Справа № 752/22685/25
Провадження №: 1-кс/752/116/26
26 січня 2026 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 , про скасування повідомлення про підозру,
встановив:
До Голосіївського районного суду міста Києва надійшла вищевказана скарга.
В обґрунтування скарги захисник зазначає, що відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було складено повідомлення про підозру від 27.09.2025 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100010000503 від 01.02.2025. В подальшому, саме 27.09.2025 ОСОБА_4 було вручене дане повідомлення про підозру.
Сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_4 умисний збут психотропних речовин (сибутраміну) шляхом реалізації продукції через інтернет-магазин «Biosvit».
Разом з тим, аналіз наявних у матеріалах кримінального провадження доказів не підтверджує обізнаності підозрюваного щодо фактичного складу реалізованих препаратів, а відтак - відсутній будь-який умисел на збут психотропних речовин. Підзахисний здійснював законну підприємницьку діяльність, зареєстровану відповідно до вимог чинного законодавства України, предметом якої була торгівля товарами широкого вжитку, а саме: біологічно активними добавками, засобами для схуднення, косметичними товарами та вітамінами. Уся продукція закуповувалася у комерційних постачальників у готовому вигляді, у фірмовій упаковці, із супровідною документацією та маркуванням, що виключало можливість будь-якого втручання підзахисного у процес виготовлення чи зміну складу товару. ОСОБА_4 не є фахівцем у сфері фармакології, не має спеціальних знань чи кваліфікації, яка дозволяла б визначити наявність у складі продукту певних хімічних сполук чи речовин. Таким чином, він не мав ані фактичної, ані юридичної можливості достовірно знати про наявність у складі окремих препаратів речовини, обіг якої обмежено. Важливо також зазначити, що жоден із реалізованих товарів не був маркований або позиціонувався як лікарський засіб. Усі вони позиціонувалися на ринку як БАДи (біологічно активні добавки), що вільно реалізуються в мережі Інтернет та не підпадають під дію законодавства про наркотичні чи психотропні речовини. Отже, дії підзахисного мали виключно господарсько-комерційний характер, спрямований на отримання прибутку від роздрібного продажу звичайних засобів для схуднення, без будь-яких ознак умислу на незаконний збут психотропних речовин.
З урахуванням наведеного, вважають, що у діях ОСОБА_4 відсутня суб'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст.307 КК України, оскільки об'єктивно він не усвідомлював і не міг усвідомлювати суспільно небезпечного характеру своїх дій, не передбачав і не бажав настання наслідків у вигляді обігу психотропних речовин. Більше того, з урахуванням положень ст. 24 КК України, умисел є обов'язковою ознакою цього складу злочину, а за його відсутності діяння не може кваліфікуватися за ст.307 КК України, що є безумовною підставою для закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Згідно з протоколом огляду вебсайту http://biosvit.in.ua , під час переходу до вкладки «Схуднення. Ідеальна фігура» відкривається перелік товарів для зниження ваги, серед яких зазначено ряд найменувань харчових добавок та препаратів для схуднення. Разом із тим, у тексті протоколу не зафіксовано жодних відомостей про те, що на сайті наявна інформація щодо вмісту у продукції психотропної речовини сибутраміну або будь-яких інших заборонених компонентів. Вебсайт містить виключно загальні відомості рекламного характеру - опис дії засобів для схуднення, умови доставки та оплати, але жодним чином не містить посилань на незаконні речовини чи порушення правил обігу лікарських засобів. Таким чином, зміст протоколу огляду вебсайту прямо спростовує версію сторони обвинувачення про обізнаність ОСОБА_4 щодо можливого вмісту у продукції психотропних речовин. Будь-яких візуальних чи текстових ознак, які могли б свідчити про продаж заборонених речовин, на вебресурсі не виявлено. З цього випливає, що у підзахисного об'єктивно не було можливості усвідомлювати протиправність своїх дій, оскільки він діяв як звичайний підприємець, який реалізує товари широкого вжитку через інтернет-магазин. Крім того, варто наголосити, що вебсайт «Biosvit» має типовий комерційний вигляд, аналогічний до сотень інших інтернет-магазинів, що працюють на українському ринку. Асортимент сайту включає засоби для схуднення, вітаміни, косметику та біологічно активні добавки, які вільно обертаються на території України та не вимагають спеціального дозволу чи ліцензії на їх реалізацію. Отже, сам по собі протокол огляду вебсайту не містить жодних відомостей, які б доводили наявність умислу ОСОБА_4 на збут психотропних речовин, а навпаки підтверджує, що діяльність підзахисного мала відкритий, публічний і законний характер. Відсутність будь-яких згадок про сибутрамін у текстах сайту, описах товарів чи рекламних матеріалах виключає можливість обґрунтованого висновку про обізнаність підзахисного щодо можливого змісту психотропної речовини в окремих продуктах.
