргу за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води, однак несплаченими залишається частина основної заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 1411,44 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 1780,59 грн, 3% річних у розмірі 414,45 грн; інфляційна складова боргу у розмірі 549,19 грн, 3% річних у розмірі 127,83 грн, що в загальному розмірі складає 4283,50 грн.
Перевіряючи позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 1411,44 грн, судом встановлено, що матеріали справи не містять жодного доказу наявності такої заборгованості, часу та підстав її виникнення.
В даному випадку відступлення ПАТ «Київенерго» певної суми заборгованості на користь позивача, ніяким чином не підтверджує її наявність та обґрунтованість.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.
Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
За змістом ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Всупереч вимогам зазначених норм закону, позивач, стверджуючи про отримання права вимоги зазначеної заборгованості від ПАТ «Київенерго», не надав суду ні оригіналу, ні належним чином засвідченої копії, ні витягу з договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18. Наявна в матеріалах справи фотокопія першої та останньої сторінки договору не є оригіналом, не є засвідченою належним чином копією та не є засвідченим витягом, що в силу вимог ст. 95 ЦПК України не дає суду підстав вважати дану фотокопію письмовим доказом.
Також суд не приймає до уваги, розрахунок заборгованості за послуги з централізовано опалення та постачання гарячої води в період до 01 травня 2018 року, який зроблено та подано позивачем, оскільки такий розрахунок по суті є лише твердженням позивача, яке не створює для суду обов'язок вважати обставини, зазначені в такому твердженні доведеними. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Подаючи до суду вказаний розрахунок, позивач не звернув уваги, що в період, за який зроблений розрахунок, а саме до 01 травня 2018 року, він не був виконавцем цих послуг.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що розрахунок боргу за надані послуги з централізовано опалення та постачання гарячої води за період до 01 травня 2018 року, не може бути зроблений особою, яка ці послуги не надавала, а відтак є не належним доказом та не може прийматись до уваги.
Разом з тим будь-якого розрахунку заборгованості за вказані послуги, зробленого особою, яка їх надавала в зазначений період, а саме ПАТ «Київенерго», позивач суду не надав.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення не є доведеними та задоволенню не підлягають, а отже задоволенню також не підлягають вимоги про нарахування на вказану заборгованість інфляційної складової боргу та 3% річних. Також задоволенню не підлягають вимоги про нарахування на заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води, а саме інфляційна складова боргу та 3% річних.
Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за період з 01 травня 2018 року, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, судом встановлено, що з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року, у зв'язку зі зміною законодавства, є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади м. Києва №127583222 від 13.03.2025, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, наявні у справі докази свідчать про те, що відповідач зареєстрований за вказаною адресою, а відтак є споживачем послуг з центрального опалення, постачання теплової енергії та гарячої води, які надавав позивач.
Правовідносини у сфері надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води регулювались Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 року.
Вказані Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
На виконання вимог законодавства, Договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води №34 (5085) був опублікований позивачем 28 березня 2018 року у газеті «Хрещатик».
Відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, а також Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», споживачі послуг з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води зобов'язані були сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.
Правовідносини у сфері надання послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води регулюються Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції від 09 листопада 2017 року, Постановою КМУ №1182 «Про затвердження правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» від 11 грудня 2019 року та Постановою КМУ №830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії» від 21 серпня 2019 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
На виконання вказаних вимог позивачем на своєму вебсайті https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyyivteploen/ були оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.
Пунктом 4 типового індивідуального договору встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Відповідно до п. 5 Договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Згідно зі ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води включає в себе також й плату за абонентське обслуговування.
Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту умов вказаних договорів є факт отримання послуг споживачем.
Доказів того, що відповідач від послуг із централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року від послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, у встановленому чинним законодавством порядку, відмовився суду не надано.
Посилання представника відповідача на те, що відповідач ОСОБА_1 з 09 лютого 2022 року не проживає в квартирі АДРЕСА_1 , суд відхиляє, оскільки особа, яка зареєстрована за вказаною адресою зберігає за собою право проживання у житловому приміщенні, а відтак, останній, зобов'язаний сплачувати за надані йому житлово-комунальні послуги.
Надані представником відповідача докази не проживання ОСОБА_1 з 09 лютого 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , не можуть бути підставою для його звільнення від оплати за житлово-комунальні послуги у спірний період за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки такі документи, разом із заявою та довідкою з місця проживання він зобов'язаний був надати до надавача послуг і у спірний період.
Відповідачем ОСОБА_1 не надано доказів звернення до позивача із заявою про його не проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 у спірний період та того, що він бажає припинити отримання житлово-комунальних послуг зокрема, на час його відсутності за вказаною адресою, а тому підстави для звільнення відповідача ОСОБА_1 від оплати житлово-комунальних послуг відсутні.
Крім того відповідач ОСОБА_1 є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що вказувалося та не заперечувалося представником відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач зареєстрований та є співвласником у зазначеній вище квартирі, а тому є споживачем наданих позивачем послуг у вказаній квартирі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 вересня 2019 року у справі № 335/479/17, провадження № 61-22435св18.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Крім того, згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, відповідач, в порушення вимог договору та вимог законодавства, своєчасно не оплачував спожиті послуги, які надавалися позивачем в результаті чого утворилася заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 10207,94 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 1102,46 грн, 3% річних у розмірі 282,75 грн; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 20408,47 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 2432,11 грн, 3% річних у розмірі 567,79 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 34699,96 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 3525,65 грн, 3% річних у розмірі 815,42 грн, пеня у розмірі 553,28 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 15486,17 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 1614,54 грн, 3% річних у розмірі 367,76 грн, пеня у розмірі 257,43 грн; заборгованість з плати за абонентського обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 39,89 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 23,65 грн, що підтверджується розрахунками заборгованості.
В ході розгляду справи, представником відповідача повідомлено суду про сплату заборгованості та долучено: копію платіжної інструкції від 19.10.2025 на суму 4000 грн (плата за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії (ПАО ТЕ)); копію квитанції від 28.11.2025 на суму 1000 грн (за централізоване постачання гарячої води (КТЕ)); копію квитанції від 28.11.2025 на суму 4500 грн (за централізоване опалення (КТЕ)); копію квитанції від 16.12.2025 на суму 10000 грн (за централізоване опалення (КТЕ)); копію квитанції від 16.12.2025 на суму 1000 грн (за централізоване постачання гарячої води (КТЕ)); копію квитанції від 21.12.2025 на суму 1000 грн (за постачання теплової енергії - ТЕ(ЦО)); копію квитанції від 24.12.2025 на суму 500 грн (за централізоване опалення (КТЕ)); копію квитанції від 24.12.2025 на суму 200 грн (за централізоване постачання гарячої води (КТЕ)); копію квитанції від 26.12.2025 на суму 2000 грн (за централізоване опалення (КТЕ)); копію квитанції від 29.12.2025 на суму 1950 грн (за централізоване опалення (КТЕ)); копію квитанції від 12.01.2026 на суму 14000 грн (за постачання теплової енергії - ТЕ(ЦО)); копію квитанції від 15.01.2026 на суму 4000 грн (за централізоване постачання гарячої води (КТЕ); копію квитанції від 19.01.2026 на суму 1000 грн (за централізоване постачання гарячої води (КТЕ)); копію квитанції від 19.01.2026 на суму 1000 грн (за централізоване опалення (КТЕ)); копію квитанції від 29.01.2026 на суму 3000 грн (за постачання гарячої води - ГВ(ГВП)); копію квитанції від 06.03.2026 на суму 2000 грн (за централізоване опалення (КТЕ)); копію квитанції від 06.03.2026 на суму 2000 грн (за централізоване постачання гарячої води (КТЕ)); копію квитанції від 18.03.2026 на суму 7000 грн (за централізоване постачання гарячої води (КТЕ)); копію квитанції від 23.03.2026 на суму 3000 грн (за централізоване постачання гарячої води (КТЕ)); копію квитанції від 23.03.2026 на суму 2000 грн (за централізоване опалення (КТЕ)) копію квитанції від 01.04.2026 на суму 7000 грн (за централізоване постачання гарячої води (КТЕ)); копію квитанції від 01.04.2026 на суму 3000 грн (за централізоване опалення (КТЕ)). Крім того, представником відповідача долучено акт звірки взаєморозрахунків за послуги з централізованого опалення (ЦО)/ постачання теплової енергії (ТЕ) та з централізованого постачання гарячої води (ПГВ)/постачання гарячої води (ГВ) за період 01.05.2018-31.03.2026
З наданих представником позивача довідок вбачається, що під час розгляду справи відповідачем сплачено суму основного боргу, однак несплаченими залишається інфляційна складова боргу у розмірі 1102,46 грн, 3% річних у розмірі 282,75 грн; інфляційна складова боргу у розмірі 2432,11 грн, 3% річних у розмірі 567,79 грн; інфляційна складова боргу у розмірі 3525,65 грн, 3% річних у розмірі 815,42 грн, пеня у розмірі 553,28 грн; інфляційна складова боргу у розмірі 1614,54 грн, 3% річних у розмірі 367,76 грн, пеня у розмірі 257,43 грн, що в загальному розмірі складає 11519,19 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 1102,46 грн, 3% річних у розмірі 282,75 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 2432,11 грн, 3% річних у розмірі 567,79 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 3525,65 грн, 3% річних у розмірі 815,42 грн, пеню у розмірі 553,28 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 1614,54 грн, 3% річних у розмірі 367,76 грн, пеню у розмірі 257,43 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
05 березня 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», абзацом 1 п. 1 якої установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
29 грудня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», якою, зокрема, абзац 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в новій редакції. До припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).