Таким чином, зазначений доказ не лише не підтверджує обставин, викладених у повідомленні про підозру, а навпаки, спростовує наявність суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 307 КК України, та є підставою для закриття кримінального провадження відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Згідно з протоколом огляду відеозапису від 27 червня 2025 року, старшим слідчим СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві було здійснено перегляд записів з камер відеоспостереження, розташованих у відділенні ТОВ «Нова Пошта» №3 м. Південне (вул. Шевченка, 12), на яких, за твердженням сторони обвинувачення, нібито зафіксовано факт відправлення посилки від імені ФОП ОСОБА_4 . Разом із тим, вказаний відеозапис жодним чином не підтверджує факту вчинення підзахисним будь-яких протиправних дій і не може розцінюватися як доказ умислу на збут психотропних речовин, з огляду на таке. По-перше, користування послугами компанії «Нова Пошта» є звичайною та законною господарською практикою для будь-якого суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює дистанційну торгівлю товарами. Факт відправлення посилки не може сам по собі свідчити про незаконність дій особи, адже така діяльність входить до кола звичайних комерційних операцій в межах господарської діяльності ФОП ОСОБА_6 , який реалізовував продукцію загального призначення - біологічно активні добавки та засоби для схуднення. По-друге, відповідно до змісту самого протоколу, на відеозаписі не відображено вміст посилки, не зафіксовано, які саме предмети були передані до відправлення, а також не видно, що ОСОБА_4 особисто пакує чи перевіряє товари перед відправкою. Відсутність будь-яких об'єктивних ознак вказує на те, що відеозапис не може підтвердити факт пересилання психотропних речовин або наявність умислу на такий збут. По-третє, відеоматеріали не містять жодних епізодів, які б могли свідчити про усвідомлення підзахисним протиправності своїх дій чи про наявність у нього спеціального умислу на збут речовин, обіг яких обмежено. Відео лише фіксує звичайний процес відправлення товару клієнту, без будь-яких ознак злочинної поведінки, а тому не може вважатися належним доказом вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 307 КК України. По-четверте, сторона захисту звертає увагу, що сам протокол огляду відеозапису складено без участі підозрюваного чи його захисника, що порушує вимоги ст. 237, 104, 105 КПК України та ставить під сумнів достовірність і допустимість отриманих відомостей. Будь-які докази, отримані з порушенням процесуального порядку, згідно з ч. 1 ст. 87 КПК України, є недопустимими та не можуть бути використані при доведенні вини особи. Таким чином, наданий відеозапис не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 84 КПК України, не містить жодних даних про обставини, що мають значення для кримінального провадження, і не підтверджує наявності умислу чи будь-якої участі підзахисного у незаконному обігу психотропних речовин. Враховуючи викладене, зазначений доказ не може бути покладений в основу обвинувачення і, навпаки, підтверджує відсутність у діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, що є підставою для закриття провадження відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Зі змісту повідомлення про підозру ОСОБА_4 вбачається, що воно не відповідає вимогам зазначеної норми закону, оскільки: По-перше, у тексті підозри відсутнє чітке визначення часу та місця виникнення злочинного умислу. Слідчий зазначає, що ОСОБА_4 «здійснюючи роздрібну торгівлю та маючи інтернет-магазин «Biosvit», за посиланням http://biosvit.in.ua , у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 06.06.2025 року, виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини…». Таке формулювання не відповідає вимогам конкретності, передбаченим ст. 277 КПК України, оскільки не дає можливості встановити, коли саме і де саме особа нібито вчинила протиправні дії, а отже, не дозволяє ефективно реалізувати право на захист. По-друге, опис фактичних обставин підозри містить загальні, декларативні твердження щодо «придбання» психотропної речовини сибутрамін у «невстановлений досудовим розслідуванням час та місці», без зазначення конкретного способу, місця придбання, обсягу речовини, її джерела, а також без наведення будь-яких доказів, що підтверджують сам факт придбання. Унаслідок цього обвинувачення сформульоване невизначено, що суперечить принципу правової визначеності. По-третє, підозра містить внутрішні суперечності. Зокрема, в одному епізоді зазначено, що збут було вчинено 06.06.2025 року, а попередній умисел на збут сформувався «у невстановлений досудовим розслідуванням час», тобто до конкретизованої дати. Таким чином, не зрозуміло, які саме обставини дозволили слідчому дійти висновку про наявність умислу саме до 06.06.2025 року, якщо час його виникнення не встановлено. Отже, повідомлення про підозру у цій частині складено із порушенням вимог ст. 277 КПК України, оскільки:- не містить достатньої конкретизації часу, місця та способу вчинення дій, що інкримінуються підозрюваному;- містить невизначені, загальні формулювання;- не дає змоги особі чітко розуміти, у чому саме її підозрюють і які саме дії їй інкримінуються. Такі недоліки свідчать про формальне та необґрунтоване складання повідомлення про підозру, що порушує права ОСОБА_4 , гарантовані статтями 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 42, 277 КПК України, та може бути підставою для визнання повідомлення про підозру таким, що не відповідає вимогам закону.
Згідно з матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД), що долучені до матеріалів кримінального провадження, у розшифрованих телефонних розмовах ОСОБА_4 із клієнтами відсутні будь-які згадки або натяки на реалізацію наркотичних чи психотропних речовин. Аналіз змісту цих розмов свідчить про те, що підзахисний спілкується з покупцями у межах звичайної господарської діяльності, обговорюючи продаж законних товарів для схуднення, біологічно активних добавок (БАДів), вітамінів та фітопрепаратів. У жодній із зафіксованих розмов немає ознак кримінально караної поведінки чи свідомого умислу на збут психотропних речовин. Зокрема, у розмовах використовуються фрази на кшталт «товар для схуднення», «БАДи», «капсули для фігури», що підтверджує, що ОСОБА_4 діяв у межах звичайної комерційної діяльності, спрямованої на продаж продукції, що позиціонується як засоби для покращення здоров'я та зовнішнього вигляду. Жоден із епізодів не містить об'єктивних даних про те, що підзахисний був обізнаний про наявність у складі препаратів психотропної речовини сибутраміну, або мав намір їх збувати як такі. Таким чином, суб'єктивна сторона інкримінованого злочину (умисел на збут психотропних речовин) відсутня. Крім того, згідно з усталеною судовою практикою, зокрема позицією Верховного Суду (постанова від 14.10.2021 у справі № 523/6394/18), для кваліфікації дій за ст. 307 КК України обов'язковою ознакою є доведеність умислу особи на збут наркотичних чи психотропних речовин. Якщо такий умисел не підтверджується жодними фактичними даними, кваліфікація дій за ст. 307 КК України є неправомірною. Таким чином, наявні у справі матеріали не містять доказів, що підтверджують усвідомлення підзахисним факту наявності у товарах психотропної речовини, а тому відсутні підстави вважати його дії умисними у розумінні ст. 24 КК України. У сукупності це свідчить, що підозра у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України, є необґрунтованою та суперечить фактичним обставинам справи. Все вищенаведене свідчить про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_4 є передчасним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам ст. 277 КПК України. У матеріалах кримінального провадження відсутні належні, допустимі й достатні докази, які б підтверджували наявність у діях підзахисного умислу на збут психотропних речовин чи його обізнаність про їх наявність у складі реалізованих препаратів. Фактичні обставини справи свідчать лише про здійснення ним законної підприємницької діяльності у сфері роздрібної торгівлі біологічно активними добавками та засобами для схуднення, що не є кримінально караним.
У судовому засіданні захисник вимоги скарги підтримав, просив її задовольнити, посилаючись на обставини викладені у скарзі.
Прокурор заперечував щодо поданої скарги, надав копії повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, протоколи про результати зняття інформації з електронних комунікаційних мереж.
Дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя зазначає таке.
Повідомлення слідчого, прокурора про підозру є рішенням, оскарження якого допускається відповідно до пункту 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Таке рішення може бути оскаржено підозрюваним, його захисником чи законним представником після спливу одного місяця з дня повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного закону.
Таким чином, підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.
Відповідно до ч. 1ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Частиною 1ст. 276 КПК України передбачено, що повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Письмове повідомлення про підозру, згідно вимог ч.1 ст. 278 КПК України, вручається особі в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно із ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ст. 278 КПК України). У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст. 279 КПК України).
В тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію Європейського суду з прав людини щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення від 21.04.2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
Згідно із ст. 89 КПК України визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості.
При цьому, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Із поданої скарги вбачається, що підставами для скасування повідомлення про підозру підозрюваний вважає, що підозра є необґрунтованою, оскільки формулювання повідомлення про підозру не свідчить про наявність ознак інкримінованого кримінального правопорушення, а у провадженні не існує достатніх доказів, які б підтверджували обґрунтованість повідомлення про підозру.
Як встановлено при розгляді скарги, за своїм змістом повідомлена ОСОБА_4 підозра відповідає вимогам ст. 277 КПК України, при її врученні були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти переконливого висновку, що ОСОБА_4 був причетний до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
Таким чином, слідчий суддя доходить висновку про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_4 було здійснено в порядку, передбаченому КПК України, а зміст такого повідомлення відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
За таких обставин, підстави для задоволення скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303-307, 309, ч. 2 ст. 376 КПК України,-
постановив:
у задоволенні скарги на повідомлення про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України відмовити.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником, протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1