Вказана постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 набрала чинності 30 грудня 2023 року.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (який був чинний у період, за яким розраховано інфляційну складову та 3% річних), яким був встановлений перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначено, що м. Київ входило до вказаного переліку лише в період з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року.
Відтак, КП «Київтеплоенерго» мало право на нарахування відповідачу інфляційної складової з 01.01.2024 по 31.01.2025.
Крім того, ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Отже, беручи до уваги наведене та те, що відповідач під час розгляду справи сплатив основну заборгованість, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційну складову боргу у розмірі 1102,46 грн, 3% річних у розмірі 282,75 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 2432,11 грн, 3% річних у розмірі 567,79 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 3525,65 грн, 3% річних у розмірі 815,42 грн, пеню у розмірі 553,28 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 1614,54 грн, 3% річних у розмірі 367,76 грн, пеню у розмірі 257,43 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, з огляду на викладене вище, зважаючи на встановлені обставини та наведені положення Закону, з огляду на коригування позивачем сум заборгованості, сплату відповідачем суми основного боргу після відкриття провадження у справі, та підтримання вимог позивачем щодо стягнення 3% річних, пені та інфляційної складової боргу, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, у судовому засіданні представник відповідача просила у разі задоволення позову розстрочити виконання рішення на 12 місяців.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
У відповідності до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно з ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
У відповідності до ч. 4-5 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим цивільним судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 435 ЦПК України, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05.07.2012 року суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися цивільними судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 796/43/2018.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.06.2021 року у справі № 9901/598/19, який згідно положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.
Враховуючи викладене, зважаючи на суму заборгованості за судовим рішенням, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, дотримуючись балансу інтересів обох сторін в умовах дії воєнного стану в Україні, зважаючи на майновий стан відповідача, з огляду на відсутність заперечень з боку представника позивача (стягувача), суд дійшов висновку про можливість розстрочення виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 травня 2026 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, на строк 12 місяців шляхом сплати щомісячних платежів протягом дванадцяти місяців у розмірі 959,93 грн, починаючи сплату з 12 червня 2026 року по 12 травня 2027 року включно.
Інші доводи сторін, які наведені у позові та відзиві на позов, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Кузнєцов та інші проти російської федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Отже, з огляду на викладене вище, зважаючи на встановлені обставини та наведені положення Закону, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість і доведеність позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до наявної в матеріалах справи платіжної інструкції №31951 від 18 березня 2025 року позивачем при зверненні з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн.
Із урахуванням наведеного, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2207,23 грн (11519,19 грн х 100% : 15802,69 грн х 3028 грн).
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2-5,11-13, 141, 196, 223, 258, 259, 263, 268, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 525, 610, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» суд, -
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 11519 (одинадцять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) гривень 19 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Розстрочити виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 травня 2026 року у справі № 758/4295/25 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, строком на 12 місяців зі сплатою ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» по 959 (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн 93 коп., щомісячно, починаючи сплату з 12 червня 2026 року.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 2207 (дві тисячі двісті сім) грн 23 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брати участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін по справі:
позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: площа Івана Франка, буд. 5, м. Київ;
відповідач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено 12.05.2026.
Суддя Л.Д. Будзан